ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ СХІДНОЇ АЗЇЇ

Немає свідчень того, що Homo sapiens, сучасні люди, досягли Америки раніше, ніж 40 000 років тому, і багато палеоантропологів стверджують, що існують єдині дані, які вказують на те, що люди перебралися з Євразії на Аляску десь 14 000— 13 000 років тому. Однак на протилежному боці Тихого океану історія представників родини гомінідів і людських поселень сягає сотень тисяч, а можливо й мільйона, років.

Чому так давно? Якщо такі гомініди, як Ното erectus, залишили свої африканські домівки і мігрували аж до Східної Азії понад півмільйона років тому і якщо сучасні люди наслідували їх і досягли Австралії десь 50 000 років тому, то що утримувало американських гомінідів разом і що затримувало людей?

Ще не знайдено задовільних відповідей на ці запитання. Можливо, величина Тихого океану стримувала морських мігрантів, хоча вони й траплялися. Можливо, низькі температури вздовж північного шляху від Сибіру до Аляски зупинили гомінідів та інших прадавніх людей. Але плейстоцен позначався і теплими міжльодовиковими

періодами; чому ж до раннього голоцену люди не перетинали Берінгову протоку?

Все це свідчить про те, шо сотні тисяч років Східна Азія була немовби сліпим кінцем для мігрантів поза Африкою. Багато археологічних знахідок у цьому світі дають свідчення про Ното erectus, у тому числі про те, що, можливо, найцінніше з усього, — пекінську людину (сінантро-па). У печері поблизу китайської столиці один археолог у 1927 р. знайшов зуб, що, як він стверджував, належав гомінідові. Пізніші розкопки довели його рацію, оскільки було знайдено частини кількох десятків скелетів. Отож пекінська людина та її родичі робили кам’яні та кістяні знаряддя праці, мали спільну культуру, контролювали використання вогню, полювали на диких звірів і варили м’ясо. Звичайно, пізніші новоприбульці змінили старі спільноти, а межі поселень розширювалися по річкових басейнах на схід. Коли сучасні люди прибули до Східної Азії, гомініди не могли їм протистояти. Сучасна антропологічна теорія стверджує, що краще оснащені люди витіснили гомінідів десь між 60 000 і 40 000 років тому, після чого могла початися міграція людей до Америки.

Але існують й інші погляди. Деякі антропологи стверджують, що сучасне людство походить не лише з одного джерела в Африці, а з чотирьох джерел у широко розкиданих частинах світу: Африки, Західної Євразії (кавказо’іди), Австралії (австралоїди) і Східної Євразії (монголоїди). Згідно з цією думкою сьогоднішні східноазійці походять від пекінської людини тощо.

Географія ранньої культури

Хоч би якими були наслідки дискусій щодо походження людини у Східній Азії, зрозуміло, що люди заселяли низовини і річкові басейни, передгір’я і острови цього світу дуже довгий час. Мисливство годувало як гомінідів, так і ранні людські спільноти; рибальство притягувало їх до берегів і островів. Перший перехід до Японії міг відбутися 12 000— 10 000 років тому, а можливо й раніше, коли так звані люди дзьомон (населення центрально-азійського походження) ступили на острови; їхні нащадки, айну, поширилися по всьому архіпелагові. Сьогодні ж лише десь 20 000 осіб, які проживають на півночі острова Хоккайдо, простежують своє походження від айну.

Близько 2300 років тому люди яйої, землероби, які вирощували рис на території Кореї, перетнули море на човнах та дісталися Кюсю, найпівден-нішого острова Японії, звідки попрямували на північ. Айну, які виживали з допомогою риболовства і мисливства, відступили, але дослідження показали, що відбулося значне змішування етнічних груп; вони також засвідчили, що після яйої були й інші вторгнення з азійського материка. До того часу на території теперішнього Китаю вже виникли могутні династичні держави, і сліди ранньої китайської культури проникали до Японії з допомогою процесу, який ми знаємо під назвою рело-каційної дифузії.

На Азійському материку одомашнювання рослин і тварин почалося дуже рано. Ми у західному світі вважаємо аксіомою, що ці пронеси почалися там, де сьогодні Близький Схід, і поширилися від Благодатного Півмісяця на інші частини Євразії та решту світу. Але приручення тварин і селективне землеробство могли розпочатися в той же час або й раніше тут, у Східній Азії. Як і у Південно-Західній Азії, родючі наносні грунти у басейнах великих річок, регулярні припливи і відпливи потоків води створили довкілля великих можливостей, тому просо і рис східноазійці почали вирощувати ще 8000—7000 років тому.

