СІНҐАПУР

У 1965 р. у Південно-Східній Азії сталася доленосна подія: Сінгапур — коштовна перлина в короні британського колоніалізму у цьому географічному світі — відокремився від Федерації Малайзія і став суверенною, хоча й міні-державою (рис. 11-11). Зі своїм чудовим відносним розташуванням, людськими ресурсами і корпоративним управлінням Сінгапур подолав обмеження простору і відсутність сировини, щоб стати одним із економічних «тигрів» Тихоокеанської окраїни.

Маючи лише 600 кв. км (240 кв. миль) площі, Сінґапур над усе цінує простір, і це є постійною турботою владних органів. Одна просторова перевага Сінгапуру над Гонконгом полягає в тому, що його невелика територія менше подрібнена. З населенням 4,1 млн осіб і зростаючою економікою Сінгапур повинен розвивати просторово-збері-гальні високотехнологічні галузі. І на цьому напрямку він досягнув успіху, а висотні будівлі міських територій відображають процвітання міста-держави. У Сінгапурі ви не знайдете жодних нетрів; занепаді вулички у старому «Чайнатауні» (китайському районі) спеціально були законсервовані заради екзотики.

СІНГАПУР 645

103°40′ на схід від Грінвіча

103в50′

4 милі

о-ви

джуронґ

о. Букум

СІНҐАПУР

— Шосе -Залізниці

] Урбанізовані території

Ш Проект зі збільшення острівної площі суші “Джуронґ”

Сінгапур

Прот. Понтіанак в

о. Калімантан

о. Суматра

палембант , + Н Д О Н Е З І Я

РИСУНОК 11-11

Як видно з карти, Сінгапур лежить там, де Малаккська протока, що веде на захід до Індії, виходить до Південнокитайського моря та вод Індонезії (див. вставку на рис. 11-11). Цей порт розвивався як частина британської Південно-Східної Азії, а коли у 1963 р. Малайзія здобула незалежність, він опинився у її складі. Однак два роки потому Сінгапур відокремився від Малайзії і став справжнім містом-державою у Тихоокеанській окраїні. Це відбулося без жодного політичного потрясіння.

Виграючи від свого відносного розміщення, старий порт Сінгапуру був одним із найінтен-сивніших у цілому світі навіть перед здобуттям 17 незалежності. Він зажив популярності як пакгауз

(навантажувально-розвантажувальний центр) між півостровом Малакка, Південно-Східною Азією, Японією та іншими новими економічними потугами у Тихоокеанській окраїні й поза нею. Сира нафта з Південно-Східної Азії розвантажується і переробляється у Сінгапурі, а тоді переправляється до азійських пунктів призначення. Сирий каучук із віддалених районів Малакки та з індонезійського острова Суматри переправляється до Японії, США, Китаю та інших країн. Деревина з Малайзії, рис, спеції та безліч продовольчих товарів переробляються і переправляються через Сінгапур. Щодо автомобілів, техніки та устаткування, то вони імпортуються до Південно-Східної Азії також через Сінгапур.

«Уперше я потрапив до Сінгапура на літаку і досить добре вивчив центральну частину міста, де жив. Але наступного разу я прибув із Гонконгу на вантажному судні, і це відкрило мені цілком іншу картину. Я ніде не бачив акуратнішого, чистішого і краще організованого сучасного порту. Навіть окремі, здавалося зайві, предмети були акуратно поскладані. Навантаження і розвантаження відбувалося неспішно і впорядковано. Сінгапур належить до провідних вільних портів світу, де товари надходять, складаються і переправляються далі. Ніде не роблять цього ліпше, і Сінгапур дбайливо береже свою репутацію як надійний та своєчасний виконавець робіт за відсутності будь-якої корупції».

Але це стара схема. Лідери Сінгапуру намагаються змінити напрямки економічного розвитку міста-держави з орієнтацією на високотехноло-гічні галузі. У Сінгапурі владні органи суворо контролюють бізнес, так само як і інші аспекти життя (деякі газети і журнали були спалені за критику режиму, й існують навіть штрафи за такі речі, як їжа у метро чи незливання води у громадському туалеті). Загальний успіх Сінгапуру після відокремлення втихомирив будь-яких критиків: його ВНП на одну особу за 1965—2000 рр. зріс більш ніж у 15 разів — до понад ЗО 000 дол. СІЛА, тоді як у сусідній Малайзії — лише до 3670 дол. Поміж іншого Сінгапур став (і протягом багатьох років залишався) найбільшим виробником дисководів для малих комп’ютерів у цілому світі.

Коли почали впроваджуватися багатонаціональні корпорації, політична стабільність Сінгапуру на неспокійній Тихоокеанській окраїні стала ще однією перевагою. Утім виникла проблема: на відміну від Тайваню, де інтелектуальний потенціал величезний, технічні можливості Сінгапуру обмежені. Ще у 1995 р. лише 8 % населення мало університетську освіту. Незважаючи на зростання зарплатні, високотехнологічні галузі стали орієнтуватися на перебазування до Малайзії чи Таїланду. Це сповільнило бум у Сінгапурі та спонукало уряд шукати шляхів для стимулювання відродження.

Задля цього Сінгапур рухається у кількох напрямках. По-перше, він має зосередитися на трьох сферах зростання: інформаційній технології, автоматизації та біотехнології. По-друге, Сінгапурові близька ідея «Трикутника зростання», шо охоплює його сусідів — Малайзію та Індонезію; ці країни постачатимуть сировину і дешеву робочу силу, а Сінгапур — капітал і технічні ноу-гау. По-третє, Сінгапур відкрив двері капіталістам китайського походження, які покинули Гонконг, коли Китай перебрав над ним контроль. Людність Сінгапуру складається на 76 % із китайців, на 15 % із малайців і на 7 % із південноазійців. У владних структурах більшість китайців, тому політика країни має відповідне спрямування. До речі, на поєднання в Сінгапурі авторитаризму з економічним успіхом часто посилаються у самому Китаї, намагаючись довести, що комунізм і ринкова економіка можуть співіснувати.

Сінгапур продовжує свій поступ. Уже зведено другий міст через протоку Джохор до Малайзії. Програма рекламації землі додала понад 4 % території до багатолюдного острова; нещодавня схема з’єднала головний острів з архіпелагом Джуронг на південному заході (рис. 11-11). Усі сім островів Джуронґу в свою чергу пов’язані між собою дамбами, а вода викачана, щоби вивільнити місце для величезного нафтохімічного комплексу. Ключем

прогресу Сінгапуру є, зокрема, відносна відсутність у ньому корупції, що приваблює багато компаній облаштовуватися тут, аби вести бізнес із корумпованими країнами в інших місцях цього географічного світу. Однак Сінгапур є найменшим із «тигрів» Тихоокеанської окраїни, і він повсюдно зустрічається зі зростаючою конкуренцією. Відносне положення, що тривалий час забезпечувало його збагачення, може обернутися просто гарантією виживання.