РЕГІОНИ ПІВНІЧНОЇ АФРИКИ/ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ АЗІЇ

Визначення і делімітація регіонів у цьому просторому географічному світі — справа непроста. Широко розсіяне населення, численні куль

турні переходи, як внутрішні, так і зовнішні, — все це значно ускладнює побудову регіональної

схеми.

Як ми вже зазначали у попередніх оглядах, світову регіональну географічну схему слід було би змінити. Коли Колумб відплив у Новий Світ у 1492 р., весь Балканський регіон Східної Європи був під гнітом Оттоманської імперії, а іслам накрив своєю тінню Відень і Венецію. У ті часи це був не просто світ Північної Африки/Південно-За-хідної Азії, а й світ східноєвропейський. Трохи менше ніж 200 років тому, після того як Австрійська імперія вирвала ціною великих зусиль басейн Верхнього Дунаю у турків, мусульмани все ще володарювали у значній частині Румунії, Болгарії, Сербії, Боснії, Албанії та Греції. Лише до 20-х років XX ст. оттомани втратили свої останні європейські володіння, що кінець кінцем стерло європейський мусульманський регіон з карти. З того часу християнська Греція та ісламська Туреччина стали сусідами-ворогами.

В Азії іслам також зазнавав поразки. Мусульмани поширилися на північ від Персії до Транс-кавказького коридору між Чорним і Каспійським морями, сягаючи північних схилів Кавказьких гір і навертаючи такі народи, як інгуші й чечени, до ісламу. Але царська армія зупинила цей наступ і завоювала весь цей мусульманський край. На схід від Каспійського моря лежала ще одна арена ісламської експансії — це значна частина Центральної Азії, яка стала мозаїкою мусульманських суспільств, куди іслам переносився караванами і вкорінювався в оазах. Російські царі знову ж таки мали інші плани щодо цього регіону, а розкидані

НАЙБІЛЬШІ МІСТА ПІВНІЧНОЇ АФРИКИ/ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ АЗІЇ

Місто, країна

Населення, млн (прогноз на 2002 р.)

Алжир, Алжир

2,0

Алмати, Казахстан

1,3

Багдад, Ірак

5,1

Бейрут, Ліван

2,1

Дамаск, Сірія

2,5

Ер-Ріяд, Саудівська Аравія

3,7

Єрусалим, Ізраїль

0,7

Каїр, Єгипет

11,1

Касабланка, Марокко

3,8

Стамбул, Туреччина

10,2

Ташкент, Узбекистан

2,2

Тель-Авів, Ізраїль

2,3

Тегеран, Іран

7,4

Туніс, Туніс

2,0

Хартум, Судан

3,0

ханства і емірати не могли змагатися з арміями Санкт-Петербурга. Пізніше, коли радянські комуністи успадкували Російську імперію, вони поділили Центральну Азію на п’ять колоній і досягай успіхів, винищуючи іслам на догоду загальнодержавному атеїзмові. У своєму фінальному акті наступального завзяття Радянський Союз у 1979 р. вторгнувся в Афганістан для підтримки тамтешньої маріонеткової влади. Це була безнадійна справа, що призвела до партизанської війни, у якій СІЛА постачали зброю і гроші антирадянсь-ким загонам. Тисячі біженців утекли до сусідніх Пакистану та Ірану. Такий хід подій мав довготермінові наслідки, які все ще впливають не лише на Афганістан, а й на світ у цілому.

Відступ ісламу мав неоднакові наслідки у різних регіонах. У Східній Європі оттоманські залишки були швидко усунуті у процесі відродження старих християнських традицій, окрім Албанії, Косово і Боснії, де їхні пам’ятки збереглися, а також у Болгарії, де ще є невеликі турецькі спільноти. Але на території Кавказу і в п’яти колишніх радянських республіках Центральної Азії (цей регіон називається Туркестан) іслам тривав набагато довше. Після розпаду СРСР у 1991 р. іслам швидко відновився, і хвиля мусульманського ентузіазму захлеснула ці старі ісламські окраїни. Тут можна спостерігати класичний випадок культурного 16 відродження, тобто регенерації довгодрімаючої культури через внутрішнє відновлення і зовнішнє втручання.

