ЄГИПЕТ І БАСЕЙН НИЖНЬОГО НІЛУ

Єгипет займає майже центральне положення у серцевині цього світу. У північному кінці Нілу і Червоного моря, у східному кінці Середземного моря, у північно-східному куті Африки, навпростець від Туреччини на півночі і від Саудівської Аравії на сході, по сусідству з Ізраїлем, ісламським Суданом і мілітаризованою Лівією, Єгипет знаходиться у зоні важких випробувань цього світу. Внаслідок володіння Сінайським півостровом (нещодавно втраченим, але повернутим йому Ізраїлем) Єгипет єдиний серед держав Африканського континенту має плацдарм в Азії, який дає йому берег стратегічної затоки Акаба (північно-східний рукав Червоного моря). Єгипет також контролює Суецький канал — унікальну ланку між Індійським та Атлантичним океанами і «дорогу життя» Європи.

Ріка Ніл

У V ст. перед Р. Хр. грецький вчений Геродот назвав Єгипет дарунком Нілу, але Єгипет також був породженням природного захисту. Ізольовані у своєму культурному осередку, стародавні єгиптяни перетворили безпеку на стабільність і прогрес. Грандіозні кам’яні скульптури та піраміди у культурному ландшафті сучасного Єгипту є свідченням процвітання тривалої цивілізації, яка налічує вже понад 5000 років.

Єгипетський Ніл є поєднанням двох великих рік уверх за течією: Білого Нілу, який починається зі струмків, що живлять озеро Вікторія у Східній Африці, та Голубого Нілу, джерелом якого є озеро Тана у горах Ефіопії. Обидва Ніли з’єднуються поблизу Хартума у теперішньому Судані. Якщо летіти на північ від Хартума вздовж Нілу до Єгипту, то можна побачити, якою вузенькою і слабкою ця стрічка води виглядає на необжитих обширах Сахари. І від цієї стрічки залежить життя десятків мільйонів людей.

Близько 95 % з 71,1-мільйонної людності Єгипту живе на берегах великої ріки на відстані дюжини миль (20 км) від неї або у її дельті (рис. 7-10). Завжди відбувається так: Ніл підіймається і опускається за сезонами, зрошуючи і збагачуючи грунти і посіви на своїх берегах. У квітні й травні, як

правило, ріка має свій найнижчий рівень — це мовби цівочка через пустелю. Далі за літні місяці вона підіймається, щоб сягнути найвищого рівня у столиці Каїр у жовтні. Тоді Ніл може піднятися на 6 м (20 футів) над своїм найнижчим рівнем.

Стародавні єгиптяни використовували басейнове зрошування, формуючи поля із земляними грядками і затримуючи паводкові води з їхніми родючими наносами для вирощування своїх урожаїв. Така практика тривала тисячі років, доки у XIX ст. будівництво постійних гребель дало змогу зрошувати угіддя цілорічно. Греблі зі шлюзами для навігації контролювали паводки, збільшували культивовані площі країни і давали можливість отримувати більш ніж один урожай на рік на одному полі. У тому ж столітті на всіх єгипетських сільськогосподарських угіддях було впроваджене цілорічне зрошування.

Найграндіозніший з усіх нільських проектів, Асуанська гребля (вступила у дію у 1968 р.), утворила озеро Насер — одне з найбільших штучних озер світу (рис. 7-10). Як видно з карти, озеро простягається до Судану, де прийшлося переселити 50 000 людей, щоб забезпечити його прохід. Асуанська гребля збільшила зрошувані землі Єгипту майже на 50 % і забезпечує країну близько 40 % її електроенергії. Але, як це завжди буває з такими мегапроектами, гребля спричинила й серйозні проблеми. Вірус малярії процвітає у застійній воді греблі, інфікуючи сотні тисяч людей, що живуть поблизу. Затримуючи більшість природних добрив у щорічних паводкових водах Нілу, гребля тим самим зумовлює широке використання штучних добрив, дуже дорогих для дрібних фермерів і шкідливих для довкілля. Сьогодні Ніл, насичений хімікатами і пестицидами, вже не постачає прибережне населення рибою, позбавляючи людей так потрібного їм протеїну.

Розтягнута вздовж Нілу оаза Єгипту завширшки 5—25 км розширюється від північної частини Каїра впоперек дельти, сягаючи Александрії на заході та Порт-Саїда — воріт до Суецького каналу — на сході. Дельта має чималі сільськогосподарські угіддя, але сьогодні це проблемні території. Будь-яке інтенсивніше використання вод Нілу і річкових наносів позбавляє дельту необхідного наповнення. А низька дельта створює небезпеку припливу солоних середземноморських вод, що руйнують грунти.

