ЧЕРНІГІВ

Історія, як відомо, не знає умовного способу — а що було б, якби… Та інколи цікаво поміркувати про те, куди могла б повернути Історія, а не куди вона насправді повернула, уявити собі те, чого ніколи не буде в дійсності.

Узяти хоча б столицю України. Навіть діти знають, що Київ — столиця України, а колись давно був центром Київської Русі, «матір’ю городів руських». Чернігів же — об-

Залізничний вокзал ласний центр, відносно невелике

місто, що немає ніяких столичних амбіцій. Але тисячу років тому все було інакше — Чернігів був столицею потужного князівства і як рівний з рівним змагався з Києвом у могутності й красі. І якби повернула Історія на певному етапі трохи в інший бік, то цілком

можливо, що саме Чернігів був би столицею України. Навіть більше, деякі історики вважають (і не без підстав), що на чернігівській землі могла народитись четверта — після українців, білорусів та росіян — східнослов’янська нація.

Але, як то кажуть, історикам — історикове, а нам, туристам, — туристове. Так, Чернігів не став столицею, але це аж ніяк не означає, що місто на Десні не гідне нашої уваги. Попереду вихідні, і ви не маєте наміру провести їх лежачи на дивані перед телевізором? Тоді наша вам порада — відвідайте Чернігів. Екскурсія по стародавньому місту, що фактично є однолітком Києва, залишить чимало цікавих вражень…

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Землі, на яких нині стоїть Чернігів, люди заселили ще в IV тисячолітті до н. е. На початку І тисячоліття н. е. тут з’явилися перші слов’янські племена, що заснували перші поселення. Вони поволі розросталися, і в VII столітті декілька таких поселень злилися й утворили місто.

Назва «Чернігів» уперше згадується в «Повісті минулих літ». У 860 році, після успішного походу князя Аскольда на Константинополь, між Руссю та Візантією було укладено договір, згідно з яким

друга мала платити данину руським містам. У списку від 907 року вперше й згадано Чернігів, причому стоїть він на другому місці після Києва.

Поступово значення Чернігова як культурного й економічного центру зросло настільки, що він став столицею могутнього князівства, кордони якого сягали Оки й Азовського моря. Це відбулося за часів князів Мстислава Хороброго та Ярослава Мудрого. Князі хоч і були братами, але довго не могли поділити між собою руські землі. У 1024 році в битві під Лиственом, що за 40 кілометрів від Чернігова, Мстислав Хоробрий розбив братове військо. Однак для Ярослава, який не дарма дістав прізвисько Мудрий, ця поразка не стала катастрофою. Невдовзі братам удалося домовитись про розподіл земель, а коли в 1036 році Мстислав помер наглою смертю, чернігівські землі відійшли його братові. Сам Ярослав перед своєю смертю розділив свої володіння між трьома синами. Чернігів та околиці припали молодому князеві Святославу—засновнику династії Святославичів.

У 1097 році на з’їзді князів руських земель за Святославичами були остаточно визнані спадкові права на Чернігів. XII століття стало часом розквіту міста. Чернігів був одним із найбільших міст не тільки Київської Русі, але й усієї Європи.

Пам’ятник Т. Г. Шевченку

Населення Чернігова складало понад 25 тисяч людей, що дуже багато на ті часи.

Період благополуччя та розквіту закінчився в жовтні 1239 року, коли Чернігів упав під натиском орд князя Менгу. Місто було повністю зруйноване й пограбоване. Тільки через чотири століття територія Чернігова стала такою самою, якою вона була до монголо-татарського нашестя. Та колишньої слави й могутності місту відновити не судилося.

У 1618 році, згідно з договором між Московською державою й Річчю Посполитою, Чернігів увійшов до складу Польщі. Після завершення Національно-визвольної війни 1648— 1654 рр. він став полковим містом, а з 1802 року — центром Чернігівської губернії в складі Російської імперії.

У період Першої світової, а потім і Громадянської війни місто багато разів переходило з рук у руки. Радянська влада укріпилася в Чернігові в жовтні 1919 року. У 1932 році місто стало центром новоствореної Чернігівської області.

