§ 43—44. Воєнні дії в середині 1941 — 1942 рр.

За Цим Параграфом Ви Зможете: пояснювати перебіг бойових дій у 1941—1942 рр.; визначати причи- ни перемог нацистської німеччини та Японії в цей період; характеризу- вати зміни, які відбулися в другій сві- товій війні після вступу до неї США.
ПригаДайте
1. Коли розпочалася друга світова ві- йна? 2. Які країни були союзниками німеччини в 1939—1941 рр.?

170

ПіДготоВка німеччини До наПаДу на СрСр. План «бар- бароССа». Із завершенням воєнних дій у континентальній Європі Німеччина взяла під свій контроль величезний геопо- літичний простір. Вона окупувала Польщу, Нідерланди, Бель- гію, Данію, Норвегію, Люксембург, значну частину Франції, Югославію, Грецію. Безпосередньо до Третього рейху увійшли: Саар, Австрія, Судетська область, Мемельська область. Залиш- ки незалежної Чехії стали «протекторатом». Після захоплення Польщі до Третього рейху повернулися землі, що відійшли від Німеччини за Версальським договором: Данія втрачала части- ну Шлезвіг-Гольштейну, а Франція — Ельзас і Лотарингію. До складу Третього рейху від Югославії відійшли Словенія,
Штирія та інші землі.
Важливою часткою підготовки Німеччини до війни із СРСР було використання промислових, сировинних, продовольчих та фінансових ресурсів поневолених країн.
Порівняно з німецьким промисловим потенціалом еко- номічні потужності СРСР були не такими значними. Частка СРСР сягала 10 % світового промислового виробництва. Хоча СРСР і випереджав Німеччину у виробництві танків, гармат, літаків, проте відставав у виготовленні автоматичної зброї,

§ 43—44. Воєнні дії в середині 1941 — 1942 рр.

автотранспорту, засобів зв’язку, оптичних приладів тощо — тобто того, без чого сучасна війна була неможлива.
Значну частину стратегічної сировини відповідно до госпо- дарських договорів СРСР постачав до Німеччини. До початку війни вона отримала від СРСР не менш ніж 2 млн т зерна, ку- курудзи, бобових, 1 млн т нафти, 100 тис. т бавовни, тисячі тонн кольорових металів тощо. Натомість із Німеччини в СРСР надходила значна кількість новітнього промислового обладнан- ня, верстатів, машин, зразків зброї; радянські спеціалісти зна- йомилися з німецькою промисловістю, у тому числі військовою. 18 грудня 1940 р. А. Гітлер підписав план «Барбаросса». Згідно
з ним війна на сході мала розпочатися відразу після весняного бездоріжжя й закінчитися до настання зимових холодів, тобто відбутися протягом травня—листопада 1941 р. Приготування для здійснення операції мали бути завершені до 15 травня 1941 р. Проте події на Балканах змінили ці плани.
Станом на 21 червня на західних кордонах СРСР Німеч- чина та її союзники зосередили три групи армій: група армій
«Північ» (командувач фельдмаршал В. Леєб), найсильніша група
армій «Центр» (командувач фельдмаршал Ф. Бок), група армій
«Південь» (командувач фельдмаршал Г. Рундштедт). Союзники Німеччини (Фінляндія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Італія, Хорватія) виставили ще 29 дивізій та 16 бригад (за іншими даними — 42,5 дивізії).
Кожна група мала своє завдання і напрямок дій: «Пів- ніч» — Ленінград, «Центр» — Мінськ і Москва, «Південь» — Київ і далі на південь до Ростова-на-Дону. На території Нор- вегії та Фінляндії діяли німецька армія «Норвегія» і 2-га фінська армія. Армія «Норвегія» мала оволодіти Мурманськом і Полярним, а фінські війська — сприяти групі армій «Пів- ніч» у захопленні Ленінграда. Загалом німецьке угруповання разом із союзниками налічувало 190 дивізій — 5‚5 млн сол- датів і офіцерів, 47‚2 тис. гармат, 3,8 тис. танків, близько
5 тис. літаків (за іншими даними: 166 дивізій — 4,306 млн особового складу, 42,6 тис. гармат і мінометів, 4,1 тис. танків і штурмових гармат, 4,8 тис. літаків).
Радянський Союз також готувався до війни. На червень 1941 р. на західному кордоні СРСР були зосереджені 171 ди- візія Червоної армії — 3,25 млн осіб, 37,5 тис. гармат, 10,4 тис. танків, а також 8,6 тис. літаків (за іншими даними: 190 диві- зій — 3,2 млн особового складу, 59,7 тис. гармат і мінометів, 15,6 тис. танків, 10,7 тис. літаків).

