Індія на сході та заході

Найчастіше регіональний поділ Індії проводять між Північчю і Півднем. Північ є серцевиною Індії, Південь виступає її доповненням; Північ

розмовляє хінді як спільною мовою, Південь віддає перевагу англійській; Північ галаслива й запальна, Південь видається повільнішим і статечнішим.

Але існує інший — менш очевидний, зате потенційно важливіший поділ. На рисунку 9-14 проведіть умовну лінію від Лакхнау на ріці Ганг на південь аж до Мадураю. На захід від цієї лінії Індія виявляє ознаки економічного прогресу і форм економічної діяльності, які принесли країнам Тихоокеанської окраїни, таким як Таїланд та Індонезія, нове життя. На схід Індія має більше спільного з менш перспективними країнами, шо також виходять до Бенгальської затоки: Банґладешем і М’янмою.

Такий поділ може викликати запитання: адже й на сході розміщена велика частка індустріальної потужності Індії. Але чого не можна побачити на карті, то це прибутковості цих галузей. Схід багатий на залізну руду і вугілля, але важка промисловість, створена державою у 1950-х роках, сьогодні відстала, неконкурентоспроможна і занепадає. Запліччя Колкати — це справжній «Іржавий пояс» Індії. Уряд утримує багато галузей у робочому стані, але дуже дорогою ціною. Старі галузі, такі як виробництво килимів і бавовнопрядіння, продовжують використовувати дитячу працю, щоб вижити. Штат Біхар, за всієї своєї розвинутості, демонструє стагнацію, яка вражає Індію на схід від нашої лінії поділу: за кількома ознаками він належить до найбідніших з усіх штатів.

Порівняйте це із Західною Індією. Штат Маха-раштра, запліччя Мумбаї, лідирує в Індії у багатьох сферах, а Мумбаї є лідером Махараштри. Тут постало багато менших приватних галузей, що виробляють промислові товари від парасольок до супутникових антен і від іграшок до текстилю.

Через Аравійське море лежать багаті на нафту країни Аравійського півострова. Сотні тисяч

робітників із Західної Індії знайшли тут роботу і відсилають гроші своїм родинам. Важливо, шо багато з них використовують свої закордонні прибутки для організації сфери послуг у себе вдома. Зовнішньо-орієнтована Західна Індія, на відміну від внутрішньо-орієнтованого Сходу, започатковує інші зв’язки із навколишнім світом. Супутниковий зв’язок дав змогу Бангалору стати центром зростаючого комплексу виробництва програмного забезпечення, яке сягає світових ринків. Пляжі Гоа — малого штату південніше Махараштри — приваблюють туристичні ринки Європи. Це є класичним 15 прикладом інтервенційної можливості, оскільки вздовж узбережжя Ґоа виросли престижні курорти, і європейські туристи, що колись їхали до віддалених Мальдівів або Сейшелів, тепер прибувають сюди. Економічний успіх Махараштри перекинувся до Ґуджарату на північ, і навіть внутрішній штат Раджастхан переживає початок того, що за індійськими мірками вважається бумом.

Однак бум зумовлює і політичні проблеми. Штат Махараштра є не лише зростаючою економічною потугою; це також база сильного індуїстського націоналістичного руху, лідери якого заперечують іноземне втручання та блокують головні проекти розвитку. Зокрема, вони зупинили реалізацію величезної індустріальної схеми «швидкої їжі», яка, на їхню думку, не співмірна з місцевою культурою. Взагалі суперечності між іноземними інтересами і вітчизняними традиціями не є чимось унікальним для Індії, але зростаюча хвиля індуїстського фундаменталізму має невідомі перспективи і відлякує інвесторів, для яких Індія залишається країною високого ризику.

Отож поділ Індії по лінії «схід—захід» свідчить про зростаючий контраст, який ставить захід далеко попереду. Є надія, що успіх Махараштри пошириться на північ і південь уздовж узбережжя Аравійського моря, а також на схід. Але щоб так трапилося, Індія має контролювати зростання свого населення.

Спірні території на півночі

Соціальні проблеми Індії, її економічні диспропорції та політичні суперечки з Пакистаном такі обтяжливі, що інші питання часом відходять на задній план. Поміж цих питань найважливішими є два: підтримка Індією тібетців, які виступили проти поглинання Китаєм їхньої батьківщини; претензії Китаю до територій на півночі та північному сході Індії. На межі XXI ст. Індія прихистила близько 300 000 тібетських біженців і продовжує надавати підтримку вигнаному з Китаю Далай-ламі. Це зіпсувало відносини Індії з Китаєм, але

підкреслює ставлення Індії до релігійної свободи.

Ми можемо побачити деякі (але у цьому масштабі не всі) територіальні претензії Китаю на індійські землі на рисунках 9-8 і 9-9. Китайці публікують карти, на яких більша частина індійського штату Аруначал-Прадеш і кути Джамму і Кашміру показані як китайські території. Північ Індії колись була колоніальним пограниччям; сьогодні вона є рубежем у новій іпостасі.

Банґалор, розміщений на межі штатів Карнатака і Тамілнад, є центром того, що називається «Силіконовою Долиною» Індії. Це серцевина високотехнологічного розвитку країни, і багато кваліфікованих працівників виїжджають звідси до Європи і США, де завдяки своїй майстерності заробляють більше, ніж удома. Навіть за таких умов Банґалор є однією із місцевостей із високими доходами в Індії, як можна пересвідчитися з вигляду цих працівників, які завершили свою робочу зміну у філії міжнародного інструментального підприємства.Чому Банґалор? Місто має вигідне розташування з добрим сполученням в усіх напрямах; воно лежить на висоті понад 3000 футів (900 м) над рівнем моря, тому літо тут стерпне. Віддавна Банґалор є освітнім центром і має висококваліфікованих мешканців; це місце культурних (і конкуруючих) зустрічей представників різних дравідських народностей, які послуговуються англійською як спільною мовою. Влада всіляко заохочує розвиток високотехнологічного сектора, зокрема вдосконалюючи його інфраструктуру.