КОНЦЕПТИ, ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ

1

Суходільний міст

6

Гасієнда

13

Висотні зони

2

Архіпелаг

7

Плантація

14

Тьєрра калієнте

3

Осередок

8

Мулати

15

Тьєрра темплада

культури

9

Аккультурація

16

Тьєрра фріа

4

Материкова та окраїнна

10

Транскультурація

17

Тьєрра влада

частини

11

Макіладорас

18

Тьєрра невада

5

Метиси

12

Суходільний канал

19

Вирубування тропічних лісів


РЕҐІОНИ СЕРЕДНЬОЇ АМЕРИКИ

СЗ Мексика [ І Великі Антильські острови ч острови

_ * Карібсько-

Центральна Америка [ | Малі Антильські острови J го басейну

НАСЕЛЕННЯ

• до 50 000

• 50 000-250 000

• 250 000-1 000 000

• 1 000 000-5 000 000 ф понад 5 000 000

Шосе

Залізниці

0 100 200 300 400

Столиці країн підкреслено

5600 7?0 воо goo 1000 к


Середня Америка є світом разючих контрастів, бурхливої історії, тривалого політичного неспокою та непевного майбутнього. Цей світ охоплює, як видно з рисунка 5-1, ту частину материка й островів, які лежать між Сполученими Штатами на півночі та Південною Америкою на півдні. Сюди входять: 1) значна частина суші, яку займає Мексика’, 2) смуга землі, що звужується у південно-східному напрямі і є Центральною Америкою’, і 3) численні великі й малі острови Карібського моря на схід від материка, ві

домі, відповідно, як Великі та Малі Антильські острови.

Середня Америка є царством височенних вулканів і порослих лісами рівнин, гористих островів і коралових рифів. Вологі тропічні вітри дмуть з моря, зрошуючи відкриті вітрам узбережжя, тоді як захищені від вітрів частини узбережжя залишаються сухими. Грунти є різними — від родючих вулканічних до безплідних пустельних. Це земля захоплюючих краєвидів, тому туризм є однією з головних галузей економіки цього географічного світу.

Чи можна вважати Середню Америку окремим географічним світом? Дехто з географів об’єднує Середню і Південну Америки в єдиний світ, який вони називають Латинською Америкою, беручи до уваги домінуючу іберійську (іспанську і португальську) спадщину та переважання римо-католи-цизму над іншими релігіями. Але дані критерії більше стосуються Південної Америки. У Середній Америці значна кількість населення має африканські та азійські, так само як і європейські, корені. Окрім цього, в жодній із країн Південної Америки тубільна культура не мала такого значного впливу на сучасну цивілізацію, як у Мексиці. Басейн Карібського моря є мозаїкою суверенних держав, територій з перехідним політичним статусом та залишків колоніальної залежності. У Домі

ніканській Республіці розмовляють іспанською мовою, у сусідній з нею Гаїті послуговуються французькою, голландською мовою говорять на Кюрасао та сусідніх островах, англійською — на Ямайці. Таким чином, Середня Америка є яскравим прикладом культурно-географічного плюралізму.

ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ Суходільний міст

Порівняно з територією Південної Америки регіон Середньої Америки є розділеним і фраґмен-

Головні географічні особливості Середньої Америки

1. Середня Америка є фраґментованим світом, до якого входять усі континентальні країни від Мексики до Панами, а також усі острови Карібського басейну на сході.

2. Континентальна частина Середньої Америки являє собою суттєвий бар’єр, що розділяє води Атлантичного і Тихого океанів. З фізико-географічного огляду регіон є суходільним мостом, що з’єднує континентальні частини Північної та Південної Америк.

3. Середня Америка є світом значної культурної та політичної фрагментації. Політична географія перешкоджає об’єднавчим зусиллям, але країни та окремі райони починають співробітництво з метою вирішення спільних проблем.

4. Культурна географія Середньої Америки є складною. Африканські впливи домінують на Карібських островах, у той час як іспанські традиції і традиції американських індіанців присутні в материковій частині.

5. До цього світу належать найменш розвинуті території Америки. Нові економічні можливості можуть допомогти викоренити притаманну Середній Америці бідність.

6. З огляду території, населення та економічного потенціалу Мексика є країною, що домінує у цьому світі.

7. Мексика перебуває у процесі реформування своєї економіки і останнім часом переживає період суттєвого економічного зростання.

У даному обговоренні Середня Америка охоплює всю континентальну частину і всі острови й території, які лежать між Сполученими Штатами та континентом Південної Америки. Інколи для визначення цього регіону вживається термін Центральна Америка, але Центральна Америка насправді є районом у межах Середньої Америки (рис. 5-2).

До Центральної Америки належать країни, які займають смугу землі між Мексикою і Панамою: Гватемала, Беліз, Гондурас, Сальвадор, Нікарагуа і Коста-Ріка. Панама в даному дослідженні також належить до Центральної Америки. Однак багато центральноамериканських країн не вважають Панаму «своєю», оскільки ця країна довгий час була у складі Колумбії, яка входить до Південної Америки.

тованим. Навіть його подібна до лійки материкова частина, довжиною 6000 км, яка з’єднує Північну і Південну Америки, звужується у Панамі до смуги завширшки не більше 65 км. У цьому місці так званий перешийок вигинається у східному напрямі, так що Панама простягається зі сходу на захід, а Панамський канал перетинає ЇЇ з півночі на південь. На карті континентальна Середня Америка має вигляд мосту між двома Америками. Фізико-географи називають подібні перешийки 1 суходільними мостами.

