«СОФІЇВКА»

ДЕНДРОЛОГІЧНИЙ ПАРК «СОФІЇВКА»

«Вартість катання по підземній річці Ахеронт для дорослих — 7 грн». Для тих, хто, можливо, не дуже добре знайомий з давньогрецькою міфологією, нагадаємо: щоб потрапити до царства мертвих, треба було дочекатись біля річки Ахеронт човна, яким правив Харон — сивий потворний старигань із розкудланою бородою. Переїзд з одного царства в інше треба було оплатити

Нижній став. «Іонічне море»

дрібною монеткою, для чого цю монетку небіжчику клали під язик. Тих, у кого монетки не було, Харон відштовхував веслом, арешту садовив у човен, і вони мали самі веслувати. Так що, як бачимо, у Харо-на теж був свій прейскурант. «Але до чого тут гривні?!» — вигукне невтаємничений читач. Справді, гривень за свої послуги Харон не

Грот Венери

брав, бо, як неважко здогадатись, у Стародавній Греції їх просто не було. А проте є на цьому (саме на ЦЬОМУ, а не ТОМУ) світі місце, де ви за 7гривень можете прокотитись по річці Ахеронт. І прокатає вас не зловісний старець Харон, а звичайна людина, співробітник Національного дендрологічного парку «Софїївка». Так-так, шановний читачу, мова йде саме про славетну «Софіївку».

Це місце справді дивовижне. У всіх, хто відвідував «Софіївку», хто гуляв прекрасним парком, знайомився з його чудесами, виникало одне й те саме відчуття: він потрапив у казку. Долина гігантів, грот Венери, Амстердамський шлюз, острів Кохання — ці назви

тішать слух, а побачене змушує радіти тому, що ти можеш бачити на власні очі цю красу.

Справді, граф Потоцький, один з найбагатших магнатів Польщі, мав величезні статки (тільки в Україні йому належало 1,5 млн (!) гектарів землі), але, звісно, не він будував «Софіївку», а його кріпаки, якими керували досвідчені архітектори, інженери й садівники. І все-таки Станіслав-Фелікс Потоцький гідний поваги. Так чи так, але саме завдяки польському графові в нас у країні є диво під назвою «Софїївка». І найголовніше: спонукало до цього графа не бажання продемонструвати всьому світу своє багатство, його спонукала ЛЮБОВ…

«СОФЇЇВКА

<

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Уперше Умань (назва міста походить від річки Уманка), де, власне, і знаходиться парк «Софіївка», згадується в історичних документах 1616 року. До цього територія Уманщини, що лежала на кордоні з Диким полем, була практично не заселена. Згідно зі спеціальним актом Польського сейму ці землі передано брацлавському старості Калин овському. У1726 році Умань та навколишні землі стали власністю польського магната Станіслава Потоцького. У 1732 році він подарував свої уманські володіння небожеві — Франтішеку Салезію.

У 1751 році у Франтішека Салезія народився син Станіслав-Фелікс. Двадцять років по тому, після смерті матері й батька, він став єдиним господарем земель, що належали родині Потоцьких. Відтоді він не тільки господарював у своєму величезному маєтку, але й став вельми помітною фігурою на політичній арені Польщі. І коли в 1791 році Польський сейм прийняв низку законів, що суттєво обмежили права великих землевласників, С.-Ф. Полоцький разом з коронними гетьманами Ржевуським та Браницьким подався шукати підтримки до Ясс, у штаб російських військ, що воювали тоді з Туреччиною. Саме в Яссах він і познайо

мився з Софією — дружиною генерала російської армії, коменданта Херсона Юзефа Вітта…

Серед учених досі нема єдиної думки про Софіїне походження й про те, яким же чином вона потрапила на верхівку польського бомонду кінця XVIII століття. Уважається, що походила вона з родини небагатого грецького торгівця худобою, який жив неподалік від Стамбула. Якимось чином юна Софія привернула до себе увагу польського посла в Стамбулі Кароля Боскампа-Лясопольського. Дипломат настільки був уражений красою грекині, що взяв її на утримання, забезпечивши не тільки розкішне життя, але й вельми пристойну освіту. Однак узяти Софію до Варшави він не міг, бо там його чекала законна дружина. Тільки по смерті дружини Боскамп-Лясопольський зміг виписати свою юну пасію зі Стамбула. Софія відправилась до Варшави. Але до столиці вона не доїхала. Зупинившись у Кам’янці-Подільському, вона познайомилася з комендантом тамтешньої фортеці, тоді ще майором Юзефом Віттом. Невдовзі 40-річний комендант і 18-річна грекиня повінчались.

