§ 45—46. Воєнні дії в другій половині 1942 — 1943 рр.

За Цим Параграфом Ви Зможете: пояснювати, у результаті яких подій стався корінний перелом у другій сві- товій війні; характеризувати історич- не значення Сталінградської битви; визначати роль радянсько-німець- кого фронту в другій світовій війні.

178

СталінграДСька битВа. Наступ німецьких військ на Ста- лінград розпочався із Харківського напрямку. Німецькі
війська форсували Сіверський Донець і Дон.
25 серпня 1942 р. 6-та німецька армія досягла західних око- лиць міста на Волзі. Окрім неї, на Сталінград наступала ще й 4-та танкова армія. Їм протистояли ослаблені вдвічі менші сили.

§ 45—46. Воєнні дії в другій половині 1942 — 1943 рр.

СПіВВіднОШеннЯ СиЛ Під СтАЛінГрАдОМ на вересень 1942 р.

Сторони Солдати (тис. осіб) Танки Гармати
радянські війська 54 110 2000
німецькі війська 100 500 900
14 жовтня німецькі війська після потужної авіаційної та ар- тилерійської підготовки пішли на штурм міста. Спалахнули жорстокі вуличні бої. Обидві сторони зазнали важких втрат. 14 листопада німецькі війська почали останній штурм міста, на окремих ділянках їм вдалося пробитися до Волги, але це був їх останній успіх.
На той час воєнно-стратегічна ситуація змінилася на ко- ристь СРСР. У другій половині 1942 р. економіка СРСР без- перервно нарощувала випуск військової продукції. Шляхом за- провадження жорстокої дисципліни й експлуатації за короткий час за Уралом було налагоджено роботу потужного військово- промислового комплексу. Літні люди, жінки, діти, що замінили біля верстатів мобілізованих на фронт робітників, самовіддано працювали, згуртовані гаслом: «Усе для фронту! Усе для пере- моги!» Саме їхніми зусиллями в другій половині 1942 р. було випущено 15,8 тис. бойових літаків, 13,6 тис. танків, 15,6 тис. гармат.
Для забезпечення головного удару передбачалося на шість днів раніше здійснити відволікаючий удар у районі Сталінгра- да. Згідно з планом «Уран» 19 листопада 1942 р. радянські війська силами трьох фронтів — Південно-Західного, Сталінградського і Донського — перейшли в контрнаступ, завдавши флангових ударів. У вирішальний момент Сталінградської битви перевага в живій силі й техніці вже була на боці радянських військ.
СПіВВіднОШеннЯ СиЛ нАПередОдні рАдЯнСьКОГО КОнтрнАСтУПУ

Сторони Солдати (млн осіб) Танки Гармати Літаки
радянські війська 1,103 1463 15 500 1350
німецькі війська 1,011 675 10 290 1216
23 листопада 1942 р. радянські війська замкнули кільце на- вколо 330-тисячного угруповання німецьких військ (22 дивізії) (командувач фельдмаршал Ф. Паулюс). Після невдалих спроб прорватися з оточення 30 січня 1943 р. Ф. Паулюс підписав акт про капітуляцію. Загальні втрати німецької армії під Сталінгра- дом становили 1,5 млн осіб, майже 3,5 тис. танків і штурмових гармат, 12 тис. гармат і мінометів, 3 тис. літаків. Від такої поразки німецька армія вже не змогла отямитися. Ініціатива на Східному фронті перейшла до СРСР.

ПригаДайте
1. Коли німеччина здійснила на- пад на СрСр, а Японія — на США?
2. Чому стратегічна ініціатива в 1939—1942 рр. належала Централь- ним державам?

2 акубриСтьк Ва. У січні 1943 р. радянські війська досягли ще

одного значного успіху. Блокаду Ленінграда було прорвано, а на заході Радянська армія підійшла до Смоленська.
12 січня 1943 р. війська під командуванням генерала
Ф. Голікова перейшли в наступ із-під Воронежа в загаль- ному напрямку на Харків. 7 лютого було звільнено Курськ,

