ЧЕРНІВЦІ

«Чернівці — це місто, де недільний день починався з Шуберта, а закінчувався дуеллю. Це місто — на півдорозі між Києвом та Бухарестом, між Краковом та Одесою — було негласною столицею Європи, де співали найкращі колоратурні сопрано, а кучери фіакрів сперечались про Карла Крауса, де тротуари підмітали букетами троянд і де книгарень було більше, ніж

Ратуша кав’ярень. Це місто, де собак нази

вали іменами олімпійських богів і де кури вигрібали з землі вірші Гельдерліна. Чернівці — це був корабель задоволень з українською командою, німецькими офіцерами й єврейськими пасажирами на борту, який під австрійським прапором постійно тримав

Пам’ятник О. Кобилянській

курс між Заходом і Сходом». Так сто років тому писав про Чернівці відомий і дуже модний австрійський журналіст Георг Гайнцен. Справді, це місто на перший погляд може здатися справжнісінькою типовою провінцією. Та перше враження дуже часто буває помилковим. Так, Чернівці не знали столичного статусу (хіба що якийсь час місто було центром автономного герцогства Буковинського в складі Австро-Угорщини), у цьому місті ніколи не вирішували долю світу або хоча б Європи, а сильні світу сього, багаті й відомі не тішили ці місця своєю увагою. Однак Георг Гайнцен зовсім не дарма назвав Чернівці «негласною столицею Європи». Шарм і чарівність, суміш стилів

і атмосфера затишку й спокою, що панує всюди, неквапливість і розміреність — таким бачать місто його жителі й гості. Отже, попереду вихідні, а значить — час відвідати український «маленький Відень»…

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Як гадають історики, назва Чернівці походить від назви міста-фортеці, що стояла на південних кордонах Галицько-Волинського князівства. Поселення, розміщене на лівому березі річки Прут, називалося «Чернь» або «Чорне місто». Можливо, воно називалось так тому, що дубові стіни фортеці

були перекладені чорноземом. У середині XIII століття поселення зруйнували монголо-татари, і його вцілілі жителі переселились на лівий берег Прута.

Через кілька століть «Чорне місто» стало частиною Молдавського князівства.

Перша письмова згадка про Чернівці датується 8 жовтня 1408 року. Саме в цей день молдавський володар Олександр Добрий дарував грамоту чернівецьким купцям. Тепер ця дата відзначається як День міста. Розквіт Чернівців почався з середини XV століття, коли місто стало центром Буковинського регіону, місцем перетину торгових шляхів і проведення численних ярмарків.

Чернівці кілька разів руйнували завойовники, але щоразу місто знову відбудовувалося. Новий етап у житті центру Буковинського регіону почався в 1864 році, коли в Чернівцях запровадили місцеве самоврядування й обрали перших членів міської ради. На межі XIX—XX століть відбувається становлення Чернівців як міста європейського типу, міжнародного транспортного й торгового центру. У місті почала працювати продовольча біржа, були побудовані водогін та каналізація, введено в експлуатацію електричний транс

порт, завершено будівництво міського театру.

У 1940 році Чернівці стали обласним центром у складі України. Нині місто, розміщене на мальовничих берегах річки Прут, займає площу близько 150 км2. За даними перепису населення 2001 року в Чернівцях проживало 240 тисяч жителів 65 національностей.

ВИЗНАЧНІ МІСЦЯ

Резиденція буковинських митрополитів (1864—1882 рр.), нині — Чернівецький університет імені Юрія Федьковича, в у ті. Коцюбинського, 2.

Миколаївська церква (1607 р.), вул. Сагайдачного, 87а.

Вірменська церква (1869— 1875 рр.), нині — зал класичної та камерної музики, вул. Українська, ЗО.

Церква Різдва Богородиці з дзвіницею (1767 р.), вул. Троянівська, 1.

Успенська церква (1783 р.), вул. Новоушицька, 2.

Римсько-католицький костьол Воздвижения Святого Хреста (1814 р.), вул. Бетховена, 2.

За час свого існування Чернівці входили до складу Молдови, Османської імперії, Австро-Угорщини, Румунії.

Колишня резиденція буковинських митрополитів — Чернівецький університет

Кафедральний собор Святого Духа (1863 р.).

Синагога (1877 р.), вул. О. Кобилянської, 53.

Свято — Ми ко лаїв ська кафедральна церква (1939 р.), вул. Руська, 35.

Музично-драматичний театр ім. О. Кобилянської (1904— 1905 рр.), пл. Театральна, 1.

Ратуша (1847 р.), пл. Центральна, 1.