Під час Другої світової війни Чернігів, як і більшість інших міст України, був практично повністю зруйнований. Відновлення міста тривало до початку 1950-х років.

Сьогодні місто є обласним центром найпівнічнішої області України. Його площа складає 78 км2, населення — близько 310 тисяч жителів.

ВИЗНАЧНІ МІСЦЯ

Чернігівський оборонний вал (Детинець),

парк ім. Коцюбинського.

Визначні місця

Спасо-Преображенський собор (перша половина XI ст.), парк ім. Коцюбинського. Борисоглібський собор (XII ст.), нині Музей архітектури, парк ім. Коцюбинського.

Чернігівський колегіум (1701 р.), парк ім. Коцюбинського.

Будинок полковника Лизогуба («Будинок Мазепи»), нині — Обласний державний архів, парк ім. Коцюбинського.

П’ятницька церква (XII—

XIII ст.), сквер Б. Хмельницького. Катерининська церква (1705—1715 рр.), Алея Героїв. Троїцько-Іллінський монастир (1069 р.), вул. Л. Толстого, 92.

Єлецький Успенський монастир (XI ст.), вул. Пролетарська, 1.

Музей-заповідник М. Коцюбинського, вул. Коцюбинського, 3.

Екскурсію по Чернігову ми почнемо з парку ім. Коцюбинського. Саме тут розміщений Чернігівський вал — серце міста, улюблене місце відпочинку жителів Чернігова та його гостей. Тривалий час на цьому місці розташовувався Детинець — культурний та адміністративний центр міста, власне, тому тут і зосереджена більшість історичних будівель Чернігова.

Та для початку поговорімо про самий вал. Залишки оборонних споруд збереглись у двох місцях: там, де стоїть Чернігівський колегіум, і біля рову, що відокремлює майдан, де нині стоїть пам’ятник Тарасові Шевченку (раніше тут розміщувався відкритий майданчик Верхнього замку), від головної частини фортеці. Про те, що Чернігів колись був фортецею, нага-

Спасо-

Преображенсъкий

собор

а

дують 12 гармат, що їх подарував місту Петро І.

Спасо-Преображенський собор — один із найдавніших храмів часів Київської Русі, що зберігся до сьогодні. Його заклав на початку 1030-х років той самий Мстислав Хоробрий, з ім’ям якого пов’язане становлення династії Святосла-

вичів і перетворення Чернігова на князівське місто. Згодом Спаський собор став усипальницею чернігівських князів, зокрема Ігоря Святославича, головного персонажа «Слова о полку Ігоревім».

Борисоглібський собор — це, безумовно, символ Чернігова. Збудований приблизно в 1124 році

сг1

собор присвячено небесним захисникам роду Ярославичів. Під час монголо-татарського нашестя храм зруйновано, відбудували його лише в XVI столітті. Наприкінці XVII століття із західного боку Борисоглібського собору, що на той момент був частиною однойменного монастиря, побудовано трапезну, над якою в 1700— 1702 роках були зведені дзвіниця й церква Івана Богослова. Тут же розміщувався Чернігівський колегіум — один з найстаріших

Чернігівський колегіум

вищих навчальних закладів України. Нині Борисоглібський собор і навколишні будівлі є частиною заповідника «Чернігів стародавній».

Ще одна надзвичайно цікава споруда, що міститься на території парку ім. Коцюбинського, — це будинок полковника Якова Лизо-губа, збудований з південного боку міської площі наприкінці XVII століття. Будинок цей особливий як з архітектурного погляду, так і тим, що перекази пов’язують його

Будинок полковника Якова Лизогуба

«Г ‘Щ

їгт!

•« }

SJf 1 і

j -і

з життям однієї з найвідоміших і найтрагічніших фігур в українській історії — гетьмана Івана Мазепи (тому в народі будівлю й називають «Будинком Мазепи»). Варто сказати, що достовірних свідчень про перебування Мазепи в Чернігові нема. Але за легендою, саме в будинку Лизогуба старий гетьман переховував свою кохану Мотрю Кочубеївну. Сталося так, що Мазепа на схилі життя без тями закохався в дочку свого друга й товариша полковника Кочубея, причому та, попри величезну різницю у віці, відповіла взаємністю. Однак проти цього зв’язку виступили Мотрині батьки. У результаті полковника Василя Кочубея за наказом Мазепи страчено, а мати Мотрі прокляла дочку за зв’язок з убивцею батька.

