ІДЕАЛЬНА ФОРМА МУЛЬТИЦЕНТРИЧНОЇ МОДЕЛІ МІСЬКИХ СВІТІВ

Соціальна географія новоутвореного промислового метрополісу визначалася розвитком мозаїчності місць проживання, скупченнями тих чи інших груп. Упровадження електричного трамваю дало початок масовому міському транспорту, яким міг користуватися кожен мешканець міста, і дало змогу неоднорідному населенню, серед якого переважали іммігранти, формувати етнічно однорідні квартали. Коли Сполучені Штати різко скоротили число іммігрантів у 1920-ті роки, керівники промислових підприємств відкрили для себе існування великої кількості афроамерикансь-

кого населення сільського Півдня, серед якого дедалі більше зростало безробіття у занепадаючому бавовництві, і почали наймати цих робітників тисячами на підприємства Промислового поясу. Приплив такого населення негайно відобразився на соціальній географії промислового міста, оскільки біле населення не бажало ділитися своїм життєвим простором з прибульцями іншої раси. Результатом стала мимовільна сегрегація цих найновіших мігрантів, яких спрямовували у відокремлені райони з лише темношкірим населенням. До 1950-х років ці, переважно внутрішні, райони міст

10 стали великими гетто, що розросталися, зміцнюючи тенденцію до поділу міської спільноти за расовою ознакою.

Величезна субурбанізована складова внутріміської житлової мозаїки є не лише домівкою для багатших мешканців метрополісу. Впродовж останніх трьох десятиліть вона зазнала такого великого впливу нежитлових видів діяльності, що пе-

11 ретворилася на цілком сформоване околичне місто. Із послабленням зв’язків з центральним містом незалежність околичного міста утверджувалася через появу великих субурбанізованих ядер (особливо автомобільної епохи) біля вузлів головних автострад для обслуговування нових місцевих економік. Ці багатоцільові вузли діяльності часто розвивалися навколо великих регіональних торгових центрів. їхній престижний імідж створений численними промисловими парками, адміністративними будівлями, висотними спорудами, готелями, ресторанами, атракціонами і навіть спортивними

12 аренами високого рівня. Все це разом формує суб-урбанізовані середмістя — нову версію ЦДР. Розквіт субурбанізованих середмість приваблює десятки тисяч місцевих мешканців, які навколо них улаштовують своє життя, пропонуючи робочі місця, магазини, відпочинкову діяльність та всі інші елементи складного міського довкілля.

Ці найновіші просторові складові сучасного метрополісу зібрані в модель, зображену на рисунку 4-11. Виникнення околичного міста сьогодні створило мультицентричний метрополіє, який складається з традиційного ЦДР, а також низки субурбанізованих середмість, однакових за значенням, кожен центр діяльності яких обслуговує окремий і самостійний навколишній район. Джеймс Вейнс визначив ці підпорядковані райони

13 як урбаністичні світи, зазначаючи, що кожний такий світ має окрему чітко визначену економічну, соціальну і політичну важливість та потугу. На рисунку 4-12 модель урбаністичних світів використана на прикладі Лос-Анджелеса. Ми можемо легко

накреслити подібну схему регіоналізацїї для інших великих метрополісів США.

Становище центрального міста в рамках нового мультивузлового метрополісу стає хитким. Не будучи вже домінуючим центром усього метрополісу для придбання товарів та послуг, ЦДР дедалі частіше обслуговує менш багатих мешканців і працюючих усередині міста. З падінням рівня зайнятості населення у промисловості багато великих міст успішно пристосувалися, перейшовши на індустрію послуг. Цей перехід супроводжує комерційне відродження міського ядра, однак у багатьох містах із кожним новим хмарочосом занепадає декілька старих комерційних будівель. Повторні інвестиції в житлове будівництво відбуваються і в багатьох кварталах ядра центрального міста, але це, звичайно, потребує переміщення давно осілих мешканців з нижчими доходами, і це є психологічною проблемою, що призводить до конфліктів. Поза зоною ЦДР величезне внутрішнє місто залишається байдужим до проблем людей з низькими та середніми доходами, більшість яких змушена жити в гетто.

Географія культури

Понад два останні століття у Сполучених Штатах поєднувалися та продовжують поєднуватися культурні внески багатьох іммігрантських громад у багатому і розмаїтому комплексі. Величезна кількість цих новоприбулих були готові позбутися своєї культурної спадщини на користь асиміляції у культуру нової батьківщини, культуру, яка сама була гібридом, виведеним у результаті постійних нових впливів. Для більшості іммігрантів стрибок у цей «киплячий казан» обіцяв путівку в американське суспільство.

Основи американської культури

Гібридна культура Сполучених Штатів визрівала на основі сукупності стійких цінностей та переконань: 1) любов до новизни; 2) бажання бути близьким до природи; 3) свобода пересування; 4) індивідуалізм; 5) схвалення суспільством; 6) наполегливе досягнення мети; 7) непохитне усвідомлення долі. Брайан Беррі окреслив ці культурні риси у поведінці людей під час становлення міської Америки. «Сільський ідеал» переважав протягом усієї історії США і все ще помітний у стійкому упередженні до проживання в містах. Коли індустріалізація зробила мешкання у місті неминучим, ті,

які могли собі це дозволити, невдовзі переїхали до передмість, що утворювалися {новизна), де у напів-міському оточенні стала можливою певна форма сільського життя {близько до природи). Фрагментарна житлова мозаїка метрополісів, що складалася з міріадів різних кварталів, спонукала до мобільності без перешкод, оскільки життя середнього класу оберталося навколо індивідуального і родинного наполегливого досягнення мети, а саме — доступу в наступний вищий прошарок суспільства. Для більшості американців ці досягнення були доказом того, що вони могли домогтися своїх цілей завдяки тяжкій праці Й наполегливості, і того, що вони були здатні реалізувати свою долю, досягаючи американської мрії — домоволодіння, багатства і цілковитого задоволення.