Палац правосуддя (1906 р.), нині — будівля Обласної державної адміністрації, вул. Грушевського, 1.

Поштамт (1855 р.), вул. Худякова, 6.

Залізничний вокзал (1908 р.), вул. Гагаріна, 38.

Будинок крайового уряду Буковини (1871 —1873 рр.), вул. Поповича, 2.

«Шифа» («Будинок-корабель»), ріг вулиць Головної та Шолом-Алейхема.

Для гостей міста туристичні фірми й організації пропонують кілька туристичних маршрутів («Чернівці архітектурні», «Перли-

Пам’ятник Й. Главці

ни культових споруд» та ін.), тож, якщо маєте бажання, ви можете скористатись їхніми послугами. Але якщо ви вирішили оглянути місто та його пам’ятки самостійно, то зробити це дуже легко — досить лише дістатись до центральної частини Чернівців.

Почати знайомство з «маленьким Віднем», на нашу думку, варто з геніального витвору чеського архітектора Йозефа Главки — Резиденції буковинських митрополитів, де нині розміщений Чернівецький університет імені Юрія Федькови-ча. Одразу хотілося б зазначити, що вхід до корпусів університету вільний, так що оглянути перлину світової архітектури не тільки

ззовні, але й зсередини може будь-який охочий.

Політ фантазії Йозефа Главки видно з першого погляду. Візантійські, мавританські, романські, готичні й, звісно, українські мотиви прозирають в усіх спорудах цього архітектурного комплексу. Перш ніж узятися до роботи, чеський архітектор довго й глибоко вивчав природу й культуру Буковинського краю, звичаї й особливості народної архітектури.

Високі муровані стіни, прикрашені керамікою й різьбленим каменем, стрункі, спрямовані у височінь вежі, облямовані високими зубцями, високі ажурні ворота, розбитий поряд з резиденцією прекрасний дендропарк… Будівля, де раніше жили буковинські митрополити, більше схожа на середньовічний замок. А взагалі при знайомстві з цим архітектурним шедевром будь-яку людину, навіть дуже стриману й прагматичну, не полишає відчуття казковості і незвичайності всього, що відбувається. Досить поглянути хоча б на Мармурову залу або збудовану у візантійському стилі Семінарську церкву, й одразу стає зрозуміло: час, проведений у Чернівцях, минув не дарма.

Без чого неможливо уявити європейське місто? Звісно, без Ратуші, місця, де засідали «батьки міста». Є Ратуша й у Чернівцях. Збудована в помірному класичному стилі будівля не

Іконостас церкви на території університету

вирізняється якимись яскравими архітектурними тонкощами. Але це не означає, що Ратуша не заслуговує на нашу увагу. По-перше, і в помірності є своя краса, а по-друге, історія чернівецької Ратуші багата на цікаві моменти. Колись Ратуша (висота якої

складає 50 метрів) виконувала й суто практичну функцію — була пожежною каланчею. З балкончика, який розміщувався під самим дахом, було чудово видно місто. Але пожежник, що сидів на цьому балкончику і в літню спеку, і в лютий мороз, стежив не

за красотами міста, а за тим, чи не з’явився де димок — провісник великої пожежі. Ще одна цікава особливість Ратуші — час на ній показують одразу два дзиґарі. Один розміщений на вежі, а другий — подарунок відомого міського голови Антона Кохановського (1817— 1906) — на фронтоні будівлі.

Чернівці від самого заснування вирізнялись особливою толерантністю в питаннях віри та національної належності. Наприклад, у XIX столітті претендент на посаду поліцейського (причому найнижчого рангу) мав доскона

ло знати щонайменше три мови. Конфесійне й національне розмаїття відбилось і в архітектурному вигляді Чернівців. Однією зі славетних пам’яток Чернівців є Вірменська церква. Вірмени з’явились на Буковині ще в середині XIV століття, щоправда, в самих Чернівцях вірменські родини оселились тількив 1820-хроках. Громада швидко зростала, і, звичайно, їй потрібен був свій храм. У1865 році було створено спеціальний комітет, що збирав кошти на будівництво Вірменської церкви. Першим у списку жертводавців стояв не хто

Вірменська

церква

Миколаївська

церква

інший, як сам імператор Австро-Угорщини Франц Йосиф. Щоправда, попри наявність вінценосного помічника, збирання коштів ішло не дуже жваво. І все-таки 9 жовтня 1875 року храм, побудований за проектом уже згаданого нами Йозефа Главки, було освячено і в ньому відбулась перша відправа. За років радянської влади у Вірменській церкві розміщувалися комори. Тільки в 1992 році будівлю відреставровано. Сьогодні в ній проходять концерти камерної та органної музики.