Мільйони селян Єгипту, які ведуть натуральне господарство — феллахів, працюють украй тяжко, як і стародавні землероби п’ять тисяч років тому. Сільська місцевість майже не змінилася; усе ще використовуються допотопні знаряддя, таким залишилося і житло. Переважають бідність, хвороби, висока смертність. У 1990-х роках єгипетська влада вдалася до розширення зрошуваних земель. Нещодавно споруджений канал Ель-Салам несе води східної частини дельти Нілу на Сінайський півострів. Набагато більший проект — Тошка, який має бути реалізований у дві стадії в наступному десятилітті, забере 10 % потоку Нілу від водосховища Насер і переправить його до Західної пустелі вздовж оаз (рис. 7-10). Цей канал, протяжністю понад 500 км (300 миль), забезпечить продуктивне використання понад 600 000 га (1,5 млн акрів) нових угідь. А запропонований Східноовейнатський проект у західній частині Верхнього Єгипту буде постачатися водою з місцевих підземних водоносних пластів. Але всі ці зусилля треба розглядати у контексті відносно високого рівня приросту населення Єгипту (2,0 % на переломі століть). Без підвищення продуктивності наявних оброблюваних площ жодне розширення земель не буде достатнім для задоволення потреб зростаючого населення.

«На східному краї центрального Каїра ми бачимо чудове поєднання мініатюрних мечетей і вишуканих меморіалів. У цьому місці, яке тутешні люди називають Містом Мертвих, поховані видатні люди минулого. Але нам воно здалося будь-яким, тільки не мертвим. Багато склепів настільки просторі, що їх зайняли бездомні. Отож Місто Мертвих тепер є домівкою для щонайменше мільйона людей. Точну кількість неможливо визначити; тоді як Каїр у 2002 р. мав офіційну кількість населення понад 1 1 млн осіб, багато поінформованих оглядачів стверджували, що 16 млн є точнішою цифрою».

Алжир

Касаблані

*рракеш А Ґ

МАРОККО

Бенґазі

МАВРІТАНІЯ

ДЕМОКРАТИЧНА

РЕСПУБЛІКА

КОНҐО

412 РОЗДІЛ 7 І ПІВНІЧНА АФРИКА/І

ПОЛІТИЧНІ ОДИНИЦІ та ГЕОГРАФІЧНІ РЕГІОНИ ПІВНІЧНОЇ АФРИКИ/

/ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ АЗІЇ

1 ] Єгипет і басейн 1—-І Нижнього Нілу

НАСЕЛЕННЯ

• до 50 000

1 1 Маґріб та 1-1 його сусіди

• 50 000-250 000

] Імперські держави

• 250 000-1 000 000

• 1 000 000-5 000 000

Аравійський півострів

ф понад 5 000 000

Близький Схід

Столиці країн підкреслено

~У\ Туркестан

— Залізниці

Шосе

І-1 Африканська

1——і перехідна зона

Канали

0 400 8

1200 1600 2000 км ___І—,——11-1

1-1—‘-

800 1200 миль

0 їм

——-‘ ‘СПЛН/с


Регіональна географія Єгипту

Єгипет має шість субрегіонів (рис. 7-10). Більшість населення живе у Нижньому (тобто Північному) і Середньому Єгипті (субреґіони 1 і 2) — серцевинному ареалі країни з ядром у Каїрі, а на фланзі — з провідним портом і другим промисловим центром Александрією. Економіка Єгипту виграла від розвідання нафтових родовищ на Сінаї (регіон 6) і у Західній пустелі (регіон 4), тому сьогодні країна є самодостатньою і навіть експортує певний обсяг нафти. Бавовна і текстиль є ще одним головним джерелом зовнішніх надходжень, але важлива туристична індустрія постраждала від ісламських екстремістів. По мірі прискореного зростання населення розрив між забезпеченням продовольством і попитом розширюється, і Єгипет змушений імпортувати зерно. З кінця 1970-х років Єгипет став головним отримувачем іноземної допомоги США.

На початку цього століття Єгипет стоїть на більш ніж одному роздоріжжі. Його керівники усвідомлюють, що зниження народжуваності поліпшить демографічну ситуацію, але мусульма-ни-фундаменталісти опираються будь-яким програмам сімейного планування. Примирення Єгипту з Ізраїлем сприяє наданню іноземної допомоги, але розділяє людей. Його влада отримала фунда-менталістський виклик. Отож майбутнє Єгипту поки що не дуже певне.

Північний, арабський Судан

Як показує рисунок 7-10, Єгипет межує з двома країнами, які зазіхають на його лідерство: Суданом на півдні та Лівією на заході. Судан — більш грізний і проблематичний сусід. Крім свого вигідного розміщення щодо контролю над водами Нілу, Судан також є маяком ісламського міліта-

ризму в регіоні. Офіційно Судан є ісламською республікою; його владним органам США пред’явили звинувачення у підтримці міжнародного тероризму. Під час війни у Перській затоці в 1991 р., коли Єгипет та інші арабські країни були на боці США, Судан підтримував Ірак.