179

розділ Vіі. друга світова війна

а 9 лютого — Бєлгород. Війська під командуванням генерала М. Ватутіна 16 лютого оволоділи Харковом і рушили на Дніпро- петровськ (Дніпро), Запоріжжя, відрізаючи німецькі війська, що відступали з Кавказу.
У другій половині лютого ситуація змінилася. Побоюючись загрози оточення, німецькі війська завдали потужного контр- удару у фланг по розтягнутих військах Ф. Голікова й М. Ва- тутіна. Харків, Бєлгород та інші міста знову були захоплені. Утворився величезний вигин у фронті, що отримав назву Орлов- сько-Курська дуга.
Навесні 1943 р. радянсько-німецький фронт від Ленінграда й до Чорного моря стабілізувався. Обидві сторони накопичували сили для наступу влітку.
Навесні 1943 р. німецьке командування вирішило знову пе- ребрати на себе ініціативу. Відповідно до плану «Цитадель» воно ставило завдання розгромити радянські війська на Орловсько- Курській дузі й розгорнути наступ на Москву. Для наступу були створені нові зразки зброї (танки «Тигр», «Пантера», самохідні гармати «Фердінанд» тощо), які мали забезпечити німецьким військам технічну перевагу.
Радянське командування дістало точні відомості про під- готовку Німеччини до наступу. І хоч на цей час сили СРСР кількісно переважали сили вермахту, було прийнято рішення про «навмисну оборону» з метою знекровити військовий потен- ціал німецьких військ і завдати їм контрудару.
Для здійснення прориву з обох кінців Орловсько-Курської дуги німецьке командування зосередило в районі Орла сім тан- кових, два моторизовані й дев’ять піхотних дивізій, а в районі Бєлгорода — десять танкових, одну моторизовану й сім піхот- них дивізій. Загалом німецьке угруповання налічувало 900 тис. осіб, 10 тис. гармат і мінометів, 2,7 тис. танків і штурмових гармат, 2,05 тис. літаків. Проте й радянська сторона створила в районі виступу потужне угруповання. До літа 1943 р. в Радян- ській армії було понад 6,6 млн осіб, 105 тис. гармат і мінометів, близько 2,2 тис. бойових установок реактивної артилерії, понад 10 тис. танків і самохідних артилерійських установок (САУ), 10,3 тис. літаків. Перевага цього разу була на боці радянських військ.
Наступ німецьких армій із-під Бєлгорода та від Орла в на- прямку на Курськ розпочався 5 липня 1943 р. Коли вони були вже знесилені, але ще не встигли перейти до оборони, у наступ рушили війська Брянського, Степового й Південно-Західного фронтів. Слідом за ними перейшли в наступ Центральний та Во- ронезький фронти.
12 липня 1943 р. під селищем Прохорівка відбулася велика танкова битва, що показала марність подальшого німецького наступу. З обох сторін у ній брало участь 1,2 тис. танків і само- хідних гармат (800 радянських і 400 німецьких). Хоча німецькі війська зазнали менших втрат, змінився характер усієї Курської битви, радянські війська перейшли в рішучий наступ. 5 серпня вони звільнили Орел (операція «Кутузов») і Бєлгород, 23 серпня прорвалися до Харкова (операція «Рум’янцев»).
180

§ 45—46. Воєнні дії в другій половині 1942 — 1943 рр.

битВа За ДніПро. Розвиваючи наступ, радянські війська до кінця вересня 1943 р. вийшли до Дніпра. Тут німецьке командування вздовж правого високого берега річки створило систему укріплень — так званий «Східний вал». Воно намагалося використати повноводну річку з високим правим берегом як
природне укріплення.
СПіВВіднОШеннЯ СиЛ нАПередОдні БитВи ЗА дніПрО

Перевага радянських військ була незначною. У планах осін- ніх операцій 1943 р. першочерговим завданням було захоплення плацдармів на правому березі Дніпра, закріплення там і початок наступальних операцій на Правобережжі. Битва за Дніпро роз- горнулася від Лоєва до Запоріжжя.
Радянські війська за допомогою партизанів наприкінці ве- ресня 1943 р. в дуже складних умовах форсували Дніпро й ство- рили плацдарми на північ та південь від Києва (загалом 23). Основний прорив передбачалося здійснити з Букринського плац- дарму, проте всі спроби виявилися марними.
Після невдалих спроб під Букрином (загинуло 250 тис. ра- дянських солдатів) головні сили радянських військ непомітно для німецького командування були зосереджені на Лютізькому плацдармі (150 тис. осіб, 1,5 тис. гармат і мінометів, близько 800 танків).
У перші дні листопада почалися вирішальні бої за Київ. Й. Сталін віддав наказ узяти місто до річниці Жовтневої рево- люції. Цей наказ було виконано 6 листопада 1943 р. За успішне форсування Дніпра 2438 радянським бійцям було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, близько 10 тис. отримали бойові ордени.
У результаті героїчного форсування Дніпра ціною значних втрат (за різними оцінками, від 417 тис. до 1 млн осіб) радянські війська 14 жовтня звільнили Запоріжжя, 25 жовтня — Дніпро- петровськ, 6 листопада — Київ.
Пізньої осені 1943 р. радянські війська вийшли на правий берег Дніпра, закріпилися там, відбили контрнаступ німецьких військ у районі Житомира та підготували умови для подальшого наступу й визволення території СРСР.

