ПІВДЕННИЙ КОНУС

Останню регіональну групу географічного світу Південної Америки утворюють чотири країни — Аргентина, Уругвай, Парагвай і Чілі (рис. 6-12). Через те що на карті континент нагадує переповнений морозивом ріжок, його нижня частина отримала назву Південного конусу. Як говорилося вище, Спільний ринок Південного конусу (Мерко-сур) почав свою роботу у 1995 р. як другий за масштабами торговельний блок у Західній півкулі після НАФТА. До Меркосуру входять Аргентина, Уругвай, Парагвай і Бразілія, а Чілі та Болівія беруть участь у його роботі як асоційовані члени.

Регіональні зв’язки країн Південного конусу базуються на спільній для них єврокомерційній культурній сфері, яка захоплює і значну частину серцевинного району Бразілії (рис. 6-5). Країни — члени Меркосуру також залучили до своєї орбіти периферійний Парагвай. Це менш розвинута, так би мовити, перехідна країна між регіонами Андсь-кого Заходу та Південного конусу, але її сусіди на півдні та сході не вагаючись запросили Парагвай до своєї нової зони вільної торгівлі та митного союзу. Дві найбільші на земній кулі греблі (Якірета й Ітайпу) вже працюють на річці Парана вздовж східного парагвайського кордону, а метою одного з найвизначніших проектів Меркосуру є завершення будівництва водного шляху «Гідровія» протяжністю 3450 км, який зробить більшу частину річкового басейну Парани — Парагваю прохідною для баржевого транспорту. Інтеграційні зв’язки також посилюються завдяки поліпшенню інфраструктури. Багато комунікаційних споруд або будуються, або перебувають на етапі проектування. До їх числа належать нові дороги в Андах та під ними, найдовший у світі міст через Ріо-де-ла-Плата між Буенос-Айресом та Уругваєм і сотні кілометрів нових суперавтострад та залізничних шляхів.