СВІТИ, РЕГІОНИ І ДЕРЖАВИ

41 одним суттєвим чинником є урбанізація — відсоток населення, яке проживає у містах і містечках. Між світами і регіонами існує велика різниця у рівнях урбанізації, деякі світи урбанізуються значно швидше від інших. Урбанізація є визначальною ознакою географічних регіонів, і ми пояснимо, чому вони так сильно відрізняються у цьому сенсі.

Коли географам потрібно визначити (або виправдати) межі певних територій, вони шукають прецедентів. Наприклад, використовують уже існуючий поділ або у пригоді стають дані з попередньої практики. Розглянемо систему ділення земельних володінь у США на захід від Аппалацьких гір. Коли ви летите над цією територією, можете бачити суцільну квадратно-гратчасту систему поділу землі. Ця модель є наслідком розпорядження 1785 р., коли було ухвалено поділити і позначити цю територію ще до її заселення. Землі вздовж Аппалачів були поділені на квадрати розміром 6×6 миль так, що кожен квадрат (або «володіння») мав площу 36 кв. миль. Далі кожна з цих квадратних площ (640 акрів) була ще поділена на чотири ділянки площею 160 акрів кожна, які становили найменший наділ землі, що його міг купити поселенець. Сьогодні ця система визначає культурний ландшафт, контролюючи розміщення поселень, доріг, ферм і полів. Для географів система є неоціненною для делімітації Кукурудзяного чи Пшеничного поясів або якогось іншого економічного регіону.

У глобальному масштабі ми маємо лише одну наявну систему, і це зовсім не гратчаста система: це міжнародна система кордонів, яка позначає територіальні межі понад 180 країн світу (див. рис. 1-11). Як показує карта, країни поділяються за розмірами: від найбільшої, Росії (6,6 млн кв. миль; 17,1 млн кв. км), до таких крихітних державних утворень, що їх неможливо показати. Незважаючи на те, що ця схема може бути нелогічною, вона допомагає нам визначити регіони всередині великих географічних світів. Хоча ми часто будемо називати політичні утворення, показані на рисунку 1-11, країнами, точнішим географічним терміном для них є держава.

42 Держава розвивалася тисячі років — від часу, коли надлишок сільськогосподарської продукції сприяв зростанню великих і владних міст, які могли підпорядкувати собі заплічні території та контролювати людність, що проживала далеко за межами їхніх стін. Але сучасна держава є відносно но

вим феноменом. Система кордонів, яку ми бачимо на політичній карті сьогодні, почала утверджуватися у XIX ст., а незалежність десятків колишніх колоній (що зробила їх державами) сформувалася протягом XX ст. Сьогодні європейська модель дер- 43 жави, тобто чітко й легально визначена і заселена територія, що управляється зі столичного міста представницькою владою, переважає у період після краху колоніальної та комуністичної імперій.

Як видно з рисунків 1-2 і 1-11, географічні світи складаються переважно з держав, а межі між світами часто збігаються з кордонами між країнами, наприклад, межа між Північною і Середньою Америкою проходить уздовж кордону США і Мексики. Але межі географічних світів можуть пролягати і через державу, як от між Субсахарою та переважно мусульманським світом Північної Афри-ки/Південно-Східної Азії. Ці межі мають властивості широкої перехідної зони, але і тут вони розділяють такі держави, як Чад і Судан. Трансформація колишнього Радянського Союзу створює подібні перехідні зони між країнами. Нові незалежні держави, такі як Білорусь (між Європою і Росією) і Казахстан (між Росією і мусульманською Південно-Західною Азією), розташовані у зонах регіональних змін.

Однак частіше географічні світи складаються з груп держав, кордони яких також позначають межі світів. Подивіться, наприклад, на Південно-Східну Азію. Її північні межі збігаються з політичним кордоном, який відділяє Китай (із нього практично цей світ і складається) від В’єтнаму, Лаосу і М’янми. Кордон між М’янмою і Бангладешем (останній є частиною Південноазійського світу) визначає його західні межі. Тут контури державних кордонів допомагають делімітувати географічні світи.

Глобальна мережа кордонів стає у пригоді при визначенні регіонів усередині географічних світів.

Ми будемо аналізувати регіональний поділ при кожному представленні географічного світу, але тут доцільно навести приклад. У світі Середньої Америки ми визнаємо три регіони. Два з них лежать на материку: Мексика, найбільша його частина, і Центральна Америка, що складається з семи порівняно малих країн, розташованих між Мексикою та кордоном між Панамою та Колумбією (який є межею з Південноамериканським світом). Центральна Америка часто визначається неточно; правильне визначення регіону базується на політико-географічних підставах.

Таким чином, до наших попередніх критеріїв фізичної географії, розміщення населення та географії культури тепер ми додаємо політичну географію як визначальний компонент географічних

40

регіонів глобального масштабу. Стверджуючи це, ми повинні бути обізнані з тим, що глобальна мережа кордонів продовжує змінюватися, кордони створюються (як у 1993 р. між Чеською Республікою і Словаччиною) і зникають (як між колишньою Західною і Східною Німеччиною у 1990 р.). Але система загалом, яка багато в чому є наслідком колоніального та імперського експансіонізму, вижила, незважаючи на передбачення деяких географів про те, що «кордони імперіалізму» мають бути замінені новими, узгодженими у постколоніальний період.

Наприкінці цієї книги ми розглянемо нові загрозливі тенденції у розвитку системи кордонів: поширення кордонів на океани та моря. Цей процес підсумовує останні з відкритих земних рубежів, і він має невизначені наслідки.