Сеул

Сеул (9,9 млн осіб), розташований на річці Хан, ідеально підходить для столиці усієї Кореї — і Північної, і Південної (його назва й означає «столиця»). Він і слугував такою від кінця XIV до середини XX ст., але згодом його роль змінилася. Сьогодні місто опинилося у північно-західному куті Південної Кореї, для якої воно є столицею; недалеко на північ розташовані напружена демілітаризована зона та лінія перемир’я з Північною Кореєю. Ця лінія перетинає гирло Хан, позбавляючи Сеул річкового руху. У результаті розвився його океанічний порт — Інчхон.

Неконтрольоване зростання Сеула, що супроводжується частими людськими трагедіями (пригадаймо недавнє падіння мосту через Хан чи обвал шестиповерхового універмагу), відображає як невгамовне розширення економіки всієї Південної Кореї, так і політичну боротьбу, що перенесла країну від автократії до демократії. Центральний Сеул лежить у басейні, оточеному горбами і підвищеннями близько 330 м (1000 футів), розкинувшись в усіх напрямах. Проект розбудови міста, складений на початку 1960-х років, був далеко перевершений припливом іммігрантів.

Ще за часів японського колоніального контролю зв’язки Сеула з іншими частинами Корейського півострова поліпшилися, і ця інфраструктура відіграла свою роль у наступному успіхові міста. Сеул є не

лише столицею, а й провідним промисловим центром Південної Кореї, експортуючи значні кількості текстилю, одягу, взуття і — дедалі більше — електроніки. Південна Корея і надалі залишається економічним «тигром» Тихоокеанської окраїни, а Сеул є її серцевиною.