ЗБрОЙні СиЛи СрСр у 1939—1941 рр.

Збройні сили На 01.01.1939 р. На 22.06.1941 р.
Особовий склад (млн осіб) 1,943 5,710
дивізії 136 303
танки 18 400 23 300
Гармати й міномети 55 800 115 900
Бойові літаки 17 500 22 400

171

розділ Vіі. друга світова війна

німецькі війська перетинають кордон СрСр 21 червня 1941 р.

Наміри Червоної армії (план «Гроза») та й сама розстанов- ка збройних сил на західному кордоні свідчили, що Й. Сталін готувався до наступальної, а не до оборонної війни проти Ні- меччини. Проте рівень підготовки й оснащення Червоної ар- мії не відповідали сучасним вимогам. Значна частина техніки вимагала належної підготовки, особливо не вистачало засобів зв’язку і транспорту.

наПаД німеччини та її СоюЗникіВ на СрСр. Наступ німець- ких військ розпочався на світанку 22 червня 1941 р. Перш ніж гармати відкрили вогонь, сотні літаків перетнули радянські кордони й бомбардували 66 основних аеродромів, міста, у тому числі бази флотів Кронштадт, Севастополь, Ізмаїл. Незважаю- чи на відчайдушний опір, німецькі танкові колони просунули- ся на окремих ділянках у тил радянських військ на глибину до 50 км і подекуди перетнули навіть старий радянсько-поль- ський кордон. Слід відзначити подвиг захисників Брестської фортеці, яка трималася два тижні, а останній її захисник склав
зброю лише навесні 1942 р.
Головний удар німецькі війська завдавали проти військ За- хідного фронту (командувач генерал Д. Павлов). Уже в перші дні радянські війська на цьому напрямку були оточені (Біло- сток—Мінськ) і розгромлені. У полон потрапили 329 тис. солда- тів, були захоплені 3,3 тис. танків, 1,8 тис. гармат. 28 червня ні- мецькі війська взяли Мінськ і продовжували рухатися на схід. Група армій «Північ» успішно просувалася територією рес- публік Балтії, захопивши Вільнюс, Ригу, підійшовши до Пскова й Новгорода. На цій ділянці фронту виникла загроза прориву
німецьких військ до Ленінграда.
Проте в Україні просування німецьких військ було не та- ким успішним. У районі Луцьк—Броди—Рівне—Дубно розгорілась одна з найбільших у Другій світовій війні танкових битв, яка тривала п’ять діб. Хоча радянські механізовані корпуси зазна- ли цілковитої поразки, вони затримали просування німецьких військ на Київ.
У середині липня 1941 р. відбулася битва за Київ, Смо- ленськ, у районі Новгорода (Лузький оборонний рубіж). Ціною

німецькі солдати на Хрещатику в Києві у вересні 1941 р. Хрещатик після підриву та пожежі 24—28 вересня 1941 р.

172

§ 43—44. Воєнні дії в середині 1941 — 1942 рр.

