§ 10. Вашингтонська конференція 1921—1922 рр.

За Цим Параграфом Ви Зможете: пояснювати, якими були основні міждержавні суперечності на дале- кому Сході; характеризувати основні рішення Вашингтонської конферен- ції; визначати сильні й слабкі сто- рони Версальсько-Вашингтонської системи.
ПригаДайте
1. Які держави вели суперництво за вплив в Азіатсько-тихоокеансько- му регіоні на початку XX ст.? 2. Яки- ми були цілі цих держав?

Вашингтонська конференція 1921—1922 рр.

Вашингтонська конферен- ція 1921—1922 рр. — кон- ференція, на якій вирішували питання обмеження озброєнь і співвідношення сил між дер- жавами на далекому Сході та басейні тихого океану, що склалося після Першої світо- вої війни.

Вні СуПеречноСті на Далекому СхоДі. Азіат- сько-Тихоокеанський регіон із початку XX ст. перетворився
на один із центрів міждержавних суперечностей у світі. У після- воєнний період основними суперниками тут стали США, Велика Британія та Японія. Основні розбіжності між ними виникали навколо питань контролю над Китаєм, володіння колоніями й балансу морських озброєнь.
Японія не брала активної участі у війні. Скориставшись тим, що сили її головних суперників були зайняті на Європейському театрі воєнних дій, вона посилила свої позиції в Тихому океані, на Далекому Сході й особливо в Китаї. Країна зосередила у своїх руках майже половину зовнішньої торгівлі Китаю.
США вважали, що отримання Японією за Версальським до- говором значної частини німецької спадщини зачіпає їхні інте- реси в регіоні. Вони наполягали на здійсненні щодо Китаю по- літики «відкритих дверей» і «рівних можливостей». При цьому американські правлячі кола були занепокоєні через отримані розвідкою дані, що у Великій Британії та Японії будуються військові судна, які за своїми показниками перевищують їхні. США мали набагато більші можливості для того, щоб виграти військово-морське суперництво, але це потребувало часу. Посту- пове зростання напруженості спричиняло те, що США і Японія не виключали навіть можливості воєнного зіткнення. США, ви- користовуючи значну фінансову заборгованість Великої Брита- нії, спробували примусити її поступитися позиціями в регіоні. Вони вимагали негайної сплати боргів, атакували британські сфери впливу в Китаї, наполягали на ліквідації привілеїв для Англії у торгівлі й підприємництві в усіх районах Китаю.
Велика Британія, у свою чергу, наполягала на збереженні принципу поділу Китаю на сфери впливу. Із 1902 р. існував британсько-японський союз, який фактично був спрямований проти Росії. Тепер Японія намагалася використати його проти США. Саме тому В. Вільсон на Паризькій конференції вимагав його скасування як несумісного зі статутом Ліги Націй.
Унаслідок загострення ситуації в регіоні американські ди- пломати запропонували скликати у Вашингтоні міжнародну конференцію з метою обмеження озброєнь і вирішення супереч- ливих проблем Далекого Сходу й Тихого океану.

Початок ВаШингтонСької конференЦії 1921—1922 рр. ДогоВір чотирьох ДержаВ. Із 12 листопада 1921 до 6 лютого 1922 р. у Вашингтоні працювала мирна конференція, у роботі якої взяли участь делегації США, Великої Британії, Китаю, Японії, Франції, Італії, Нідерландів, Бельгії, Португалії, а також пред-
ставники британських домініонів та Індії.
Учасники конференції урочисто оголосили про відмову від таємної дипломатії та всі пленарні засідання проводили пуб- лічно. Однак безпосередні переговори делегацій відбувалися дуже гостро й залишалися закритими. Так, Велика Британія

§ 10. Вашингтонська конференція 1921—1922 рр.

