120′

150°

розділ

КОНЦЕПТИ, ПОНЯТТЯ

1 Буферна зона

2 Пояс дроблення

^ г 3 Китайська діаспора

о-ви’ 4 Органічна теорія

5 Державні кордони

6 Первинний кордон

7 Пізніший кордон

8 Нанесений кордон

9 Реліктовий кордон

10 Територіальна

морфологія держави

I ТЕРМІНИ

II Компактні держави

12 Подовжені держави

13 Видовжені держави

14 Фраґментовані держави

15 Перфоровані держави

16 Теорія доміно

17 Пакгауз

18 Архіпелаг

19 Трансміґрація

0в»

РЕГІОНИ

МАТЕРИКОВИЙ РЕГІОН ОСТРІВНИЙ РЕГІОН

Південно-Східна Азія … Сама назва збурює емоції американців. Тут США володіли своєю єдиною великою колонією. Тут американські збройні сили тріумфували над японськими противниками. Тут США брали участь у єдиній війні, яку програли. Тут найгірша «холодна війна» Вашингтона не змогла матеріалізуватися. Тут аме-. о риканські компанії робили величезні інвестиції, які сприяли трансформації дрімаючих економік у потенційні тихоокеанські «тигри». Південно-Східна Азія, колись віддалена Ср»! і стагнуюча, нині посідає одне із центральних місць у на-• ритому глобалізованому світі.

«З • ; ІО

150°

1:20 000 000

Південно-Східна Азія є світом півостровів і островів, що межує з Індією на північному заході та Китаєм на північному сході (рис. 11-1). Її західні береги омиваються Індійським океаном, а на сході простягається величезний Тихий океан. З усіх цих напрямів у Південно-Східну Азію проникали зовнішні впливи. З Індії прибували торгівці, з Китаю — поселенці, через Індійський океан — араби для участі у комерційній діяльності, а європейці — для розбудови своїх імперій, нарешті, через Тихий океан — американці. Південно-Східна Азія була ареною численних суперечок за владу і сфери впливу між близькими й далекими конкурентами.

Географія Південно-Східної Азії певним чином нагадує географію Східної Європи. Це мозаїка менших країн на периферії однієї з найбільших

1 держав світу. Це колись буферна зона між мо-

2 гутніми супротивниками. Це пояс дроблення, де зовнішній та внутрішній тиск фрагментував політичну географію. Подібно до Східної Європи Південно-Східна Азія демонструє і величезне культурне розмаїття. Це терен сотень культур, багатьох мов і діалектів, а також кількох світових релігій.

Рисунок 11-2 показує масштаби розглядуваного географічного світу, але зверніть увагу на невідповідність між східним кордоном цього світу та східними межами найзаселенішої держави — Індонезії. Найсхіднішою частиною Індонезії є західна половина острова Нова Гвінея, де тубільні культури належать не до Південно-Східної Азії, а до тихоокеанських культур. Сьогодні Індонезія править тим, що є по суті тихоокеанською острівною колонією, хоча Іріан-Джая (Західний Іріан) офіційно є однією з її провінцій. У цьому розділі ми згадуємо Іріан-Джаю через її зв’язок з Індонезією, а також через можливість майбутньої зміни для цієї папуаської території, але усю Нову Гвінею ми розглядаємо у розділі 13.

Оскільки політико-географічна карта Південно-Східної Азії (рис. 11-2) дуже складна, її треба уважно дослідити. Один із способів такого дослідження — притримуватися узбережжя материка із заходу на схід. Найзахідніша держава у цьому світі — це М’янма (до 1989 р. — Бірма) — єдина країна у Південно-Східній Азії, яка межує і з Індією, і з Китаєм. М’янма ділить перешийок півострова Малакка з Таїландом — серцевиною Материкового регіону. Південь півострова є однією із двох частин Малайзії, крім Сінгапура на його нижньому краї. Вихід до Сіамської затоки має Камбоджа. Рухаючись далі на схід, ми сягаємо В’єтнаму — довгої смужки суходолу, яка простя-

Головні географічні особливості Південно-Східної Азії

1. Південно-Східна Азія простягається від півострівного материка до морських архіпелагів. Оскільки Індонезія контролює частину Нової Гвінеї, її функціональний реґіон сягає у сусідній Тихоокеанський географічний світ.

