Уругвай

Уругвай, на відміну від Аргентини або Чілі, є компактною, маленькою і досить густо населеною країною. Ця в минулому буферна держава стала доволі процвітаючою сільськогосподарською одиницею. По суті вона є Пампою в меншому масштабі, хоча й має менш сприятливі для фермерства грунти і топографію. На рисунках 6-1 і 1-8 показано схожість природних умов по обидва боки затоки Ла-Плата. У Монтевідео, прибережній столиці, зосереджено 35 % усього населення країни, яке становить 3,3 млн жителів. Звідси залізничні та автомобільні шляхи розходяться на всі боки до продуктивних внутрішніх сільськогосподарських районів. В безпосередній близькості від Монтевідео розташований головний сільськогосподарський район країни, де вирощують овочі та фрукти для цього мегалополісу, а також пшеницю і фуражні корми. Решта земель країни використовують для випасання великої рогатої худоби та овець. Серед експортних товарів переважають м’ясні продукти, шерсть, текстильні вироби і шкіра. Ще однією важливою галуззю економіки стає туризм, оскільки на атлантичні пляжі Пунта-дель-Есте та інших курортних міст Уругваю приїжджає дедалі більше туристів з Аргентини і Бразілії.

Невелика площа Уругваю (176 000 кв. км), менша навіть за площу Гайани, не дає можливості населенню зосереджуватися територіально: воно доволі рівномірно розселене до самих кордонів із Бразілією та Аргентиною. Іншою особливістю є те, що Уругвай є найбільш європейською з усіх південноамериканських країн. У ньому нема етнічних меншин, в його населенні присутній

значний неіспаномовний європейський компонент. Що ж стосується перспектив розвитку в контексті Меркосуру (Монтевідео є адміністративною столицею цього блоку), то Уругвай займає вигідне положення між Пампою на півдні та розвиненими районами Бразілії на півночі, що дає йому величезні переваги.

«Незалежно від того, прибуваєте ви до Буенос-Айреса повітрям чи морем, місто не справляє на вас незабутнього враження. Воно розташоване з західного боку затоки Ла-Плата трохи на південь від дельти річки Парана. Якщо плисти вверх за течією, низькі береги Ла-Плати звужуються, і на них стають помітними прибережні села і деякі ознаки промислових підприємств. Незабаром починають виднітися хмарочоси Буенос-Айреса. Здається, ніби вони стоять у каламутній воді — замулення Ла-Плати залишається проблемою. Як видно на фото, центр Буенос-Айреса не вражає своїми обрисами. Для міста таких розмірів його розвиток у вертикальному напрямі є обмеженим. Однак його площа доволі велика, і на шляху її розширення практично немає перешкод. Непримітний в архітектурному плані, Буенос-Айрес має деякі залишки іберо-італійської колоніальної атмосфери. Але збереження історичних пам’яток тут ніколи не було пріоритетом».