героїчних зусиль наступ німецьких військ за всіма напрямками було призупинено.
Наразившись на сильний опір, німецьке командування змі- нило напрямок головного удару в бік України. У серпні 1941 р. було завдано поразки військам Південного фронту (генерал І. Тюленєв) на Правобережжі. У районі Умані радянські війська були оточені й опинилися в полоні (103 тис. осіб). В облогу по- трапила Одеса, оборона якої тривала з 5 серпня до 16 жовтня 1941 р. Німецькі війська вийшли до Дніпра майже по всій до- вжині його течії та захопили ряд плацдармів на його лівому березі. Радянські війська Південно-Західного фронту (команду- вач генерал-полковник М. Кирпонос), що захищали Київ, опи- нилися перед загрозою флангових ударів. Розуміючи небезпеку становища, командувач фронту запросив дозвіл залишити Київ, але Й. Сталін категорично відмовив. Це дорого коштувало ра- дянським військам. Німецькі війська, форсувавши Дніпро в ра- йоні Кременчука, вийшли на Лівобережжя. Тим часом танкові частини групи армій «Центр» повернули на південь, форсували Десну й теж вийшли на Лівобережжя. 15 вересня 1941 р. вони з’єдналися. У результаті 665 тис. радянських солдатів потра- пило в полон. М. Кирпонос під час спроби прориву з оточення загинув. 19 вересня 1941 р. німецькі війська вступили до Києва. У жовтні 1941 р. було захоплено Крим і взято в облогу Се- вастополь, який чинив опір 250 днів (30 жовтня 1941 — 4 липня 1942 р.). 16 жовтня 1941 р. радянські війська непомітно зали-
шили Одесу.
Проте суттєво змінити ситуацію на фронтах не вдалося. Вермахт захопив територію СРСР площею 1,5 млн км2 із на- селенням 74,5 млн осіб.
Наприкінці 1941 р. лише полоненими Червона армія втрати- ла 3,8 млн осіб. За весь період війни в полон потрапило 4,5 млн радянських воїнів, а повернулося лише близько 2 млн осіб. Інші померли або були знищені в німецьких концентраційних таборах.

битВа За моСкВу. Восени 1941 р. ситуація на фронтах на- була для Радянського Союзу трагічного характеру.
24 вересня командувач групи армій «Центр» Ф. фон Бок ско- ригував план наступу й захоплення Москви («Тайфун»). Німецькі

Лист до мами.
Художник Микола Бут, 1970 р.

ПриЧини ПОрАЗОК ЧерВОнОї АрМії влітку-восени 1941 р.
анаірммеціяькбула краще
підготовлена до ведення сучас- ної війни;
 радянським керавництвом було допущено грубі прора- хунки у визначенні часу почат- ку війни, побудові й розташу- ванні військ, їх підготовці;
 напередодні війни Й. Сталін відмовився привести війська західних округів у бойову го- товність, хоч мав точні дані про початок війни;
 репресії 1937—1938 рр. знищили кращі офіцерські й командні кадри Червоної
армії (загалом було репресо- вано 43 тис. осіб командного складу).

еВАКУАЦіЯ ВеЛиКиХ ПрОМиСЛОВиХ ПідПриЄМСтВ*

Район, із якого евакуйовано Кількість Район, куди евакуйовано Кількість
Україна 550 Поволжя 226
Білорусія 109 Урал 667
естонія 62 Західний Сибір 244
Москва й Московська область 498 Східний Сибір 78
Ленінград 92 Казахстан та Середня Азія 308
інші райони 212 — —

* До весни 1942 р. до ладу було введено 1200 евакуйованих підприємств, а також 850 нових.

173

розділ Vіі. друга світова війна

Військовий парад на Красній площі в Москві 7 листопада 1941 р.

