ТИПИ ДЕРЖАВНИХ КОРДОНІВ за ПОХОДЖЕННЯМ

РИСУНОК 11-6

Рисунок 11-1 показує, що велика ділянка в’єтнамсько-лаоського кордону має фізикогеографо-політичний характер, узгоджуючись із горами Чионґшон.

Кордони також можуть бути класифіковані генетично, а саме настільки, наскільки їхня еволюція стосується культурних ландшафтів, які вони перетинають. Відомий політико-географ Річард Гартшорн запропонував чотирирівневу генетичну класифікацію кордонів. Усі чотири типи кордонів можна спостерігати у Південно-Східній Азії.

Річард Гартшорн стверджував, що деякі кордони були визначені та делімітовані ще перед розвитком теперішнього суспільного ландшафту. На рисунку 11-6 (верхня ліва карта) кордон між Малайзією та Індонезією на острові Борнео є прикла-

6 дом першого типу кордону — первинного кордону. Більша частина нього кордону проходить через заселені тропічні ліси, і сучасні розриви у заселенні можуть бути позначені навіть на дрібномасштабній карті світу (рис. 1-9).

Другий тип кордонів постає тоді, коли культурний ландшафт поділеної території ще перебуває у процесі формування та взаємопристосуван-

7 ня. Такий пізніший кордон у Південно-Східній Азії

представлений у правій верхній частині рисунка

11-6. Кордон між В’єтнамом і Китаєм є результатом тривалого процесу пристосування та модифікації, який ще не завершився.

До третього типу належать кордони, свавільно накреслені через однорідний культурний ландшафт. Колоніальні держави зробили це, коли ділили острів Нова Гвінея, делімітуючи кордон майже прямою лінією (вигнутої лише в одному місці, щоб відобразити течію річки Флай), як показано на лівій нижній частині рисунка 11-6. Такий нане- 8 сений кордон, який вони делімітували, віддав Нідерландам західну половину Нової Гвінеї. Коли Індонезія стала незалежною у 1949 р., голландці не уступили цієї частини Нової Гвінеї, яка заселена переважно етнічними папуасами, а не індонезійцями. У 1962 р. індонезійці захопили територію силою, і в 1969 р. ООН визнала там їхні повноваження. Це перетворило колоніальний нанесений кордон на східний кордон Індонезії і справило ефект розширення її з Південно-Східної Азії до Тихоокеанського світу.

Четвертим типом кордонів є реліктовий кордон. 9

Це кордон, який не функціонує, але його наслідки даються взнаки у культурному ландшафті. Кордон

між колишніми Північним та Південним В’єтнамом (рис. 11-6, нижня права карта) являє собою класичний приклад: колись демаркований воєнними засобами, він має реліктовий статус від 1976 р. — після об’єднання В’єтнаму внаслідок Індокитайської війни (1964—1975 рр.).

Кордони держав Південно-Східної Азії мають колоніальне підгрунтя, і воно продовжує впливати на перебіг подій у постколоніальні часи. Візьміть хоча б один приклад: протока Джохор, котра відокремлює головний острів Сінгапуру від півострова Малакка (див. рис. 11-11). Цей фізико-географічний кордон, мабуть, дуже посприяв політичному відокремленню Сінгапуру від Федерації Малайзія. Без нього Малайзія, можливо, наполягала б на перегляді цього питання. Але протока Джохор демаркувала Сінгапур і не залишила жодного сумніву щодо його кордонів.

Територіальна морфологія держав

Визначають і делімітують кордони самі держави; вони також створюють мозаїку часто взаємопере-плетених територій, які надають окремим країнам їхню форму, також відому як морфологія. Тери- 10 торіальна морфологія держави впливає на її стан, навіть на виживання. Скажімо, надзвичайна ви-тягнутість В’єтнаму завжди впливала на його існування. Як ми побачимо далі, Індонезія намагається «виправити» свою фрагментованість на тисячі островів, практикуючи трансміграцію індонезійців із найгустіше заселених островів на інші.

Політико-географи визначили п’ять домінантних територіальних конфігурацій держав, які ми враховували у попередніх розділах, але до цього часу не категоризували. Усі ці форми, крім однієї, репрезентовані у Південно-Східній Азії (рис. 11-7):

11» Компактні держави мають форму території між круглою та прямокутною, без особливих звивин. Вони охоплюють максимальну площу території в межах мінімальної протяжності кордону. Приклад у Південно-Східній Азії — Камбоджа.

12 • Подовжені держави мають значну, зазвичай

компактну, територію, від якої простягається порівняно вузький коридор півострова, що може бути як суходільним, так і прибережним. Приклади у Південно-Східній Азії — Таїланд, М’янма.

13 • Видовжені держави мають такі територіальні

розміри, у яких довжина щонайменше у шість разів більша від середньої ширини. Держави такої форми, як правило, містять кілька природних або культурних зон. Приклад у Південно-Східній Азії — В’єтнам.

14 • Фраґментовані держави складаються з двох або

більше територіальних одиниць, відокремлених чужоземною територією або водами. Субтипа-ми є «материк—материк», «материк—острів», «острів—острів». Приклади у Південно-Східній Азії — Малайзія, Індонезія, Філіппіни.

• Перфоровані держави повністю оточують тери- 15 торію інших держав так, що ті мають у них «отвір». У Південно-Східній Азії прикладів немає; найпоказовішим сучасним випадком є Південноафриканська Республіка, перфорована Лесото розміром із Бельгію.

У подальшому викладі ми часто матимемо нагоду звертатися до цієї географічної властивості держав Південно-Східної Азії. Для такого порівняно малого світу з невеликою кількістю держав, як Південно-Східна Азія, вона демонструє значне розмаїття державно-територіальної морфології. Коли ми пов’яжемо цю властивість з іншими географічними аспектами (такими як відносне положення), то отримаємо адекватне бачення регіональної системи.

Одне застереження: територіальна морфологія держав не визначає їхньої життєспроможності, згуртованості, єдності тощо, проте може впливати на них. Наприклад, компактність Камбоджі не поліпшила її роз’єднувальної політичної географії. Але, як ми виявимо пізніше, форма території держави створює умови для її провідної ролі у ше не сформованій політичній та економічній географії Південно-Східної Азії.