§ 49—50. Воєнні дії в 1944 р.

За Цим Параграфом Ви Зможете: пояснювати перебіг подій другої світової війни в 1944 р.; визначати, яку мету ставили перед собою ліде- ри великих держав; характеризувати значення відкриття другого фронту.
ПригаДайте
1. У результаті яких битв було до- сягнуто корінний перелом у другій світовій війні на користь країн анти- гітлерівської коаліції? 2. де відбула- ся перша зустріч лідерів США, Англії та СрСр?

190

нльанСті уоПа ПераЦії раДянСьких ВійСьк, ВиЗВолення території СрСр. ПеренеСення бойоВих Дій у СхіДну єВро-
Пу. До 1944 р. війська нацистської Німеччини та її союзників ще утримували значну частину окупованих територій. Союзники вели бої в Південній Італії. Німеччина зуміла розширити ви- пуск озброєнь, провести тотальну мобілізацію, але стратегічну ініціативу вже втратила.
14 січня — 29 лютого 1944 р. було проведено успішну насту-
пальну операцію під Ленінградом. Місто було повністю дебло- ковано. Закінчилася 900-денна блокада.
Практично одночасно із цим тривала кампанія з визволення Правобережної України. Ключовою з них стала Корсунь-Шевчен- ківська операція. Війська 1-го Українського фронту (командувач М. Ватутін) і 2-го Українського фронту (командувач І. Конєв) оточили корсунь-шевченківське угруповання противника. У ре- зультаті було знищено 55 тис. німецьких солдатів‚ 18 тис. взято в полон. За тактикою і військовим мистецтвом оточення цю операцію назвали «другим Сталінградом».
26 березня 1944 р. з’єднання 2-го Українського фронту пер- шими вийшли до державного кордону СРСР. У середині квітня війська 1-го Українського фронту підійшли до передгір’я Кар- пат. Більшу частину Правобережної України було звільнено.
За наступом на Правобережній Україні 8 квітня 1944 р. по-
чалася Кримська операція 4-го Українського фронту (командувач Ф. Толбухін). Вона завершилась 12 травня повним розгромом німецько-румунського угруповання.
Німецьке командування вважало, що влітку 1944 р. радян- ська армія продовжить наступ у південному напрямку. Однак радянська армія зосередилася на розгромі групи армій «Центр».
СПіВВіднОШеннЯ СиЛ нА рАдЯнСьКО-ніМеЦьКОМУ ФрОнті влітку 1944 р.

Сторони Особовий склад (млн осіб) Танки Гармати Літаки
радянські війська 6,5 8000 83 200 11 800
німецькі війська та їхні союзники 4,0 5200 49 000 2800
Наступ радянських військ розпочався 10 червня 1944 р. Було завдано потужного удару по фінській армії на Карель- ському перешийку. 2 вересня 1944 р. уряд Фінляндії підписав перемир’я із СРСР. Радянський Союз залишив за собою терито- рію, яка відійшла до нього в 1940 р. У жовтні 1944 р. за зго- дою норвезького уряду радянська армія вступила на територію Норвегії, визволивши її північну частину.
Влітку основний удар радянських військ був спрямований на Білорусію. Білоруська операція під кодовою назвою «Багратіон» почалася 23 червня і тривала до 29 серпня 1944 р. Наступ здійсню- вався силами чотирьох фронтів під загальним командуванням Г. Жукова (1,2 млн осіб, 4 тис. танків, 24 тис. гармат, 5,4 тис.

§ 49—50. Воєнні дії в 1944 р.

