РЕГІОНИ РОСІЙСЬКОГО СВІТУ

Російський світ — дуже великий, із різнорідною фізичною географією і багатоманітним культурним ландшафтом, тому розділяти його на регіони можна лише виходячи з обмежених перспектив і значних узагальнень. На рисунку 3-10 зображено поділ на чотири регіони: серцевинний ареал із периферією на захід від Уралу, Східне пограниччя, Сибір і Далекий Схід. Нижче розглянемо, як кожен із цих велетенських регіонів підрозділяється на основні субрегіони.

СЕРЦЕВИННИЙ АРЕАЛ ІЗ ПЕРИФЕРІЄЮ

18 Серцевинний ареал — це центр держави. Саме тут скупчується велика кількість населення, розташовані провідні міста і найбільші підприємства промисловості, зосереджені найнасиченіша мережа транспортних шляхів і найінтенсивніше культивовані землі, а також інші основні складові країни. Старші серцевинні ареали зазвичай чітко відображають культурні та історичні впливи. У найзагаль-нішому визначенні серцевинний ареал Російського світу простягається від західного кордону

цього географічного світу до Уральських гір на сході (рис. 3-10). Це Росія Москви і Санкт-Петербурга. Волги і промислових міст, сільськогосподарських угідь і лісів. Саме тут свого часу Мос-ковія виступила як потужна держава і розпочалося формування Російської імперії — попередника тепер уже мертвого Радянського Союзу.

Центральний промисловий регіон

У центрі серцевинного ареалу Росії лежить Центральний промисловий регіон (рис. 3-11). Немає чіткого визначення цього субрегіону, оскільки вчені ще не дійшли згоди щодо всіх регіональних характеристик. Деякі географи віддають перевагу назві «Московський регіон», цим наголошуючи, шо в радіусі понад 400 км (250 миль) від столиці все зорієнтовано на історичний осередок держави. На рисунках 3-1 і 3-6 видно, шо Москва рішуче утримує своє центральне положення: з усіх напрямків сюди сходяться дороги та залізниці: з півдня — з України, із заходу — з Мінська (Білорусь) і решти Східної Європи, з північного заходу — із Санкт-Петербурга і Балтійського узбережжя, зі сходу — з Нижнього Новгорода і Уралу,

РИСУНОК 3-10

234 РОЗДІЛ З РОСІЙСЬКИЙ СВІТ

НАЙБІЛЬШІ МІСТА РОСІЙСЬКОГО СВІТУ (2002 р.)

Місто, країна

Населення, млн осіб

Місто, країна

Населення, млн осіб

Баку, Азербайджан

2,0

Казань, Росія

1,1

Владивосток, Росія

0,8

Москва, Росія

9,3

Волгоград, Росія

1,0

Нижній Новгород

1,5

Єкатеринбург, Росія

1,4

Новосибірськ, Росія

1,5

Єреван, Вірменія

1,3

Санкт-Петербург, Росія

5,1

Іркутськ, Росія

0,7

Тбілісі, Грузія

1,3

з південного сходу — з Поволжя (між Москвою-рікою і Волгою, найважливішою судноплавною рікою Росії, прокладено канал), і навіть із субарктичної північної периферії берегів Баренцового моря (див. вставку «Узбережжя Баренцового моря»).

Сама Москва — це метрополіє, який постійно змінюється (на 2002 р. його населення становило 9,3 млн). У ландшафті міста дедалі більше стає висотних житлових будинків. Хоча такі конструкції і допомагають вирішувати болючу проблему житла у столиці, Москва подібно до майже всіх міст Росії залишається перенаселеною. Більшість людей змушені жити в неймовірно тісних квартирах.

Москва також є центром території, на якій проживає близько 50 млн осіб (понад третини загального населення країни), чимало з них зосереджені у великих містах, таких як Нижній Новгород, виробник автомобілів; Ярославль, виробник автомобільних шин; Іваново, центр текстильної промисловості; Тула, місто шахтарів і металургів, де видобувають буре вугілля.

Санкт-Петербург (колишній Ленінград) залишається другим містом Росії з населенням 5,1 млн

осіб. Із початку свого існування він був центром політичного і культурного життя Росії, а Москва — далеким другорядним містом. Проте зараз Санкт-Петербург розміщений уже не так вигідно, як Москва, принаймні стосовно вітчизняного ринку. Місто розташоване поза межами Центрального промислового регіону поблизу північно-західної частини країни за 650 км (400 миль) від столиці. У ресурсах йому теж пощастило менше, ніж Москві: необхідно завозити, часто здалека, паливо, метал, продукти. Орієнтація колишнього Союзу на самодостатність ще більше зменшила переваги розташування Санкт-Петербурга на Балтійському узбережжі, адже було б дешевше через Балтійське море робити закордонні поставки деяких видів сировини, а не вітчизняні з далекої Центральної Азії (неподалік залягають лише поклади бокситів, у Тіхвіні).

