СИБІР

Перед тим як говорити про потенціал тихоокеанської окраїни ми щойно розглянули пасма поселень, які простягаються по південному периметру

велетенської країни, не зачіпаючи при цьому простори Сибіру на півночі (рис. 3-10).

Сибір пролягає від Уралу до Камчатки — це обширна, бліда, холодна, неприємна земля. Площею Сибір більший за США, але тут проживає лише близько 15 млн людей. Цей регіон став типовим символом складних природних умов Росії: чималі відстані, низькі температури, які ще тяжче витримувати через сильні арктичні вітри, пересічена територія, неродючі ґрунти, обмежені можливості для виживання.

Та і в Сибіру є ресурси. Від того дня, коли тут з’явилися російські першовідкривачі — козаки, сибірські багатства манили до себе. Були відкриті золото і металічні руди (в тому числі залізо та боксити). Ще пізніше виявилося, що в надрах Сибіру залягають грандіозні родовища нафти і природного газу (рис. 3-12), які стали важливим джерелом енергопостачання Росії.

На фізичній карті (рис. 3-2) виділяються головні ріки — Об, Єнісей і Лена, які спокійно пливуть на північ через Сибір і полярну низовину до Північного Льодовитого океану. На гідроелектростанціях у басейнах цих рік виробляється електроенергія, яка йде на видобуток і переробку місцевої руди, а також на деревопереробку, базовану на безмежних лісах Сибіру. На радянському державному рівні навіть розглядалися фантастичні проекти відвернення сибірських рік, аби забезпечити водою пересохлі орні землі на південному заході регіону.

Суспільна географія Сибіру характеризується фрагментарністю, і значна частина регіону залишається незаселеною (рис. 3-4). Існують цілі пасма етнічно російських поселень: наприклад, на Єнісеї на північ від Красноярська, у долині верхів’їв Лени. Проте між цими двома пасмами, а також іншими заселеними острівцями простягаються сотні миль безлюдної території. Упродовж ЗО—40-х років, коли сталінський режим лютував найбільше (та, зрештою, і тривалий час по тому), тисячі дисидентів і «злочинців» засилали на сибірські копальні й лісоповали. Вони там тяжко працювали у найсуворіших умовах, багато хто так і не повернувся.

Політична географія Східного Сибіру помічена дедалі більшим самоствердженням Республіки Са-ха (Якутія). Тут відкривають нові родовища (в тому числі нафтові й газові), тому республіка зі столицею в місті Якутськ набирає впливу.

Величезний «холодильник» Росії набитий усяким добром, яке може стати основою майбутнього державного розвитку. Вже зараз економіку Росії

підтримує видобуток сибірських дорогоцінних металів і викопного палива. З часом ресурси регіону можуть набувати дедалі більшого значення і для економічного розвитку Східного пограниччя і Далекого Сходу Росії. У 80-х роках було зроблено перший крок у цьому напрямку — будівництво Байкало-Амурської магістралі. Цей шлях, паралельний до Транссибірської залізниці, тільки північніший, має довжину 3540 км (2200 миль) і простягається на схід від Тайшета (поблизу важливого центру — міста Красноярськ) аж до далекосхідного Комсомольська (рис. 3-6). У пострадянський період з БАМом пов’язуються численні поломки обладнання і страйки робітників. Утім. БАМ продовжує відігравати значну роль в інфраструктурі, що сприятиме економічному зростанню Східного пограниччя.