ТИХООКЕАНСЬКИЙ СТРИЖЕНЬ

Райони Тихоокеанського узбережжя Сполучених Штатів та суміжної з ним південно-східної краєвої частини Канади, які представляють дев’ятий регіон Північноамериканського світу (рис. 4-18),

були могутньою принадою для мігрантів від часу, коли понад 150 років тому був прокладений так званий Ореґонський шлях. На відміну від решти заходу Північної Америки смужка землі між стіною Сьєрра-Невади та Каскадних гір і океаном отримує достатньо вологи. Вона має також значно краще довкілля із загалом приємним кліматом південніше Сан-Франціско, високопродуктивні сільськогосподарські угіддя в Центральній долині Каліфорнії і такі мальовничі місцини, як Олімпійські гори штату Вашингтон чи захопливі водні краєвиди, що оточують Сан-Франціско, Сан-Дієго, Сіетл і Ванкувер. Регіон активно розвивався після Другої світової війни, акумулюючи величезну кількість населення і господарських засобів уздовж цього найвіддаленішого краю Сполучених Штатів.

Але з початком XXI ст. стало зрозуміло, що з огляду економічної географії Західне узбережжя являє собою не кінець, а радше початок — ворота до багатства зростаючих можливостей, які останнім часом з’явилися на багатьох віддалених берегах, що оточують Тихоокеанський басейн. Ось чому ми вживаємо термін «Тихоокеанський стрижень» щодо цього регіону Північної Америки — на 22 відміну від Тихоокеанської окраїни як світового функціонального суперреґіону (див. вставку «Тихоокеанська окраїна»).

50 років неослабного зростання даються взнаки, і, незважаючи на те, що штати західного узбережжя і Британська Колумбія нині втішаються перспективами свого положення в Тихоокеанській окраїні, вони зустрінуться також із не надто приємними наслідками урбанізації. Це особливо справджується у Каліфорнії, де величезний розвиток найбільш населеного та багатонаціонального штату Америки (35 млн осіб у 2002 р., що на 13 % більше населення всієї Канади) сконцентрований у переповненій конурбації, яка простягається на південь від Сан-Франціско через Сан-Хосе, долину Св. Джоакіна, басейн Лос-Анджелес та південно-західне узбережжя аж до Сан-Дієго на мексиканському кордоні. Увесь цей коридор потерпає від екологічних негараздів, посух у внутрішній частині, затоплень берегової зони, грязевих потоків, нищівних пожеж і особливо від землетрусів. До всього цього люди додали ще власне зловживання природним середовищем Каліфорнії: від надмірного використання водних запасів, що потребує численних систем подачі води за сотні миль, до хронічного забруднення повітря у Лос-Анджелесі.

Незважаючи на таку ситуацію, каліфорнійці за другу половину минулого століття побудували одну з найпродуктивніших економічних машин Північноамериканського світу. Якби цей «Золотий штат» був незалежною країною, його економіка сьогодні займала б сьоме місце у світі. Проте виявляється, що дорога до успіху не є рівною, як це було у випадку з Південною Каліфорнією впродовж 1990-х років. Субрегіон почав це десятиліття з боротьби, оскільки національний спад у поєднанні з несподіваним закінченням холодної війни завдали серйозного удару по економіці району Лос-Анджелеса, що на той час сильно залежав від аерокосмічної промисловості, витрати на яку фінансувало Міністерство оборони країни. До кінця 1990-х років відбулися помітні зрушення, оскільки Південна Каліфорнія успішно диверсифікувала свою економіку і створила такі нові сектори, як індустрію розваг, зовнішню торгівлю і найбільший у країні та єдиний у метрополісі промисловий комплекс, який виробляє широкий спектр продукції — починаючи з одягу та закінчуючи висо-котехнологічним медичним обладнанням. Одяг виготовляють на фабриках низьких технологій, де працюють іммігранти, і це виробництво продовжує випереджати виробництво одягу у Нью-Йорку.

Північна частина Стрижня охоплює Північну Каліфорнію і Тихоокеанський північний захід. Останній простягається від долини Вілламетте штату Ореґон через низовинну західну частину штату Вашингтон і переходить у берегову зону Британської Колумбії за межами канадського кордону.