війська налічували 1,708 млн осіб, 13,5 тис. гармат і мінометів, 1,7 тис. танків і 1,3 тис. літаків. Радянські фронти, які при- кривали Москву, мали у своєму складі 1,25 млн осіб, 7,6 тис. гармат і мінометів, 9,9 тис. танків, 677 літаків.
Перший етап німецького наступу на Москву тривав із 30 ве-
ресня до початку листопада 1941 р. Німецьким військам вдалося оточити в районі Брянська й на захід від Вязьми та розгроми- ти основні сили Західного фронту радянських військ (у полон потрапило 663 тис. солдатів, було захоплено 1,2 тис. танків, 5,4 тис. гармат), що прикривали Москву. Німецькі війська взяли міста Калінін (Твер), Малоярославець, Можайськ, Воло- коламськ, близько підійшли до Тули. Їхні танки стояли вже за 80—100 км від Москви.
Другий етап тривав із 15—18 листопада до початку груд-
ня 1941 р. Німецькі війська намагалися знайти слабкі місця в обороні столиці й обхідними ударами оточити все московське угруповання радянських військ. Німецькі війська наблизилися до Москви, але зустріли відчайдушний опір радянських військ. У той час як захисники Москви стримували наступ німець- ких військ, командування накопичувало сили й готувало контр- удар. До Москви було перекинуто частини з Далекого Сходу та Середньої Азії. Командувачем Західного фронту, що обороняв
Москву, було призначено Георгія Жукова.
Після напружених оборонних боїв у ніч із 5 на 6 грудня 1941 р. Червона армія перейшла в наступ. Розпочався третій етап битви за Москву (5 грудня 1941 — початок весни 1942 р.). У результаті контрнаступу радянських військ німецькі сили були відкинуті від Москви на 100—300 км.
У ході контрнаступу радянських військ під Москвою група армій «Центр» зазнала значних втрат: було знищено 38 дивізій (170 тис. осіб), у тому числі 11 танкових і чотири моторизовані. Загальні втрати Німеччини в битві за Москву сягали 500 тис. осіб, 1,3 тис. танків, 2,5 тис. гармат і 15 тис. автомашин.
Поразка під Москвою завдала остаточного удару по планах
«блискавичної війни». Після цього розпочався загальний на- ступ Червоної армії на декількох ділянках фронту. Так, у ра- йоні Ленінграда було зірвано спробу німецьких військ створити подвійне кільце блокади міста. У районі Харкова в результаті наступу радянських військ утворився Барвінківський виступ, що був вдалим плацдармом для продовження наступу з метою визволення міста. Найбільш успішною під час зимової кампанії була Керченсько-Феодосійська операція (26 грудня 1941 — 2 січня 1942 р.), наслідком якої стало визволення Керченського півост- рова й послаблення німецького тиску на Севастополь.

4 хніДа Враійни ДянСько-німеЦькому фронті наВеСні —

Маршал Георгій Жуков
174

Влітку 1942 р. Незважаючи на поразку під Москвою, стра- тегічна ініціатива залишалась у вермахту. А. Гітлер планував на 1942 р. широкомасштабний наступ на південному фланзі радянсько-німецького фронту з метою оволодіти Волгою, Кавка- зом, нафтовими родовищами Північного Кавказу й Закавказзя, а після цього завдати вирішального удару в напрямку Москви.

§ 43—44. Воєнні дії в середині 1941 — 1942 рр.

Цей наступ мав стати складовою загального плану А. Гітлера, який передбачав захоплення Суецького каналу, Близького Схо- ду й нафтових родовищ Перської затоки.
За рішенням Й. Сталіна радянські війська мали завдавати німецьким військам випереджальних ударів, не чекаючи по- чатку їхнього наступу.
У квітні на Керченському півострові радянські частини готувалися перейти в наступ для зняття облоги із Севастопо- ля. Однак вони зазнали раптового удару німецьких військ під командуванням Е. Манштейна. Червона армія втратила понад 200 тис. осіб і велику кількість зброї. Німецькі війська взяли Керч, а залишки оточених радянських частин ще довго вели боротьбу в Аджимушкайських каменоломнях.
Наступного удару німецька армія завдала по оточеному гар- нізону Севастополя (2 червня — 4 липня 1942 р.). Німецькі війська, підтримувані румунськими частинами, вийшли до Північної бухти, і фортеця впала. Втрати радянських військ склали по- над 200 тис. осіб.
Навесні 1942 р. південний фланг радянського фронту був значно ослаблений, а армія залишилася без резервів. У черв- ні 1942 р. розпочався генеральний наступ вермахту на Волгу та Північний Кавказ. У середині липня 1942 р. німецькі вій- ська вийшли до річки Дон і розгорнули наступ на Сталінград. Сталінградська битва тривала із 17 липня 1942 до 2 лютого 1943 р. і завершилася перемогою радянських військ.
Одночасно тривала битва за Кавказ, у якій радянська армія зуміла зупинити німецькі війська на Кавказьких перевалах.

