СПАДЩИНА МЕЗОАМЕРИКИ

Суходіл Середньої Америки був колискою великих стародавніх цивілізацій. Саме тут був один із головних світових осередків культури (див. рис. 7-3) — З те джерело, з якого поширювалися нові ідеї. Населення цього регіону пройшло відповідний період розвитку і змогло досягнути значного матеріального та інтелектуального прогресу, для якого були характерні сільськогосподарська спеціалізація, урбанізація та розвиток транспортних мереж. Писемність, наука, мистецтво, архітектура, релігія та інші сфери життя досягли тут високого рівня. Антропологи називають цей осередок культури Мезоамерикою, яка простягалася у південно-східному напрямі від місця, де сьогодні розташоване Мехіко, до центральної частини Нікарагуа. Розвиток Мезоамерики особливо вражає через те, що він відбувався у дуже відмінних географічних умовах. По-перше, більш ніж 3000 років тому на низинних тропічних рівнинах тієї частини Мезоамерики, де нині розташовані Північна Гватемала,

Беліз і мексиканський півострів Юкатан, а також, можливо, у той самий час південніше, у високогір’ях Гватемали, виникла цивілізація майя. Між 1000 та 500 роками до Р. Хр. нею були збудовані такі величні міста, як Ель-Мірадор. По-друге, набагато далі у північно-західному напрямі, на високогірному плато в Центральній Мексиці ацтеками пізніше була заснована ще одна цивілізація з центром у найбільшому місті, яке будь-коли існувало у доколумбові часи. Отож у різних місцях цього регіону виникли різні держави з високим рівнем культури, зробивши Мезоамерику одним із світових центрів державності та знань.

Низинні майя

Як зазначалося, цивілізація майя є єдиною цивілізацією на Землі, яка виникла переважно у низинних тропіках. Її великі міста з кам’яними пірамідами, грандіозними храмами та іншими детально спланованими будівлями і в наш час є безцінним джерелом археологічної інформації. За чотири тисячі років свого існування культура майя переживала послідовні періоди піднесення і занепаду, досягнувши розквіту — Класичного періоду — з III по X ст. нашої ери.

Цивілізація майя, створена низкою міст-дер-жав, об’єднала територію, площа якої була більшою від будь-якої із сучасних середньоамери-канських країн, за винятком Мексики. Її населення, можливо, досягало 2—3 млн. Мова майя — місцева «латина» — і деякі споріднені з нею мови до сьогодні вживаються у цьому регіоні. Для правителів майя була характерна династична спадкоємність, поєднана з могутньою та складною релігійною ієрархією. Величаві міста з імпозантними спорудами, які сьогодні лежать у руїнах, виконували роль головним чином церемоніальних центрів. Також відомо, що культура майя дала майстерних митців, письменників, математиків і астрономів. Окрім цього, вона розвивала практичні види діяльності: її носії досягай значних здобутків у сільському господарстві й торгівлі. Вони вирощували бавовну, створили текстильні промисли і навіть вивозили готові вироби до інших частин Середньої Америки за допомогою морських каное. Взамін вони отримували, серед іншого, боби какао, які цінувалися так високо, що використовувалися як гроші; обсидіан для виготовлення знарядь і зброї та пір’я птаха кетцаль для оздоблювання одягу.

Високогірні ацтеки

Значний культурний розвиток відбувався також у високогір’ях сучасної Мексики. Тут, не так далеко

на північ від теперішнього Мехіко, знаходився Теотіхуакан — перший урбаністичний центр у Західній півкулі, заснований приблизно на початку нашої ери. Місто, населення якого могло становити 150 000 мешканців, процвітало приблизно сім століть. Над його краєвидом домінували величні піраміди, а вплив розповсюджувався по всіх землях майя. Згодом у цей район із півночі мігрували тольтеки, які завоювали і поглинули місцеві індіанські народи і сформували потужну державу. Період гегемонії тольтеків був відносно короткочасним — менше трьох століть від їхнього приходу до влади приблизно в 900 р. по Р. Хр. Проте толь-текам удалося завоювати частину володінь майя, перейняти багато їхніх винаходів і звичаїв і запровадити їх потім на Мексиканському плато. В той час, коли держава тольтеків своєю чергою зазнала втручання нових елементів з півночі, вона вже переживала період занепаду. Але її технології були з готовністю запозичені й розвинуті завойовника-ми-ацтеками.

Вважається, шо держава ацтеків, яка була вершиною організації та могутності в доколумбовій Середній Америці, зародилася на початку XIV ст. після заснування поселення на острові одного з численних озер, які в той час вкривали Мексиканську долину (сьогодні вона безпосередньо прилягає до столиці Мехіко). Цей урбаністичний комплекс, який називався Теночтітлан, незабаром став найбільшим містом на американському континенті і столицею могутньої держави. Завдяки союзові з сусідніми народами ацтеки встановили контроль над всією Мексиканською долиною — цим географічним стрижнем Середньої Америки, яка продовжує залишатися серцем сучасної держави Мексики. Долина площею 50 х 65 км є оточеною горами чашею, розташованою на висоті майже 2500 м над рівнем моря. Її висота і замкнутість визначають кліматичні умови цього району: як для тропіків, тут доволі сухо і дуже прохолодно. Завдяки озерам було сформовано унікальну мережу внутрішніх сполучень (ацтеки збудували канали, які з’єднали деякі з озер). Це посприяло розвиткові транспорту, основним засобом якого були каное, довезенню продукції сільського господарства до міст, а данини, сплачуваної численними суб’єктами, — до головного міста.

Впродовж усього XIV ст. держава ацтеків зміцнювала свою військову потугу і на початку XV ст. розпочала завоювання сусідніх народів. Розширення імперії ацтеків проходило головним чином у східному та південному напрямах, де спротив був майже відсутній. Метою ацтеків було не захоплення нових територій, не поширення своєї культури, а радше підкорення народів і міст заради збирання податків і данини. По мірі того як їхній вплив поширювався по всій Середній

Америці, зростали обсяги товарів, що текли рікою у Мексиканську долину і до числа яких входили золото, какао і бавовняна тканина. Держава ставала дедалі багатшою, її населення зростало на очах (у період розквіту тільки населення Теночтітлана перевищувало 100 000 осіб). Міста вже не слугували виключно церемоніальними центрами, а були містами у повному значенні слова. Вони виконували численні економічні й політичні функції та мали значне населення, частиною якого була спеціалізована кваліфікована робоча сила.

Ацтекам належить ціла низка вражаючих досягнень, хоча слід зазначити, що вони були кращими запозичальниками і вдосконалювачами, ніж винахідниками. Ацтеки практикували зрошення шляхом підведення річкової води до угідь і будували старанно продумані тераси на схилах, яким загрожувала ерозія. Якщо говорити про спадок, що його залишили мезоамериканські індіанці своїм послідовникам і людству в цілому, то найбільшим він був у галузі сільського господарства. Кукурудза (маїс), батат, різноманітні види бобових, помідори, гарбузи, какао, тютюн — це лише деякі з культур, які вирощували у Мезоамериці в той час, коли туди вперше прийшли європейці.