РОСІЙСЬКИЙ СВІТ

КОНЦЕПТИ, ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ

1 Континентальність

2 Кліматологія

3 Погода

4 Тундро

5 Тайга

6 Вічна мерзлота

7 Передова столиця

8 Колоніалізм

9 Імперіалізм 10 Федерація

11 Русифікація

12 Колективізація

13 Державне

14 Унітарний державний устрій

15 Опір відстані

16 Депопуляція

17 Теорія серцевинного ареалу

18 Серцевинний ареал

РЕГІОНИ

СЕРЦЕВИННИЙ АРЕАЛ ІЗ ПЕРИФЕРІЄЮ

СХІДНЕ ПОГРАНИЧЧЯ

СЯ СИБІР

Сі ДАЛЕКИЙ СХІД

Сама назва «Росія» навіює культурно-географічні образи буремного минулого: свавільні царі, войовничі козаки, візантійські єпископи, натхненні революціонери, зіткнення культур. Росіяни дали відсіч монголо-татарським ордам, створили потужну державу, колонізували обширні прилеглі території, перетворившись на імперію.

Вони перемогли Наполеона, піддалися комуністичним настроям і з падінням комуністичного ладу втратили більшість своїх імперських надбань. Володіючи ще від часів холодної війни величезним ядерним арсеналом, Росія нині перебуває в неясному — щоб не сказати небезпечному — перехідному становищі.

Росія — країна величезних відстаней (між островом Сахалін на Тихому океані та Санкт-Петербургом на Балтійському морі басейну Атлантичного океану пролягає декілька часових поясів), жорстоких морозів, віддаленого пограниччя, ізольованих прикордонних поселень. Серцевинний ареал країни (інколи його називають Європейською Росією) з осередком у Москві розташований на захід від Уральських гір. На північ, південь і схід простяглася віддалена складна периферія з нестійкими економікою і політичним укладом. За диктаторських комуністичних часів периферію можна було тримати під контролем. Тепер віддалені регіони супротивляться Москві, ба навіть повстають проти неї. Болісні економічні зміни викликали хвилю страйків, перекриття руху залізничного транспорту, вимоги більшої автономності регіонів. Проблеми Росії стають головною перешкодою формування хоч якогось нового світового порядку.

Докомуністичну Росію можна назвати культурою крайнощів: сильне почуття патріотизму, неприйняття змін, деспотичне правління. В руках нечисленної еліти зосереджувалися неймовірні багатства. Можновладці та грошовиті дворяни закрі

пили за собою привілеї коштом мільйонів селян, які жили у страхітливих злиднях. У Росії Промислова революція розпочалася досить пізно, а формування середнього класу проходило повільно. Та все ж більшість громадян Росії були відданими своїй країні, а російські письменники і художники ввійшли до когорти найкращих митців світу. Письменники, зокрема Л. Толстой і Ф. Достоєвсь-кий, у свої творах зверталися до життя бідних. Композитори звеличували непереборний російський народ і увічнювали його перемоги над чужинцями, як от в увертюрі «1812 рік» П. Чайковського.

За часів царату Росія переросла в імперію. Відчуваючи невтамовну жагу багатства, територій, влади, царі відправляли російські армії через рівнини Сибіру, через пустельні внутрішні райони Азії, в окраїнні гори. Російські першопрохідці наважилися дійти навіть до Аляски, а тоді тихоокеанським узбережжям Північної Америки — на південь. У 1812 р. російський прапор підняли біля Сан-Франціско. З розширенням імперії влада царів слабшала, підточувана внутрішньою неміччю. Селяни повставали. Солдатам не платили і тримали їх впроголодь, як наслідок — бунти. Коли царі намагалися вводити реформи, протестували

Головні географічні особливості Російського світу

1. Росія — найбільша країна світу за територією. За нею йде вдвічі менша Канада.

2. Територія Росії заходить найдалі на північ. Це велика і багатонаселена країна, здебільшого холодна і/або суха. Тепле субтропічне повітря не проходить через безкраї важкодоступні гірські масиви, і країна цілком перебуває під впливом арктичних повітряних потоків.