обумовлювала обмеження свого військово-морського флоту ско- роченням величезної сухопутної армії Франції. Французький прем’єр-міністр відхиляв ці вимоги, спираючись на підтримку США. Проти скорочення армій виступили також інші держави. Досягти прийнятної для усіх угоди із цього питання не вдалося. 13 грудня 1921 р. делегації США, Великої Британії, Франції
та Японії підписали Договір чотирьох держав про спільний захист
своїх територіальних «прав» у Тихому океані. Він гарантував збе- реження його учасниками своїх колоніальних володінь на остро- вах басейну Тихого океану. Сторони давали взаємні зобов’язання недоторканності колоній на десять років. Британсько-японський договір 1902 р. оголошувався недійсним. Передбачалося, що в разі воєнної загрози правам учасників договору вони можуть розпочати взаємні консультації для здійснення «найбільш дієвих заходів» для свого захисту. Загалом Договір чотирьох держав сприяв стабілізації позицій держав у басейні Тихого океану.

ДогоВір П’яти ДержаВ. ДогоВір ДеВ’яти ДержаВ. 6 лютого 1922 р. США, Велика Британія, Японія, Франція та Італія підписали Договір п’яти держав про обмеження морських озбро- єнь. Між ними встановлювалася пропорція у співвідношенні військово-морських флотів 5 : 5 : 3 : 1,75 : 1,75 відповідно. Учас- ники договору зобов’язувалися не будувати лінкори водозмі- щенням понад 35 тис. т. Однак тоннажність крейсерів і під- водних човнів не обмежувалася. Заборонялося будувати нові морські бази й посилювати берегову охорону. Винятки були зроблені для США, британських домініонів Канади, Австралії та Нової Зеландії, які отримали право укріпити острови, що захищали безпосередні підступи до їхніх територіальних вод. Договір п’яти держав став першою в історії угодою про об- меження озброєнь. Однак він мав досить обмежений характер і практично змістив рівновагу сил на користь США. Велика Британія змушена була відмовитися від свого принципу «стан- дарту двох держав», відповідно до якого її флот мав дорівнювати флотам двох найбільших морських держав. Японія заперечувала

Карикатура на Вашингтонську конференцію (дядько Сем: «Хлопці! не дайте їй відкрити по нас вогонь!»)

Карикатура на договір п’яти держав

Документи роЗПоВіДають

Витяг із Договору п’яти держав, укладеного на Вашингтонській конференції

Стаття 1. держави, що домовляються, погоджуються обмежити свої озброєння на морі відповідно до обумов- леного в цьому договорі…
Стаття 4. Загальний тоннаж лінійних суден як такий, що може підлягати заміні, не повинен перевищувати для Сполучених Штатів 525 тис. т, для Британської імпе- рії — 525 тис. т, для Франції — 175 тис. т, для італії — 175 тис. т, для Японії — 315 тис. т.
Стаття 5. Жодна з держав, що домовляються, не буде намагатися придбати, або збудувати, або доручити бу- дувати й дозволяти в межах своєї території будівництво лінійних суден, що становлять більше ніж 35 тис. т во- дотоннажності…

Стаття 6. Жодне лінійне судно будь-якої з держав, що домовляються, не буде озброєне гарматами калібру більшого, ніж 16 дюймів (406 міліметрів)…
Стаття 12. За винятком лінійних суден, жоден вій- ськовий корабель держав, що домовляються, не матиме гармат калібру більшого, ніж 8 дюймів (203 міліметри)…

? 1. Які обмеження озброєнь встановлювалися до- говором п’яти держав? 2. Чи можна стверджувати
на підставі умов договору, що якась із його держав- учасниць отримала більше переваг за інші? Обґрун- туйте свою точку зору.

