Іспанія і Португалія

На західному краї Південної Європи лежить Іберійський півострів, відокремлений від Франції

та Західної Європи пересіченими Піренеями, а від Північної Африки — вузькою Ґібралтарською протокою (рис. 1-19). Іспанія (населення 39,5 млн осіб) займає майже весь цей компактний середземноморський півострів. Португалія розмістилася у його південно-західному кутку.

Іберія була наріжним каменем Римської імперії; римляни будували порти, дороги, культивували виноград і оливкові дерева. Пізніше мусульманські маври з Північної Африки захопили й колонізували більшу частину півострова, заснувавши кілька міст із чудовою архітектурою. Після поразки і виселення мусульман у 1492 р. на півострові виникла низка королівств. Одним із них було

112 РОЗДІЛ 1

НАСЕЛЕННЯ

• до 50 000

• 50 000-250 000

• 250 000-1 000 000

• 1 000 000-5 000 000 Столиці країн підкреслено

РЕГІОНАЛЬНИЙ ВВП НА ОДНУ ОСОБУ

Середньонаціональний рівень=100%

9 понад 140 FJ 120-139 | | 100-119

| | 80-99

| І 60-79

РИСУНОК 1-21

Португальське, засноване як окрема держава ще у XII ст. Іберія після цього поділилася (крім короткого періоду 1580—1640 рр.), незважаючи на культурні зв’язки між Іспанією та Португалією. З Іспанії та Португалії відпливали колонізатори більшої частини світу — від Філіппін до Бразілії, але обидві країни занепали після «золотого віку» колоніалізму. Тривале диктаторське правління і всепроникаюча економічна стагнація кидає сумнів на їхнє майбутнє у сучасній Європі.

Однак сьогодні обидві країни є демократіями, а їхні економіки, особливо іспанська, процвітають. Як свідчить рисунок 1-21, Іспанія пішла за ініціативою Німеччини та Франції, реорганізувавши і децентралізувавши свою політико-географічну структуру. Нині вона ділиться на 17 регіонів, які називаються автономними громадами (АГ). Кожна АГ має свої органи влади, парламент і адміністрацію, які контролюють планування, громадські роботи, культурні справи, освіту, питання довкілля і навіть певною мірою міжнародну тор

гівлю. Кожна АГ може домовитися про свою міру автономії з владними органами у Мадріді. Однак ця нова система недостатня, щоб розв’язати най-проблематичніше деволюційне питання Іспанії, пов’язане з так званою Країною басків (рис. 1-21, верхня ліва карта).

Особливо примітна Каталонія — трикутної форми АГ у північно-східному куті Іспанії, близько до Франції. З центром у процвітаючій Барселоні, Каталонія є провідним промисловим ареалом Іспанії, громадою з населенням 6,5 млн осіб (співмірним за чисельністю зі швейцарським). Каталонія пройнята місцевим націоналізмом на базі власної мови та культури і економічно є одним із «чотирьох двигунів Європи». Зверніть увагу, що тоді як більша частина промислової сировини Іспанії залягає на північному заході, її найди-намічніший індустріальний розвиток відбувається на північному сході, де інновації та кваліфікація створили високотехнологічну регіональну економіку. За останні роки Каталонія (6 % території

Кожне велике іспанське місто має свою плазу — центральну площу, -зповнену найбільш вражаючими державними та релігійними будівля-

•••. Всі вони подібні, лише деталі мають місцеве значення. Ця споруда, _о знаходиться у місті Ла-Корунья у північно-західному куті Іспанії, демонструє рису, яку я бачив і вздовж вулиць: до класичної архітектури додаються невеликі, з білою облямівкою і вікнами, балкони, які назива-сться miradores. Я припустив, що це нововведення має якусь причину, пов’язану з довкіллям, але коли запитав про це, то мені відповіли, що .“о-Корунья є найбільш вітряним містом в Іспанії, і спеціально засклені вікна вставляються для захисту від цього явища. Звичайно, сильні вітри є рисою середземноморського клімату; як свідчить карта, Ла-Корунья особливо піддатлива їм. «Але, будь ласка, зрозумійте, — сказав місцевий учитель, коли я запитав про це, — що у Ла-Коруньї є набагато більше цікавого, ніж бароккова архітектура і miradores. Це римський порт, утримуваний маврами, тоді португальцями, тепер Мадрідом». Як ‘Ладрідом? «Так, це Ґалісія, а не якась інша частина Іспанії, і ми не ли-_е ближче до Західної Європи, ніж будь-яка інша частина Іберії, але на прямому шляху між Західною Європою і Південною Америкою, -ам потрібно більше автономії, більше ідентичності». Знову те саме, подумав я, коли робив записи. Ідентичність. Автономія. Деволюція».

Іспанії та 17 % її населення) виробляє за рік 25 % ;. сього обсягу іспанського експорту і близько 40 % промислового експорту. Така економічна могутність переводиться у політичну владу, і в Іспанії питання каталонського сепаратизму завжди має підгрунтя.

Як свідчить рисунок 1-21, столиця і найбільше місто Іспанії, Мадрід, розташоване біля географічного центру держави. Воно також лежить уздовж економіко-географічного поділу. Каталонія і Мадрід є процвітаючими АГ Іспанії; сусідня група із п’яти АГ між Баскським регіоном і Валенсією — на другому місці. Туризм (зокрема на Середземноморському узбережжі) і вирощування винограду (особливо у районі Ла-Ріоха) роблять тут найважливіший внесок. Далі йдуть чотири АГ північного заходу: Ґалісія, Кастилія—Леон і промислові Астурія та Кантабрія. Доходи у цих регіонах нижчі від середніх у державі, оскільки промислова відособленість, вичерпання сировинних джерел та еміграція послаблюють їхні економіки. Однак най-біднішими є три великі АГ на південь від Мадріда: Екстремадура, Кастилія-ла-Манча і особливо Андалузія. Посухи, невдала земельна реформа, нестача ресурсів і віддаленість від швидкозростаючого північного сходу Іспанії належать до чинників, що перешкоджають розвиткові. Низький місцевий рівень заробітної платні заохотив деякі компанії до організації підприємств у Севільї, Кордові та Малазі, але надії, пов’язані з участю Іспанії у Європейському Союзі, ще не матеріалізувалися у цих АГ. У середині 1990-х років після періоду прискореного розвитку наступив спад ділової активності; він інтенсифікував регіональні відмінності, які

послабили структуру держави. Тоді, коли учасники ЄС намагаються зменшити відмінності між собою, окремі країни стикаються з географічними наслідками фокусованого зростання, котрі поглиблюють внутрішній поділ.

Португалія (населення 10 млн осіб) — порівняно бідна країна, яка багато виграла від свого вступу до ЄС, — займає південно-західну частину Іберійського півострова. Одним із правил членства у ЄС є те, що багатші країни допомагають біднішим, і Португалія є прикладом великого ре-новаційного проекту у столиці Лісабоні, а також модернізації наземних транспортних маршрутів.

На відміну від Іспанії, яка має головні скупчення населення на своїй внутрішній території, а також на прибережних рівнинах, португальці сконцентровані вздовж і біля Атлантичного узбережжя. Лісабон і друге за ним місто Порту — прибережні міста; найкращі сільськогосподарські угіддя лежать у вологих західних і північних зонах країни. Але ферми малі та неефективні, і хоча Португалія залишається переважно сільською, вона змушена імпортувати до половини потрібного їй продовольства. Експортуючи текстиль, вино, корок і рибу та маючи річний дефіцит, заборгована португальська економіка пасе задніх навіть серед інших європейських економік з подібними показниками.