2. Південно-Східна Азія подібно до Східної Європи була поясом дроблення між могутніми суперниками і має фрагментовану культурну та політичну географію, сформовану іноземним втручанням.

3. У фізичній географії Південно-Східної Азії переважають підвищений рельєф, нестабільність земної кори, позначена вулканічною активністю та землетрусами, і тропічний клімат.

4. Більша частина понад півмільярдної людності Південно-Східної Азії живе на островах двох країн: Індонезії (з четвертим за розмірами населенням світу) і Філіппін. Темпи приросту населення в острівному реґіоні Південно-Східної Азії перевищують цей показник на материку.

5. Хоча переважна більшість жителів Південно-Східної Азії має однакове походження, існують багатий культурний поділ і розмаїття місцевих традицій, підтримуване подрібненою фізичною географією цього світу.

6. Наслідки владних іноземних впливів — як азійських, так і неазійських — продовжують формувати культурні ландшафти Південно-Східної Азії.

7. Політична географія Південно-Східної Азії демонструє різні типи кордонів і різні категорії державно-територіальної морфології.

8. Ріка Меконґ — Дунай Південно-Східної Азії — бере свій початок у Китаї та розмежовує або перетинає п’ять країн материкового регіону, підтримуючи десятки мільйонів людей.

9. Гігант цього світу за територією та кількістю населення — Індонезія — не пред’явила свої претензії на домінування внаслідок невмілого керівництва та корупції, але вона має величезний потенціал.

РИСУНОК 11-2

гається аж до китайського кордону. Оточений з усіх боків сусідами, виступає суходільний та ізольований Лаос. Острівний регіон складають Філіппіни на півночі та Індонезія на півдні, а між ними — друга частина Малайзії, розташована на великому індонезійському острові Калімантан (Борнео). Тут також лежить мінідержава Бруней, маленька, але, як ми переконаємося, важлива у регіональному плані. І нарешті, нова держава у південно-східному куті цього географічного світу: Східний Тімор — колишня португальська колонія, анексована Індонезією у 1976 р. і віддана під нагляд ООН у 1999 р.

Це країни такого географічного світу, який не має домінуючої держави — ні Китаю, ні Індії, ні Бразілії, хоча одна країна — Індонезія — містить

40 % його сукупного населення і має потенціал виступити у провідній ролі. Тут так само не розвинулося жодного домінуючого осередка тубільної культури, як у Східній Азії. У річкових басейнах і на рівнинах материка, а також на островах спільноти дуже диверсифіковані: їхні мови, релігії, мистецтво, музика, кулінарія тощо сформували майже нескінченну мозаїку, але жодна з цих культур не набула загального значення. Європейські колонізатори засновували тут імперії, часто протиставляючи держави одна одній, тобто розділяли і володарювали. Від часів іноземної інтервенції випливає сучасна карта Південно-Східної Азії, і лише Таїланд (колишній Сіам) пережив колоніальну еру як незалежний суб’єкт. Таїланд був корисний двом

конкуруючим силам — Франції на сході та Великій Британії на заході. Він був зручним буфером, і поки колоністи відбирали частини володінь Таїланду, королівство виживало.

Утім європейці зробили те, на що тамтешні країни не були здатні: формування порівняно великих багатокультурних держав, які представляли різні народності та спільноти, зібрані докупи. Якби не іноземна інтервенція, малоймовірно, що 17 000 островів Індонезії складали б сьогодні четверту за кількістю населення країну світу. Не об’єдналися б також і дев’ять султанатів Східної Малайзії, віддалені від своїх материкових співвітчизників Південнокитайським морем. Добре це чи погано, але колоніальне втручання консолідувало чимало культурних осередків та мінідержав у якийсь десяток країн.