Церков, соборів, синагог та інших сакральних споруд у Чернівцях — сила-силенна. І про кожну можна розповідати дуже багато цікавого. Узяти хоча б розміщені неподалік одна від одної Миколаївські церкви. Одна з них — дерев’яна — збудована ще в 1607 році, друга відкрита

напередодні Другої світової війни в 1939 році. Почнімо з більш, так би мовити, молодої. Розміщену на вулиці Руській (до речі, найдовшій у місті) Свято-Миколаївську кафедральну церкву чернівчани називають не інакше як… «п’яною». Справді, побачивши її один раз, ви навряд чи забудете її незвичайні обриси. Чого варті хоча б закручені малі бані… Будувати цей храм почали в 1927 році. Слід сказати, що завдання в будівельників та проектувальників було нелегке. Треба було на невеликій ділянці, буквально в оточенні трьох інших церков (старої Миколаївської церкви, Вірменської церкви та греко-католицького Успенського собору) побудувати доволі-таки велику споруду. При цьому головний вхід мав виходити на страда Романе (так тоді називалася вулиця Руська), а вівтар, як

приписують церковні канони, треба було орієнтувати на схід. Тому було прийнято нетрадиційне рішення — вівтар було розміщено праворуч від входу. Та, звісно, понад усе в цій незвичайній церкві дивують малі бані. Можливо, таким і був задум архітекторів — Вальтера Штюбхен-Кюхнера, Йо-сифа Летнера й Вірджила Іонеску. Але серед чернівчан ходить легенда, яка по-своєму тлумачить появу таких незвичайних бань. Подейкують, що будівельники довго мучились із цією будівлею, над нею ніби висіло якесь про-клятте — що за день побудують, то над ранок розвалиться. І тоді старший майстер побачив сон — щоб це припинилося, треба, не мало не багато, принести в жертву людину. І вирішили будівничі так: чия дружина першою принесе обід, тій і судилось бути замурованою в стіні Миколаївської церкви. Першою прийшла красуня-дружина старшого майстра. Він попросив стати її біля стіни й сказав, мовляв, тепер ми тебе замуруємо. Жінка спочатку сприйняла це як жарт, а коли зрозуміла, що її замуровують насправді, стала несамовито кричати. Але будівники на чолі зі старшим майстром, який судомно стиснув зуби, мовчки продовжували працювати. Вони працювали весь день і всю ніч і завершили-таки будівництво церкви. Уранці все стояло на своєму місці, храм не розвалився. Та бані були пе

рекручені, ніби зазнали мук і страшного болю…

За стіною «п’яної» церкви ховається дерев’яна церква Святого Миколи. Незважаючи на те, що у порівнянні з «тезкою» вона здається зовсім простою і, можна сказати, непримітною, будівля ця є однією з найголовніших пам’яток Чернівців. Передусім, це найстаріша споруда столиці Буковинського краю — згідно з даними істориків, її побудовано в 1607 році. І хоч пам’яткою архітектури Миколаївська церква була визнана тільки в 1964 році, до 21 листопада 1992 року вона простояла практично в первісному вигляді. Уранці цього трагічного дня церква перетворилася на величезний палаючий смолоскип. На щастя, пожежники прибули через п’ять хвилин після початку пожежі, але й за цей час 70 % церкви встигло вигоріти. І тільки завдяки зусиллям буковинських реставраторів Миколаївська церква повстала з попелу. Наприкінці 1996 року храм знов освячено й відкрито для богослужінь.

Повернімося до розмови про те, без чого жодне місто не може вважатися справді європейським. Довгий час чернівчани були позбавлені можливості насолоджуватись оперним мистецтвом. А який же Відень, хоч і «маленький», без Опери? Коли на початку XX століття «батьки міста» вирішили, що в Чернівцях

Музично-драматичний театр ім. О. Кобилянської

неодмінно має бути свій Оперний театр, то замовили його проект не будь-кому, а найвідомішим віденським архітекторам Фель-неру й Гельмеру. Тим самим, які побудували понад 40 театрів, зокрема й славнозвісну Одеську оперу. В архітектурному плані будівля Оперного театру в Чернівцях — це, безумовно, царство віденського модерну. Слід сказати, що театр побудували досить швидко — усього за півтора року. З жовтня 1905 року в Чернівецькому оперному театрі було дано першу виставу. Нині тут розміщений Музично-драматичний театр ім. О. Кобилянської.

