Північна Америка

КОНЦЕПТИ, ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ

1 Культурний плюралізм

2 Фізико-географічні реґіони

3 Дощово-тіньовий ефект

4 Сонячний пояс

5 Міґрація

6 Виштовхувальні

та притягальні чинники

7 Епохи метрополітенського розвитку

8 Американський промисловий пояс

9 Етапи внутрішньоміського структурного розвитку

10 Ґетто

11 Околичне місто

12 Субурбанізоване середмістя

13 Урбаністичні світи

14 Мозаїчна культура

15 Види продуктивної діяльності

16 Викопне тверде паливо

17 Економія на обсягах

18 Постіндустріалізм

19 Технополіс

20 Ойкумена

21 Реґіональна держава

22 Тихоокеанська окраїна

РЕҐІОНИ

ПІВНІЧНО

АМЕРИКАНСЬКА

СЕРЦЕВИНА

ПРИМОРСЬКИЙ ПІВНІЧНИЙ СХІД

ФРАНЦУЗЬКА КАНАДА

ВНУТРІШНІЙ КОНТИНЕНТАЛЬНИЙ РЕГІОН

ПІВДЕНЬ

ПІВДЕННИЙ ЗАХІД

ЗАХІДНЕ ГІОГРАНИЧЧЯ

ПІВНІЧНЕ ПОГРАНИЧЧЯ

ТИХООКЕАНСЬКИЙ

СТРИЖЕНЬ

Світ Північної Америки складається з двох країн — Сполучених Штатів і Канади, які багато в чому подібні. У культурному плані більшість їхніх громадян походять з різних європейських країн, і цей світ часто називають Англо-америкою, бо англійська мова є головною мовою у Сполучених Штатах і має офіційний статус поряд із французькою в Канаді. В економічному аспекті обидві країни стоять серед найбільш розвинутих світових держав за будь-яким мірилом розвитку. Вони також продовжують користати з усе ще постійно зростаючого торгового співробітництва, яке здійснюється через найдовший відкритий міжнародний кордон на Землі. На глобальній арені високорозвинуті суспільства цього географічного світу давно стали лідерами завдяки як історичним, так і географічним факторам. Наділена величезним багатством природних і людських ресурсів, Північна Америка впродовж останніх 150 років зуміла перетворити ці продуктивні можливості у достаток для цілого континенту і стати впливовою світовою силою.

ПІВНІЧНА АМЕРИКА

Головні географічні особливості Північної Америки

1. У Північній Америці розташовані дві найбільші за територією держави світу (Канада посідає друге місце, а Сполучені Штати — третє).

2. Обидві країни є федеральними державами, але їхні системи різняться. Канадська система є пристосованою до умов Америки парламентською системою Великої Британії; вона ділиться на 10 провінцій і три території. У Сполучених Штатах існує розподіл виконавчої і законодавчої гілок влади. Країна складається з 50 штатів, договірної території Пуерто-Ріко і цілої низки острівних територій під юрисдикцією США в районі Карібського моря і Тихого океану.

3. Як Канада, так і Сполучені Штати є плюралістичними суспільствами. Хоча етнічне питання стає дедалі важливішим, для канадського плюралізму більш характерна регіональна двомовність, у Сполучених Штатах основний поділ відбувається на расовому ґрунті.

4. Велике число франкомовних мешканців Квебеку підтримує сильний рух, що виступає за незалежність цієї провінції. Кульмінацією цього руху, можливо, став референдум 1995 р., в якому нефранкомовна меншина здобула незначну перевагу. Отож перспективи розпаду канадської держави значно зменшилися.

5. Населення Північної Америки, нечисленне за міжнародними стандартами, є найбільш урбанізованим і мобільним на планеті. Загальна чисельність населення цього географічного світу, яка живиться здебільшого постійним процесом імміграції, за прогнозами, зросте протягом наступного півстоліття більш ніж на 40 %.

