Уґанда

Уганда являла собою найважливіший африканський політичний суб’єкт у цьому регіоні, коли сюди у 1890-ті роки прибули британці. Це було ко

ролівство Буґанда (рис. 8-13), яке виходило на північний берег озера Вікторія і мало вражаючу столицю в Кампала. Королівство було стабільним, і воно ідеально підходило для ролі непрямого керівника великим запліччям. Британці заснували свою штаб-квартиру у недалекому місті Ентеббе і продовжували створювати уґандійський протекторат відповідно до принципів непрямого правління. Баганда (народ Буганди) став домінуючим народом в Уганді, і коли британці залишили країну, він відкинув складну федеральну систему, щоб зберегти назавжди своє панування.

Уганда як внутрішня держава, залежна від Кенії 16 у виході до океану, в часи скинення колоніального гніту (1962 р.) мала кращі економічні перспективи, ніж багато інших африканських країн. Вона була найбільшим виробником кави у Британській Співдружності. Вона також експортувала бавовну, чай, цукор та інші сільськогосподарські продукти. Мідь видобували на південному заході, а в торгівлі країни домінували азійські іммігранти (близько 75 000 осіб). Однак сталася політична катастрофа. Обурення з приводу панування баганда переросло у революційний бунт, і в 1971 р. до влади прийшов диктатор їді Амін. Він вигнав азійців, винищив своїх противників і зруйнував економіку. Зрештою, в 1979 р. війська, підтримувані сусідньою Танзанією, повалили режим Аміна, але на той час Уганда вже лежала в руїнах. Відродження було повільним і ускладнювалося епідемією СНІДу, яка особливо вразила угандійців. У 1990-ті роки Уганда втягнулася в конфлікт із північним сусідом — Суданом: обидві країни звинувачували одна одну в підтриманні повстання проти неї. Тим часом, уряд Уганди допомагав меншинам тутсі в Руанді та Демократичній Республіці Конго. Отож розташована на одному з найнепостійніших перехресть Африки Уганда з населенням 24,6 млн осіб стоїть перед складним майбутнім.