Ще однією візитівкою Чернігова є Катерининська церква, яка вітає всіх, хто в’їжджає до міста

з боку Києва. Цей чудовий зразок архітектури українського бароко збудовано в 1705—1710 рр. коштом генерального обозного Війська Запорозького Якова Лизогуба. Таким чином козацький воєначальник увічнив пам’ять свого діда — чернігівського полковника Якова Лизогуба — та його бойових товаришів, які відзначились під час облоги фортеці Азов у 1696 році.

Від Катерининської церкви по Алеї Героїв ми прямуємо на Красну площу — центр Чернігова, — а від неї до П’ятницької церкви (церкви Параскеви П’ятниці). Згідно з історичними й археологічними дослідженнями цей храм збудовано ще в домонгольський період, у XII—XIII століттях. Немає точних даних і про те, хто ж був автором цього архітектурного дива. Протягом усієї своєї історії церква

Єлецький монастир

весь час перебудовувалася, а в роки Другої світової війни була практично повністю зруйнована. Реставраційні роботи з відновлення церкви Параскеви П’ятниці завершено в 1962 році, через десять років у будівлі розмістився музей, а на початку 1990-х храм передано вірянам Української православної церкви Київського патріархату.

Від П’ятницької церкви ми йдемо до Єлецького монастиря, для чого маємо повернутися трохи назад і через Красну площу та вулиці Магістратську й Комсомольську вийти на вулицю Пролетарську. Православний Єлецький монастир заснував у 60-х роках XI століття чернігівський князь Святослав

Ярославич. До комплексу споруд монастиря входять Успенський собор, побудований у XII столітті, дзвіниця (1670—1675 рр.), келії (XVI—XVII ст.), Петропавлівська церква (XVII ст.), а також єдина дерев’яна споруда козацького періоду кінця XVII століття — будиночок Феодосія Углицького.

Комплекс Троїцько-Іллінського монастиря займає найвищу точку міського ландшафту — Болдині гори. За однією з версій, назва гір походить від давньослов’янського слова «болд», що означає дуб. Тисячу років тому Чернігівські землі були суціль укриті дубовими лісами (вони були дуже густими, «чорними», через що, як уважають, і виник топонім «Чернігів»), Згідно

Троїцько-Іллінський монастир

з іншими даними, слово «болд» у перекладі з давньослов’янської означає «гора».

Підіймаючись на гору, ми проходимо повз так звану Царську альтанку — металеву альтанку під зеленим дахом, побудовану в 1911 році до візиту Миколи II. За 100 метрів від альтанки знаходиться могила письменника Михайла Коцюбинського та його дружини Віри Коцюбинської-Дейші.

Покинувши могилу Коцюбинських і спустившись дерев’яними сходами з гори, ми виходимо до центрального входу до Антонієвих печер. Ці печери

пов’язані з діяльністю преподобного Антонія Печерського — засновника Києво-Печерської лаври («Возлюби Болдині гори, викопав печеру, ту сія всели», — так про це мовиться в літописі). Тут, у печерах знаходиться унікальна Феодосіївська церква — найбільша підземна церква в Україні — і келія самого Антонія Печерського. Неподалік від входу до печери стоїть Іллінська церква — унікальна пам’ятка архітектури XII століття.