6. Згідно зі світовими стандартами — це багатий географічний світ, де переважають високі доходи і високі рівні споживання. Північна Америка володіє надзвичайно розмаїтою ре-сурсовою базою, але родовища невідновлюваних видів палива та мінеральної сировини використовуються у величезних розмірах.

7. Північна Америка створила один із найбільших промислових комплексів світу. Індустріалізація континенту спричинила небувале зростання міст; нове постіндустріальне суспільство і економіка швидко розвиваються в обох країнах.

8. Обидві країни значною мірою залежать одна від одної у постачанні основних сировинних матеріалів (наприклад, Канада є провідним джерелом імпорту енергії для США) і віддавна є головними торговими партнерами. Сьогодні Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА), яка також охоплює Мексику, міцно єднає ці три економіки в міру того як усуваються бар’єри для міжнародної торгівлі та інвестицій.

9. Жителі Північної Америки є найбільш мобільним населенням. Хоча їх турбують проблеми заторів транспорту, але мережі автошляхів, комерційні авіамаршрути і телекомунікації, які сягають найдальших куточків цього світу, є найбільш ефективними на земній кулі.

Оскільки понад 75 % населення Сполучених Штатів та Канади проживає у містах* і містечках, спільноти Північної Америки стали найбільш ур-банізованими у світі. Справді, їхнім найкращим символом є панорами хмарочосів Нью-Йорка, Торонто або Чікаґо, а також дедалі зростаючі нові субурбанізовані бізнес-комплекси, які видозмінюють віддалені околиці великих міст. Жителі Північної Америки є гіпермобільними і користуються мережами надсучасних швидкісних автострад, комерційних авіаліній і засобів високотех-нологічних телекомунікацій, які ефективно з’єднують широко розкидані міста і регіони цього світу. Мільйони людей доїжджають кожного дня на роботу в субурбанізовані центри бізнесу та ділові частини центральних міст, і більшість мешканців користуються власними автомобілями, кількість яких від 1970 р. перевищувала чисельність населення у понад шість разів. До того ж щороку майже один із кожних шести мешканців змінює місце свого проживання.

З початком XXI ст. Північна Америка вступила в нову добу — третю після прибуття Колумба до Нового Світу більш ніж 500 років тому. Сільське господарство і сільське життя переважали протягом перших чотирьох століть; друга доба — індустріальна урбанізація — охопила XX ст., яке щойно закінчилося. Внаслідок цього Сполучені Штати і Канада переживають дозрівання пост-індустріального суспільства і економіки, в яких домінують отримання і використання інформації, висококваліфікованих послуг та високотехно-логічних виробництв і які функціонують у рамках дедалі більш глобалізованої структури ділових взаємозв’язків. З появою нових динамічних чин-

*Агломерації населення та діяльності, які ми називаємо містами, змінюються по цілому світі, оскільки урбанізовані зони продовжують розростатися. Термін місто вживається до старшої серцевинної частини чи центрального міста; термін метрополіє (метрополітен) стосується міського комплексу, який складається із серцевинного (центрального) міста і кільця його новіших навколишніх передмість, які у Північній Америці чи деінде збільшуються у розмірах та функціях. Як зазначалося у Вступі, усі дані про міське населення, подані у цій книзі, є сумарними цифрами метрополітенських територій, якщо інакше не зазначено.

ників локалізації суспільна географія Північної Америки переживає паралельні перетворення. На національному рівні постають нові регіони, в той час як старі нелегко знаходять способи свого відродження. На внутрішньометрополітенському рівні центри міст вивертаються зсередини назовні та роблять усе можливе, аби створювати нові можливості для своїх передмість (у яких проживає більше половини населення США), а також для урбанізації навколишньої сільської місцевості. Хоч би яким був результат, як і переможці, так і переможені в цій сучасній боротьбі за пристосування до мінливої просторової інфраструктури формують географію цих двох провідних країн на далеке майбутнє.

