. РЕЛЬЄФ. РОЛЬ ВНУТРІШНІХ СИЛ У його ФОРМУВАННІ

ПРОЧИТАЙТЕ І ДІЗНАЄТЕСЯ

Ь Що особливого в рельєфі материка Євразія.

І Як внутрішні сили сформували рельєф материка.

І Що особливого в рельєфі материка Євразія. Рельєф Євразії дуже різноманітний, відзначається величезними контрастами. Причина цього — історія формування материка і його тектонічна будова. На відміну від інших континентів, Євразія почала формуватися навколо декількох платформ — найдавніших ділянок земної кори. У західній частині це Східноєвропейська платформа, на півночі — Сибірська, на сході — Китайська, а на півдні — Індостанська й Аравійська платформи. У рельєфі цим платформам відповідають величезні рівнинні простори, наприклад Східноєвропейська рівнина, Середньосибірське плоскогір’я, Велика Китайська рівнина.

Крім рівнин, на материку багато гірських споруд, що сформувалися в різні епохи горотворення. Найдавнішими є гірські системи протерозойської та початку палеозойської областей складчастості, що поступово об’єднали платформи в єдине ціле. Молоді гірські системи розташовані на півдні і сході материка. У Євразії розташовані і найвищі гори світу — Гімалаї.

> Як внутрішні сили сформували рельєф материка. До внутрішніх сил, що значно вплинули на рельєф материка, належать насамперед рухи літосферних плит, у результаті яких сформувалися області складчастості. Крім того, рельєф Євразії продовжує формуватися під дією сучасних вулканічних процесів і новітніх тектонічних рухів.

У байкальський, каледонський і герцинський періоди горотворення сформувалися Урал, Тянь-Шань, Алтай, Саяни, які потім протягом тривалого часу руйнувалися. Проте певна їхня частина через багато сотень мільйонів років знову була піднята тектонічними рухами на різну висоту. Так омолодилися ці давні гори.

Окремі палеозойські споруди не зазнавали подальшого складкоутворення. Вони майже цілком зруйнувалися і перетворилися на горбисту рівнину, як, наприклад, Казахський дрібносопковик. Деяка частина палеозойських складчастих споруд, а також окремі ділянки території материка значно опустилися. Поступово вони вкрилися потужною товщею осадових порід, які із часом утворили чохол молодих, палеозойського віку, платформ.

У мезозойську еру внаслідок руху літосферних плит Євразія остаточно відокремилася від Північної Америки. На сході материка, від Чукотки до Малаккського півострова, виник ряд гірських систем меридіонального простягання, зокрема Верхоянський хребет та ін.

Наприкінці мезозойської ери Євразія з півдня закінчувалася Тибетським масивом, окраїнними морями, глибоководними жолобами й вулканічними поясами. Однак згодом сталося зіткнення Індо-Австралійської та Євразійської літосферних плит. Це зіткнення сприяло утворенню в кайнозої ще двох велетенських поясів складчастості. Один із них простягається переважно в широтному напрямку від західних до східних берегів конти

174

C:\Users\Администратор\Desktop\media\image455.jpeg

C:\Users\Администратор\Desktop\media\image456.jpeg

C:\Users\Администратор\Desktop\media\image457.jpeg

Мал. 140. Джомолунгма — найвища
вершина Гімалаїв і світу

Мал. 141. Піренеї — одна з найбільших
гірських систем Євразії

ненту, об’єднуючи гірські споруди Європи й Азії. Саме з ним пов’язане утворення найбільших гірських систем материка, серед яких Піренеї, Альпи, Апенніни, Карпати, Кавказ, Гімалаї (мал. 140, 141). Чимало з них продовжують рости. Упродовж останніх 1,5 млн років вершини гір подекуди піднялися на висоти, що перевищують 8 км. Нині «оселя снігу» (як перекладається із санскриту слово «гімалаї») продовжує зростати зі швидкістю близько 3 мм на рік.

Складкоутворення в цьому поясі супроводжувалося вулканічною діяльністю, яка триває й дотепер. Так, і нині мешканці Середземномор’я, що милуються обрисами Везувія, часто відчувають ще й подих діючого вулкана Етна.