літаків). Маючи дані про слабкі сторони оборони противника (радянським військам протистояли 850 тис. осіб — 42 дивізії), Г. Жуков під час наступу в Білорусії вирішив змінити раніше визначену ділянку прориву. Сміливим ударом танкового корпусу вдалося захопити переправи через річку Березину, і близько деся- ти дивізій німецьких військ опинилися в оточенні (100 тис. осіб). Добре продумана довгострокова система оборони Німеччи-
ни перетворилася на «котли» — Бобруйський, Мінський, Мо- гильовський, Вітебський. 3 липня було визволено Мінськ, від якого залишилися лише руїни. Фронт було прорвано на ділянці 400 км. Радянські війська вийшли до кордонів Східної Пруссії та Польщі. Лише завдяки серії продуманих потужних контр- ударів танковими частинами німецькому командуванню вдалося уникнути остаточної поразки.
Розвиваючи успіх у Білорусії, війська 1-го Українського фронту (командувач маршал І. Конєв) успішно провели Львів- сько-Сандомирську операцію (13 липня — 29 серпня 1944 р.). Під Бродами було розбито вісім німецьких дивізій загальною кіль- кістю майже 60 тис. осіб. Отже, радянська армія швидко про- йшла Східну Галичину, зайнявши Львів, Перемишль і Стані- слав. Було звільнено Білорусію й Західну Україну, 29 липня радянські війська вийшли до Вісли, захопили передмістя Вар- шави. Радянський наступ зупинився.
Саме в цей час у Варшаві Армія крайова підняла анти- німецьке повстання, метою якого було відновлення влади до- воєнного уряду Польщі. Повсталі захопили центральні райо- ни столиці й сподівалися на підхід радянських військ. Проте Й. Сталін відмовився надати допомогу повсталим. Після майже місячних боїв повстання з великою жорстокістю було придуше- не. Варшава лежала в руїнах. Так руками нацистів Й. Сталін фактично усунув політичних конкурентів польських комуністів у післявоєнній Польщі.
Одночасно з наступом у Білорусії радянські війська здій- снювали операцію зі звільнення Прибалтики. Наприкінці літа на центральній ділянці радянсько-німецького фронту ситуація стабілізувалася до початку 1945 р.: радянська армія звільнила Білорусію, Східну Галичину, частину Литви й Латвію, підійшла до кордонів Східної Пруссії, форсувала річки Нарев і Віслу.
Після захоплення радянськими військами Дрогобицько-Бо- риславських нафтових родовищ єдиним джерелом нафтопродук- тів для німецької армії залишалися нафтові родовища Румунії. Тому їх оборона для німецького командування мала першочер- гове значення. Угруповання «Південна Україна» було одним із наймогутніших у вермахті. Для його розгрому радянське ко- мандування розробило Яссько-Кишинівську операцію (20—29 серпня 1944 р.). У результаті її проведення було оточено і розгромлено основні сили групи армії «Південна Україна», звільнено Мол- давію. Успіх операції примусив Румунію слідом за Фінляндією шукати миру й виходу з війни.
У жовтні 1944 р. у результаті Карпатсько-Ужгородської операції
була повністю звільнена територія України. До середини осені 1944 р. кордон СРСР було відновлено майже на всій його довжині.

Льотчиця Валентина Гризодубова, уродженка Харкова, перша жінка, удостоєна звання Героя радянського Союзу

«Король тарану» льотчик-ас Амет-Хан Султан, герой кримськотатарського народу. 30 червня 1945 р. за збиті особисто 30 літаків противника різ- них типів і 19 літаків, збитих у гру- пових боях, удостоєний звання двічі Героя радянського Союзу

191

розділ Vіі. друга світова війна

Англійський генерал Бернард Монтгомері

192

ВіДкриття Другого фронту. ВиЗВолення франЦії. Й. Ста- лін вимагав від союзників якомога швидше розпочати бойові
дії проти німецьких військ на заході Європи. Об’єднане ж союз- не командування вважало за необхідне ретельно підготуватися до відкриття Другого фронту.
Англо-американська конференція в Каїрі (Єгипет) 5 грудня
1943 р. визначила, що найважливішими операціями 1944 р. ма- ють бути вторгнення на півночі Франції у Нормандії («Овер- лорд»), і на півдні Франції («Енвіл»). За новим планом, роз- робленим командувачем сухопутних військ союзників у Європі Б. Монтгомері й схваленим Д. Ейзенхауером, головних на- прямків було два: на схід у район Руру та на південь із метою об’єднати зусилля з військами, що мали висадитися на Серед- земноморському узбережжі Франції.
Намірам союзників протистояв план німецького команду- вання, що передбачав захист «Атлантичного валу» — оборонних споруд уздовж морського узбережжя Франції. Німецька систе- ма оборони «Атлантичний вал» простягалася від Антверпена до Біскайської затоки й далі на все Середземноморське узбереж- жя Франції (понад 2 тис. км). Проти неї союзники зосередили могутні сили вторгнення: 45 дивізій (1 млн осіб), оснащених усім необхідним, які підтримувалися 15 тис. літаками й 1 тис. кораблів. Німецьке угруповання в районі висадки налічувало 526 тис. солдатів, 2 тис. танків, 6,7 тис. гармат і мінометів, 160 боєздатних літаків.
На світанку 6 червня 1944 р. (день «Д», або операція «Овер- лорд»), незважаючи на складну штормову обстановку на морі, почалася висадка союзних військ у Нормандії. Так було відкрито Другий фронт у Європі.
Невдовзі союзники розвинули успіх і звільнили від німців півострів Котантен, захопили стратегічно важливі порти Шер- бур і Кан. Вони остаточно перехопили ініціативу, коли генералу Б. Монтгомері вдалося розгромити німецькі танкові й механі- зовані частини в районі Фалез — Аржантан.
Виконання плану «Енвіл», що передбачав висадку на півдні
Франції, довго відкладалося. Лише 15 серпня 1944 р. повітряний і морський десанти висадилися в районі Сен-Тропеза й Кана.
У тилу німецьких військ діяли багатотисячні загони парти- занів. Після того як французькі дивізії оточили Тулон і Марсель із суходолу, а флот перекрив вихід у море, німецькі гарнізони капітулювали. Наступ на півдні був найбільш вдалою опера- цією. Союзники мінімальними втратами (1,3 тис. осіб) вщент розгромили німецьке угруповання (у полон потрапили 47 тис. солдатів противника).
У той час як розгорталися події на півдні Франції, війська союзників підійшли до Парижа. У місті розпочалося збройне повстання. На допомогу повсталим рушили танки французької дивізії, а також частини американської піхотної дивізії. Залиш- ки німецького гарнізону капітулювали. Ш. де Голль наказав частинам генерала Ф. Леклерка влаштувати парад на Єлисей- ських полях. Після звільнення Парижа союзні армії вийшли на кордони Третього рейху.

