§ 13. Велика британія

За Цим Параграфом Ви Зможете: характеризувати становище Великої Британії після Першої світової війни; пояснювати, якими були характер- ні риси розвитку країни в 1918— 1929 рр.; визначати особливості Великої Британії в передвоєнному десятилітті; аналізувати зовнішню по- літику Великої Британії в міжвоєнний період.
ПригаДайте
1. Якими були характерні риси со- ціально-економічного й політичного розвитку Великої Британії на початку XX ст.? 2. Яку роль відіграла країна в Першій світовій війні та облашту- ванні післявоєнного світу? 3. По- кажіть на карті атласу британські колоніальні володіння, залежні та підмандатні території.

і

нПаеСрліДки Шої СВітоВої Війни Для Великої британії. Велика Британія сплатила за участь у війні набагато більшу ціну, ніж передбачав будь-хто з її політиків. Понад 10 % насе- лення було мобілізовано, 743 тис. британців загинуло, а 1,7 млн дістали поранення. Таких важких втрат країна досі не знала. Не менш складним було фінансове становище. Внутрішній борг зріс у 10 разів і досяг 6,6 млрд фунтів стерлінгів, зовнішній — 1,2 млрд фунтів стерлінгів. Уперше за свою історію Велика Бри- танія перетворилася на країну-боржника. Виробництво товарів скоротилося на 20 %, через ослаблення зв’язків із колоніями відчувалася гостра нестача сировини. Було втрачено 70 % тор- говельного флоту. Через припинення житлового будівництва,
зростання цін і податків соціальне становище загострилося.
Населення покладало відповідальність за все на лібералів, які керували урядом. Незважаючи на активність їхнього ліде- ра — прем’єр-міністра Девіда Ллойд Джорджа, суттєво змінити ситуацію на краще в умовах війни не вдавалося. Війна для Великої Британії завершилася перемогою, проте третину на- ціонального багатства країна вже втратила.
У грудні 1918 р. відбулися перші післявоєнні парламентські вибори, які назвали «виборами хакі», оскільки на них провід- ною була тема війни. Коаліція лібералів і консерваторів здобу- ла перемогу. Однак у її складі консерватори суттєво посилили свої позиції. Д. Ллойд Джордж зберіг посаду прем’єр-міністра коаліційного уряду лібералів і консерваторів.

на виборах у парламент у 1918 р. вперше було дозволено голосувати

УрЯди ВеЛиКОї БритАнії

Прем’єр-міністр Період існування Партійна належність
девід Ллойд джордж 1918—1922 рр. Ліберальна партія
Бонар Лоу 1922—1923 рр. Консервативна партія
Стенлі Болдуїн 1923—1924 рр. Консервативна партія
джеймс р. Макдональд 1924 р. Лейбористська партія
Стенлі Болдуїн 1924—1929 рр. Консервативна партія
джеймс р. Макдональд 1929—1931 рр. Лейбористська партія

джеймс р. Макдональд
1931—1935 рр. Коаліція (Лейбористська,
Консервативна
і Ліберальна партії)
Стенлі Болдуїн 1935—1937 рр. Консервативна партія
невілл Чемберлен 1937—1940 рр. Консервативна партія

§ 13. Велика Британія

Напередодні виборів у країні провели парламентську рефор- му. Виборче право було надано всім чоловікам старше 21 року, що мали відповідний ценз осілості або володіли майном, і част- ково жінкам із 30 років, що володіли майном із певним при- бутком на рік.