3. Росія була однією з найпотужніших колоніальних держав. За часів царату було витворено територіально неперервну найбільшу імперію світу. Радянське керівництво перейняло спадок царів і поширило розміри імперії.

4. Як на таку величезну територію, майже 150-мільйонне населення Росії порівняно нечисленне. Воно зосереджене переважно у найзахіднішій частині країни, що становить 1/5 всієї території.

5. Осередок розвитку Росії лежить на захід від Уральських гір. Саме тут знаходяться найбільші міста, провідні промислові регіони, розгалужена транспортна мережа, найпродуктивніші сільськогосподарські зони. Національна інтеграція та економічний розвиток на схід від Уралу здебільшого обмежені вузьким коридором, що починається на півдні Уралу і сягає південних районів Далекого Сходу біля Владивостока.

6. Росія — полікультурна країна зі складною політичною географією. Двадцять одна республіка, які входять до складу країни, сформувалися на основі окремих етносів і нині функціонують як політико-гео-графічні одиниці.

7. Незважаючи на велику площу, Росія, втім, переважно оточена євразійським суходолом. Тут дуже мало добрих і зручно розташованих портів.

8. Сьогодні, у посткомуністичний період, регіони, які колись входили до складу російської та радянської імперій, перегруповуються. Східна Європа і особливо мусульманська Південно-Східна Азія тиснуть на колишнє російсько-імперське прикордоння.

9. Після розпаду радянської системи Росія опинилася в економічному безладі. При переході до посткомуністичного устрою багато компонентів, які функціонували довгий час (харчова галузь, залізничне сполучення, трубопровідна система), розпалися.

10. Упродовж тривалого часу Росія була джерелом сировини та, майже крім зброї, товарів на експорт не виробляла. На світові ринки практично не виходять російські автомобілі, телевізори, фотоапарати, інші споживчі товари.

«У 1994 р., більш ніж ЗО років після наших перших відвідин Санкт-Петербурга, ми блукали вулицями міста і спостерігали значні зміни, що сталися після 1991 р. Не тільки головна вулиця міста, Невський проспект, а й інші вулиці переповнені автомобілями і пішоходами. Повсюди реклама. Вздовж тротуарів із невеликих саморобних яток продають усе — починаючи від книжок і закінчуючи сімейними реліквіями. З’явилися вишукані товари та послуги, повідкривалися нові дорогі магазини, розкішні універмаги. В око також упадають бідні та знедолені: на цій самій вулиці трохи далі дівчинка цілий день грає на скрипці, а її батько неподалік підпирає стіну і чекає, щоб підібрати копійки, які кидають їй перехожі. Зріс рівень злочинності, малі підприємства перебувають під загрозою рекету. Як і в інших містах Росії, у Санкт-Петербурзі (або, як його тут називають, Пітері) відчувається пострадянський неспокій».

Радянський Союз, 1922—1991 рр.

Упродовж багатьох років Росія була наріжним каменем Радянського Союзу — держави, що прийшла на зміну царській Росії. Початки нового ладу проявилися після лютневої революції 1917 р., коли внаслідок більш ніж десятилітнього бунту в країні цар Микола II зрікся престолу. Російські революційні групи називали себе радами (рос. «советьі»). Вони виникли 1905 р., коли відбулася перша демонстрація робітників. Того року тисячі городян прийшли з протестом до палацу царя в Санкт-Петербурзі. їх розстріляли солдати. Сотні людей загинули та були поранені. Росія впадала в хаос.