§ 49—50. Воєнні дії в 1944 р.

Англійський фельдмаршал Б. Монтгомері та американський генерал-лейтенант О. Бредлі вважали, що удар, завданий ні- мецьким військам у Франції, створив сприятливі умови для розгрому Німеччини. Вони розробили план із захоплення мос- тів у нижній течії річок Маас і Рейн, що мало відкрити шлях танковим частинам в обхід «лінії Зігфріда» з півночі й виходу їх на оперативний простір. Вирішальну роль в операції відво- дили повітряно-десантним частинам. Операція «Маркет-гарден» («Город») увійшла в історію під назвою Арнемська повітряно-де- сантна операція (17—26 вересня 1944 р.). Проте через збіг обставин (погодні умови, невдале обрання району висадки, несподіване зосередження німецьких танкових частин СС у цьому регіоні тощо) та сильний опір німецьких військ вона не досягла своєї мети. Позитивним наслідком цієї операції було те, що вона ство- рила умови для визволення великого портового міста Антверпен у Бельгії, яке стало основним для постачання військ союзників.

ВиЗВолення країн СхіДної єВроПи. 20 липня 1944 р. війська Радянської армії увійшли на територію Польщі. Наступного дня було оприлюднено маніфест Польського комітету національ- ного визволення (ПКНВ), який був сформований із прорадянськи налаштованих діячів. Через кілька днів радянський уряд визнав за ПКНВ право створювати органи польської національної ад- міністрації на визволеній території. Керівники польського емі- грантського уряду в Англії вважали, що в майбутньому уряді країни їм має належати щонайменше 80 % місць. Радянський
уряд підтримував ПКНВ у його незгоді із цими домаганнями.
Із метою зберегти вплив у звільненій Польщі емігрантський уряд і його збройні формування (Армія крайова) прагнули по- ставити радянське керівництво перед фактом відновлення поль- ської адміністрації. Так, Армія крайова намагалася захопити Вільнюс і взяти під контроль значні райони Польші. 1 серпня 1944 р. сили, що діяли за вказівками польського уряду в Лон- доні, підняли антинімецьке повстання у Варшаві. Керівники повстання (Т. Бур-Коморовський та ін.) прагнули закріпитися у Варшаві, перш ніж туди увійдуть радянські війська. Проте їхній план не вдався. Німецькі війська придушили повстання, а місто перетворили на руїни. Лише в січні 1945 р. Радянська армія звільнила Варшаву від нацистів. Таким чином, після всту- пу радянських військ до країн Східної Європи в їхніх діях по- чали чітко простежуватися політичні мотиви.
Успішний розвиток Яссько-Кишинівської операції дав змогу перенести бойові дії на територію Румунії, а згодом Болгарії.
Патріотично налаштовані військові Румунії на чолі з коро- лем Міхаєм та бойові загони, які їх підтримували, визволили столицю країни — Бухарест та утримували його до підходу ра- дянських військ. Після повалення диктатури генерала Й. Ан- тонеску країна оголосила про приєднання до антигітлерівської коаліції. Уже в серпні 1944 р. територію Румунії було визволено. Радянські війська вийшли на кордон Болгарії. Болгарська армія не стала чинити опору. Тим часом комуністи підняли
повстання в Софії та повалили пронацистський режим.