З усіх географічних світів, які ми розглядаємо у цій книжці, світ Північної Африки/Південно-Західної Азії пережив найбільші територіальні зміни. Він розширювався, скорочувався та знову збільшувався; його межі й надалі перебувають у постійній зміні. Як ми раніше зазначали, одним із рушіїв цього процесу є іслам; і сьогодні він ставить під напругу межі світу у Західній і Північно-Східній Африці, на території Кавказу, у Північному Туркестані, Північно-Західному Пакистані. На відміну від світів Росії, Північної Америки, Південної або Східної Азії цей географічний світ не має домінуючої держави. Він не оточений океанами, річками або гірськими пасмами. Іслам превалює в ньому і надихає його, але є ісламські країни, що не належать до цього світу. Ми вивчали країни з кількома центрами; тут же маємо світ із багатьма серцевинними ареалами, пов’язаними тенетами стародавньої цивілізації, яка започаткувалася пророком Мугаммадом 14 століть тому.

Регіональними компонентами цього надзвичайно мінливого світу сьогодні є (рис. 7-9):

1. Єгипет і басейн Нижнього Нілу. Цей регіон у багатьох аспектах є серцевиною географічного

світу в цілому. Єгипет (поряд з Іраном і Туреччиною) є однією з трьох найбільш заселених його країн. Це історичне ядро даної території та її головний політичний і культурний чинник. Єгипет ділить зі своїм південним сусідом, Суданом, води нижньої течії Нілу.

2. Магріб та його сусіди. Північно-Західна Африка (Маґріб) і території, що межують з нею, також формують регіон, який містить Алжир, Туніс і Марокко у центрі та Лівію, Чад, Нігер, Малі й Маврітанію (плюс Західну Сахару) вздовж широкої периферії. Чотири з цих країн мають стосунок до перехідної зони, про яку нижче.

3. Африканська перехідна зона. Від Південної Маврітанії на заході до Сомалі на сході, через весь Африканський материк у його найширшій частині пролягають обширні території, де світ із домінуючою арабо-ісламською культурою переплітається з Африканською Субсахарою. Тут не можна провести якоїсь чіткої лінії поділу, оскільки людність африканського походження прийняла мусульманську віру, арабську мову і традиції. У результаті це не стільки регіон, як широка перехідна зона.

4. Близький Схід. Цей регіон охоплює Ізраїль, Йорданію, Ліван, Сірію та Ірак. Це серпоподібної форми територія, шо простягається від східного середземноморського узбережжя до Перської затоки.

5. Аравійський півострів. З домінуючою на великій території Саудівською Аравією, Аравійський півострів також містить Об’єднані Арабські Емірати, Кувейт, Бахрейн, Катар, Оман і Ємен. Тут — святе святих ісламу — місто Мекка; тут-також найбільші у світі нафтові родовища.

6. Імперські держави. Два велетні географічного світу, держави з імперською історією і величною культурою домінують у цьому регіоні: це Туреччина та Іран. Сьогодні Туреччина у цьому світі є найбільш світською державою (більшість турків — мусульмани-сунніти); шиїтський Іран є ісламською республікою. На півночі Азербайджан, колишня радянська республіка, а ще давніше — частина Перської імперії, лежить у неспокійній мусульманській Транскавказькій перехідній зоні. Крім того, північна частина острова Кіпр перебуває під турецьким поневоленням.

7. Туркестан. Вплив ісламу сягає далеко у Південно-Західну і Центральну Азію, а після радянського колапсу цей вплив став ше міцнішим. У п’яти колишніх радянських республіках потенціал ісламу різний, а нова влада поводить себе з ісламськими фундаменталістами досить войовничо. Межі цього регіону, як і в Африканській перехідній зоні, не завжди збігаються

з національними кордонами. Казахстан є найяскравішим прикладом; з іншого боку, регіональні культурні впливи частково поширюються у Китай і Пакистан. Афганістан також формує частину цього великого замкнутого турбулентного регіону.