корінний Перелом у бойоВих Діях у ПіВнічній африЦі. каПітуляЦія італії. У жовтні-листопаді 1942 р. у Північній Африці теж відбувся корінний перелом на користь англо-амери- канських союзників. Вирішальна битва відбулась у районі міс- течка Ель-Аламейн (Єгипет). У жовтні 1942 р. британські війська завдали поразки італо-німцькій армії, яка змушена була спіш- но відійти на захід. У листопаді 1942 р. з протилежного боку Північної Африки (Марокко, Алжир) почалася висадка амери- канських військ під командуванням Д. Ейзенхауера (операція

Форсування дніпра (фрагмент діорами). Художник В. дмитрієвський, 1995 р.

181

розділ Vіі. друга світова війна

Й. Сталін, Ф. рузвельт, В. Черчилль (зліва направо) на тегеранській конференції 1 грудня 1943 р.
182

«Торч»). Італо-німецькі війська потрапили в пастку на морсько- му узбережжі в Тунісі. Їх відчайдушний опір і навіть деякі успі- хи на лівому фланзі американської армії не змінили загальної розстановки сил, і 13 травня 1943 р. вони капітулювали.
Серйозні поразки, яких зазнали в 1943 р. країни блоку Центральних держав, стали поштовхом до його розвалу. Пер- шою з війни намагалася вийти Італія.
Значні втрати в людській силі та техніці, яких зазнали дер- жави «оcі» в Туніcі (близько 130 тис. лише полонених), сприяли успішному десанту союзних військ на острові Сицилія та його захопленню.
25 липня 1943 р. в Італії відбувся державний переворот за участю короля Віктора Еммануїла й маршала П. Бадольйо. Б. Муссоліні було заарештовано. Король був проголошений головнокомандувачем, а П. Бадольйо очолив уряд і став міні- стром закордонних справ. 8 вересня 1943 р. новий уряд підписав перемир’я із союзниками.
Через зволікання Д. Ейзенхауера, що не налагодив швидкої висадки військ на півдні Італії і вимагав від П. Бадольйо беззасте- режної капітуляції, союзники не змогли скористатися сприятли- вими умовами. А. Гітлер віддав наказ дивізіям рушити на південь та окупувати Апеннінський півострів. Союзним військам довело- ся долати сильний опір Німеччини у районі Салерно, Неаполя та інших південно-італійських міст («лінія Густава»). Операції тут набули затяжного характеру. Північну частину Італії утримували німецькі війська під командуванням Е. Роммеля. Туди ж було доставлено й визволеного дуче. Він очолив маріонетковий режим, який тримався лише на німецьких багнетах (Держава Сало).
В. Черчилль квапив генерала Г. Александера, який очо- лив італійську кампанію після Д. Ейзенхауера, щоб той яко- мога швидше взяв Рим. Проте фельдмаршал Третього рейху А. Кессельрінг, хоч і був авіаційним генералом, уміло налаго- див оборону. Лише 4 червня 1944 р. Рим було взято союзними військами. Далі вони просунутися не могли. Оборона страте- гічного чотирикутника Італії Турин—Мілан—Генуя—Болонья з його потужним військово-промисловим комплексом тривала до квітня 1945 р. («готська лінія»).