Шарль де Голль

Висадка військ союзників на узбережжі нормандії в день «д» 6 червня 1944 р.

193

розділ Vіі. друга світова війна

УКЛАденнЯ ПереМир’Я
іЗ СОЮЗниКАМи ніМеЧЧини

Дата Країна
12 вересня 1944 р. румунія
19 вересня 1944 р. Фінляндія
28 жовтня 1944 р. Болгарія
20 січня 1945 р. Угорщина

194

Болгарська армія та партизанські загони, що діяли на тери- торії країни, спільно з радянськими військами вибили розріз- нені групи німецьких частин, які розташовувалися в Болгарії, і вийшли на болгаро-югославський кордон.
Кожна з країн, у визволенні якої брала участь радянська армія, відзначалася своєрідністю політичного становища. Для Югославії була характерна масова збройна боротьба із загарбни- ками. Народно-визвольна армія Югославії (НВАЮ) налічувала близько 400 тис. бійців. Союзники всіляко допомагали анти- німецьким силам Югославії. Наприкінці вересня 1944 р. було розроблено план спільних дій частин 3-го Українського фронту й підрозділів НВАЮ. Під час штурму столиці Югославії Белграда командування фронту виконало прохання югославів: їхні частини увійшли до міста першими. Після визволення Белграда надійшов наказ Ставки закріпитися і «далі в глиб Югославії не просувати- ся». Югославські частини звільнили свою територію самостійно. Уряд Угорщини на чолі з диктатором М. Горті за умов на- ближення фронту намагався найти порозуміння з країнами анти- гітлерівської коаліції. Переговори про вихід Угорщини з війни були успішними. Однак про це стало відомо німецькому коман- дуванню. Випередивши війська союзників, Німеччина окупувала Угорщину. М. Горті заарештували, а на його місце призначили лідера угорських праворадикольних сил національно-консерва- тивного характеру Ф. Салаші. У результаті Угорщина залиши- лася єдиним союзником Німеччини, що воював до кінця війни. Війська вермахту за активної підтримки угорської армії чини- ли запеклий опір. Зусиллями 2-го і 3-го Українських фронтів вдалося оточити німецько-угорські війська в районі Будапешта. Боротьба за місто, не припиняючись ні на день, тривала до се- редини лютого 1945 р. Ще одна велика битва відбулася в районі озера Балатон, де німецьке командування організувало останній значний наступ проти радянської армії. Лише на початку квітня бої на території Угорщини закінчилися. Після цього радянські
війська вступили в Австрію й звільнили Відень.
Восени 1944 р. Радянська армія надала допомогу народно- му антинімецькому повстанню в Словаччині. Тут, у Карпатах, разом із радянськими солдатами за свою батьківщину билися чехословацькі воїни. Було визволено закарпатські землі Укра- їни й частину районів Словаччини. Остаточно Чехословаччину було звільнено в травні 1945 р. Вдалі наступальні дії радянських військ у Східній Європі створили сприятливі умови для звіль- нення Албанії та Греції, де партизанські армії завдали поразки німецьким військам.

наСтуП німеЦьких ВійСьк В арДеннах. У жовтні 1944 р.
союзники розпочали операцію, метою якої було прорвати
«лінію Зігфріда», форсувати Рейн та оволодіти Руром — проми- словою базою Німеччини. Проте наступ було зупинено.
Війська союзників забезпечували всім необхідним США та Англія. Вони були прив’язані до чіткості роботи атлантич- них комунікацій, які, у свою чергу, залежали від пропускної здатності портів на півночі Франції, у Бельгії, Нідерландах.

§ 49—50. Воєнні дії в 1944 р.