Північна Каліфорнія, зосереджена в районі затоки Сан-Франціско, переживала в 1990-ті роки значно легші часи, ніж південна частина цього штату. Триває безприкладний період економічного зростання, і першість у ньому належить Силіконовій Долині. В межах цього технополісу жодне інше місто не користає з цього буму більше, ніж Пало-Альто — найбільше з підключених до Інтер-нету міст, яке обробляє більше половини глобального трафіку. Оскільки торгівля через Інтернет постійно зростає, компанії поспішають до Пало-Альто, щоб отримати більше вигід від нечуваного доступу до кіберпростору. Цьому ще більше посприяла високотехнічна місцева оптичноволоконна мережа. Тут формується новий інфраструктурний центр діяльності, який стане одним із наріжних каменів так званої нової економіки.

Сьогодні ми є свідками виникнення обширного супер-реґіону, що постав унаслідок економічних чудес на берегах Тихого океану. Він складається з віддалених та ізольованих частин. Його західні території — це Японія, прибережний Китай, Південна Корея, Тайвань, Таїланд, Малайзія, Сінґапур. їхній захоплюючий розвиток упродовж останньої чверті століття змінив становище тихоокеанської периферії не тільки у Східній та Південно-Східній Азії, а й у Сполучених Штатах і Канаді та навіть у таких країнах Південної півкулі, як Австралія і Чілі.

Тихоокеанська окраїна є чудовим прикладом функціонального реґіону з економічною діяльністю у вигляді потоків капіталу, переміщень сировинних матеріалів і торгових зв’язків, що породжують урбанізацію, індустріалізацію та міґрацію робочої сили. У цьому процесі антропогенні ландшафти від Сіднею до Сантьяго трансформуються в рамках коридору протяжністю 20 000 миль (32 000 км), який оточує кільцем найбільший водний масив планети.

У наступних розділах ми продовжуватимемо обговорювати цей важливий феномен просторової взаємодії кількох географічних світів.

Тихоокеанський північний захід зайнятий дослідницькою роботою і виробництвом комп’ютерних технологій, особливо в технополісі, розташованому в субурбанізованому передмісті Сіетла (штаб-квартира компанії «Майкрософт»), Спершу головними видами діяльності тут були виробництво лісоматеріалів та рибальство, які й досі залишаються актуальними, незважаючи на людський вплив на довкілля. Пізніше цей субрегіон став рушійною силою індустріалізації. У 1930—1950-ті роки постали грандіозні греблі на ріці Колумбія, які виробляли дешеву гідроелектроенергію, шо притягнула виробництво літаків та алюмінію. Хоча велетенський комплекс «Боїнг» за межами Сіетла все ще залишається головним працедавцем цього району, недавній приплив багатих мешканців викликає вибухове зростання числа компаній, які займаються програмуванням та Інтернетом, шо пришвидшує перетворення Сіетла на метрополіє нової економіки.

Північ канадського кордону — найвідда-леніший північний субрегіон Тихоокеанського стрижня, відрізняється від інших не лише специфікою його Британської Колумбії, а й тим, шо його економічна серцевина — Ванкувер — стала найбільш азіятизованим метрополісом Північної Америки.

Ванкувер розташований ближче до Східної Азії на повітряних та водних шляхах, ніж міста на південь від нього, і отримав головний поштовх у створенні торгових та інвестиційних зв’язків із західною Тихоокеанською окраїною завдяки своєму великому та дедалі зростаючому азійському населенню. Сьогодні етнічні китайці становлять 20 % населення метрополісу, азійський компонент якого тепер перевищує 35 %. Хоча є намагання створити новий, східно-західний, гібрид культури, у кінці 1990-х років посилилося тертя, коли багаті азійці з Гонконгу зайняли цілі квартали, замінили традиційні будівлі набагато більшими, оточили їх стінами та огорожами і зрізали майже всі дерева. Серйознішою проблемою є те, що нові мешканці зовсім не бажають асимілюватися, уникаючи вживання англійської мови і ведучи бізнес виключно в межах своїх громад.

Нині, коли Північна Америка дедалі тісніше пов’язана з глобальною економікою, ніде в цьому географічному світі міжнародні зв’язки не є очевиднішими, ніж у Тихоокеанському стрижні. Від північного краю цього регіону до мексиканського кордону його географічні переваги як воріт до процвітаючої Тихоокеанської окраїни дають можливості, про які не можна було і мріяти ще десятиліття тому.