СтВорення антигітлеріВСької коаліЦії. Із перших годин нападу Німеччини на СРСР стало зрозумілим, що розрахун-
ки А. Гітлера на міжнародну ізоляцію СРСР зазнали краху. В. Черчилль заявив: «Кожний, хто воює проти А. Гітлера, — друг Англії, кожен, хто воює на його боці, — ворог Англії». 22 червня 1941 р. у зверненні до нації англійській прем’єр-міністр заявив, що Велика Британія надасть «Росії і російському народу всю допомогу, яку тільки зможе». Про свою підтримку СРСР заявив і президент США. Почала формуватися антигітлерівська коаліція.
12 липня 1941 р. було підписано англо-радянську угоду про спільну боротьбу проти Німеччини. Першою акцією СРСР і Ве- ликої Британії стала окупація Ірану з метою не допустити його зближення з Німеччиною.
14 серпня 1941 р. після зустрічі Т. Рузвельта та В. Черчилля
з’явився документ під назвою Атлантична хартія, яка підвела під майбутню коаліцію ідеологічне підґрунтя. До цієї угоди в грудні 1941 р. приєднався і Радянський Союз. Хартія стала першим до- кументом, у якому були викладені цілі США і Великої Британії у війні й загальні положення післявоєнного облаштування світу. Атлантична хартія висунула такі завдання: знищення нацист- ської тиранії, роззброєння агресора, загальне роззброєння світу. 1 жовтня 1941 р. між СРСР, США та Великою Британією
в Москві була підписана угода про допомогу Радянському

Американський плакат, присвячений підписанню декларації Об’єднаних націй у 1942 р. (напис: «Об’єднані нації борються за свободу»)

175

розділ Vіі. друга світова війна

ВтрАти СрСр і ніМеЧЧини на 10 липня 1941 р.

Сторони Особовий склад Танки Гармати Літаки
радянські війська

815 700

11 783

21 500

4013
німецькі війська

79 058

350

1061

826

? Проаналізуйте таблицю. Чим було зумовлено таке співвідношення
втрат між СрСр і німеччиною?

176

Союзу зброєю і продовольством. Постачання почались одразу (400 танків, 500 літаків щомісяця, а також стратегічна сиро- вина). США надали безвідсотковий кредит в 1 млрд доларів (листопад 1941 р.). Крім США, військову продукцію до СРСР направляли Велика Британія й Канада.
1 січня 1942 р. у Вашингтоні 26 держав, у тому числі СРСР,
США й Велика Британія, підписали Декларацію Об’єднаних На- цій, яка спиралася на принципи і завдання Атлантичної хартії. Вони зобов’язалися використовувати свої ресурси для боротьби проти агресорів, співпрацювати у війні й не укладати сепарат- ного миру. У Декларації зазначалося, що повна перемога над нацизмом є запорукою захисту життя, свободи й незалежності всіх народів.
В умовах створення антигітлерівської коаліції радянське керівництво визнало емігрантські уряди Польщі, Чехословач- чини, Франції.
26 травня 1942 р. в Лондоні було підписано договір між СРСР
і Великою Британією про союз у війні проти Німеччини та її сателітів (пособників) у Європі. Договір передбачав співробітни- цтво й надання взаємної допомоги після війни. У Вашингтоні відбулися радянсько-американські переговори, які заверши- лися підписанням 11 червня 1942 р. угоди про взаємодопомогу й ведення війни проти агресорів. Обидві сторони зобов’язалися постачати одна одній оборонні матеріали, інформацію, розви- вати торгівлю та здійснювати економічне співробітництво. Ці дві угоди завершили формування антигітлерівської коаліції.
Найголовнішим у відносинах між СРСР, США та Великою Британією стала проблема відкриття Другого фронту в Європі. Спочатку це планувалось на 1942 р.

