Сан-Паулу

Провідним промисловим виробником Бразілії є штат Сан-Паулу, який знаходиться в епіцентрі розвитку країни. На частку цього економічного і географічного центру припадає майже половина валового внутрішнього продукту країни і більше третини її виробничих потужностей. Маючи економіку, яка за своїми розмірами дорівнює економіці Аргентини, розквітаючий штат Сан-Паулу як магнітом притягує мігрантів, особливо з північного сходу. Тому феноменальні темпи зростання цього штату, людність якого вже й так становить 20 % загального населення Бразілії, не повинні видаватися дивними.

Багатство штату Сан-Паулу було побудоване на плантаціях кави, відомих під назвою фазенд.

Місто Сан-Паулу, розташоване на відстані 50 км углиб країни від атлантичного порту Сантус, не має жодних видимих географічних переваг. Утім саме тут ми знаходимо третій за розмірами мегалополіс на Землі, населення якого зростало настільки неконт-рольовано, що за останню чверть століття Сан-Паулу виросло більш ніж удвічі (з 1 1 до 23 млн).

Засноване у 1554 р. як єзуїтська місія, сучасне місто Сан-Паулу розвинулося завдяки кавовому буму XIX ст. З того часу воно постійно зростало і як сільськогосподарський центр (окрім переробки кави, місто займається виробництвом соєвих бобів, концентрату апельсинового соку і цукру), і як виробничий комплекс, на який припадає приблизно половина всіх робочих місць у промисловості Бразілії. Місто також стало головним фокусом торговельної та фінансової діяльності країни. В наші дні ЦЦР Сан-Паулу є символом урбанізації Південної Америки, який приваблює найбільший обсяг зарубіжних інвестицій на континенті. Тут кипить торговельна діяльність, яка цілком відповідає іміджу міста як ділової столиці Меркосуру.

Разом із тим навіть найбільший промисловий мегалополіс Південної півкулі відчуває на собі вплив глобальної хвилі постіндустріалізації і змушений пристосовуватися до нових умов. Щоб місто не повторило долі Детройта, зона старіючого автомобілебудування на південних окраїнах міста почала залучати нові галузі промисловості. Особливо багато сюди ринуло Інтернет-компаній, які вже утворили найбільший у країні осередок електронної комерції, багато хто почав називати цей район Силіконовим селищем.

Додаткові можливості вишукуються і в інших об-ширних передмістях Сан-Паулу, які розрослися на відстань до 100 км від ЦДР. У зовнішньому північно-східному секторі почали виростати нові дослідні установи і заводи з виробництва комп’ютерів і телекомунікаційного обладнання. А на захід від центральної частини Сан-Паулу, облямовуючи кільцеву дорогу, розкинувся найбільший у Південній Америці офісний комплекс із численними ультрасучасними висотними будинками.

Високі темпи зростання цього мегаміста, звісно, супроводжуються проблемами перенаселення, забруднення довкілля та перенавантаженості вуличного руху. Затори на вулицях Сан-Паулу, мабуть, є найгіршими на земній кулі, причому автомобілів з заглухлими моторами тут у будь-який день удвічі більше, ніж у Мангеттені. Однією з найсерйозніших проблем є приголомшлива бідність, яка не менша, ніж у Мехіко. Кільце барачних поселень навколо мегалополісу постійно розширюється, що справляє чималий тиск на місто. Оскільки надзвичайно високі темпи зростання населення наприкінці XX ст., згідно з прогнозами, не будуть зменшуватися і в передбачуваному майбутньому, перспектива того, що населення Сан-Паулу менш ніж за 25 років виросте до неймовірної цифри 50 млн, зовсім не виглядає нереальною.

Лише одне покоління тому кава складала принаймні половину всього експорту Бразілії. Хоча вона й надалі залишається важливою культурою, а Бразілія — провідним її виробником у глобальному масштабі, в наші дні кава становить лише 5 % експорту країни, оскільки її обійшли інші сільськогосподарські товари. Одним із таких є концентрат апельсинового соку, з випуску якого Бразілія також є глобальним лідером. Річний обсяг виробництва концентрату в одному лише штаті Сан-Паулу вдвічі перевищує його річне виробництво штатом Флоріда. Це стало можливим завдяки місцево

му клімату, де нема зимових заморозків, наявності ультрасучасних переробних заводів і цілому флотові спеціальних танкерів, які доставляють готову продукцію на ринки Сполучених Штатів, а також у 50 інших країн світу від Японії до Росії. Іншою провідною культурою є соя. З виробництва соєвих бобів Бразілія займає друге місце у світі. Центральні та західні райони штату Сан-Паулу отримують найбільшу вигоду від цієї сільськогосподарської експансії, яка також охоплює вирощування цукрової тростини (для виробництва газоголу), бавовни та каучукових дерев.

Промисловість штату досягла не менших успіхів, ніж сільське господарство. Прибутки, отримані від плантацій кави, забезпечили необхідний інвестиційний капітал; руди з Мінас-Ґераїс дали основні сировинні матеріали; гідроелектростанції, розташовані на прибережних схилах, виробляють необхідну енергію; розташований поблизу порт Сантус зробив можливим вихід до океану, а еміграція з Європи, Японії, а також інших районів Бразілії задовольнила зростаючу потребу у кваліфікованій робочій силі. У міру зростання обсягів внутрішнього ринку переваги центрального розташування і агломерації забезпечили штату Сан-Паулу першість — становище, яке згодом укріпилося завдяки розширенню міжнародної торгівлі. Як результат, мегалополіс Сан-Паулу став провідним індустріальним комплексом і найбільшим містом не лише у Бразілії, айв усій Південній Америці. Цю позицію штат і місто перенесли у XXI ст., але, як стає зрозуміло із вставки «Сан-Паулу», на них чекають нові випробування і нові можливості, оскільки на промислові центри всієї земної кулі починають істотно впливати сили, вивільнені постіндустріальним суспільством (див. розділ 4).