Навіть у неолітичну епоху вдосконалених кам’яних знарядь Східна Азія вже була мозаїкою регіональних культур. їхні відмінності зводилися до форми знарядь і декорування глечиків, горщиків та іншого начиння. Особливо цікавим є віднайдення двох 8000-літніх горщиків у формі кокона шовковика з китайської провінції Хебей, що свідчить про дуже давнє походження шовківництва — однієї з провідних галузей регіону.

Одомашнення рослин і тварин привело до надлишку продовольства, створюючи умови для приросту населення і потребуючи ширшої регіональної організації. Тут, як і всюди протягом неоліту, поселення розширювалися, людські спільноти ставали дедалі складнішими, а влада почала зосереджуватися в руках невеликих груп — еліт.

Відомо, що формування держав відбувалося лише в декількох регіонах світу, і Китай був одним із них. Але даних про ранні держави Китаю тривалий час не існувало. Однак сьогодні археологи посилаються на долину нижньої течії річки Ілюо у західній частині провінції Хенань, де існувала перша задокументована китайська династія Сіа (2200—1770 рр. до Р. Хр.). Була знайдена столиця їхньої стародавньої держави, Ерлітоу, і тепер археологи ототожнюють період династії Сіа та ерліто-уську культуру. Ерлітоуські знаряддя та інструменти доводять, що держава династії Сіа була цілком самодостатньою.

Усі ранні держави керувалися елітою, але політична історія Китаю формувалася за хронологією династій, оскільки наступність правителів випливала з тої самої лінії родоводу, яка часом тривала століттями. При переданні влади родинні зв’язки важили найбільше. Династії розвалювалися,

але переможці не змінювали самої системи. Династичне правління в Китаї тривало аж до XX ст.

Держава династії Сіа знаходилася у такому місці, де пізніше також виникали могутні династичні держави: це Північнокитайська рівнина. Тут рано започатковувалися принципи китайського суспільства, які виявилися дуже живучими. Із цього культурного осередка в усіх напрямах поширювалися ідеї, інновації, досвід. Від сільського господарства до архітектури, від поезії до виробництва порцеляни китайський вплив проникав на південь до Південно-Східної Азії, на захід до Внутрішньої Азії, на схід до Кореї та Японії. На Північноки-тайській рівнині лежать витоки того, що згодом стало Серединною імперією, яку її жителі вважали центром Всесвіту.

Таблиця 10-1 розкриває послідовність династій, яка могла починатися з Сіа понад чотири тисячоліття тому і завершилася у 1911 р., коли останній імператор династії Цін (Маньчжу), шестилітній хлопець, силою був змушений звільнити китайський трон. Як показує таблиця, кожна ди-

Таблиця 10-1

КИТАЙСЬКІ ДИНАСТІЇ ВІД 2200 р. до Р. Хр. до 1911 р.

Назва

династії

Роки

правління

Підвладні території

Головні риси

Географічний вплив

Сіа

2200-1770 до Р. Хр.

Невелика частина басейну р. Хуанхе, зосереджена поблизу її притоки Ілюо

Перша(?) династична держава, неолітична технологія, удосконалені кам’яні знаряддя

Початок відведення водних течій, іригація

Шан

(останній період — Інь)

1766-1080 до Р. Хр.

Злиття рік Хуанхе та Вей, нинішні провінції Шаньдун і Хенань. Столиця — Аньян

Перехід від неоліту до бронзового віку. Дерев’яне ЖИТЛО 3 солом’яною покрівлею, початки китайського письма, календар на основі повного місячного циклу. Величні бронзові вази та інше начиння

Об’єднує великий регіон у басейні нижньої течії Хуанхе

Чжоу

1027-221 до Р. Хр. Два періоди: весна і осінь 1027-481; воюючі держави — 475-221

Народ, зосереджений у провінції Шансі на захід від території Шан, скинув правителів Шан і розширив свої володіння на схід. Воюючі держави — це період феодалізму

Творчий період для Китаю. Іригаційні системи, виплавлення заліза, конярство, розширене аграрне виробництво. Розвиток головних міст. Упроваджене письмо. Почали використовувати палички для їди. Виникли даосизм і конфуціанство; даосизм зосереджувався на містицизмі, індивідуалізмі, «особистому шляху», а конфуціанство — на обов’язках, суспільних нормах, повазі до влади

Таоїзм значно поширився по Східній Азії, досяг Південної Азії і вплинув на буддизм. Конфуціанство стало провідною філософією Китаю на понад 2000 років. Початок будівництва Великої стіни

Цінь

(Чінь)

221-206 до Р. Хр.

