Хошімін

Таке своє нове ім’я місто отримало у 1975 р., після відходу американських військ, але й до сьогодні воно вживається лише офіційно. Для в’єтнамців місто і далі залишається Сайґоном на річці Сайґон. Таксі «СайГон», готель «Сайґон», аптека «Сайґон» тощо: важко знайти що-небудь у цьому місті без назви «Сайґон».

Цей феномен дуже важливий. Столичні чиновники, що прийшли сюди з півночі, встановили тут законодавчі зміни, але Південний В’єтнам і надалі залишається Південним В’єтнамом, багато жителів якого розцінюють північ як заселену нетямущими догматичними комуністами, які стоять на перешкоді їхніх надій і планів. Хошімін принаймні вдвоє більший від Ханоя, але, як і столиця, він десятиліттями зазнавав руйнувань, мав відсталу інфраструктуру і ненадійні комунальні служби. Коли на початку 1990-х років ділові люди не могли знайти тут сучасного житла або працюючих телефонів, австралійська фірма збудувала восьмиповерховий плавучий готель з автономним енергетичним господарством і поставила його на якір у центральній частині порту.

Саме порт є великою перевагою Хошіміна: великі океанічні кораблі можуть досягти міста за три години ходу вверх по звивистій річці. Його потенціал розвивали китайці: у 1960-х роках китайські торгівці контролювали понад половину експорту півдня і майже всі його текстильні фабрики та іноземну валюту. Сайґон зі своїм китайським передмістям Шолон, що означає «Великий ринок», був успішним підприємством китайців, але після війни ханойський режим націоналізував тут усі китайські фірми. Десятки тисяч

китайців — представників середнього класу залишили місто, і його економіка занепала.

Сьогодні Хошімін (населення 8,3 млн) швидко відновлюється. Сучасний горизонт піднімається над колоніальним. Велика спеціальна економічна зона обіймає південь міста. Будуються фабрики. Починається ера Тихоокеанської окраїни. Чи підніметься південь ізнову?