Безумовно, ця жінка була не просто вродлива, вона вміла користуватися своєю вродою. Чоловіки закохувалися до нестями з першого погляду на прекрасну грекиню. Не

План парку «Софпвка»

<3

а,

став винятком і Станіслав-Фелікс Потоцький. Він не шкодував зусиль і коштів, щоб добитися розлучення для неї й звільнити Софію від Юзефа Вітта. І досягнув свого. 17 квітня 1798 року в Тульчині, в присутності православного священика та польського ксьондза відбулося вінчання Станіслава-Фелікса Потоцького й Софії Вітт.

Ще до цієї знаменної події граф Потоцький разом зі своїм добрим знайомим, колишнім офіцером Людвігом Метцелем, частенько полювали в урочищі Кам’янка на околиці Умані. Мальовничі місця тішили око, і якось Потоцький завів розмову про можливість будівництва в цьому місці парку. Звичайно, він мав бути названий на

«СОФІЇВКА»

Історична довідка

<1

Амур

честь майбутньої дружини графа. Невдовзі Людвіг Метцель дістав замовлення на будівництво парку. Спершу Потоцький хотів бачити на місці урочища Кам’янка великий парк у типово англійському стилі. Але Софія була грекиня, і до того ж вона мріяла бути рівнею королевам. І саме тому в оформленні «Софїївки» наявні мотиви стародавньої Еллади, а розмах не поступається, наприклад, славетному Версалю.

Слід сказати, що з приводу того, хто ж насправді створив генеральний план парку й будував його, серед істориків нема єдиної думки. Одні вважають, що право називатися творцем «Софіївки»

неподільно належить Людвігові Метцелю — геніальному інженеру й архітектору, чий талант завдяки грошам та сприянню Потоцького зміг виявитися в усій красі. Інші гадають, що Метцель фактично був наглядачем, жорстким і норовистим, який привласнив собі чужу славу. Але хай там як, а диво під назвою «Софїївка» створено.

По смерті С.-Ф. Потоцького «Софіївка» опинилася в руках його сина від першого шлюбу Юрія-Фелікса, потім перейшла до Софії Потоцької, а після того як вона покинула цей світ, дісталась її сину Олександрові Полоцькому. За участь у польському повстанні в 1831 році всі землі О. Потоць-

Головний вхід у «Софїівку»

кого, зокрема й «Софіївка», було конфісковано й передано у власність імператорської родини. З цієї миті парк, що його стали називати «Царициним садом», підкорявся Головному училищу садівництва, яке спеціальним наказом перевели з Одеси в Умань.

У радянський час «Софіївку» спершу перейменували (вона стала називатися «садом імені III Інтернаціоналу), а в 1929 році оголосили заповідником. Колишню назву парку повернено в 1945 році. Тоді ж здійснено серйозні відновлювально-рестав-раційні роботи.

28 лютого 2004 року заповідник дістав статус національного й віднині називається Національним дендрологічним парком «Софіївка». Структурно парк належить до системи Національної Академії наук України.

Оглянути дива «Софіївки» можна як самостійно, так і скориставшись послугами екскурсоводів. Чому віддати перевагу — вирішувати вам, обидва варіанти по-своєму добрі, хіба що другий потребує дещо більших витрат (вельми, треба сказати, помірних).

Знайти вхід у «Софіївку» не просто, а дуже просто — це центр міста, вул. Київська, 12 (навпроти автовокзалу). Уже Головний вхід з химерними башточками, схожими на смолоскипи (подібними, як уважають деякі дослідники, до входу на Афінський ринок), дає зрозуміти, що нас чекає щось надзвичайне.

Тіниста Головна алея, засаджена тополями й каштанами, веде нас до див «Софіївки». Вони починають-

<:

«СОФІЇВКА»

а

Один з численних мостів парку

ся одразу ж біля Головного входу. Зверніть увагу на композицію з назвою «Женевське озеро» й «Маленька Швейцарія». Далі височить «Тарпійська скеля» з мальовничою альтанкою на самому краю. Тарпійською називалась південно-західна стіна Капітолійської фортеці в Стародавньому Римі. З лівого боку Головної алеї б’ють води «Срібних джерел». Кажуть, коли попити з них води, то вас і ваших дітей завжди супроводжуватимуть краса, любов і здоров’я.

Головна алея привела нас до павільйону Флори. Флора — богиня весни, юності й квітів. Її зображали молодою дівчиною з квітами в руках, легкою й граційною. Таким же невагомим здається й павільйон Флори в «Софіївці».

Коли подивитись на нього здалеку, то, попри його монументальність, здається, нібито біла будівля пливе в небі, ширяє над землею.

Дійшовши до павільйону Флори, ми опиняємось на невеликому майданчику, від якого далі розходиться кілька доріг. По дорозі, що веде через Венеціанський місток, можна вийти до Верхнього ставу і до виходу на територію Уманської сільгоспакадемії (у минулому — Головного училища садівництва). Звідти по Верхній алеї можна вийти на терасу Бельв’ю і, окресливши коло, повернутися до павільйону Флори.

