Сірія

Якщо одна проблема може збуджувати практично весь цей географічний світ (крім ісламу та нафти), то це Ізраїль. Під час війни у Перській затоці Ірак втягнув Ізраїль у конфлікт, спрямовуючи на нього ракети. Цього можна б було досягти легше, якби Ірак мав те, що Сірія: спільний кордон з єврейською державою. Ірак, який колись намагався створити ядерну зброю для залякування Ізраїлю, є лише однією країною Середнього Сходу, яка не має з ним територіальних контактів.

Натомість у Сірії є історичні докази свого сусідства: у 1967 р. вона втратила частину території — Ґоланські висоти — на користь Ізраїлю. Понад ЗО років потому ініціатори переговорного процесу все ще намагалися повернути Сірії цю територію, але тут є багато проблем. Єврейські поселенці зайняли частину висот; до того ж в Ізраїлі існує сильна опозиція поверненню Голанів: адже це демократичне суспільство, де виборці можуть відкликати представників, чию політику вони не схвалюють. Зі свого боку Сірія не є демократією; з 1963 р. це республіка з військовим режимом. Сірійське населення (17,4 млн осіб) на 75 % суннітсько-мусульманське, але правляча еліта походить від меншої ісламської секти — алавітів. Лідери цієї владної меншини здобули контроль над країною десятки років тому. У 2000 р. по-життєвий президент Гафез аль-Ассад помер, і наступником став його син Башар, шо свідчить про збереження політичного статус-кво.

Подібно до Лівану та Ізраїлю Сірія володіє Середземноморським узбережжям, де можна отримувати урожай без зрошування. Поза цією густозасе-леною зоною Сірія має набагато більшу внутрішню частину порівняно зі своїми сусідами, але її продуктивні території розпорошені. Дамаск, що у південно-західному куті країни, розташований в оазі; він вважається найстарішим безперервно заселеним містом в усьому світі. Тепер це столиця Сірії з населенням 2,5 млн осіб.

Халеб (Алеппо) є центром крайнього північного заходу, осередком вирощування бавовни і пшениці. Річка Орона постачає сюди воду для зрошування, але у східній частині країни Євфрат виконує роль «дороги життя». В інтересах Сірії розвивати свої східні провінції, а нещодавно виявлені запаси нафти у цьому районі прискорять цей процес. Сірія є самодостатньою в головних видах зернових і отримує значні надходження від експорту бавовни, але більша частина її скромних прибутків надходить від нафти. Сірія також належить до країн, де сільське господарство ще може розширюватися. Це розширення сприятиме зростанню держави і залучить її окремі субрегіони у тіснішу просторову систему. Але найбільше Сірії потрібна модернізація; у глобалізованому світі вона залишається однією з найбільш стагнованих та ізольованих спільнот.