Чотири країни формують східноєвропейський чорноморський квадрат: Румунія, Молдова, Болгарія та Україна (рис. 1-23). Усі, крім Молдови, мають узбережжя на Чорному морі, але жоден серцевинний ареал або столичне місто не лежать на березі. Це відображає внутрішню зорієнтованість, що характеризує субреґіон у цілому.

Румунія має широкий вихід до Чорного моря та довгий кордон на Дунаї (хоча столиця Бухарест не лежить на жодному з них, завдячуючи такому розташуванню своїй ролі у дорумунському князівстві Валахія). Як видно з рисунка 1-1, країна має різноманітну фізичну географію. Багаті на корисні копалини Карпатські гори спускаються до Румунії з північного заходу широкою дугою, а Трансільванські Альпи визначають басейн Нижнього Дунаю. Уздовж їхніх південних схилів залягають родовища (тепер майже вичерпані) нафти і газу, які тривалий час робили Румунію експортером енергії. Серцевинний ареал лежить на рівнинах південного сходу; значна угорська меншина Румунії (2 млн, або 9 %, із 22,4 млн населення країни) сконцентрована на центральній півночі (рис. 1-24).

Економічна географія Румунії залишається жалюгідною внаслідок, головним чином, політичних незгод і нестабільності, фракційності, корупції та злочинності. Комуністичний режим Чаушеску розтринькував багатства країни на грандіозні проекти розвитку та урбанізації; західні держави, вбачаючи у цих програмах прагнення незалежності від Москви, забезпечували позики. Коли режим Чаушеску розвалився і настав час платежів, Румунія експортувала нафту і продовольство, щоб сплатити за рахунками, тоді як самі румуни не мали достатньо палива і харчування. Додамо до цього моральне старіння важкої державної промисловості, і стане зрозуміло, чому шлях Румунії до реформ довший, ніж у більшості інших посткомуністичних країн. Приватизація, один із ключів до таких реформ, прогресувала тут також повільніше. Колись відома як найцивілізова-ніше суспільство Східної Європи, зі своєю столицею — «Парижем на Балканах», Румунія сьогодні є чимось на кшталт баскетбольного кошика Європи.

Між Румунією та Україною вклинюється мала країна — це Молдова. Цілком континентальна, Молдова була румунською провінцією, захопленою Радянським Союзом у 1940 р., який зробив її окремою «республікою» СРСР. Зрозуміло, що жоден тодішній плановик не передбачав, що ця територія з теперішніми 4,3 млн людей, аграрною економікою і невеличкою столицею Кишине-вом колись стане незалежною країною. Так само не сподівалися на це росіяни (13 % населення)

і українці (14 %), які переїхали до Молдови, зосередившись між українським кордоном і річкою Ністру (Дністром), що вони опиняться під молдовською домінуючою владою. Сепаратистський рух у Придністров’ї після здобуття незалежності не вщухає; тим часом економіка Молдови стрімко падає.

На початку 1990-х років, коли карта Східної Європи перероблялася, здавалося, що Молдова приєднається до Румунії, але молдовани переважно проголосували проти такого союзу. Однією з причин була перспектива незалежності та вигід, які вона може принести; іншою — погана ситуація в Румунії на той час.