Північний субреґіон

Цей субрегіон є територіально найбільшим у країні, і розвиток його йде найшвидшими темпами. Починаючи з 1980 р. населення семи штатів басейну Амазонки виросло більш ніж удвічі і сьогодні становить 13,5 млн осіб. Північний є також найбільш віддаленим від серцевинних районів Бразілії субрегіоном (рис. 6-8). Саме він був ареною великого каучукового буму століття тому, коли дикі каучукові дерева в сельві (тропічних лісах) давали величезні прибутки, а місто Манаус у центральній частині Амазонки насолоджувалося коротким періодом багатства і слави. Проте каучуковий бум ущух у 1910 р., коли плантації в інших частинах земної кулі (особливо у Південно-Східній Азії) почали більш ефективно продукувати дешевший каучук. Упродовж наступних семи десятиліть Ама-зонія була застійним районом у глибині країни,

Ось як виглядає екваторіальний тропічний ліс Амазонки з орбітального супутника після руйнівної діяльності людини, яка розчистила землю для поселень. На фото темно-зелений колір уцілілого лісу контрастує з блідо-зеленими і рожевими ділянками вирубаних лісів. Пояснення лінійного характеру вирубування лісу тут, у коридорі автостради BR-364 штату Рондонія, представлено в тексті. Малоймовірно, що сільське господарство буде успішним у цьому районі тривалий час. Більшість розчищених земель, скоріше за все, будуть незабаром покинуті. Після цього винищення лісів продовжиться на нових ділянках, і вся екосистема підійде ще ближче до межі повного зникнення.

але такий стан справ різко змінився у 1980-ті роки. Нині цей субрегіон, пробуджений від сну, щороку приваблює понад 200 000 поселенців, що на сьогодні є найбільшою міграцією населення на земній кулі. Більшість людей селиться на південь від великої ріки — на плоскогір’ях між основними водними шляхами, а також по краях її обширного басейну.

Особливо слід зазначити дві актуальні програми, оскільки вони є квінтесенцією того, що відбувається тут у даний час. Першою з них є «Гранде Карахас» у штаті Пара. Це величезний багатогранний проект, основою якого є найбільші у сьому світі поклади залізної руди, що її видобувають у горах навколо Карахаса (рис. 6-8). На доповнення до величезного гірничого комплексу тут споруджується гребля на річці Токантінс та прокладається 850-кілометрова залізнична колія до атлантичного порту Сан-Луїс. Акцент у цьому амбіційному проекті робиться на подальшій експлуатації запасів корисних копалин (у тому числі бокситів, марганцю та міді), відгодівлі худоби, вирощуванні сільськогосподарських культур та лісівництві. Тут 16 на практиці застосовується концепт полюсу зростання. Термін цей майже не потребує довгого пояснення. Полюс зростання — це концентрація промислових об’єктів, які після введення їх у дію

починають розвиватися і спричиняють ефект розвитку в навколишніх районах. Призначенням підприємств «Гранде Карахас» якраз і є стимулювання глибинних районів країни. Якщо цей проект буде успішним, подальшого розвитку дістане шоста частина всієї Амазонії.

Не дивно, що в цю частину Амазонського басейну в останні роки кинулися десятки тисяч нових поселенців. В авангарді йшли ті люди, які шукали тут можливостей для бізнесу. За ними ринули маси низькооплачуваних некваліфікованих робітників і селян, котрі прагнули роботи і землі, яку вони могли б зробити своєю власністю. Початковий етап цієї колосальної ініціативи стимулював розвиток багатьох міст. Особливо слід зазначити дивовижне відродження Манауса. У зоні вільної торгівлі, яка прилягає до цього міста, виріс цілий промисловий комплекс, що спеціалізується на виробництві телевізорів, відеомагнітофонів та безлічі інших товарів радіоелектроніки. Виробників приваблюють сюди дешева робоча сила, відмінне функціонування ультрасучасного аеропорту, а також центральне розташування зони стосовно всієї північної частини Південної Америки. До цих переваг можна додати завершення будівництва у 1990-х роках всепогодної автостради, яка простягається на північ до столиці Венесуели Каракаса.