Ріо-де-Жанейро

Скажіть «Південна Америка» — і перше, що більшості людей спаде на думку, — це гора Цукрова Голова, яка є найбільш відомим орієнтиром Ріо-де-Жанейро і яка подібно до вартового охороняє вхід до чудової бухти Ґуанабара. Назване «казковим містом» через захоплюючі навколишні краєвиди, Ріо у 1763 р. змінило Салвадор у ролі столиці Бразілії. Воно утримувало цю позицію впродовж майже двох століть до того часу, коли в 1960 р. федеральний уряд перемістив свою штаб-квартиру до розташованого в глибині країни м. Бразіліа. Пріоритет Ріо-де-Жанейро перед тим уже зазнав удару: під кінець 1950-х років місто Сан-Паулу, розташоване на відстані 400 км на південний захід, давній суперник Ріо, обігнало його за кількістю жителів і стало найбільшим містом Бразілії. З того часу розрив між двома містами постійно збільшувався. Хоча ці події призвели до економічного спаду, Ріо (з населенням 10,8 млн) продовжує залишатися головним торговельним центром, вузлом повітряних перевезень, туристичних маршрутів і центром міжнародного бізнесу. Що стосується культурного життя, то Ріо-де-Жанейро і сьогодні є незаперечним лідером, і каріокас, як жителі Ріо називають себе, задають темп усій країні завдяки своїй індустрії розваг та своїм університетам, музеям та бібліотекам.

Якщо подивитися на місто з дещо непривабливого боку, його репутація дедалі більше плямується поглибленням прірви між багатими і бідними мешканцями. Ця несправедливість набуває крайніх форм і є однією з найбільших на земній кулі. Всі великі міста мають свої проблеми, і Ріо-де-Жанейро затопили хвилі наркоманії та злочинності, що беруть початок у найбільш безнадійних нетрях, що повиростали на навколишніх пагорбах і продовжують бурхливо розростатися.

Утім міські планувальники почали запроваджувати новий проект, відомий під назвою «Ріо-Сіті», з метою поліпшити життя усіх мешканців міста. Цей амбіційний задум передбачає перепланування близько двох десятків старіючих міських районів, спорудження ультрасучасної автостради, яка перетинатиме все місто і, що найбільш важливо, електрифікацію та каналізацію міських нетрів.