орокЗВВеилтикої британії в 1918—1929 рр. Уряд Д. Ллойд Джорджа намагався швидко покращити ситуацію в країні, стимулюючи приватне підприємництво й ліквідуючи важелі державного регулювання, що з’явилися в роки війни. Однак цей процес відбувався досить складно. До того ж необхідність сплачувати воєнні борги примусила кабінет міністрів підняти податки на 40 % та скоротити соціальні програми. Це викли- кало незадоволення населення й піднесення робітничого руху. Гострі дискусії в суспільстві й уряді викликало колоніальне питання. Колонії зробили значний внесок у перемогу в роки ві- йни й прагнули зменшення імперського контролю й більшого самоврядування. Проте чимало британців розуміли їхню роль у добробуті країни й противилися цьому. Важливе значення мало здійснення освітньої реформи. Було запроваджено обов’язкове на-
вчання дітей до 14 років і безкоштовну початкову освіту.
Складним залишалося ірландське питання. На початку 1919 р. сепаратний ірландський парламент проголосив Ірландію «суве- ренною і незалежною нацією». У відповідь британський уряд запровадив там воєнний стан. Проте загроза війни примусила уряд Д. Ллойд Джорджа в грудні 1921 р. підписати угоду про створення незалежної ірландської держави. На території Ір- ландської республіки залишалися британські військово-морські бази, а провінція Ольстер опинилася під подвійним британо- ірландським управлінням. Це не зупинило конфлікт, а лише погіршило ситуацію. Рішення уряду викликало незадоволення в більшості представників як британського, так і ірландського суспільства. В Ірландії спалахнула громадянська війна.
Нездатність уряду покращити ситуацію в країні, колоніаль- не питання й ірландська проблема спричинили падіння уряду Д. Ллойд Джорджа в 1922 р. й позачергові вибори до парламен- ту. На них переконливу перемогу здобули консерватори, а на друге місце вийшли лейбористи. Уряд, сформований консер- ваторами, очолив Стенлі болдуїн. Він проіснував менше року. С. Болдуїн, намагаючись посилити свої позиції, домігся нових парламентських виборів.
За результатами виборів 1923 р. консерватори зменшили своє представництво в парламенті, а друге місце посіли лейбо- ристи. Оскільки консерватори й ліберали відмовилися разом утворити уряд, було вирішено передати це право лідеру лей- бористів Джеймсу рамсею макдональду. Він сформував перший в історії країни лейбористський уряд.
Коротке перебування при владі робітничої соціал-реформіст- ської партії стало першим прикладом її включення в політичний механізм управління державою. Не маючи більшості в парла- менті, лейбористи не могли багато змінити, проте вони домо- глися скорочення податків на предмети першої необхідності,

Стенлі Болдуїн

Документи роЗПоВіДають
уровок з угоди між Великою британією та ірландією (1921 р.)
л1.анідрія матиме той самий конституційний статус у това- ристві націй, який називаєть- ся Британською імперією, що й домініон Канада, Австралій- ський Союз, домініон нова Зеландія й Південно-Афри- канський Союз, із парламен- том, що має право видавати закони з метою збереження миру, порядку і доброго вря- дування в ірландії, та з вико- навчою владою, відповідаль- ною перед цим парламентом; і вона називатиметься й буде ірландською вільною держа- вою…
6. Аж до укладення такої уго- ди між британським та ір- ландським урядами, за якою ірландська вільна держава візьме на себе власну бере- гову оборону, оборону Вели- кої Британії та ірландії з боку моря візьмуть на себе імпер- ські сили Його Величності….

? 1. Які права надавалися ір- ландії? 2. Що, на вашу думку,
могло викликати незадово- лення британців та ірландців у тексті угоди?

59

розділ III. держави світу у міжвоєнний період (1918—1939 рр.)

джеймс рамсей Макдональд. Художник Вільям Гатчінсон. 1930 р.

Документи роЗПоВіДають

Витяг з акта про трудові конфлікти та професійні спілки (1927 р.)
1. Цим оголошується
 що будь-який страйк є не- законним, якщо його метою не є врегулювання трудового конфлікту… якщо він заду- маний і розрахований на те, щоб безпосередньо або че- рез створення труднощів для суспільства застосувати при- мус стосовно уряду;
 що будь-який локаут є неза- конним…;
 якщо будь-яка особа закли- кає, підбурює, спонукає інших осіб узяти участь у страйку або локауті, який цим Актом оголошений незаконним, то така особа піддається дисци- плінарним судом штрафу… або ув’язненню…;
 протизаконно вимагати від будь-якого члена профспілки робити внески в політичний фонд профспілки…
? 1. Які обмеження стосовно здійснення самоорганізації
робітничого руху накладав Акт? 2. із якою метою він був прийнятий?

