Танзанія

Танзанія (назва походить від двох слів — Танганьїка плюс Занзібар) є найбільшою й найгустіше заселеною східноафриканською країною (37,4 млн осіб). Її територія перевищує площу інших чотирьох, разом узятих держав. Танзанію кваліфікують як країну без серцевинного ареалу, оскільки її населені пункти та зони продуктивної діяльності розкидані здебільшого по окраїнах — на східному узбережжі (де розміщена столиця Дар-ес-Салам), біля берегів озера Вікторія на північному заході, поблизу озера Танганьїка на крайньому заході та біля озера Ньяса на півдні внутрішньої частини. Це є різким контрастом до Кенії, яка має чітко визначену центральну серцевинну територію на Кенійському нагір’ї. Танзанія є країною багатьох народностей, але жодна з них не є достатньо численною, щоб переважати у державі. Тут співіснують майже 100 етнічних груп; третина населення (особливо ті, що живуть на узбережжі) є мусульманами.

На противагу Кенії Танзанія після здобуття незалежності вдалася до соціалістичного шляху розвитку, в тому числі до широкомасштабної програми колективізації сільського господарства, яка нав’язувалася без належного планування. Комуністичний Китай допоміг Танзанії збудувати залізницю Тан-Зам від Дар-ес-Салама до Замбії, однак вона не виправдала себе. Те ж сталося зі спробою перемістити столицю з Дар-ес-Салама у місто Додома, що у внутрішній частині (рис. 8-13). Обмежена інфраструктура туризму практично занепадає, віддаючи Кенії більшість туристичного ринку.

Проте Танзанія досягла того, чого деякі схід-ноафриканські країни були не в змозі досягнути, — політичної стабільності та певного ступеня демократії. Наприкінці 1980-х років Танзанія змінила свій економічний напрям, причому без суспільного безладу, й розпочала програму, зорієнтовану на ринкову економіку. В той час як каву, бавовну, тютюн та інші сільськогосподарські продукти країна в дедалі зростаючих кількостях продає на світових ринках, більшість її жителів ведуть нетоварне господарство. На зламі століть Танзанія мала одну з найбідніших економік у світі. Крім того, вимоги більшої автономії, навіть незалежності лунали на острові Занзібар; такі дево-люційні прояви звичайно важко подолати.