наПаД яПонії на «Перл-харбор» та Початок Війни В ти- хому океані. Після підписання пакту 1940 р. Японія про- водила активну загарбницьку політику в Азії. Японські мілі- таристи захопили частину Китаю, а після поразки Франції підписали угоду з урядом А.-Ф. Петена (липень 1941 р.) на пра- во створення баз у французьких колоніях — Лаосі, В’єтнамі, Камбоджі. Проникнення Японії до Індокитаю спонукало США до заморожування японського капіталу в американських банках і до ембарго (заборони) на постачання Японії нафти. Рішення США підтримали Велика Британія та Нідерланди. Унаслідок цього японська зовнішня торгівля скоротилася на 3/4, а ім- порт нафти — на 9/10. Японська економіка опинилася на межі краху. 2 липня 1941 р. уряд Японії прийняв рішення «просува- тися на південь», тобто захопити країни Південної і Південно-
Східної Азії. Японія мала намір вступити в боротьбу зі США за панування в Тихому океані.
7 грудня 1941 р. японський флот атакував американську вій-
ськово-морську базу «Перл-Харбор». США втратили 19 військових кораблів, 272 літаки і понад 3 тис. військовослужбовців. Японія одним раптовим ударом на певний час здобула перевагу на морі й захопила стратегічну ініціативу. 8 грудня США й Велика Бри- танія оголосили війну Японії. Німеччина й Італія заявили про

§ 43—44. Воєнні дії в середині 1941 — 1942 рр.

свій намір воювати зі США. Таким чином, наприкінці 1941 р. всі великі держави були втягнуті в Другу світову війну.
Протягом кількох місяців японські війська окупували Ма- лайю, Гонконг, Сингапур, усі острови Індонезії, Філіппіни, ви- садились у Новій Гвінеї й підійшли до Австралії. Таким чином, було загарбано величезну територію з населенням 150 млн осіб і значними природними багатствами.
Продовжуючи наступ в Індії, на Австралію та острови Ти- хого океану, Японія намагалася оволодіти всіма важливими стратегічними пунктами в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні й примусити США та Велику Британію укласти вигідний для неї мир.

Війна В ПіВнічній африЦі та СереДЗемномор’ї. На почат- ку 1941 р. до Північної Африки на допомогу італійським військам прибув Німецький Африканський корпус на чолі з ге- нералом Ервіном Роммелем. Його прибуття дало змогу не тільки зупинити успішний наступ англійський військ у Лівії, а й від- кинути їх до Єгипту. У червні 1941 р. війська Е. Роммеля за- хопили Тобрук — ключовий пункт британської оборони і взя- ли в полон 33 тис. його захисників. За це А. Гітлер присвоїв Е. Роммелю звання генерал-фельдмаршала. Успішні дії генерала принесли йому прізвисько «Лис пустелі». Ініціативою в Пів- нічній Африці заволоділи Німеччина та союзні з нею держави. Проте в тилу німецьких військ англійські війська утримували важливий стратегічний пункт Тобрук, який не давав Е. Ромме- лю продовжувати наступ. Усі спроби зломити опір англійської армії були невдалими. У листопаді 1941 р. англійські війська здійснили наступ зі звільнення Тобрука й знову оволоділи Кіре- наїкою. Ці успіхи порушили морські перевезення Італії та Ні- меччини в Середземному морі й поставили корпус Е. Роммеля перед загрозою залишитися без підкріплення та припасів. Це примусило німецьке командування зосередити посилену увагу
на Середземномор’ї.