Мова і релігія

Хоча лінгвістична варіантність відіграє помітнішу роль у Канаді, ніж у Сполучених Штатах, для більш ніж 1/8 населення США головна мова — не англійська, а якась інша. Відмінності у використанні англійської мови очевидні й на суб-національному рівні у США, де регіональні різновиди {діалекти) досить помітні, незважаючи на недавню тенденцію до однорідного національного суспільства. Одразу на думку приходять Південь та Нова Англія як регіони, які все ще відчутно різняться один від одного.

Калейдоскоп релігійних вірувань Північної Америки з панівною християнською релігією також має важливі просторові відмінності. Населення багатьох великих протестантських віросповідань зосереджене в окремих регіонах. Південні баптисти проживають у південно-східному квадранті Сполучених Штатів, лютерани — у верхній частині Середнього Заходу і на півночі Великих рівнин. Мормони компактно проживають на захід від Скелястих гір з осередком у штаті Юта. Римо-католики найбільше зосереджені у метрополісах Промислового поясу, Нової Англії та у прикордонній зоні з Мексикою. Юдаїзм є дуже агломеро-ваною релігійною групою, найбільші громади якої зосереджені в містах і передмістях Мегалополісу, Південної Кароліни, Південної Флоріди, Південної Каліфорнії та Середнього Заходу.

Етнічна структура

Етнічність (національне походження) завжди відігравала вирішальну роль в американській гео

графії культури. Нині біле населення європейського походження вже не є домінуючим на дедалі строкатішій етнічній карті США. Кольорові етнічні групи і населення неєвропейського походження становлять майже ЗО % громадян країни — частка, яка, за передбаченнями демографів, зросте до 50 % у 2050 р. У 2000 р. найчисленнішою меншиною були афроамериканці — трохи більше, ніж 12 % загального населення США, але американці іспанського походження (також понад 12 %) кількісно зростали швидшими темпами і до 2003 р. мали стати провідною національною меншиною.

Просторове розміщення чотирьох найбільших етнічних меншин зображено на рисунку 4-13. Афроамериканці переважно зосереджені на Півдні, шо є спадком рабовласництва і плантаційного господарства. Але велика кількість темношкірого населення живе також у центральних містах Промислового поясу і Західного узбережжя (це, на жаль, не дуже помітно на таких дрібномасштабних картах). Компактні поселення іспаномовної людності (60 %) розташовані у Каліфорнії, Техасі, Нью-Мексико та на півдні Флоріди. За прогнозами вчених, ця швидко зростаюча меншина продовжуватиме поширюватися по всій країні, особливо у західному напрямі та вздовж східного узбережжя. Американці азійського походження найбільш аг-ломеровані з-поміж провідних етнічних меншин, їхнє розміщення визначається компактністю — у містах уздовж Тихоокеанського узбережжя (пунктах прибуття великої кількості азійців). Головні місця проживання корінних американців зосереджені на Заході, де вони переважно займають родові землі у резерваціях, наданих їм федеральним урядом. Проте багато з них живуть громадами, що розкидані по всій країні.

На мінливу етнічну строкатість Сполучених Штатів здавна впливала імміграція, так воно залишається й донині. В кінці 1990-х років близько 1 млн іммігрантів щороку прибували до США і, мабуть, три чверті з них — легально. Однак походження іммігрантів різко змінилося протягом минулого півстоліття. У 1950-ті роки понад 50 % іммігрантів прибуло з Європи (в тому числі реемігранти з України, т. зв. переміщені особи), 25 % — із Середньої та Південної Америки, ЗО % — з Азії і лише близько 15 % — із Канади. Сьогодні майже 50 % іммігрантів прибуває із Середньої та Південної Америки, ЗО % — з Азії, і лише близько 15 % — з Європи та Канади. Географія місць призначення іммігрантів також змінюється, хоча вона все ще тяжіє до міських районів. Потік іммігрантів у штати Промислового поясу змен-

ВІДСОТОК АЗІЙСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ

ВІДСОТОК КОРІННИХ АМЕРИКАНЦІВ

ВІДСОТОК ТЕМНОШКІРОГО НАСЕЛЕННЯ

ВІДСОТОК ІСПАНОМОВНОГО НАСЕЛЕННЯ

ЕТНОРАСОВИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ США

РИСУНОК 4-13

шився тепер більш ніж на 25 %, і чимало новопри-бульців потрапляють у метрополіси Нью-Йорк та Чікаго. Не дивно, що за умов безперервного зростання громад азійських та іспаномовних американців (рис. 4-13) пальму першості утримують штати Сонячного поясу: сьогодні Каліфорнія, Те-хас і Флоріда приваблюють понад 50 % усіх іммігрантів США.

Формування мозаїчної культури

Американська культурна географія продовжує розвиватися. Нині відбувається нова фрагментація за-14 гальнонаціональної мозаїчної культури — дедалі різноманітнішої сукупності окремих однорідних «скелець», які намагаються задовольнити потреби щодалі вужчих груп населення. Основою такого ґрунтовного перерозподілу громад мешканців є не лише прибутки, раса та етнічність, — сьогодні вони формуються за такими мірилами, як вік, професія і, особливо, спосіб життя. Кількісне зростання таких громад свідчить про те, що вони захоп

люють дедалі більшу частину американців. Проте така «балканізація», підтримувана людьми, які бажають спілкуватися лише з точнісінько такими, як вони самі, загрожує збереженню загальних демократичних цінностей, що переважали впродовж усього періоду становлення американського суспільства.