^ НОТАТКИ ДО ТЕМИ

Гірські назви Євразії. Гори Євразії нерідко мають досить промовисті назви, як-от наприклад, — Альпи, Піренейські, Балканські, Гімалаї. Адже термін «аїр» означає «високий, гора, скеля», а назва «ругеп» у перекладі означає «гора». Так само слово «реп» означає «вершина, гора», а назва «Балканські» пов’язана з «Ьаїкап» — «висока гора». Натомість назва «Гімалаї», верхівки яких завжди вкриті сніговою шапкою, перекладається як «оселя снігу».

C:\Users\Администратор\Desktop\media\image458.jpeg

Поряд з найвищими гірськими спорудами Євразії у прогинах земної
кори утворилися й великі низовини, наприклад Прикаспійська, Месопо-
тамська та Індо-Гангська.

Другий величезний пояс кайнозойської складчастості сформувався на

сході материка внаслідок чергового зі-
ткнення Тихоокеанської та Євразійської
літосферних плит. Він простягається від
Камчатки до Малайського архіпелагу і
простежується не тільки на суходолі, айв
океані у вигляді велетенської острівної
дуги. Вона входить до складу Тихоокеан-
ського «вогняного» кільця. Тут зо-
середжено декілька сотень вулканічних
вершин. Найвища з них — Ключевська Со-
пка (4750 м) на півострові Камчатка, де та-

кож розташований надзвичайно небезпеч- Мал. 142. Фудзіяма

C:\Users\Администратор\Desktop\media\image459.jpeg

175

РОЗДІЛ 4

image460

Р \ZlVSO

ний вулкан Шивелуч. На Японських островах знаходиться широковідомий
вулкан Фудзіяма (мал. 142), сумну славу має вулкан Кракатау, що в групі
Зондських островів. Усі вони діючі.

Сучасні риси рельєфу Євразії сформувалися за останні 20-30 млн ро-
ків. Саме за цей період гірські споруди Євразії внаслідок новітніх текто-
нічних рухів досягли сучасної висоти. Одночасно великі ділянки земної
кори опустилися, утворивши улоговини морів і величезні низовини. Рухи
земної кори тривають і нині, супроводжуючися вулканічною діяльністю і
землетрусами, що особливо активні в поясах кайнозойської складчастості.

М ОЇ Д О С Л ІДЖ ЕН Н Я

За картою будови земної кори (див. форзац) визначте, у якій

частині Євразії переважають молоді, а в якій — давні гори.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 10 (продовження)

Позначення на контурній карті назв географічних
об’єктів Євразії

Позначте на контурній карті гори: Альпи, Піренеї, Апен-

ніни, Карпати, Скандинавські, Уральські, Кавказ, Тянь-Шань, Гімалаї
(г. Джомолунгма); рівнини: Східноєвропейська, Західносибірська, Ве-
лика Китайська; низовини: Прикаспійська, Індо-Гангська, Месопотам-
ська; плоскогір’я: Середньосибірське, Декан; нагір’я: Тибет, Іранське;
вулкани: Гекла, Везувій, Ключевська Сопка, Фудзіяма.

ПРОЧИТАЛИ — ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ!

ЧИ ЗНАЮ

  1. Які рівнини Євразії є найбільшими?
  2. Які є найбільші гірські системи материка?

ЧИ РОЗУМІЮ

  1. У чому полягає роль внутрішніх сил у формуванні рельєфу Євразії?
  2. Завдяки яким процесам сформувалися основні риси сучасного рельєфу?

ЧИ ПОЯСНЮЮ

  1. Чим пояснюються контрасти в рельєфі материка?
  2. Де і чому сформувалися найбільші гірські системи материка?

ЧИ ВМІЮ

  1. Уявіть, що «машина часу» перенесла вас у далеке минуле Землі. Назвіть і покажіть на фізичній карті основні форми рельєфу Євразії, які б ви побачили близько 3,5 млрд років тому; 0,5 млрд; 50 млн років тому.
  2. За картами атласу визначте спільні за віком форми рельєфу Євразії і Північної Америки.

C:\Users\Администратор\Desktop\media\image461.jpeg

C:\Users\Администратор\Desktop\media\image462.jpeg

C:\Users\Администратор\Desktop\media\image463.jpeg

C:\Users\Администратор\Desktop\media\image464.jpeg

176