Більший від Єгипту майже удвоє та з населенням трохи менше ніж 31 млн мешканців, Судан лежить на злитті Білого Нілу (від Уганди) і Голубого Нілу (від Ефіопії). Його столиця, Хартум, що також злилася із ближнім Омдурманом, є центром великої сільськогосподарської території, де з колоніальних часів вирощується бавовна. Британська адміністрація об’єднала Північний Судан, арабізований та ісламізований, із великою територією на півдні, яка була африканською, а багато її сіл — християнськими. Після відходу британців режим у Хартумі забажав упровадити свій ісламський закон на півдні, внаслідок чого розпочалася жорстока громадянська війна. Втрати людських життів і безладдя не мають ліку; у 2001 р., за деякими оцінками, 4 млн людей стали біженцями на своїй власній землі.

Порт-Судан на Червоному морі є морським вікном Судану, але економіка країни суто периферійна. Дохід на одну особу тут один із найнижчих у світі. Зі своїм головним торговельним партнером, Саудівською Аравією, Судан обмінює овечу вовну і бавовну на нафту. Але обмін може перерватися. Трубопровід, що ним звичайно переправляють нафту з Порт-Судана до Хартума, треба доповнити ще одним, по якому нафта рухатиметься в інший бік: знайдено велике родовище у районі Муглада (640 км/400 миль південно-західніше Хартума). Новий підземний трубопровід, що проходитиме через більшу частину Судану, забезпе

чить самодостатність країни і зробить її експортером нафти.

Тим часом контрасти між Єгиптом і Суданом навряд чи можуть бути глибшими: помірно світська арабська країна прилягає до мілітаризованої арабізованої африканської держави, що перебуває у стані війни зі своїм власним народом. Вода, нафта, ідеологія і міжнародне втручання дуже ускладнюють політичну географію у цьому районі.