СХІДНА ЄВРОПА

Як показує рисунок 1-12, Східна (Центрально-Східна) Європа не лише за площею є найбільшим регіоном у Європейському світі: вона також охоплює більшу кількість країн (17), ніж будь-який інший європейський регіон. Майже вся Східна Європа лежить поза серцевиною, і проблеми периферії зачіпають багато її країн. Від Північноєвро-пейської низовини у Польщі до пересічених височин на півдні — це регіон фізіографічної, культурної

і політичної фрагментації. Відкриті рівнини, великі ріки, стратегічні гори, ізольовані долини і важливі коридори — усе це було свідком неспокійних міграцій, епічних битв, іноземних вторгнень та імперських періодів. Іллірійці, слов’яни, турки, угорці та інші народи зведені тут докупи зблизька і здалека. Етнічні та культурні відмінності підтримували серед них хронічні конфлікти.

Географи називають цей регіон поясом дроб- 27 лення, зоною постійних розколів і поділів. Географічна термінологія використовує кілька дефініцій на позначення руйнації встановленого порядку, і вони часто мають коріння у цій частині світу. Одна з таких — це балканізація. Південна 28 частина Східної Європи належить до Балкансько-го півострова, або Балкан — за назвою гірського пасма у Болгарії. Термін «балканізація» визначає періодичний поділ і фрагментацію цієї частини Східної Європи, і тепер він застосовується до будь-якого місця, де такі процеси відбуваються. Новіший термін — це «етнічна чистка»’, насильницьке виселення всього населення з його батьківщини більш владною потугою, схильною зайняти його територію. Термін новий, але процес такий старий, як і сама Східна Європа.

Кожний епізод історичної географії Східної Європи наклав свій відбиток на культурний ландшафт. Двадцять століть тому тривалий час тут правила Римська імперія (Румунія є картографічним

І ЄВРОПА

нагадуванням цього періоду); останні півстоліття радянська імперія контролювала майже всю цю територію. Два тисячоліття доктрини християнської православної церкви поширювалися з південного сходу, а римський католицизм — із північного заходу. Вторгайся турецькі (оттоманські) мусульмани і створили імперію, яка сягнула околиць Відня. До того часу як Австро-Угорська імперія витіснила турків, мільйони східних європейців

були навернені до ісламу. Сьогодні Албанія залишається переважно мусульманською країною. У XX ст. Східна Європа стала ареною битви між супердержавами, і наслідки цього відображені у заплутаній карті до 1991 р. (рис. 1-22).

Закономірний розвал Радянського Союзу звільнив декількох сусідів Росії. І лише за одним винятком (Білорусі) ці країни відвернулися від Москви на захід, зокрема до Європейського Союзу

та пов’язаних з ним економічних сподівань. Це змінило карту Східної Європи, переміщуючи межі географічного світу на схід, оскільки п’ять країн приєдналися до регіону (рис. 1-23): Латвія, Литва, Білорусь, Молдова і Україна. В той же час дві країни Східної Європи поділилися на окремі держави: Чехословаччина мирно, а Югославія — із застосуванням сили*.

Географічна структура

Як видно з рисунка 1-23, Східна Європа простягається від Балтійського моря на півночі до Чорного й Адріатичного морів на півдні і від німецького кордону на заході до російського кордону на сході. Щоб допомогти зрозуміти цей складний регіон, ми згрупували 17 його країн у географічні субрегіони:

1. Країни з виходом до Балтійського моря. У цій групі домінуючою є Польща; крім неї, сюди входять Литва і Латвія. Відносне розташування свідчить, що сюди також належить Білорусь, але вона вибрала возз’єднання з Росією. Якщо це возз’єднання відбудеться, то теперішні межі географічного світу, показані на рисунку 1-23, пересунуться на захід.

2. Континентальний центр. Це країни у самій серцевині Східної Європи: Чехія (розташована на крайньому заході й найзахідніша держава регіону), Словаччина та Угорщина.

3. Країни з виходом до Адріатичного моря. Десятиліття тому це угруповання містило би дві країни: Югославію і Албанію. Сьогодні їх шість, у тому числі Албанія, Словенія, Хорватія, Боснія, Македонія, Сербія та Чорногорія; їх може бути сім, якщо окремий статус Косово стане постійним.

4. Країни з виходом до Чорного моря. Ця група країн складається з Румунії та Болгарії — зі старої Східної Європи, а також Молдови і домінуючої тут України (найбільшої за площею держави у Європі) — з нової.

*У 1919—1991 рр. назва «Югославія» стосувалася багато-культурної держави, представленої на рисунку 1-22. Коли громадянська війна зруйнувала старі порядки, частини Югославії стали незалежними державами, в тому числі Словенія, Хорватія, Боснія і Македонія. Найбільша, сербська, частина зберегла назву Югославія. Крім Сербії, нова Югославія також охоплювала Чорногорію (Монтенегро), Воєводіну і Косово (рис. 1-23). Після революційно усуненого режиму Мілошевича восени 2000 р. новий президент Югославії стверджував, що він відкритий для пропозицій стосовно зміни назви своєї країни, але до весни 2001 р. залишалася стара назва Югославія (з липня 2002 р. — Союз Сербії та Чорногорії) .

Країни з виходом до Балтійського моря