Теорія ДОМІНО

Протягом Індокитайської війни (1964—1975 рр.) США стримували поширення комунізму, допомогаючи урядові Південного В’єтнаму. Незабаром війна заторк-нула Північний В’єтнам, оскільки бомби США досягали мішеней на північ від кордону між двома частинами країни. На пізніших стадіях війни конфлікт охопив Лаос і Камбоджу. Військові літаки США також використовували бази у Таїланді. Подібно до падіння доміно війна спустошувала одну країну за іншою або погрожувала їй.

Деякі вчені застерігали, що цей ефект доміно може зачепити не лише Таїланд, а й Малайзію, Індонезію і Бірму; отже весь світ Південно-Східної Азії може бути дестабілізований. Але, як ми знаємо, цього не сталося. Війна зосередилася на Індокитаї. І здавалося, що теорія доміно не справдилася.

Але чи так це? На жаль, деякі політико-географи до сьогодні помилково визначають цю ідею у термінах комуністичної активності. Однак прихильність до комунізму є лише одним шляхом дестабілізації країни (Перу близько підійшла до такого колапсу). І правий ухил повстання (контрас Нікарагуа), і етнічний конфлікт (Боснія), і релігійні екстремісти (Алжир), і навіть економічні чи екологічні причини можуть зумовити хаос у країні. Правильно визначена теорія 16 доміно стверджує, що дестабілізація з будь-якої причини в одній країні може призвести до порушення порядку у сусідній країні, спричиняючи ланцюг подій, які у свою чергу здатні вплинути на низку інших «інфікованих» країн.

Недавній приклад ефекту доміно стосується Екваторіальної Африки, де колапс у Руанді перекотився у тодішній Заїр і зачепив Бурунді, Конґо й Анголу.

«Чотиригодинна подорож від узбережжя привела нас до Ханоя — столиці В’єтнаму. Після гомону та енергії Сайґона ми почувалися так, ніби час зупинився. У центрі міста надто мало свідчень нової економічної ери В’єтнаму, жодних висотних будівель, як у Сайґоні, жодних суттєвих ознак модернізації. Невигідне розташування Ханоя, його слабкі сухопутні зв’язки поза запліччям і комуністична догма його адміністрації — усе це пояснює, чому Сайґон вийшов далеко уперед, тоді як столиця відстає … Щодо горизонтів Сайґона (тепер Хошімін), то вони продовжують змінюватися: нові комерційні споруди тут і там виростають над його діловим районом, типовим для всієї Тихоокеанської окраїни».

Жахливі способи ведення війни та їхні наслідки спричинили величезне суспільне напруження у США. Колись розмірене громадське життя порушувалося мітингами, демонстраціями проти

призову на військову службу, сидячими страйками, маршами протесту і навіть узяттям заручників. Війна в Індокитаї реально загрожувала стабільності американського суспільства і призвела до відставки у 1968 р. президента Ліндона Джонсона.

У 1975 р. сайгонський уряд упав і США капітулювали — якраз трохи більше двох десятиліть після поразки французів біля Дьєнб’єнфу. Коли останній гелікоптер піднявся з даху посольства США у Сайгоні посеред суцільного відчаю та занедбаності, це ознаменувало собою кінець перебігу подій, що тісно наблизилися до моделі повстанської держави, з якою ми познайомилися у контексті сучасної Колумбії (розділ 6).