Оглянувши печери (вхід до них відчинено з 9.00 до 16.30 без ви-

Де зупинитись

AHTDHI6BI ПЄНЕРИ

ІЛЛІНСЬКА UEPKBA

• ЛЛІНСЬКА UCPKBA

2 ІІЕ^КВА АМТІНІЯ ПЕЧСПМЮГ*

3 ивеквл ФСЙІССІВ

1 КАПЛИий Э ГМЕМШЕИ

5 ІІЕОК8А МИКОЛИ СвЯГОШІ

6 КЕЛІЯ ЧСИОЯ

7 КРАМ 4 КІАЛІТІЯІЕМ»

&

Схелій комплексу Антонієвих печер хідних, у п’ятницю до 15.00) і пройшовши через арку, ми потрапляємо на територію Троіцько-Іллінського монастиря (властиво, це два різні монастирі — Троїцький та Іллінський — поєднані в єдиний архітектурний та ландшафтний комплекс). До комплексу також входить Троїцький собор (1679 р.), Введенська церква з трапезною (1677 р.), 58-метрова п’ятиярусна дзвіниця (1775 р.), келії й усипальниці багатьох шляхетних чернігівських родів.

На цьому ми закінчимо нашу екскурсію по давньому Чернігову. Звісно ж, пам’ятки, що їх ми згадали, — це лише мала частина того, що можна побачити в цьому місті. Приїжджайте до Чернігова —

міста стародавніх соборів, красивих парків та симпатичних привітних людей.

(jay)

ДЕ ЗУПИНИТИСЬ

«Придеснянський», готель,

вул. Шевченка, 99;

тел.: (0462) 95-49-05, 95-48-02.

Розміщений на березі Десни в парковій зоні у віддаленому від центру районі міста. Має 27 одномісних номерів та 22 двомісні. До послуг пожильців — кафе на 60 місць, 2 бенкетні зали, сауна, конференц-зал, перукарня, автостоянка. Є номери люкс, напівлюкси, одномісні й двомісні стандартні номери. Усі

номери зі зручностями, телевізорами, холодильниками, більшість із кондиціонером.

Одномісний номер (холодильник, телевізор, телефон, санвузол, ванна):

119 грн; двомісний: 236 грн; напівлюкс: 286—410 грн; люкс: 430 грн.

«Градецький», готель, пр. Миру, 68;

тел.: (04622) 45-025, 44-526.

Найбільший готель у місті: 52 одномісні, 126 двомісних, 6 номерів люкс. Розміщений у висотній будівлі неподалік від центру міста. До послуг пожильців — ресторан, парковка. Одномісний номер: 97 грн; двомісний: 132 грн; люкс: 177—276 грн.

«Слов’янський», готельно-діловий комплекс, пр. Миру, 33; тел.: (04622) 74-604.

Розміщений у центрі Чернігова. Готель має 43 одномісні, 7 двомісних, 2 номери люкс з усіма зручностями; кафе-бар, сауна з басейном, автостоянка.

Одномісний номер: 119 грн; двомісний напівлюкс: 219 грн; одномісний люкс: 269 грн.

Готель Навчально-методичного центру профспілок,

вул. П’ятницька, 16; тел.: (0462) 60-41-84.

Розміщений у затишному місці, за 200 метрів від р. Десна. 38 номерів: 10 одномісних, 19 двомісних, 7 тримісних, 2 номери люкс.

Одномісний номер (телевізор, холодильник): 95 грн; двомісний:

120 грн; люкс: 180 грн.

«Брянськ», готель, вул. Шевченка, 103; тел.: (04622) 35-157, 30-718.

Розміщений у парковій зоні поряд із Десною. Номери зі зручностями (туалет, душ). Наявні одномісні, двомісні номери, номери люкс (двокімнатний номер із кондиціонером). Одномісний номер: 100 грн; люкс: 276 грн.

ДЕ ПОЇСТИ

Вирушаючи на екскурсію по центру Чернігова, запасатися бутербродами й консервами зовсім не обов’язково. Попоїсти є де — до ваших послуг як дорогі ресторани, так і звичайні кафе з більш ніж прийнятними цінами. Серед ресторанів слід відзначити ресторани «Градецький» (пр. Миру, 68) та «Брянськ» (вул. Шевченка, 103) при однойменних готелях, «Хуторок» (вул. Л. Толстого, 147 а), «Маяк» (вул. Підвальна, 23, біля річкового порту). Якщо почуття голоду нагадало про себе неподалік від Чернігівського валу, то до ваших послуг кафе-бар «Детинець», де ви знайдете великий вибір страв української кухні та різних сортів пива. Стильний заклад «Mammamia!», розміщений у самому центрі міста (пр. Миру, 47), працює з 12.00 до останнього відвідувача. Клуб-кафе «Етуаль», розміщений у розважально-ігровому центрі «Новий Чернігів» (вул. П’ятницька, 50), пропонує відвідувачам вишукану європейську кухню, чудові вина, затишний інтер’єр. «Імбіс» (вул. Ком-