60

збільшення розмірів допомоги безробітним і пенсій за віком, а також державних субсидій на житлове будівництво. Завдяки закону про сприяння будівництву житла для малокваліфіко- ваних робітників чимало британців змогли вирішити житлову проблему. Розчарування виборців викликало те, що лейбористи не виконали обіцянок націоналізувати шахти й залізниці, за- провадити податок на капітал. Під час трудових конфліктів уряд лейбористів намагався припинити страйки й придушував національно-визвольний рух у колоніальних володіннях.
Побоюючись падіння прихильності виборців, лейбористи ініціювали нові вибори в жовтні 1924 р. На них переконливу перемогу здобули консерватори, лідер яких С. Болдуїн у 1924— 1929 рр. очолював уряд Великої Британії.
В економічній сфері уряд С. Болдуїна намагався поверну- ти Великій Британії роль фінансового центру світу. Він зміц- нював фунт стерлінга, запровадивши його золотий стандарт. Стимулювалося промислове виробництво: англійські підприємці могли вільно брати участь у конкуренції на світовому ринку. Для підтримки підприємців уряд С. Болдуїна скоротив пода- ток на надприбутки й прибутковий податок. Якщо британських фінансистів і промисловців така політика влаштовувала, то ро- бітників — ні. Поступове напруження в суспільстві призвело до початку протистояння між власниками шахт і шахтарями влітку 1925 р. 4 травня 1926 р. було оголошено загальний страйк. Кількість його учасників досягла 40 % населення країни. Уряд запровадив надзвичайний стан і спрямував на придушення страйкуючих армію. Однак страйк вдалося припинити лише в грудні 1926 р.
Страйк 1926 р. завершився поразкою. Він став єдиним знач- ним соціальним конфліктом у країнах Заходу цього періоду. Для запобігання таких конфліктів у майбутньому парламент законом заборонив загальні страйки й пікетування. Досягти поставлених цілей повною мірою уряд консерваторів не зміг.

§ 13. Велика Британія

Темпи зростання економіки були мінімальними, безробіття ста- новило 10 % працездатного населення.
Консерватори програли парламентські вибори 1929 р., на яких першість здобули лейбористи.

Велика британія В ПереДВоєнному ДеСятилітті. У 1929 р. уряд лейбористів знову очолив Дж. Р. Макдональд. Він отримав владу в складний момент. У 1930 р. Велику Брита- нію охопила економічна криза. Вона не мала таких руйнівних наслідків, як у США, проте спричинила падіння виробництва
й зростання безробіття до 25 % працездатного населення.
У соціально-економічній сфері уряд лейбористів спробував вирішити проблеми зайнятості й безробіття. Було створено нове міністерство для боротьби з безробіттям. Воно займалося органі- зацією громадських робіт, переселенням робітників до сільської місцевості й домініонів. Також була розширена система страху- вання в разі безробіття. Однак розгортання економічної кризи не дозволяло уряду здійснювати заходи в соціальній сфері, що викликало розчарування у прибічників лейбористів. Країну охо- пила нова хвиля страйків, демонстрацій і «голодних походів» безробітних. Дж. Р. Макдональд усвідомлював неможливість проводити антикризову політику, яку підтримував парламент. У 1931 р. він подав у відставку. Консерватори також не бажали одноосібно брати відповідальність за виведення країни з кризи, тому було висунуто ідею створення «національного уряду» з усіх трьох партій. Саме ця коаліція виграла вибори та створила но- вий уряд, який знову очолив Дж. Р. Макдональд. Вирішальна роль у ньому належала консерваторам.
«Національний уряд» одразу скасував золотий стандарт фунта стерлінгів. Усі країни, що використовували у взаємороз- рахунках британську валюту, було об’єднано у «стерлінговий блок». У 1932 р. Велика Британія відмовилася від принципу вільної торгівлі й запровадила протекціоністські тарифи на ім- порт. Завдяки цьому зросла конкурентоспроможність британ- ських товарів і зменшилося падіння виробництва. Країна та- кож змогла уникнути фінансової кризи. Із метою зменшення соціального напруження було запроваджено адресну допомогу потерпілим від кризи за актами про страхування в разі безро- біття та про райони, що потерпали від лиха.
Загострення соціальних проблем у період кризи призвело до активізації британських комуністів і праворадикальних сил національно-консервативного характеру. Однак для їх розвитку в країні не було достатньої соціальної бази. Суспільство, вихо- ване на засадах парламентаризму, не сприйняло їхніх методів боротьби. Щоб зупинити можливість розгортання радикальних рухів, у 1934 р. було прийнято закон про підбурювання до бунту. Завдяки політиці «національного уряду» Велика Британія подолала найбільш важкий етап кризи. У 1935 р. на парламент- ських виборах перемогли консерватори. Уряд очолив С. Болдуїн. Новому уряду консерваторів, крім складних соціально-еконо- мічних проблем, довелося вирішувати династичну кризу 1936 р. У 1937 р. С. Болдуїн вирішив піти у відставку, вважаючи, що

