І, нарешті, ми дійшли до Софійської площі, де знаходиться Софійський собор. Напевно, зайве

Софійський собор

казати, що Софія Київська була свідком багатьох епохальних подій в історії країни. Покоління приходили й відходили, а Свята Софія і далі височіла над Києвом. Уважається, що будівництво собору було почато в 1037 році (деякі вчені припускають, що храм закладено на двадцять років раніше, за князя Володимира Святославича). Згідно з літописами, в 1036 році Ярослав Мудрий перебував у Новгороді Великому, коли до нього дійшла звістка про те, що печеніги «без ліку» підступають до Києва. Ярослав зібрав дружину з варягів та новгородців і виступив до Києва. «На полі поза градом» зійшлися печеніги та київські дружини. Цілий день билися супротивники, і тільки надвечір переміг князь ворогів і погнав їх назад. На славу своєї перемоги на тому місці, де здолав печенігів,

Ярослав і заклав храм. Руське православ’я, як відомо, прийшло з Візантії, і тому нову церкву було названо на честь святої Софії, як і головний православний храм Константинополя. У перекладі з грецької ім’я Софія означає «мудра», через що посвячення храму святій Софії сприймалося як символ християнської мудрості, знак перемоги православ’я над язичництвом.

Сучасника Софійський собор не вражає своєю грандіозністю. Однак зважмо на те, що храм побудовано в XI столітті, коли більшості відомих тепер православних храмів просто не було. І тому не дивно, що богомольці, які йшли з усіх країв Русі на прощу до Святої Софії, були вражені розмірами й пишнотою внутрішнього оздоблення собору. «Церква дивна й славна всім околишнім країнам, яко же вона не обрящеться по всім полунощі земному від Сходу до Заходу», — писав один із засновників Києво-Печерської лаври Київський митрополит преподобний Іларіон.

Стіни, склепіння й стовпи Софійського собору, ніби тонка вишивка, прикрашали чудові фрески. Можна з певністю сказати, що подібної краси Київська Русь іще не знала. Довгий час уважалося, що розписували храм виключно візантійські майстри. Однак аналіз художньої манери й техніки розпису дозволив науковцям зробити висновок, що фрески Софії Київської створювались як запрошеними з Константинополя художниками, так і руськими майстрами.

Цікаво, що крім ликів святих та епізодів з біблійного життя серед фресок Софії є зображення

Фресковий розпис Софійського собору займав близько 5 тисяч аг, із них 2 тисячі вціліли до наших днів.

на світські теми, наприклад сцени полювання, урочистих виїздів князя з почтом до народу і навіть циркових вистав. А от пізніші зображення XVII—XVIII століть стосувалися винятково церковної тематики. До 1843 року фрески XI століття вважались практично повністю втраченими. Виявлені вони були майже випадково — в одному з бокових вівтарів собору відпав шматок штукатурки, під яким був давній розпис.

Здавна серед киян ходило повір’я: «Доки стоїть Оранта, доти стоятиме й Київ». Марія-Оранта — одне з наймонументальніших і найграндіозніших мозаїчних зображень в історії архітектури. Фігура Богоматері в молитовній позі, що знаходиться просто навпроти головного входу до храму, вважалась захисницею Києва, яка оберігає місто від злих сил. Висота фігури, викладеної з дрібних кубиків смальти, сягає 6 м, голови — 0,9 м. Кількість колористичних відтінків у зображенні — 177.

Площа мозаїчних прикрас, що суціль укривали центральний підкупольний простір і головний вівтар, становила близько 640 м2, але до нас у різному ступені цілості дійшли 260 м2. Під зображенням Марії-Оранти знаходяться мозаїки «Євхаристії» («Причас

тя апостолів»), головна купольна мозаїка «Христос Пантократор» («Вседержитель»). Ці добре збережені мозаїки дозволяють побачити в усій красі майстерність давньоруських художників. На жаль, інші мозаїчні зображення, серед яких «Святительський чин», «Зустріч Марії та Єлисавети», «Жертвопринесення Авраама», «Діти Ярослава Мудрого», зображення апостола Павла, святого Григорія Богослова, дійшли до нас у набагато гіршому стані.

До середини XVII століття зовнішній вигляд Софійського собору практично не змінювався, архітектурні обриси храму лишалися майже такими самими, якими вони були в XI столітті. Щоправда, сама будівля була в жалюгідному стані. У1633—1647 роках здійснено першу після кількох століть занепаду спробу відновити Софійський собор. У будівлі зроблено ремонт, замінено дірявий дах, постелено нову керамічну підлогу, споруджено пишно оформлений іконостас.

У 1697 році велика пожежа знищила всі дерев’яні будівлі Софійського собору. Після цієї сумної події в Софії Київській почато капітальні відновлюваль-ні роботи. У цей час зведено дзвіницю Триярусну (четвертий ярус добудовано в 1852 році).

У народі Оранту називали «незрушною стіною», завдяки якій фортечні стіни були неприступні ворогам.

Де зупинитись

Софійська дзвіниця — ще одна унікальна пам’ятка архітектури на території Софійського храму. Серйозної перебудови зазнала й будівля Софійського собору, набувши характерних для того часу рис українського бароко.

* * *

Ось таким у нас вийшов маршрут вихідного дня. Він знайомить нас лише з частинкою Києва, тому таких маршрутів по місту можна скласти десятки, якщо не сотні. Що ж, приїжджайте до столиці України й відкривайте для себе свій Київ — єдиний і неповторний. А нам лишається сподіватись, що запропонований нами маршрут вам сподобався і ви дістали чимало вражень.

20 кращих екскурсій Україною