Коаліція професійних військових та урядовців змусила царя зректися трону. Деякий час Росією керував Тимчасовий Уряд. У листопаді 1917 р. у країні відбулися перші і, як виявилося згодом, останні на період більш ніж 70 років демократичні вибори. Тимчасовий Уряд дозволив більшовикам, які були у вигнанні, повернутися до Росії (революціонери поділялися на групи): Леніну — із Швейцарії, Троцькому — з Нью-Йорка, Сталіну — із заслання в Сибіру. Розпочалася політична боротьба, у якій більшовики Леніна, що очолили революційні ради, здобули владу шляхом збройного перевороту. Це сталося в тому ж лис

топаді 1917 р. Надходила комуністична епоха. У 1922 р. молоду п’ятилітню імперію було формально перейменовано на Союз Радянських Соціалістичних Республік (СРСР).

Його засновник, Ленін, помер 1924 р., і на зміну йому прийшов тиранічний Сталін. Неможливо уявити, як потерпали більшість народів від ярма Москви. Під гаслами руху до комунізму Сталін і його поплічники замордували голодом мільйони українських селян, насильно вивозили цілі етнічні групи, ліквідовували «нелояльних» людей, які відмовлялися співпрацювати з режимом. Мабуть, ми ніколи не дізнаємося всього про ті жахіття. Було страчено більшість творчої еліти країни.

25 грудня 1991 р. сталося неминуче: Радянський Союз перестав існувати, залишаючи по собі розвалену економіку, розхитаний політичний устрій, провал комуністичного експерименту. Останній радянський президент Михаїл Горбачов пішов у відставку, радянський прапор з серпом і молотом востаннє був спущений з Кремля, і відразу ж на його місці замайорів біло-червоно-блакитний російський трико-лор. Настав час нового неспокійного періоду, але реформована Росія ще довго відчуватиме на собі тінь радянських систем і структур.

дворяни. На початку XX ст. в імперії була готова спалахнути революція, яка й почалася 1905 р. (див. вставку «Радянський Союз, 1922—1991 рр.»).

Останнього царя Миколу II скинули з трону 1917 р. Незабаром розпочалася громадянська війна, в якій перемогли очолювані В. Леніним комуністи, і від Росії минулого майже нічого не залишилося. Зник російський прапор. Стратили царя і його сім’ю. Столицю Росії Санкт-Петербург (від початку Першої світової війни Петроград) було перейменовано на Ленінград на честь вождя революції. Москву, давню столицю російства, відновили в її першості, але тепер у країні з новою назвою — Радянський Союз. З часом до Союзу ввійшло 15 політико-адміністративних одиниць — радянських соціалістичних республік. Росією називалася лише одна з цих республік, а сама Росія як країна зникла з карти світу.

Та все ж Росія залишилася «першою серед рівних». Комуністичну революцію не просто так називають російською. Радянська імперія була наслідком експансивної політики царів, а нові комуністичні керівники були передусім росіянами. Коли сформувався Союз, мільйони росіян перенеслися в окраїни імперії. Саме там розташовувалися республіки, утворені на основі царських колоній або територій, згодом завойованих більшовиками. Зросійщення радянської імперії відбувалося так само, як у колоніях Великої Британії, Франції, Бельгії та Португалії, куди переселялася велика кількість населення метрополій.

Радянський Союз — це була російська колоніальна імперія.

Великі колоніальні імперії світу розпадаються, і Радянський Союз не став винятком. Неросійські народи створили опозицію Москві: спогади про тривале гноблення зміцнювали націоналізм та етнічну самосвідомість. Литовці, українці, грузини й інші народи, заплутані тенетами імперії, піднялися, щоб скинути комуністичне ярмо. У самій Росії теж піднісся дух націоналізму, який тепер був скерований на протистояння не іншим народам імперії, а комуністичній системі, що зв’язувала їх майже 70 років.

Як і останній цар свого часу, останній комуністичний диктатор Михаїл Горбачов намагався контролювати і спрямовувати зміни, які заполонили країну. Але й він також не зміг перебороти обставини, що стали сильніші за нього. Тож сьогодні над Кремлем знову майорить російський національний прапор, імперії не стало, а перед Росією стоять нові проблеми: політична стабільність і економічна переорієнтація, але аж ніяк не політика холодної війни чи надсилової конкуренції.