В Україні так склалося, що більшість головних ядер регіонів, їхніх організуючих центрів розташована близько державного кордону (крім Дніпропетровська). Так, Одеса лежить на самому кордоні, Харків віддалений від нього на 80 км, Львів — на 90, Донецьк — на 100, Київ — на 150 км. Цим визначають дві територіальні особливості регіонів: 1) для їхньої внутрішньої організації

31 характерний ексцентриситет, тобто зміщення головного ядра відносно геометричного центру регіону; 2) простір регіонів тягнеться від окраїни вглиб території України. Тому в більшості випадків регіони межують через периферійні області (безпосередньо стикаються між собою центральні області лише трьох східних регіонів).

Крім обласних, у деяких регіонах виділяють

32 міжобласні суспільно-географічні субрегіони. Вони характеризуються специфічними історично сформованими способом життя населення, його культурою, структурою господарства тощо. Прикладом є Карпатський та Західнополіський субрегіони у Західному регіоні.

У багатьох випадках обласні та деякі інші центри стають основою таких форм територіальної організації, як суспільно-географічні округи, вузли і кущі. Кожен з них охоплює порівняно невелику компактну територію разом із населенням, населеними пунктами, комунікаціями, рекреаційною, продовольчою зонами та усією промисловістю. Вузол організовується одним (рідше двома-трьо-ма) великими поселеннями, до яких масово мігрує з навколишніх пунктів робоча сила, а кущ — порівняно невеликим поселенням, що виконує торгово-розподільну, господарсько-організаційну, рідше виробничо-концентрувальну функції стосовно поблизьких поселень. Наприклад, Львів разом з околицями в радіусі до 50 км утворює Львівський вузол, а Стрий разом із Дашавою, Моршином, Угерськом, Більче-Волицею — кущ. Як правило, вузли мають добре розвинену внутрішню транспортну систему.

Отже, у структурі СГР маємо низку таких територіальних форм: регіон — субрегіон — область — округа (підобласний район) — вузол —

Таблиця 2-5

НАЙВАЖЛИВІШІ ОЗНАКИ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Визначальні фактори

Ознаки регіонів

Перший тип

Другий тип

Географічне розташування

Континентальність

Приморськість

Природний

Лісостеп і Полісся, частково гори, вологий клімат

Степ, частково гори, сухий клімат

Історичний

Старозаселені та давно освоєні території

Території нового заселення та господарського розвитку

Демоетнічний

Цілковита перевага українців

Поліетнічний склад з великою часткою російськомовного населення

Соціальний

Велика роль селянства

Перевага робітництва

Культурно-духовний

Агрикультура, традиціоналізм, міцні релігійні корені

Індустріальна культура, брак традиціоналізму, поширення атеїзму

Екістичний (розселенський)

Руральність

Урбанізованість

Економічний

Велика роль сільського господарства у поєднанні з переробною індустрією

Велика роль промислового виробництва, особливо гірничовидобувного, важкої індустрії

Екологічний

Чорнобильське забруднення

Забруднення викидами важкої індустрії

кущ — поселення. Елементарною формою є поселення (населений пункт). Поселення різних видів (міста, села як економічні, рекреаційні, транспортні тощо пункти) з їхнім соціально-економічним змістом — це початкова основа реґіонофор-мування.

Деякі територіальні форми (крім елементарних) не обов’язково мають розвиватись у конкретних регіонах. Наприклад, у Східному регіоні немає субреґіонів, а у Західному їх аж три. Таке явище називається законом нестрогого поділу вищих територіальних форм на нижчі, або законом входження нижчих форм у вищі. Кожен регіон охоплює територіальні форми різного рівня, що взаємодіють між собою. Тому він є складною територіальною системою, організованою ієрархічно.

Але одні й ті ж форми територіальної організації суспільства (наприклад, обласні) відіграють неоднакову роль у структурі регіону. Є області центральні та периферійні, ядра регіонотворен-ня — головні й неголовні і т. д. Тому можна гово-33 рити про функціонально-територіальну структуру (ФТС) району. ФТС — це наявність і взаємодія різних форм територіальної організації, кожна з яких відіграє специфічну функцію у процесі життєдіяльності регіону як системи. Одні частини регіону (центральна область, головне ядро) є провідними, свого роду регуляторами його розвитку і функціонування, решта — підпорядкованими, мають інші функції та реалізують інші завдання.