Більша частина Північнокитайської рівнини на південь до басейну нижньої Янцзи; перше об’єднання китайської держави

Час бюрократичного диктаторства: спалено твори класичного конфуціанства, боротьба з даосизмом. Значна частина Великої стіни збудована з великими людськими втратами. Жорстокий деспотизм

Назва династії увічнилась як Китай (China)

Хань

206 до Р.Хр. — 220 по Р. Хр.

В результаті територіальної експансії приєднано Сіньцзян у Внутрішній Азії, В’єтнам у Південно-Східній Азії

Друга творча династія для Китаю; повернення конфуціанських принципів, розквіт культури. Початок використання євнухів авторитарною владою, що зумовило довготермінову слабкість управління. Сіань став одним із найбільших міст стародавнього світу. Китайці почали називати себе людьми Хань

Приблизно у той самий час і такого розміру, як Римська імперія. Шовковим шляхом перевозили товари з Китаю через Внутрішню Азію до Сірії і далі до Риму

Період 220—580 рр. був свідком роз’єднання і дроблення. До важливих подій належать прихід буддизму у Східну Азію та початок поширення китайського впливу у Корею і через неї до Японії

Сюй

581-618

Північ і південь Китаю возз’єдналися. Сіань відбудовано і розширено. Конфлікт із тюрками у Центральній Азії та з корейцями на сході

Нетривала, але важлива династія з відродженням конфуціанських ритуалів і освітнього досвіду. Брутальний, але модернізуючий режим здійснив перепис, упровадив карний кодекс і участь у масштабних громадських роботах

Будівництво ключових сегментів Великого каналу, що пов’язував ріки Хуанхе і Янцзи, таким чином з’єднуючи північну і південну економіки

Таблиця 10-1 (продовження)

ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ 555

Назва

династії

Роки

правління

Підвладні території

Головні риси

Географічний вплив

Тан

618-907

Перемога над тюрками у Центральній Азії. Кампанія з приборкання повстань на півдні мала успіх, але північні кордони залишалися нестабільними

Золотий вік Китаю і третя творча династія. Величезна та ефективна бюрократія диктувала практично усі аспекти життя. Сіань — культурна столиця і найбільше місто у світі. Буддизм процвітав, як і мистецтво — китайське та іноземне

Арабські і перські мореплавці заходили у китайські порти, Шовковий шлях зайнятий інтенсивною торгівлею. Здавалося, що Китай вступив в еру міжнародних зв’язків. Але цього не сталося: іслам проник у Центральну Азію і армії Тан розбиті арабами у 751 р. Шовковий шлях зруйновано.

Однак на сході китайський вплив поширився в Кореї та Японії

907—960 роки відомі як період «п’яти династій», оскільки п’ять лідерів намагалися заснувати династії у Північному Китаї у швидкій послідовності, один за одним провалюючись. У Південному Китаї він відомий як період «десяти царств» у різних частинах регіону. Культурна наступність переважала, незважаючи на політичну нестабільність

Сунь

960-1279,

(Півн.

960—

1127)

(Півд.

1127—

1279)

Правителі консолідували п’ять північних династій та почали захоплення десяти південних царств. Сунь були неспроможні контролювати державу Ляо на північ від Великої стіни. Вторгнення монголів відсунуло їх на південь і завершило династію у 1279 р.

Зайняті організацією і управлінням, правителі Сунь створили компетентну ефективну державну службу. Більше захисний, ніж експансіоністський період. Епоха вагомих культурних та інтелектуальних досягнень у математиці, астрономії, картографії. Винайдено папір, порох, збудовано великі кораблі. Мистецтво — від виробництва порцеляни до поезії — процвітало. Вдосконалення сортів рису годувало близько 100 млн жителів

Столицю перенесено з північного Кайфина на річці Хуанхе до Ханчжоу на півдні, коли правителі Сунь утратили контроль над північчю. Після вторгнення монголів хан Хубілай обрав Пекін за столицю (1272 р.). Монголи використали китайські авторитарні та бюрократичні традиції для встановлення власного династичного правління. Кілька міст мали населення понад 1 млн

Юань

1264-1368

Контролювала Східну Азію — від Сибіру на півночі до кордону 3 В’єтнамом на півдні, в тому числі територію теперішнього російського Далекого Сходу і більшої частини Кореї

Династія постала на півночі перед тим, як Сунь перестала існувати на півдні. Репресивний режим, соціальний розрив між монгольськими правителями і китайськими підданими. Глибока і тривала ворожнеча між китайцями та монголами.