Упродовж своєї геологічної історії Північна та Південна Америки не завжди були з’єднані між собою в такий спосіб. Більш ніж 200 млн років тому Мексика і Південна Америка разом з Африкою складали єдиний суперконтинент, який учені назвали Пангеєю. Після того як Пангея розділилася на окремі частини, відділилися одна від одної і Північна та Південна Америки. Через деякий час під океаном, який їх розділяв, південно-західна плита Кокос зіштовхнулася зі східною Карібською плитою і просунулася під неї (рис. 1-4), піднімаючи, таким чином, середньоамериканський суходільний перешийок до його теперішнього рівня. Внаслідок цього підняття сформувалося також широке Мексиканське плато, після того як вулкани і розломи у земній корі вивергнули назовні величезні потоки розтопленої породи. Вулканізм відбувався переважно у високогірних коридорах, які проходили паралельно узбережжю континентальної Середньої Америки. Він невпинно будував гірські хребти, які і в наш час формують кістяк цього суходільного мосту. Всі ці перетворення, однак, виявляться лише тимчасовими особливостями поверхні. Суходільні мости існують лише обмежений час і врешті-решт зникають або внаслідок

геологічних процесів, або через підвищення рівня моря, яке їх затоплює.

Якщо дослідити земну кулю, можна побачити інші сучасні та колишні суходільні мости: Сінайсь-кий півострів між Азією і Африкою, вже не існуючу в наш час суходільну смугу між крайньою північно-східною Азією і Аляскою та мілини між Новою Гвінеєю та Австралією. Такі мости відігравали вирішальну роль у розселенні тварин і людей по всій планеті. Але хоча континентальна Середня Америка і формує суходільний міст, його внутрішня фрагментація завжди ускладнювала ці переміщення. Гірські хребти, вулкани, болотисті узбережжя і густі тропічні ліси утруднюють контакти і взаємодію, особливо якщо всі ці перешкоди у більшості районів Центральної Америки присутні одночасно (див. вставку «Середня і Центральна Америки»),

Ланцюги островів

Як видно з рисунка 5-2, приблизно 7000 островів Карібського моря простягаються довгою дугою від Куби і Багамських островів на схід і південь до Трінідаду. Сюди також входять численні острови, розташовані за межами головного ланцюга — як з його зовнішньої (Барбадос), так і внутрішньої сторони (наприклад, острови Кайман). Чотири великі острови — Куба, Гаїті (на якому розташовані Гаїті та Домініканська Республіка), Пуерто-Ріко і Ямайка — отримали назву Великих Антильських островів. Уся решта дрібніших островів називається Малими Антильським островами.

І знову карта натякає на фізичну географію. Весь Антильський архіпелаг (ланцюг островів) 2

«Ми провели понеділок і вівторок у Ламаної — величезному і геть укритому рослинністю стародавньому поселенні майя, схованому глибоко в лісах Белізу. В середу ми переїхали на машині з Беліз-Сіті до поселення Алтун-Ґа, що являє собою дуже відмінну картину. Період розквіту заснованого близько 200 р. до Р. Хр. Алтун-Ґа припадає на 300—900 рр., коли воно було процвітаючим центром торгівлі Класичного періоду. Поселення лежало на перехресті водних шляхів, по яких пересувалися торгівці на каное, і виконувало роль складу для товарів, які надходили до нього сухопутними шляхами. Деякі з цих шляхів простягалися аж до Теотіхуакана. Площа Алтун-Ґа становить понад 6 кв. км. Його головні споруди, одну з яких видно на фото, були розташовані навколо двох площ у центрі. Я піднявся на вершину споруди, щоб оцінити навколишній краєвид, сів перекусити і спробував уявити собі, як виглядало це місце, коли воно було жвавим торговельним і церемоніальним центром. Однак через більш нагальні обставини я не зміг зробили цього. З широкої тріщини у розпеченій сонцем платформі виповз десятисантиметровий тарантул, якого я помітив лише тоді, коли він опинився за якихось півметра від мене. Очевидно, його привабили крихти хліба і маленький шматочок салямі. Деякий поспіх, з яким я залишив це місце, поклав край моїм історично-географічним роздумам».

складається з гребенів і вершин гірських хребтів, що підіймаються з дна Карібського моря. Це є результатом того ж самого типу геологічних процесів, унаслідок яких піднявся суходільний міст Середньої Америки на заході. Деякі з цих гребенів є відносно спокійними, але подекуди бачимо активні вулкани. Одна з найжахливіших катастроф у цьому географічному світі відбулася століття тому, у 1902 р., на східному карібському острові Мартініка, коли вулкан Монтань-Пеле несподівано вивергнувся, що призвело до загибелі понад ЗО 000 жителів портового міста Сент-П’єр біля його підніжжя. Вже не так давно, в середині 1990-х років, прокинувся сплячий вулкан в острівній країні Монтсеррат, що змусило більшість місцевих жителів покинути її. Майже всюди в даному регіоні землетруси створюють постійну небезпеку. Як на островах, так і в континентальній частині земна кора є нестабільною в тих місцях, де сходяться Карібська, Кокосова і Північноамериканська плити (рис. 1-4). Додамо до цього ще ризик сезонних ураганів, що живляться тропічними опадами (згадаємо ураган Мітч 1998 р., наслідки якого для Центральної Америки були катастрофічними), і ста

не очевидним, що довкілля Середньої Америки є одним із найнебезпечніших на земній кулі.