тегеранСька конференЦія. 28 листопада — 1 грудня 1943 р. у столиці Ірану Тегерані після тривалих консультацій відбу- лася перша зустріч на вищому рівні між «великою трійкою» — Й. Сталіним, Ф. Рузвельтом, В. Черчиллем, яка увійшла в іс- торію під назвою Тегеранська конференція. На ній обговорювалися питання подальшого ведення війни й повоєнного облаштуван- ня світу. В. Черчилль пропонував відкриття Другого фронту на Балканах, Й. Сталін — у Північній Франції, звідки відкри- вався найкоротший шлях до кордонів Німеччини. Незважаючи на суперечності між керівниками союзних держав, за резуль- татами обговорень СРСР домігся необхідних для нього рішень
ключових питань:
 було прийнято остаточне рішення про висадку у Франції в травні 1944 р. союзних військ;

§ 45—46. Воєнні дії в другій половині 1942 — 1943 рр.

теГерАнСьКА КОнФеренЦіЯ (28 листопада — 1 грудня 1943 р.)
Проблема Другого фронту Польське питання Німецьке питання Іранське питання Японське питання
В. Черчилль радянський Союз напо- Виявило серйозні роз- Прийнято рі- Передбачалося
і Ф. рузвельт лягав на розширенні те- біжності: Ф. рузвельт ви- шення про на- позбавити Япо-
дали обіцянку риторії Польщі за раху- ступав за розчленування дання допомоги нію її колоніаль-
здійснити втор- нок західних (німецьких) німеччини; В. Черчилль — ірану та виве- них володінь,
гнення через земель, на встановленні за створення дунайської дення військ со- передати Китаю
Ла-Манш (тобто західного кордону краї- федерації, до якої мала юзників із його Маньчжурію
відкрити другий ни по річках Одер і ней- увійти й частина німецьких території після і тайвань, надати
фронт) у травні се, східного кордону — земель; Й. Сталін — за збе- завершення ві- незалежність
1944 р. по «лінії Керзона» реження єдності німеччини йни Кореї

 перенесення кордонів Польщі на захід до Одеру й визнання майбутнього східного кордону по «лінії Керзона»;
 визнання радянських претензій на Кенігс- берг;
 визнання анексії держав Балтії Радян- ським Союзом.
Й. Сталін дав згоду на участь СРСР у війні з Японією після розгрому нацистської Німеч- чини.
Під час обговорення проблеми післявоєнно- го облаштування світу згоди досягти не вдало- ся, і обговорення було відкладено.

 Перемоги радянських військ у Сталінградській, Кур- ський битвах і битві за дніпро, військ союзників у битві під ель-Аламейном у Північній Африці свідчили про ко- рінний перелом у другій світовій війні на користь країн антигітлерівської коаліції.

 наступальна стратегія німеччини зазнала остаточної поразки. до кінця 1943 р. у стані війни з державами «осі» було 37 країн. розпочався розпад блоку Центральних держвав (капітуляція італії).
 тегеранська конференція сприяла зміцненню антигіт- лерівської коаліції.

1. Як називалась операція радянських військ з оточення угруповання німецьких військ під Ста- лінградом? 2. Який німецький фельдмаршал потрапив у полон під час розгрому радянських військ під Сталінгра- дом? 3. де під час Курської битви відбулась одна з най- більших танкових битв? 4. Яка битва стала переломною на Африканському театрі бойових дій? 5. У якому році італо-німецькі війська зазнали поразки на Африканському театрі бойових дій? 6. Лідери яких держав брали участь
у тегеранській конференції?

7. Яким був основний зміст подій у 1942— 1943 рр. у другій світовій війні? 8. Якою була
роль Сталінградської і Курської битв у розгромі німеч- чини? 9. Яким було історичне значення битви за дні- про? 10. Які битви стали переломними в другій світовій

війні? 11. Охарактеризуйте бойові дії на півночі Афри- ки в 1942—1943 рр. 12. Чим була обумовлена висад- ка союзників у 1943 р. в італії, а не у Франції? 13. Чи можна вважати висадку союзників на Сицилії та в італії відкриттям другого фронту? 14. Як розвивалися події на італійському фронті? 15. Якими були основні рішення тегеранської конференції?
16. Визначте взаємозалежність подій на фронтах другої світової війни (радянсько-німецький фронт;
театр бойових дій у Північній Африці та басейні Середзем- ного моря; тихоокеанський театр бойових дій). Складіть синхроністичну таблицю.
17. Чи можна назвати тегеранську конференцію лідерів держав антигітлерівської коаліції успішною?
розкрийте її історичне значення у вигляді есе.

183