41

розділ II. Облаштування повоєнного світу

Документи роЗПоВіДають
Витяг із Договору дев’яти держав, укладеного на Вашингтонській конференції

Стаття 1. інші, окрім Китаю, держави, що домовляють- ся, згодні: 1) Поважати суверенітет, незалежність, тери- торіальну та адміністративну недоторканність Китаю… Стаття 3. із метою найдієвішого застосування прин- ципу «відкритих дверей», тобто рівних можливостей у Китаї для торгівлі й промисловості всіх націй, інші, окрім Китаю, держави, що домовляються, згодилися в тому, що вони не шукатимуть, а також не підтриму-
ватимуть своїх громадян у пошуках:
а) угод, що могли б сприяти встановленню на їхню користь будь-якої зверхності у правах щодо торго- вельного чи економічного розвитку в будь-якому певному районі Китаю;
б) таких монополій або переваг, що могли б позбавити громадян будь-якої іншої держави права здійснюва- ти в Китаї законну торгівлю чи промисел або можли- вості брати участь спільно з китайським урядом чи з будь-якою іншою місцевою владою у громадських підприємствах усякого роду чи підприємствах, що за своїми завданнями, діяльністю або географіч- ним становищем були б розраховані на зупинення

практичної можливості застосування принципу «рів- них можливостей».
Постанови, які передують цій статті, не повинні ро- зумітися в значенні заборони придбання власності або прав, що необхідні для ведення особливого роду комер- ційного, промислового чи фінансового підприємництва або заохочення досліджень та розробок.
Китай зобов’язується керуватися принципами, вста- новленими у викладених вище постановах цієї статті, під час розгляду заявок на економічні права й пере- ваги з боку урядів або громадян усіх інших держав незалежно від того, чи є вони учасниками нинішнього договору.

? 1. У чому учасники договору вбачали зміст прин- ципів «відкритих дверей» і «рівних можливостей»
стосовно Китаю? 2. Якою є ваша думка про відпо- відність поваги до суверенітету й незалежності Китаю та необхідності здійснення ним політики «відкритих дверей» для держав-учасниць договору?

Карикатура на Лігу націй. Представники країн Східної півкулі засівають насінням майбутніх війн землі від Владивостока, Сибіру,
Близького Сходу до тиролю
та Саару. дядько Сем із Західної півкулі: «і це провідні члени Ліги націй, що сприяють встановленню миру в усьому світі?!»
42

зафіксовану в договорі пропорцію й вимагала рівності флотів, але її претензії відхилили. Сутність нової ситуації з військо- вими флотами досить вдало роз’яснив прем’єр-міністр Великої Британії Д. Ллойд Джордж, який сказав: «Тепер, коли на збіль- шення тоннажу військових флотів накладено обмеження, по- чинається нове змагання, це буде суперництво за якість».
6 лютого 1922 р. США, Велика Британія, Франція, Японія,
Італія, Бельгія, Нідерланди, Португалія і Китай підписали До- говір дев’яти держав про дотримання принципу «відкритих две- рей» і «рівних можливостей» у Китаї. При цьому в договорі наголошувалося на суверенітеті й цілісності Китаю, «наданні Китаю найповнішої і нічим не обмеженої можливості розвива- ти й підтримувати в себе життєздатний і міцний уряд». Однак нерівноправні договори з країною й іноземний контроль над китайськими митницями зберігався. Японія відхилила вимо- гу Китаю про виведення військ із Південної Маньчжурії, але змушена була погодитися повернути захоплені нею колишні німецькі концесії в Шаньдуні й вивести звідти свої війська. Фактично визнання принципів «відкритих дверей» і «рівних можливостей» сприяло встановленню економічної залежності від Китаю найсильнішої тогочасної держави світу, якою США небезпідставно вважали себе.

СуПеречноСті ВерСальСько-ВаШингтонСької СиСтеми. Комплекс договорів, створених під час післявоєнного мир- ного врегулювання, увійшов в історію під назвою Версальсько- Вашингтонська система. Версальська система була спрямована на розв’язання післявоєнних проблем Західної Європи, а також

§ 10. Вашингтонська конференція 1921—1922 рр.