Весілля Волліс Сімпсон та герцога едуарда Віндзорського (до зречення престолу — короля едуарда Vііі),
що відбулося у Франції 3 червня 1937 р.

61

розділ III. держави світу у міжвоєнний період (1918—1939 рр.)

невілл Чемберлен.
Художник Вільям Орпен. 1929 р.

Бонар Лоу

н. Чемберлен (ліворуч) тисне руку А. Гітлеру (праворуч) після укладання Мюнхенської угоди
у вересні 1938 р.
62

виконав своє головне завдання в політиці — урятував британ- ську монархію. Його наступник невілл чемберлен мав пересічні здібності й отримав посаду завдяки аристократичному похо- дженню та родинним зв’язкам. Внутрішня політика його уряду не відзначалася активністю, була спрямована на збереження існуючих порядків. Прем’єр-міністр більше уваги приділяв зо- внішній політиці.

ЗоВніШня Політика Великої британії в 1918—1939 рр. У зовнішній політиці уряд Д. Ллойд Джорджа намагався зберегти провідну роль Великої Британії в міжнародних відно- синах. Складним залишалося колоніальне питання. Спроби при- душити національно-визвольний рух викликали два повстання в Єгипті, у результаті яких Велика Британія відмовилася від протекторату над ним. Британські домініони Канада, Австралія та Південна Африка здобули статус автономних держав у складі імперії. У 1919 р. Велика Британія визнала суверенітет Афга- ністану, а в 1921 р. Іран відмовився укласти договір про бри-
танський протекторат.
Британська дипломатія активізувалася в період 1923— 1924 рр. Зокрема уряд бонара лоу докладав помітних зусиль для врегулювання франко-німецьких відносин і наслідків «рур- ського конфлікту». Дж. Р. Макдональд продовжив дії своїх по- передників щодо завершення франко-німецького протистояння. Для врегулювання відносин із колоніями в Лондоні відбулася конференція, що закріпила створення Британської співдружності націй. До неї належали метрополія й домініони на правах її рівних і вільних партнерів. У 1924 р. уряд Дж. Р. Макдональда визнав СРСР та уклав із ним торговельну угоду.
Уряд С. Болдуїна в зовнішньополітичній діяльності відмо- вився від використання міждержавних суперечностей. Велика Британія брала участь у Локарнській конференції та приєдна- лася до програм із роззброєння.
Другий уряд лейбористів Дж. Р. Макдональда у зовнішньо- політичній діяльності намагався розв’язати складні нагальні проблеми. Зокрема, було ратифіковано угоду про припинення стягування з Німеччини репараційних вимог. Для формування правової основи Британської співдружності націй у 1931 р. було затверджено Вестмінстерський статут, що закріпив державний суверенітет домініонів.
У консервативному кабінеті Н. Чемберлена прем’єр-міністр мав вирішальний вплив на зовнішню політику. Зокрема, у єв- ропейських справах він дотримувався політики «умиротворення» Німеччини. Прийшовши до влади, нацистський уряд закликав до активних агресивних дій, спрямованих на зміни Версаль- ської системи на континенті. У вересні 1938 р. було укладено Мюнхенську угоду про розчленування Чехословаччини й передачу Судетської області під владу Німеччини. «Я привіз вам мир»,— заявив Н. Чемберлен, повернувшись із конференції до Великої Британії. Проте окупація Чехословаччини Німеччиною в берез- ні 1939 р. стала важким ударом по авторитету Н. Чемберлена, засвідчивши провал курсу на «умиротворення».