Усі регіони України поділяють на два типи. До першого входять три регіони півночі та заходу — Центральний, Західний і Північно-Східний, до другого — всі решта. Згідно з факторами, шо впливали і впливають на формування цих типів, регіони мають свої характерні ознаки (табл. 2-5).

Як бачимо, типи регіонів значно різняться між собою. Але між ними немає непрохідної стіни, деякі регіони певною мірою мають риси обох типів. Це особливо стосується Північно-Східного регіону. Крім того, усі шість регіонів творять своєрідний перехідний ряд від крайнього прояву ознак першого та другого типів. Цей ряд має такий вигляд: Західний — Центральний — Північно-Східний — Центрально-Східний — Південний — Східний регіони.

Рівні соціально-економічного розвитку обласних регіонів

В Україні за рівнем соціально-економічного розвитку виділено такі області:

1) високого рівня (індекс становить 1,10—1,20 порівняно з середньоукраїнським). Сюди належать Запорізька, Дніпропетровська та Київська області;

2) вище середнього рівня (1,00—1,10) — Донецька, Харківська, Полтавська, Львівська, Луганська, Черкаська і Миколаївська;

С/іов

***** ‘

Черкаси

Кіровоград

Сімферої іило

РІВНІ ЕКОНОМІЧНОГО та СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЇ (в умовних одиницях)

] до 0,85 ] 1,00-1,05

] 0,85-0,90 : І 1,05-1,10

J 0,90-0,95 ЩЦ 1,10-1,15

J 0,95—1,00 понад 1,15

—-Державний кордон України

——Кордони інших країн

——- Межі адміністративних областей України

Столицю України підкреслено

0 100 200 км

РИСУНОК 2-16

РИСУНОК 2-17

СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНА РЕҐІОНАЛІЗАЦІЯ 203

3) середнього рівня (0,95—1,00) — Одеська, Сумська, Херсонська, Чернігівська, Кіровоградська;

4) нижче середнього рівня (0,90—0,95) — Крим, Вінницька, Житомирська, Івано-Франківська, Чернівецька області;

5) найнижчого рівня (менше 0,80—0,90) — Волинська, Рівненська, Хмельницька, Тернопільська, Закарпатська області.

Слід мати на увазі, шо показники рівня є досить абстрактними величинами (до уваги бралися 15 часткових показників, на абсолютну величину яких надзвичайно сильно впливають дані, що стосуються обласного центру). Тому їх не слід переоцінювати і не слід проводити аналогії з рівнем життя населення (детальніше див.: Поповкін В. та ін. Аванпроект економічного районування України. Київ, 1994).

Загальна картина така: в цілому при русі із заходу на схід існує тенденція до наростання рівня розвитку, передусім економічного. Максимум досягається у Придніпров’ї (лінія Київ—Запоріжжя), далі іде незначний спад, але рівень на сході не нижчий від середньоукраїнського. На картосхемі (рис. 2-16), виконаній на матеріалах названої праці, видно, що лінія з позначкою 1,00 у загальному фіксує лінію Дніпра. На статистичному рельєфі маємо три значні підйоми рівня: регіон Запоріжжя — Дніпропетровська на сході, Києва — у центрі та регіон Львова на заході.

Якщо припустити, що значення синтетичного показника рівня розвитку є функцією координат довготи і широти, то можна побудувати статистично-закономірну (т. зв. трендову) поверхню цього рівня (рис. 2-17). На ній статистичний рельєф поступово піднімається з заходу на схід (лінії однакового значення дещо нахилені).

Проте, як показує конкретний аналіз, це підняття пов’язане в основному з рівнем економічного розвитку (обсяги промислового виробництва, капіталовкладень, виробництва національного прибутку тощо). Але якщо проаналізувати негативні соціальні та екологічні наслідки зростання названого рівня (бездуховність, злочинність, зростання захворювань, забруднення вод, атмосфери тощо), то конкретні показники дуже корелюються із загальними економічними показниками: чим вищий рівень економічного розвитку, тим у цілому гірші соціально-духовні результати.

Тому головним у регіональній соціально-економічній політиці України має бути як економічне піднесення її заходу до середньодержавного рівня, так і подолання негативних результатів у духовно-соціатьній сфері сходу, що значною мірою спричинено надмірно високим рівнем його індустріально-гірничого розвитку. Інакше міна сповільненої дії, закладена двома імперіями під територіальну цілісність України та її незалежність, рано чи пізно спрацює.