У результаті — китайський культурний ізоляціонізм; монголи зі свого боку призвичаїлися до китайських норм. Марко Поло відвідав Східну Азію

Більша частина теперішньої Монголії стала частиною китайської сфери. Намагання монголів загарбати Японію провалилися. Монгольська влада над Євразією стимулювала торгівлю і потоки інформації. Пекін виріс у велике місто

Таблиця 10-1 (закінчення)

Назва

династії

Роки

правління

Підвладні території

Головні риси

Географічний вплив

Мін

1368-1644

Правила всім Східним Китаєм від ріки Амур на півночі до Червоної ріки (В’єтнам) на півдні, на захід — до Внутрішньої Монголії та Юньнаню.

У різні періоди інкорпорувала Північну Корею, більшу частину Монголії, навіть Бірму

Знову китайське правління після монгольської династії Юань. Стабільний, але автократичний і внутрішньо зорієнтований режим. Важливі відкриття в науці й технології. У першій половині XV ст. китайські океанські кораблі, більші ніж у Європі, досліджували води Тихого та Індійського океанів і досягли Східної Африки. Розширювалося землеробство, вдосконалювалася шовкова та бавовняна промисловість, зростала кількість друкарень. Захисні стіни будувалися на півночі навколо міст, у тому числі в Забороненому Місті у Пекіні, столиці Мін. Але помилки в управлінні, військовій справі, вплив євнухів у палацах і антикомерціалізм послабили правління Мін

Кораблі ранньої Мін досягли берегів Південно-Східної Азії та Індійського океану задовго до малих європейських суден, але китайці втратили свою перевагу, коли правителі Мін повернулися до ізоляціонізму і зупинили розвиток мореплавства. Зростання населення спричинило серйозні проблеми забезпечення продовольством

Цін

(Мань-

чжу)

1644-1911

Найбільша імперія з центром у Китаї захопила Монголію, частину Туркестану, Тібет, Бірму, Індокитай, Корею і Тайвань

Знову іноземне правління — маньчжурів. Ця народність із татарськими зв’язками, яка мешкала у теперішньому Північно-Східному Китаї, використала шанс і взяла під контроль Пекін. Неймовірно, але приблизно мільйонна група правила нацією з кількох сотень мільйонів. Цього було досягнуто шляхом збереження системи управління Мін та її чиновників. Експансія створила імперію. Приріст населення і зосередження земельної власності у кількох руках створили проблеми, які погіршувалися повенями і голодом. Європейські держави і японські примусові концесії послаблювали правителів Цін; поразки у війні привели до революції та розпаду

Правителі Цін створили карту, яка сьогодні виправдовує претензії Китаю до Тібету,

Тайваню та центральної євразійської глибинки; на вершині своєї слави імперія Цін змусила Росію визнати владу Маньчжу над Північно-Східним Китаєм аж до ріки Аргун на півночі. Приховані претензії до російського Далекого Сходу базуються на уявному переважанні там маньчжурів

настія зробила свій важливий внесок у розвиток китайського суспільства — часом прогресивний через удосконалення політики і підвищення ефективності управління, а часом регресивний, коли переважали примхливі, жорстокі авторитарні крайнощі та ксенофобія. Протягом цих 4000 років Китай розвинувся у найчисельнішу націю світу, завжди відроджуючись після спустошливого голоду і повеней, а його територія займала понад 80 % Східноазійського світу (рис. 10-3).

Такими ж впливовими, як і Китай у своєму регіоні, у Східній Азії є й інші гіганти. На півночі внутрішня держава Монголія — це те, що залишилося від часів, коли монгольські армії завоювали більшу частину Євразії (навіть Китай упав перед монгольською навалою). На сході Корейський півострів уникнув приєднання до Китаю. За межами материка Японія як потужна військова сила спочатку підпорядкувала Китай, колонізувавши Маньчжурію (як вона тоді називалася) і глибоко

вклинившись у серцевину Китаю. Пізніше Японія перевершила Китай економічно, отримавши світовий статус, тоді як Китай занепадав під маоїстським комунізмом. На початку XXI ст.

Тайвань залишився окремою політичною одини пею, його відокремлення від Китаю було результа том боротьби, що привела комуністів до влади у Пекіні.