Дорога, що йде круто вгору й ліворуч, веде до адміністративно-господарчої частини,до галявини Дубинка в західній частині саду.

Фонтан «Змія»

Середня дорога веде до Верхньої алеї. А ми підемо по Нижній алеї, вздовж берега «Іонічного моря» — так називається Нижній став.

Прикрасою ставу є фонтан «Змія». Чи бачили ви, шановний читачу, як звивається змія, коли кидається в атаку на свою жертву? Такий от вигляд має й фонтан «Змія», що грає посеред Нижнього ставу. Кажуть, що людина може безконечно дивитись на три речі: як плине вода, як палає вогонь і як працює інша людина. Міркування щодо двох останніх позицій полишимо, а от щодо першої завважимо: це справді чарівливе видовище. Особливо коли дивитись на фонтан «Змія», вода в якому не тече, а б’є вгору, підіймаючись на висоту 15 метрів і наповнюючи повітря живлющою свіжістю.

Ще одне місце, де можна помилуватись видовищем падаючої води, — це Великий водоспад. Вода потрапляє сюди підземною річкою Ахеронт з Верхнього ставу. Неподалік від водоспаду розташовані площа Зібрання й грот, який дістав назву «Грот страху й сумнівів», або Грот Тантала. Коли дивишся на цей, здавалося б, створений самою Природою грот (насправді він збудований людськими руками), зразу стає зрозуміло, чому його так названо. Величезна гранітна скеля (її вага понад 300 тонн) зависла над землею всього на трьох точках. І охоплюють людину страх і сумніви — упаде вона чи ні… Але не бійтесь, у свій час спеціалісти оглянули грот і зробили висновок, що він цілком безпечний.

<

а

Амфітеатр

На площі Зібрання встановлені дерев’яні лави, де можна дуже зручно влаштуватись. Перепочивши, підемо далі. Від площі Зібрання піднімемося вгору гранітними сходами. Наш шлях лежить від Верхнього ставу — до Амстердамського шлюзу. Улітку тут завжди багатолюдно — відвідувачі, оглянувши пам’ятки парку, займають чергу, щоб здійснити мандрівку по підземній річці Ахеронт, тій самій, про яку ми казали на початку цієї статті. Та перш ніж відправитись під землю, кинемо погляд на Верхній став, який ще називають «Чарівливим морем». Безумовно, вашу увагу приверне острів посеред гладіні, на ньому яскраво

виділяється граційний павільйон, обсаджений екзотичними рослинами. Тепер у путівниках він звичайно називається островом Кохання, але первинна його назва — «Острів анти-Цирцеї». Чому його названо саме так? У давньогрецькій міфології чарівниця Цирцея перетворювала занесених на її острів людей на страшних чудовиськ. Звичайно, що в прекрасній «Софіївці» все мало бути навпаки — навіть неприторенні негідники, справжні чудовиська в людській подобі мали перетворитися на добрих і прекрасних духом людей.

Повернімося до Амстердамського шлюзу. Такі споруди

Острів Кохання

характерні для Голландії, і не дивно, що шлюз дістав саме таку назву. А веде він до підземної ріки Ахеронт — однієї з головних пам’яток «Софіївки». Її довжина — 223 м, ширина — 3 м, глибина каналу — майже 1 м. За 8— 10 хвилин подорожі в човні, що поволі пливе, ми опиняємось в Ахеронтій-ському озері. А далі… Далі, шановні мандрівники, можливі варіанти. Ми на цьому зупинимось, хоча гуляти по «Софіївці» можна ще довго. Повірте, ми в нашому описі не торкнулись і десятої частини тих чудес, які можна побачити в «Софіївці». Хочете більшого? Що ж, дамо вам традиційну в таких випадках пораду — пакуйте

валізи й вирушайте в подорож. Гостинна й прекрасна «Софіївка» чекає на вас…

ЕКСКУРСІЙНІ ТА ІНШІ ПОСЛУГИ

Національний дендрологічний парк «Софіївка» надає своїм відвідувачам цілу низку послуг. Нижче наведено список деяких з них.

Вартість вхідного квитка для дорослих — 8 грн, для дітей шкільного віку — 5 грн.

Вартість вхідного квитка з екскурсійним обслуговуванням

<

Екскурсійні та інші послуги

«СОФІЇВКА»

для дорослих — 12 гри, для дітей шкільного віку — 7 грн.

Мінімальна вартість екскурсії (10 людей) — 120 грн.

Для іноземних відвідувачів вартість вхідного квитка з екскурсійним обслуговуванням іноземною мовою: для дорослих — 36 грн, для дітей — 21 грн. Мінімальна вартість екскурсії іноземною мовою (5 людей) — 180 грн.