Хоча Канаду та Сполучені Штати об’єднує багато історичних, культурних та економічних характеристик, однак у певному сенсі, як це можна побачити на карті, вони усе ж різняться. Сполучені Штати — дещо територіально менша країна, ніж Канада, — займають центральну частину континенту і тому характеризуються більшими відмінностями довкілля. Населення Сполучених Штатів розселене на більшості території країни, утворюючи значні концентрації уздовж Атлантичного і Тихоокеанського узбереж (північно-південний напрям). У свою чергу переважна більшість канадців заселяє переривчасту смугу у вигляді східно-західного транспортного коридору, який пролягає через південь Канади, переважно за 200 миль (320 км) від кордону зі США. Сполучені Штати також займають крайню північно-західну частину Америки — Аляску (шельф Гаваїв належить до Тихоокеанського світу). Таким чином, на відміну від Канади Сполучені Штати є фрагменто-ваною державою, «роз’єднаною» країною, територія якої складається з окремих частин, відокремлених чужоземною територією та міжнародними водами.

Відмінності між двома країнами стануть ще очевиднішими, коли ми розглянемо характеристику населення, що утворює основу для важливих внутрішніх соціальних контрастів. Населення Сполучених Штатів у 2002 р. становило 285,4 млн,

Канади — 31,0 млн, що складає трохи більше однієї десятої населення США. Порівняно невелике населення Канади поділене культурою і традиціями, і цей поділ має очевидне регіональне виявлення. Близько 84 % громадян Канади розмовляють англійською, 31 % — французькою і 10 % — іншими мовами (мультилінгвістичність впливає на загальний відсоток: 17 % розмовляють як англійською, так і французькою). Перші американці (тубільні народи америко-індіанського походження, чиїх нащадків у США звуть корінними американцями) та інуїти (народи Арктики), яких колись називали ескімосами, становлять близько 2 % загальної кількості населення континенту.

Значне просторове зосередження франкофонів (франкомовних громадян) у Квебеку, що займає друге місце за населенням серед 10 провінцій країни, робить актуальним соціальний поділ Канади за етнічною та лінгвістичною ознаками. Близько 85 % населення цієї провінції є французькими канадцями, а Квебек є історичним, традиційним та емоційним осередком французької культури в Канаді. Упродовж останніх десятиліть у Квебеку розвився сильний націоналістичний рух, котрий вимагає негайного відокремлення провінції від решти Канади (ця вимога зазнала поразки з незначною перевагою голосів на референдумі 1995 р.). Оскільки понад 90 % франкомовного населення Канади проживає у Квебеку, франкоканадці інших дев’яти провінцій утворюють меншини, які

поступово скорочуються на захід від Онтаріо (західного сусіда Квебеку, серцевинного ареалу країни та найбільш заселеної провінції). Нечисленність франкофонів у західній частині Канади ще більше сприяє внутрішньому регіоналізмові через те, що зусилля федерального уряду зберегти Квебек шляхом конституційного визнання провінції як «виняткового суспільства» викликали сильне роздратування англомовних більшостей у провінціях Прерій (Манітоба, Саскачеван, Алберта) і у Британській Колумбії, що межує з Тихим океаном.

Жодні мультилінгвістичні поділи не впливають на єдність федерацій у цьому світі так, як культур- 1 ний плюралізм особливого виду, що переважає у США. Стійкішим у культурній мозаїці країни, ніж мова чи етнічна належність, є розділення на людей європейського (понад 75 % населення) і людей африканського походження (12 %). Незважаючи на значний поступ сучасного руху за громадянські права, який безперечно ослабив де-юре расову сегрегацію у громадській сфері, білі все ж дуже рідко живуть поряд із темношкірими, і де-факто сегрегація є ледь не загальним явищем. Другою поширеною рисою є відсутність задоволення основних життєвих потреб із помітною просторовою концентрацією бідності в нетрях центрів великих міст і у сільських резерваціях, де проживають корінні американці або ж інуїти.