Попри це Санкт-Петербург очолив Промислову революцію в Росії, і його набутий досвід має велике значення дотепер. Виробництво підприємств міста й прилеглих територій нині становить близько 10 % промисловості всієї країни, значною

Узбережжя Баренцового моря

У широтах північніше Санкт-Петербурґа у регіоні, який ми назвали серцевинним, з’являються риси, притаманні Сибіру. Проте у цій віддаленій північній периферії набагато більше відчутна присутність Росії, ніж у Сибіру. Аванпостами за полярним колом є два великі міста — Мурманськ і Архангельськ, до яких прокладені автомобільні та залізничні шляхи.

Мурманськ лежить на Кольському півострові неподалік кордону з Фінляндією (рис. 3-6). Тут залягають різні корисні копалини, але передусім Мурманськ важливий як військово-морська база. Під час Другої світової війни союзницькі кораблі довозили сюди припаси — віддаленість міста вберегла його від німецької окупації. Після війни тут створена база ядерних підводних човнів. Мурманськ також функціонує як важливий риболовний порт, він

же забезпечує вантажні кораблі контейнерними складами.

Архангельськ розташований біля гирла Північної Двіни, де вона впадає у Біле море (рис. 3-6). На ранніх етапах експансії Московії цар Іван Грозний сам вибрав це місце, бажаючи зробити тут центральний порт на шляху до Європи. Проте біля Архангельська, через який здійснюють переважно морські лісоперевезення, море замерзає надовше, ніж біля Мурманська, котрий зазнає впливу теплої Північноатлантичної течії (а при потребі допомагають криголами).

У Сибіру на схід від Уралу жодне місто не може зрівнятися з цими двома, принаймні поки що. Але саме їхнє існування і зростання слугують доказом того, що перешкоди, неминуче пов’язані з Сибіром, подолати цілком реально.

мірою завдяки виготовленню високоякісної техніки. Окрім типових галузей (металургійна, хімічна, текстильна, харчова), у Санкт-Петербурзі діють потужні суднобудівні заводи, а також порт і військово-морська база. Хоча цього комплексу і недостатньо, щоб відвоювати дореволюційну першість у Москви, його висока продуктивність вела перед у Радянському Союзі, веде й зараз, у новій Росії.

Поволжя

Ще один регіон у межах серцевинного ареалу — Поволжя, тобто рівнини й низовини вздовж Волги. Ця найбільша ріка Росії є життєво необхідною водною артерією, на берегах якої розташовано більшість міст регіону (рис. 3-11). У 50-х роках XX ст. було завершено будівництво каналу між Нижньою Волгою та Доном (відповідно Чорним морем).

У старій Росії Волга була важливим історичним шляхом, але впродовж тривалого часу на першому плані були сусідні регіони. У промисловості та сільському господарстві всіх випереджували Московський регіон і Україна. Промислова революція, яка наприкінці XIX ст. захопила Московсь

кий регіон, майже не вплинула на Поволжя. Його головною функцією залишалося транспортування продуктів харчування та сировини.

Транспортування й надалі залишається важливою «професією» регіону, але Поволжя змінилося. По-перше, стрімкий розвиток принесла Друга світова війна, бо Волга була далеко від німецької армії, яка наступала з заходу. По-друге, у повоєнний період виявилося, шо у Волго-Уральсько-му регіоні залягають великі запаси нафти і природного газу. Від Волгограда на південному заході до Пермі на Північно-Східному Уралі тягнеться пасмо великих нафтових родовищ (рис. 3-12). Тоді вважалося, що це найпотужніші запаси Радянського Союзу, але пізніше, як видно на карті, було відкрито ще більші родовища у Західному Сибіру. Та все ж завдяки своєму розташуванню і масштабам запаси викопного палива у Поволжі зберігають своє значення.

По-третє, істотно розвинулася транспортна система. Волго-Донський канал проклав прямий водний шлях від Волги до Чорного моря; Московським каналом судноплавна річкова система Півночі поширюється на Центральний промисловий регіон; Марийські канали забезпечують доступ до Балтійського моря. Нині населення Поволжя перевищує 25 млн осіб, а в містах

магістр

?сн оярськ.

Лофськз

/^Лдс^ьратськ

нецьк

Прибайкалля^^кутськ

МОНГОЛІЯ

на схід від Грінвіча

північний

ЛЬОАОВИТИЙ

ОКЕАН

. к

100

ПРОМИСЛОВІ РЕГІОНИ РОСІЇ

Промислові регіони -Залізниці

РИСУНОК 3-11

236 розділ з