корінний Перелом на тихоокеанСькому театрі бойо- Вих Дій. До весни-літа 1942 р. стратегічна ініціатива на всіх фронтах належала Німеччині та її союзникам. Союзники в анти- гітлерівській коаліції вели важкі оборонні бої. Проте на серед-
ину 1942 р. ситуація почала змінюватися.
Перші успіхи, що дозволили змінити загальне стратегіч- не становище, були досягнуті на Тихому океані. 7—8 травня 1942 р. відбулася битва в Кораловому морі біля берегів Нової Гвінеї. Японська ударна ескадра, що рухалася для захоплен- ня Порт-Морсбі, зазнала першої значної поразки. Особливістю цієї морської битви було те, що надводні кораблі обох сторін не зробили жодного пострілу один по одному. Долю бою виріши- ла авіація. Японія, втративши один авіаносець, один есмінець та 80 літаків, змушена була відступити. Від планів вторгнення до Австралії їй довелося відмовитися.
4—6 червня 1942 р. біля атолу Мідуей японський флот (ад- мірал І. Ямамото) зазнав поразки від американського флоту

Атака Японії на американську військово-морську базу «Перл- Харбор» на острові Оаху (Гаваї) 7 грудня 1941 р.

177

розділ Vіі. друга світова війна

Битва біля атолу Мідуей. Червень 1942 р.

(адмірал Ч. Німіц) і вже не зумів відновити свою могутність до кінця війни. У бою Япо- нія втратила чотири авіаносці, один крейсер і 253 літаки, США — один авіаносець, один есмінець і 150 літаків.
У результаті цих двох поразок Японія втра- тила половину своїх авіаносців і змушена була перейти до стратегічної оборони. Американці ж перейшли до активних бойових дій. У серпні 1942 р. вони почали боротьбу за острів Гуадал- канал (група Соломонових островів). Жорстокі бої тривали до лютого 1943 р. і завершилися поразкою Японії в цьому регіоні. Перемога аме- риканців у боротьбі на Тихому океані загалом означала перехід ініціативи до США.

 У 1941—1942 рр. відбулися події, що стали визначаль- ними для подальшого перебігу війни. У війну вступили й були втягнуті СрСр, Японія, США. Вона стала справді світовою.

 У 1941 р. зазнала краху стратегія «бліцкригу» для ні- меччини, а в 1942 р. — і для Японії.
 Хоча Центральні держави утримували стратегічну іні- ціативу, але їх поразка була вже очевидною.

1. Коли німеччина та її союзники здійснили на- пад на СрСр? Як називався план нападу на СрСр?
2. Поразка в якій битві перекреслила плани на «блиска- вичну» перемогу над СрСр? 3. Коли було створено анти- гітлерівську коаліцію? 4. Які держави були союзниками німеччини? 5. Яка подія призвела до вступу США в другу світову війну? 6. Що таке корінний перелом?
7. Якими були причини нападу німеччини та її со- юзників на СрСр? 8. Визначте основні положен-
ня плану «Барбаросса». Чи вдалося його реалізувати?
9. Як розгорталися події на радянсько-німецькому фронті в 1941 р.? Що зумовило поразку Червоної армії на почат- ковому етапі війни? 10. Якою була роль битви за Москву в перебігу другої світової війни? 11. Що зумовило по- разки Червоної армії навесні 1942 р.? 12. Якими були причини нападу Японії на США? 13. Як розгорталися по- дії війни в басейні Середземного моря й Північній Африці в другій половині 1941 — на початку 1942 р.?

14. Порівняйте сталінську і гітлерівську військові доктрини. 15. Складіть синхроністичну таблицю
подій на фронтах другої світової війни в 1941—1942 рр.

Радянсько- німецький фронт Африканський, Середземноморський театри бойових дій Тихоокеанський театр бойових дій

16. Маршал О. Василевський після війни стверджу- вав, що вина Й. Сталіна в тому, що він «не вловив
тієї межі, далі якої його політика ставала не тільки не- потрібною, але й небезпечною. таку межу потрібно було сміливо перейти». Про яку «межу» йдеться? дайте роз- горнуту відповідь. 17. Втрати Червоної армії в 1941 р. складали 67 % стрілецької зброї, 91 % танків, 90 % гармат і мінометів, 90 % літаків, майже весь кадровий склад армії. Як ви вважаєте, завдяки чому радянському Союзу вдалося вистояти і перемогти у війні? Складіть есе.