І, нарешті, ще одна будівля, знайома кожному чернівчанину

і яку має побачити кожен, хто відвідає столицю Буковини. Ідеться про «Шифу» — славетний «Будинок-корабель». Свою назву будинок дістав від перекрученого німецького слова das Schiff, що й означає «корабель». І справді, точнішої назви для цієї споруди придумати важко. «Шифа» ніби повним ходом пливе назустріч потоку автомобілів. То яким чином «заплив» цей корабель на вулиці сухопутних Чернівців? Щодо цього є декілька версій. За однією з них (назвімо її «романтичною»), жили колись в Австро-Угорщині два брати. Один був капітаном далекого плавання, другий став фінансовим магнатом. На схилі життя брати, так і не завівши

сім’ї, вирішили оселитись у «маленькому Відні». Але тута за морем не давала спокою капітану, і тоді брати вирішили побудувати «будинок-корабель», який своїм виглядом нагадував би про океанські подорожі. Так і з’явився в Чернівцях неповторний будинок, який не можна віднести до якого-небудь певного архітектурного стилю. Щоправда, більш прозаїчні історики стверджують, що колись на цьому місці стояла популярна корчма «Zum Goldenen Shiff» («Під золотим кораблем»), від якої будинок і дістав свою назву.

тЁт

ДЕ ЗУПИНИТИСЬ

Luxe-Hotel, готель,

вул. 28 Червня, 18;

тел.: (03722) 23-315, 58-52-04.

«Шифа» — «Будинок-корабель»

Розміщений у центрі Чернівців. До послуг пожильців 5 номерів люкс із індивідуальним плануванням і набором додаткового обладнання. Є також трикімнатний номер з міні-кухнею; двокімнатний з другим санвузлом, їдальнею-вітальнею, міні-кухнею; двокімнатний з джакузі, біде, душовою кабіною, їдальнею та міні-кухнею.

Двомісний номер: від 350 грн.

«Кайзер», готель,

вул. Гагаріна, 51;

тел.: (0372) 58-31-75, 58-31-74,

52-94-55.

Розміщений у центрі міста. 13 однокімнатних номерів і два люкси. Кожний номер обладнаний кондиціонером, ТБ, холодильником, телефоном. До послуг пожильців ресторан національної та європейської кухні, продовольча крамниця, автостоянка. На території готелю розміщений літній майданчик з водоспадом, водяним млином, альтанками.

«Черемош», готель, вул. Комарова, 13а; тел.: (03722) 47-5-8, 47-500.

Розміщений неподалік від центру міста. До послуг пожильців ресторан, нічний бар, крамниці, сауна, автостоянка. Комфортабельні, з телефоном, телевізором, одномісні й двомісні номери, а також двокімнатні люкси. Двомісний номер: 134 грн; напівлюкс: 266 грн; люкс: 342—498 грн.

«Кнаус», апартаменти,

вул. Головна, 26а;

тел.: (0372) 54-58-02, 51-02-55.

Туристична фірма «Кнаус» пропонує гостям міста двокімнатні апартаменти в центрі Чернівців зі спальнею, вітальнею, кухнею, повним комплектом меблів та обладнання. Щоденне прибирання, зміна білизни, ранкова кава, більярд, охорона, автостоянка. До послуг пожильців пивний ресторан «Кнаус» (німецька кухня). Апартаменти: 350 грн.

«Магнат», міні-готель, вул. Толстого, 16а; тел.: (03722) 26-420.

Знаходиться в історичній частині міста. Є 7 номерів, зокрема 2 номери люкс (двокімнатні й дворівневі) і 5 напівлюксів, ресторан, сауна, автостоянка. У номерах: ванна/душ, супутникове ТБ, телефон, холодильник, міні-бар. Напівлюкс: 140 грн; люкс: 280 грн.

«Приват», готель, вул. 28 Червня, 18; тел.: (0372) 513-313, (050) 434-0953.

Розміщений у самому центрі Чернівців. Номери обладнані кондиціонерами, підлогою з підігрівом, автономним опаленням та системою резервного водопостачання, холодильником, телефоном, супутнико-вим ТБ. У готелі є сауна, автостоян

ка, що охороняється. Однокімнатні номери з лоджіями, дво-трикімнатні апартаменти. Напівлюкс: 150 грн; люкс: 250 грн.

«Панорама», готель, вул. Прип’ятська, 6; тел.: (0372) 59-8322.

Розміщений у парковій зоні на околиці Чернівців. Сучасний невеликий готель з одно- й двомісними номерами, з усіма зручностями, телевізором; номери люкс із каміном. До послуг пожильців сауна з басейном, автостоянка, ресторан, більярд, міжнародний телефонний зв’язок, бізнес-центр. Двомісний номер: 120 грн; люкс: 210 грн.