Вартість вхідного квитка до Музею мармурової скульптури — З грн, з екскурсійним обслуговуванням — 5 грн. Мінімальна вартість екскурсії (до 10 людей) — ЗО грн.

Вартість катання на човні по підземній річці Ахеронт для дорослих — 7 грн, для дітей шкільного віку — 5 грн.

Мінімальна вартість (для групи відвідувачів до 10 людей) — 70 грн.

Катання на катамаранах — 10 грн, на човнах — 25 грн.

Катання верхи на коні — 6 грн, фотографування — 3 грн.

Катання на кареті (до 5 осіб) — 50 грн, фотографування — 3 грн з людини.

Катання на поромі для дорослих — 7 грн, для дітей шкільного віку — 5 грн.

Мінімальна вартість катання на поромі (до 10 людей) — 70 грн.

Катання на лижах та санках узимку—4 грн. Катання на санях, запряжених кіньми, — 25 грн.

Парк відчинено для відвідувачів з 1 травня до 15 листопада з 9.00 до 18.00. За умови попереднього погодження можливе екскурсійне обслуговування в будь-яку пору року. Екскурсії проводяться українською, російською, польською, англійською, французькою, німецькою мовами.

Телефон екскурсійного бюро парку — (04744) 3-22-10.

ДЕ ЗУПИНИТИСЬ

«Софіївка», готель-музей дендрологічного парку, вул. Садова, 53; тел.: (04744) 33-527, 32-210.

Розміщений біля Головного входу до парку «Софіївка». У холі — зимовий сад з експозицією паркової скульптури. Є ресторан на 100 місць, конференц-зал, сауна, платна автостоянка. Номери без зручностей, зі зручностями, напівлюкси, люкси.

Двомісний номер без зручностей: 80 грн; напівлюкс: 210 грн; люкс: 350 грн.

«Фортеця», готельний комплекс,

вул. Чапаева, 52;

тел.: (04744) 50-041, 53-267.

Розміщений у центральній частині міста. До послуг пожильців ресторан української кухні на 60 місць, літній майданчик на подвір’ї над річкою, бар, сауна, автостоянка. Номери з усіма зручностями. До вартості проживання входить сніданок.

Одномісний економклас: 81 грн; двомісний напівлюкс: 108—150 грн; люкс: 270—324 грн.

«Гостиний двір», готельний комплекс,

Ленінградське шосе, 21; тел.: (04744) 39-879, 39-848.

Розміщений на трасі біля в’їзду до міста. Кафе, сауна, стоматологічний кабінет, автостоянка. Номери стандартні двомісні, напівлюкси та люкси.

Двомісний номер: 124 грн; покращений: 162 грн; люкс: 239 грн.

Ціна за одне місце: 80 грн.

«Дача», туристичний комплекс, с. Кочубеївка Уманського р-ну, вул. Леніна, 1;

тел.: (067) 502-0469, (096) 350-3704 Розміщений за 10 км від Умані. Ресторан європейської та української кухні, російська та фінська баня, риболовля. У номерах є душові кабінки, санвузли, супутникове телебачення й кондиціонери.

Напівлюкс: 150 грн; люкс: 250 грн.

«Шаарей Ціон», готель,

вул. Пушкіна, 27а;

тел.: (04744) 31-772, 31-672.

Готель побудований для хасидських прочан, які відвідують могилу цадика Нахмана (розміщена просто біля неї). Кошерний ресторан, обмін валют, автостоянка. Напівлюкси одно-, дво-, три- й чотиримісні.

ДЕ ПОЇСТИ

Поїсти на території парку, в принципі, можна, однак вам у кращому разі доведеться задовольнитися стандартним хот-догом

У «Софіївці» є де зупинитися

«СОФІЇВКА»

«СОФІЇВКА»

і кавою в пластиковому стаканчику. А якщо такий варіант вас не дуже влаштовує, то прихопіть що-небудь із собою або сплануйте свій відпочинок так, щоб на обід ви могли вибратись у який-небудь пристойний заклад. До таких в Умані можна зарахувати ресторани готелів «Софіївка» й «Фортеця», а також колоритний ресторан української кухні «Каду-бок», що розташовується в самому центрі міста (вул. Радянська, 7), і кафе-бар «Серж» (вул. Леніна, 57). У «Сержі» ви зможете не тільки поїсти, але й пограти в більярд.

ТРАНСПОРТ

Дістатись до Умані можна автомобільним і залізничним транспортом. Екскурсійні тури до дендропарку «Софіївка» організовуються з багатьох міст України. Відстань від Києва до Умані складає 210 км, від Харкова — 640 км, від Львова — 520 км, від Одеси — 230 км.

Замовити таксі в Умані можна за телефонами: 0-54,0-55,5-27-26, 3-53-33.