урегулювання інтересів провідних держав в Африці та на Близь- кому Сході, а Вашингтонська система — на розв’язання супе- речностей на Далекому Сході та в Тихому океані. У цьому розу- мінні Вашингтон був продовженням Версаля, його географічним доповненням. На обох конференціях формувався новий баланс сил і здійснювався перерозподіл сфер впливу у світі.
Позитивне значення Версальсько-Вашингтонської системи полягало в тому, що її створення дало змогу народам вийти зі стану війни, сприяло розрядці післявоєнної напруженості у відносинах між державами й закладало основу для відносної стабільності в міжнародних відносинах у 1920-х рр.
Рішення Паризької і Вашингтонської конференцій містили низку положень, які засвідчували розуміння лідерами тогочасних держав необхідності запровадження змін у міжнародних відно- синах: визнання за народами права на самовизначення, відмова від війни як засобу розв’язання конфліктів, скорочення озброєнь тощо. Важливим кроком для розвитку співробітництва між на- родами й гарантій безпеки післявоєнного світу стало створення Ліги Націй — першої міжнародної організації. Було визнано незалежність ряду нових європейських держав, народи яких тривалий час боролися за своє право на самостійний розвиток.
Одним із важливих недоліків цієї системи стала невідпо- відність встановлених державами-переможницями репарацій реальним можливостям країн, які програли війну. Це, зокре- ма, сприяло тому, що хвиля шовінізму й націоналізму, запо- чаткована Першою світовою війною, не припинилася після її завершення. Її підтримували почуття національного приниження й прагнення реваншу в переможених державах. Ще одним не- доліком Версальсько-Вашингтонської системи було те, що, про- голосивши принцип самовизначення народів основою повоєнного національно-державного розмежування, лідери держав-перемож- ниць не раз порушували його самі й вдавали, що не помічають, коли так робили інші, якщо це відповідало їхнім інтересам.
Унаслідок цього в багатьох державах з’явилися райони ком- пактного проживання національних меншин, які в більшості випадків потрапили туди не з власної волі: німців — у Чехо- словаччині, Франції, Бельгії та Польщі, угорців — у Чехосло- ваччині, Югославії та Румунії, українців — у Польщі, Румунії, Чехословаччині тощо. На підтримку цими народами та їхніми лідерами рішень Версальсько-Вашингтонської системи навряд чи можна було сподіватися.
Значним дестабілізуючим чинником стало те, що поза сис- темою залишалася радянська Росія. Для держав-переможниць вона була насамперед зрадницею, яка уклала сепаратний Брест- ський мир із ворогом. До того ж сам більшовизм і прихід його прибічників до влади в Росії шляхом державного перевороту викликав несприйняття в країнах Антанти. Це призвело до їх- ньої інтервенції в 1918—1922 рр. у Росію, а після її провалу — до ізоляції останньої на міжнародній арені.
Суттєвим недоліком Версальсько-Вашингтонської системи стали гарантії збереження домовленостей. Нові політичні ліде- ри, що прийшли до влади в США, Великій Британії, а згодом

Документи роЗПоВіДають
уривок із праці британського історика XX ст. еріка гобсбаума «Вік екстремізму»
…немає потреби заходити в деталі міжвоєнної історії, аби переконатися, що версальське врегулювання аж ніяк не могло стати основою для стабільного миру. Воно було приречене від самого початку, тож наступна сві- това війна практично була неми- нучою. Як ми вже зазначали, США майже одразу вийшли з договір- ного процесу, а в такому світі, що більше вже не був євроцентрова- ним і євровизначуваним, жодне врегулювання, не підписане про- відною віднині світовою держа- вою, не могло мати чинності. Як ми ще переконаємося, це справджувалося і у світових еко- номічних справах, і в політиці. дві провідні європейські та на- віть світові держави виявилися не лише тимчасово усунутими з міжнародної гри, а й вважа- лися неіснуючими як незалежні гравці: німеччина і росія. Як тіль- ки якась із них чи обидві мали знову повернутися на сцену, мирне врегулювання, засноване на самих Британії й Франції (бо й італія лишилася невдоволе- ною), уже не могло втриматися. А німеччина чи росія, чи обидві ці країни, рано чи пізно мали ви- ринути знов як провідні гравці…
? У чому дослідник вбачає го- ловні недоліки рішень Па-
ризької мирної конференції з урегулювання в Європі?