«Буковинська зірка», мотель, с. Бояни, вул. Головна, 75а; тел.: (03733) 57-551.

Комфортабельний готель на в’їзді до Чернівців. До послуг пожильців ресторан, бар, сауна, більярдна зала. 12 номерів із сучасними меблями та сантехнікою. У кожному номері кольоровий телевізор, міні-холодильник. Центральна система кондиціонування, подвійна система опалення, в тому числі підлога з підігрівом. Платний підземний паркінг. Двомісний номер: 120 грн; напівлюкс: 180 грн.

«Буковина», готель, вул. Головна, 141; тел.: (0372) 58-5625.

Знаходиться в центрі міста. До послуг клієнтів 150 номерів, обладнаних кондиціонерами, інтернет-зв’язком; конференц-зал, ресторан «Чернівці», бари, кафетерій «Буковинська корчма», автостоянка. Двомісний номер: 118 грн; покращений: 182 грн; люкс: 300 грн.

«Турист», готель,

вул. Червоноармійська, 184;

тел.; (03722) 43-910.

Знаходиться в південній частині міста. Є всі умови для проведення семінарів, конференцій. Одномісні й двомісні номери з усіма зручностями. Двомісний: 64 грн; люкс: 160 грн.

ДЕ ПОЇСТИ

У центральній частині Чернівців у вас не буде проблем, коли вам захочеться перекусити. Ресторани, кафе, піцерії, бари радо приймуть відвідувачів із різноманітними смаками й фінансовими можливостями. Вельми популярний серед туристів бар «Колесо» (вул. О. Кобилянської, 6), розміщений у затишному типово чернівецькому подвір’ї. Мальовничий інтер’єр, чудова кухня, привітний персонал — ось визначальні риси цього закладу. Тим, хто полюбляє пиво й традиційну німецьку кухню, радимо відвідати пивний ресторан готельного комплексу «Кнаус» (вул. Головна, 26а). Жителям багатьох українських міст знайомі заклади мережі ресторанів «Піца Челентано» і «Потато Хаус». Є вони й у Чернівцях (вул. Червоноармійська, 71, та вул. Зань-ковецької, 11, відповідно).

КУЛЬТУРА Й РОЗВАГИ

Познайомитися з історією й сучасністю «маленького Відня» можна в численних музеях. Для гостей міста відкриті Чернівецький обласний краєзнавчий музей (вул. О. Кобилянської, 28), Чернівецький обласний державний музей народної архітектури та побуту (вул. Світловодська, 2), Чернівецький художній музей (пл. Центральна, 10), а також меморіальні музеї славетних уродженців Чернівецької землі — Ольги Кобилянської (вул. О. Кобилянської, 28), Юрія Федьковича (вул. О. Кобилянської, 28), Володимира Івасюка (вул. Маяковського, 40).

Для любителів нічних розваг у Чернівцях відкриті нічні клуби «Колізей» (вул. Руська, 16), «Астарта», а завзятих гравців чекає казино «Фортуна» (пр. Незалежності, 125б). Для тих, хто навіть на відпочинку турбується про підтримку спортивної форми, відкриті двері фітнес-центрів «Титан» (пр. Незалежності, 111) і «Лагуна» (пр. Незалежності, 111).

ТРАНСПОРТ

Дістатись до Чернівців можна автомобільним, залізничним

і повітряним транспортом. Відстань від Києва (через Вінницю й Хмельницький) до Чернівців складає 573 км, від Харкова (через Полтаву, Умань, Могилів-Подільський) — 1005 км, від Львова — 279 км, від Одеси — 509 км.

У місті можна скористатись тролейбусами й автобусами, а також численними маршрутками. Вельми недорого в Чернівцях (принаймні у порівнянні з цінами у великих містах) вам коштуватимуть послуги таксі. Замовити таксі можна за телефонами 050 або 065.

Чортків

Мельниця-дільська

Жванецьі Хотин(

Вижниц

Івано-Франківськ, р \ 4

Заставна Кіцмань ^ ‘

^ Клішківці

Лужали” \_ ) ЛівинцІ

Чернівці V ЧБОЯНИІ

~ Вел.КлурО^гНрВ0"Л1ЩЯЛ

Вашківці

(киря

Окніца

І Путила

Р yj Сторожин^ц?^^^^3 г»

Красноїл ьськ ‘Серпі L

Сірет

Шепіт

20 кращих екскурсій Україною