>g

сомольська, 57)—це німецький паб у чернігівській версії. За вельми помірні гроші ви зможете не тільки випити пива, але ситно й смачно поїсти. У закладі не палять і не подають напоїв, міцніших за пиво. Любителі екзотичної кухні можуть відвідати «Кінг-До» (центр міста, вул. Гетьмана Полуботка, 68), де вам запропонують великий вибір в’єтнамських страв: рибний салат із десятка компонентів, свинину з грибами, салат із пагонів молодого бамбука й багато іншого. Є в Чернігові й заклади мереж ресторанів швидкого обслуговування — «Картопляна хата» (пр. Перемоги, 91), «Піца Челентано» (пр. Миру, 21).

КУЛЬТУРА Й РОЗВАГИ

Театрали можуть відвідати вистави Чернігівського обласного музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка (пл. Красна, 1), основу репертуару якого складають спектаклі за творами української класики.

Ті, хто любить походити по музеях, знайдуть у Чернігові багато цікавого. В основі експозиції Чернігівського художнього музею (вул. Горького, 6) лежить колекція родини Галаганів, представлена творами українського портретного живопису XVII—XVIII ст., народними картинами, зокре

ма — відомими зображеннями козака Мамая, творами видатних українських та російських художників XIX ст., цікавими зразками західноєвропейського живописуй графіки.

Поряд із художнім музеєм знаходиться Чернігівський обласний історичний музей ім. В. Тарновсь-кого — один з найстаріших і най-багатших музеїв України, заснований у 1896 році.

Літературно-меморіальний музей М. М. Коцюбинського (вул. Коцюбинського, 3), безумовно, є однією з визначних пам’яток Чернігова. В експозиції музею представлені фотографії відомого українського письменника М. Коцюбинського, копії рукописів, жандармських справ на письменника й висновки цензури на його твори. У залах музею експонуються картини й малюнки художників — сучасників Коцюбинського, його знайомих: Г. Коваленка, Івана й Степана Бут-никових, М. Жука, В. Зенченка, а також прижиттєві й сучасні видання творів Коцюбинського.

Любителям усіляких розваг радимо відвідати розважально-ігровий центр «Новий Чернігів» (вул. П’ятницька, 50), розміщений у центрі міста неподалік від Красної площі. Крім бару й ресторану тут є дансинг «Кураж», більярдний клуб (пул, російський більярд і снукер), а також боулінг-клуб «Світлофор»,

де ви можете й пограти, і опанувати техніку гри в боулінг під керівництвом досвідчених інструкторів. Нічне життя також вирує в клубах «777» (вул. Шевченка, 103), «Монарх» (вул. Щорса, 23), «Лимонад» (пр. Миру, 35), «Ангкор» (вул. Примакова, 2). Ну а ті, хто навіть на відпочинку хоче підтримати добру фізичну форму, можуть відвідати фітнес-центри «Кисень» (пр. Миру, 32), «Планета здоров’я» (вул. П’ятниць-ка, 50), «Спорт-лайф» (вул. П’ят-ницька, 72а).

ТРАНСПОРТ

Дістатись до Чернігова можна автомобільним і залізничним транспортом. Поряд із залізничним вокзалом розміщений автовокзал № 1, звідки відправляються автобуси й маршрутні таксі до населених пунктів Чернігівської області та за її межі.

Відстань від Києва до Чернігова складає 140 км, від Харкова (через Полтаву) — 543 км, від Львова — 673 км, від Одеси — 626 км.

У місті можна скористатись тролейбусним й автобусним транспортом, а також численними маршрутками. Таксі в Чернігові коштує відносно недорого. Замовити таксі можна за телефонами: 0627, 0622, 0620, 0628, 069, 063.

20 кращих екскурсій Україною