Ірак

Із населенням 24,4 млн осіб (це 42 % людності всього регіону) Ірак займає близько 60 % сукупної території Близького Сходу. Володіючи великими запасами нафти і обширними територіями зрошуваних земель, Ірак добре забезпечений природними ресурсами. Він є наступником ранніх месопотамських держав та імперій, що виникли у басейні Тігру та Євфрату; отож країна просто всіяна археологічними перлинами.

Сьогодні Ірак межує з шістьма сусідами і донедавна мав ворожі відносини з багатьма із них. На північ лежить Туреччина — джерело обох іракських життєдайних річок. На сході розташований

Іран — мішень десятирічної руйнівної війни 1980-х років. У голові Перської затоки розмішений Кувейт, окупований іракською армією у 1990 р. На південь лежить Саудівська Аравія — союзник супротивників Іраку. А на заході Ірак межує з Йорданією та Сірією. Йорданія надавала Іракові вихід до Червоного моря через всій порт Акаба під час війни у Перській затоні 1991 р. всупереч санкціям ООН, але з того часу відносини між країнами погіршилися. Сірія функціонально лежить найвід-даленіше від Іраку, незважаючи на довгий пустельний кордон зі своїм сусідом. Однак зауважимо, що ріка Євфрат перетинає Сірію перед входом в Ірак, і вода є потенційним джерелом напруження у цій посушливій зоні.

Регіональна географія Іраку виявляє поділ усередині країни (рис. 7-13). Серцевиною Іраку є територія навколо столиці Багдада на ріці Тігр посеред продуктивних сільськогосподарських угідь Тіґро-Євфратської рівнини. Тут більшість населення є мусульманами-суннітами, які домінують у серцевинному ареалі та політичній машині країни.

Однак аж 10 із 24 млн жителів Іраку є не суннітами, а шиїтами, які зосереджуються на гус-тозаселеному півдні. Тут знаходяться деякі з шиїтських найсвященніших місць, і тут Аятоллі Хо-мейні, який ховався від переслідувань шаха Ірану, вперше надали притулок до його втечі у Париж і, зрештою, повернення до Тегерана. Але іракські шиїти не мають пропорційного представництва у владі країни, і війна у Перській затоці спричинила лихо для них та їхніх провінцій. Побоюючись шиїтських виступів після того як іракську армію витіснили з Кувейту, Багдад придушив шиїтське повстання, під час чого дуже постраждали як люди, так і релігійні святині.

Уважніший погляд на рисунок 7-13 виявляє важливість цієї південної зони Іраку. Тігр і Євфрат зливаються у Шатт-аль-Араб — широкий водний вихід у Перську затоку. Приблизно через 80 км (50 миль) Шатт-аль-Араб стає кордоном між Іраком та Іраном. Іракські претензії на землі поза водною артерією на іранському боці зумовили тривалу війну між двома країнами, яка розпочалася у 1980 р.

Зверніть також увагу на ситуацію у найважливішому південному місті Іраку — Басрі — та на стан кордону з Кувейтом. У цьому районі залягає кілька великих нафтових родовищ; одне з них простягається з-під іракських земель у Кувейт. У

1990 р. Ірак заявив, шо Кувейт викачував нафту з цього родовища, роблячи скісні свердловини під іракською територією; що кордон між обома країнами не погоджено і що Кувейт не підпорядковується правилам ОПЕК стосовно видобутку нафти і встановлення цін на неї. Оскільки річище Шатт-аль-Араб було захаращене після щойно закінченої ірано-іракської війни, то анексія Кувейту забезпечила б Іракові новий вихід до Перської затоки. За такого поєднання чинників Ірак у середині 1990 р. зважився на вторгнення до Кувейту, що розпочало війну у Перській затоці на початку наступного року.

Серцевинний ареал із центром у Багдаді та шиїтський Південь є двома головними іракськими субрегіонами; третій субрегіон лежить на півночі. Тут більшість людності належить до суннітів, але вони не є арабами: це земля курдів. До 4 млн курдів живуть у переважно гірських районах Північного Іраку, і вони становлять близько 15 % сукупного курдського населення цього географічного світу. Курди є меншинами в усіх країнах, де вони мешкають. Географи оцінюють кількість курдів до 25 млн осіб — із найбільшим числом у Туреччині, потім в Ірані, Іраку, Сірії та дрібних геопросторових зосередженнях у Вірменії та Азербайджані (рис. 7-13).

Як свідчить карта, іракські курди займають особливу територію країни: величезне нафтове родовище поблизу міста Кіркук лежить на межі курдських володінь. Під час ірано-іракської війни і знову під час війни у Перській затоці курди виступили проти своїх іракських правителів і навіть контролювали частину своєї батьківщини,