дзеркальна зала в палаці Версаль під час укладення договору
28 червня 1919 р.

і Франції, прагнули відмежуватися від закладеної їхніми по- передниками несправедливості. Так, США, Конгрес яких відмо- вився ратифікувати Версальський договір, у 1921 р. підписали окрему угоду з Німеччиною, що виключала положення договору, підписаного у Версалі. Одночасно із цим Конгрес США анулював франко-американський договір. Велика Британія, за прикладом США, також визнала недійсним британсько-французький до- говір. У цих умовах Франція, щоб зберегти своє домінування над Німеччиною, пішла на створення союзу східноєвропейських держав, зацікавлених у збереженні Версальських домовленос- тей. До того ж ці держави мали відігравати роль санітарного кордону проти СРСР. Так, у 1921 р. Франція уклала політич- ний пакт і військову конвенцію з Польщею. У 1920—1921 рр. за підтримки Франції Чехословаччина, Румунія та Югославія утворили так звану Малу Антанту. Таким чином, гарантами збереження Версальської системи в Європі на деякий час стали Франція, Польща та Мала Антанта.
Вашингтонська конференція, залишаючись складовою Вер- сальсько-Вашингтонської системи, стала й початком ревізії Вер- саля. Її ініціатор — США, — не домігшись у Парижі миру, що відповідав їхнім уявленням та інтересам, розпочали новий етап боротьби за лідерство у світі. Однак реалізувати свої на- міри через протидію Великої Британії та Японії вони змогли лише частково.
Версальсько-Вашингтонська система замість початку но- вої епохи без війн і насильства лише закріпила розподіл світу на переможців і переможених, а тому виявилася надзвичайно хиткою та недовговічною.

 У післявоєнний період на далекому Сході й тихому океані існувало чимало складних міждержавних проблем. США стали ініціатором скликання Вашингтонської конфе- ренції, яка мала сприяти їх розв’язанню та примирити їхні позиції з колишніми союзниками.

 на конференції у Вашингтоні було прийнято ряд рі- шень, які переглядали або уточнювали положення укла- дених раніше договорів.
 Версальсько-Вашингтонська система з усіма своїми по- зитивними й негативними рисами зафіксувала співвідно- шення сил між провідними державами, яке склалося після завершення Першої світової війни.

1. Яка держава, за Версальськими домовленостями, отримала значну частину німецької спадщини в Азі-
атсько-тихоокеанському регіоні? 2. Які держави брали участь у роботі Вашингтонської конференції? 3. назвіть держави, що підписали договір чотирьох держав. 4. Яке співвідношення флотів США та Великої Британії було вста- новлено договором п’яти держав? 5. Коли було укла- дено договір дев’яти держав? 6. Які держави утворили Малу Антанту?
7. У чому полягали міждержавні суперечності на далекому Сході після завершення Першої сві-
тової війни? 8. Охарактеризуйте основні положення до- говору чотирьох держав. 9. Якими були зміст і значення
44

договорів п’яти і дев’яти держав? 10. Визначте переваги та недоліки Версальсько-Вашингтонської системи.
11. Складіть характеристику Вашингтонської конференції за планом: 1) причини проведення;
2) дата; 3) держави-учасниці; 4) угоди, укладені на кон- ференції, та їх зміст; 5) історичне значення конферен- ції. 12. Проведіть дискусію за проблемним питанням: яка держава здобула найбільше переваг від Вашингтонської конференції і до чого це могло привести?

13. існує точка тору, що Версальська система договорів утворила «пороховий льох у Європі».
наведіть факти, які її підтверджують або спростовують.