Німецькі війська, що відступали, намагалися якнайбільше зруйнувати портові споруди, комунікації. Союзникам без знач­ них ушкоджень дістався єдиний великий порт Антверпен. Він розміщувався близько до фронту та був ідеальним із точки зору постачання військ союзників.
А. Гітлер, програючи на всіх фронтах, не залишав надій переломити хід війни на свою користь. Він прагнув скориста­ тися суперечностями між союзниками. Із цією метою німецьке командування підготувало великий наступ на Заході в райо­ ні Арденн. Метою операції було оточення союзних військ і за­ хоплення Антверпена. Німецький наступ 16—26 грудня 1944 р. спочатку мав успіх. Німецьким військам вдалося просунутися на 90 км углиб оборони союзників. На початку січня 1945 р. німецька армія завдала ще одного удару в Ельзасі. Склалася ситуація, за якої ні союзники, ні німецькі війська не могли переломити хід боїв на свою користь.
В. Черчилль звернувся до Й. Сталіна з проханням розпоча­ ти наступ радянських військ. 12 січня 1945 р. радянські війська перейшли в наступ на 1200­кілометровій ділянці фронту. Також від несподіваного удару оговталися й союзники, які стали тісни­ ти німецькі війська. Таким чином, останнє сподівання А. Гіт­ лера на злам у ході війни не справдалося. Зрозумівши марність подальшого наступу, він наказав відвести війська за «лінію Зіг­ фріда». Найбільш боєздатні частини були направлені на радян­ сько­німецький фронт у район Будапешта, де тривали запеклі бої біля озера Балатон.

Тихоокеанський ТеаТр бойових дій. На початку 1944 р. США встановили свій контроль над Маршалловими остро­ вами, а із часом — над Маріанськими островами. У липні роз­ почалася операція зі звільнення Філіппін. Їх захоплення озна­ чало б для Японії розподіл її володінь на дві частини і втрату джерел сировини, що розміщувалися південніше. У той самий час американська стратегічна авіація розпочала «повітряний наступ» проти Японії, здійснюючи систематичні бомбардуван­ ня військових та економічних об’єктів країни. За таких умов японське командування наказало дати вирішальну битву в ра­ йоні острова Лейте (Філіппіни), розгромивши американський
десант і флот (план «Се»).
Однак битва завершилася перемогою американських військ. Після цього вони розгорнули вирішальний наступ на Філіппінах і до кінця року звільнили їх. Фактично Японія вже програла війну, але ще не була готова визнати це. Війна тривала.
Щоб відновити доступ до джерел сировини на півдні, японське командування успішно провело наступальну опера­ цію в Китаї, захопивши південь країни. Значну частину вій­ ськового виробництва було перенесено в Корею і Маньчжурію. Проти американського флоту японське командування масово використовувало атаки камікадзе. Це означало, що остаточний розгром Японії потребує часу й зосередження всіх сил країн антигітлерівської коаліції. Однак це було можливо лише після завершення бойових дій у Європі.

Американські військові висаджуються на острові Лейте. Жовтень 1944 р.

195

розділ Vіі. друга світова війна

 У 1944 р. країни антигітлерівської коаліції здобували вирішальні перемоги. Війська Центральних держав оста- точно втратили стратегічну ініціативу, а до кінця року їх блок фактично розвалився.

 Посилення могутності радянської армії, бойова май- стерність її командувачів, відкриття другого фронту оста- точно поховали будь-які сподівання німеччини на завер- шення війни зі сприятливими для неї наслідками.

1. Які країни були звільнені радянськими військами в 1944 р.? 2. де відбулися антинімецькі повстан-
ня в 1944 р.? 3. Які союзники німеччини капітулювали в 1944 р.? 4. де й коли було відкрито другий фронт? Яку назву мала десантна операція союзних військ у нормандії? Як називалася оборонна лінія німецьких військ уздовж узбережжя Франції? 5. У якій битві американський флот вщент розгромив японський?
6. Як розвивалися події на радянсько-німецькому фронті в 1944 р.? 7. Як відбувалося звільнення
Франції та Бельгії? 8. Які країни були визволені радян- ськими військами в 1944 р.? 9. Чим можна пояснити запеклий опір німецьких військ на завершальному етапі війни? 10. Що мало на меті німецьке командування, здій- снюючи наприкінці 1944 р. наступ в Арденнах? Якими були його наслідки? Чому наступ не досяг мети? 11. Якими міркуваннями — переважно військовими чи політични- ми — керувалися країни антигітлерівської коаліції під час

ведення бойових дій у 1944 р.? 12. Якими були підсумки бойових дій у тихому океані в 1944 р.?
13. Складіть таблицю «Основні наступальні опера- ції радянських військ у 1944 р. щодо звільнення
території СрСр».

Назва операції Дата проведення Результат

14. Угорський письменник Шандор Мараї, у будин- ку якого жили радянські солдати, писав: «…цей мо-
лодий солдат приніс і своєрідне визволення, порятунок від нацистського терору. Однак свободи він принести не міг, бо не мав її сам». Яким є ваше ставлення до визвольної місії радянської армії у Східній Європі в 1944—1945 рр.? Обґрунтуйте свою відповідь. 15. Чому радянські війська не прийшли на допомогу повстанню у Варшаві? напишіть есе за цим питанням.