§ 4—5. Воєнні кампанії та події 1915—1916 рр.

За Цим Параграфом Ви Зможете: характеризувати розгортання воєн- них дій у 1915—1916 рр.; порівню- вати воєнні кампанії 1915 та 1916 рр.; визначати особливості війни на морі та підводної війни; наводити факти виснаження воюючих держав затягу- ванням війни; пояснювати, яким був вплив війни на суспільство.
ПригаДайте
1. Якими були результати війни на- прикінці 1914 р.? 2. Покажіть на карті атласу основні театри воєнних дій першого року війни.
16

Воєнні Дії в 1915 р. У 1915 р. на Західному фронті вста- новилося відносне затишшя. Французьке й британське ко- мандування прагнули в умовах позиційної війни виграти час для модернізації військового виробництва у своїх країнах і на- копичення ресурсів для здобуття перемоги. Німецьке команду- вання вирішило перенести основний тягар військових зусиль на Східний фронт, щоб завдяки здобутим там перемогам спробу- вати примусити Росію до сепаратного миру, розколоти Антанту
й вирватися з лещат війни на два фронти.
На Західному фронті в 1915 р. воєнні дії зводилися до від- січі німецькою армією атак військ Антанти в Шампані, Артуа та Фландрії. Своїми стрімкими контратаками німецькі війська зводили нанівець усі успіхи противника.

§ 4—5. Воєнні кампанії та події 1915—1916 рр.

У квітні 1915 р. британські й французькі війська здійсни- ли десантну операцію, намагаючись перекрити протоки Босфор і Дарданелли. Операція зазнала невдачі. Турецькі війська по- вністю заблокували десант союзників, який у грудні того ж року залишив захоплений плацдарм.
Тими ж днями завершилися переговори країн Антанти з Іта- лією. За Лондонським договором, підписаним 26 квітня 1915 р., Італії гарантувалося право встановлення протекторату над Ал- банією, отримання Трентіно, Трієсту та інших австрійських об- ластей з італійським населенням. Після цього Італія розірвала угоду про Троїстий союз та оголосила війну Австро-Угорщині. Проти останньої утворився новий Італійський фронт, де австро- угорське командування тримало десять дивізій. Це ослаблювало позиції Німеччини на інших фронтах.
На Східному фронті, готуючись до воєнної кампанії 1915 р., із підрозділів, що прибули із Заходу та тилу, німецьке коман- дування сформувало дві нові армії. Російські війська в цей час усе більше відчували нестачу зброї, боєприпасів, обмундиру- вання, медикаментів тощо. При цьому здійснення наступаль- них операцій на прохання союзників із метою полегшити їхнє становище на Заході призводило до постійної передислокації (переміщення) з’єднань та ослаблення бойових сил російських армій. Німеччина завдяки шпигунській практиці добре знала сильні й вразливі місця Росії.
На початку травня 1915 р. після тривалої артилерійської підготовки австро-угорські війська прорвали російський фронт між Горліце й Тарнувом і перейшли в наступ. Горліцький прорив 2—10 травня створив сприятливі умови для подальшого спіль- ного наступу німецьких та австро-угорських військ, що тривав до жовтня 1915 р. У липні німецькі війська розпочали великий наступ у Польщі та Литві. У серпні вони захопили Варшаву. Російські війська відступали, зазнаючи великих втрат. До кінця воєнної кампанії 1915 р. на Східному фронті німецькі та австро- угорські війська захопили Польщу, Литву, частину Латвії та Бі- лорусі, Галичину, Буковину й частину Волині. Втрати російської армії досягли 850 тис. убитими й пораненими та 900 тис. поло- неними. Однак розрахунки німецького командування примуси- ти Росію до сепаратного миру не виправдалися. Російська армія змогла зупинити просування противника на схід. Результатом воєнної кампанії став перехід до позиційної війни на всьому Східному фронті, що розтягнувся від берегів Ризької затоки до кордонів Румунії.
На початку вересня 1915 р. Болгарія офіційно приєднала- ся до блоку Центральних держав. У жовтні 1915 р. війська Німеччини, Австро-Угорщини й Болгарії загальною кількістю
500 тис. осіб виступили проти 250-тисячної сербської армії. Росія надати допомогу Сербії та сусідній Чорногорії не могла, а французькі й британські війська прибули запізно, і створений ними Салонікський фронт не допоміг.
Уся територія Сербії була окупувана. Залишки сербської армії разом із королем, здійснивши важкий зимовий перехід через гори Албанії, досягли Адріатичного моря, звідки були

Кулеметники в протигазах. 1915 р.

Австрійські піхотинці в горах взимку 1915 р.

розділ I. Перша світова війна. Війна та революції

евакуйовані британським флотом на грецький острів Корфу. На початку 1916 р. акт капітуляції підписав уряд Чорногорії. Поразка Сербії та Чорногорії дала змогу Німеччині й Австро- Угорщині встановити прямий зв’язок з Османською імперією.

Воєнні Дії в 1916 р. Німецьке командування, пам’ятаючи про досвід воєнної кампанії 1915 р., розуміло, що до- сягти бажаного результату війни на Сході неможливо. Тому в 1916 р. було вирішено завдати головного удару на Заході. Місцем для операції обрали виступ фронту біля фортеці Вер- ден, яку французьке командування вважало воротами до своєї столиці й намагалися утримати за будь-яку ціну. У той же час німецьке командування розуміло, що побоювання втра- тити цю позицію примусить французьких генералів кинути туди значні сили, і тоді можна буде «перемолоти, як у млині,
французькі дивізії».
21 лютого 1916 р., випустивши з важких гармат протягом кількох годин понад 2 млн снарядів по Вердену і його околи- цях, на ділянці фронту в 10 км перейшли в атаку 12 німецьких дивізій. Розпочалися запеклі бої. Німецькі солдати під Верде- ном уперше використали нову зброю — вогнемети. 25 люто- го німецькі війська захопили форт Дуомон, що панував над фортецею й усією місцевістю. Французьке командування для уникнення катастрофи спрямувало під Верден військові частини з інших ділянок фронту. У результаті цього на початок березня кількість французьких військ зросла вдвічі. Стало зрозуміло, що німецький план операції провалився. За наступні кілька місяців кровопролитних боїв ціною величезних втрат німецькі війська заглибилися у французьку оборону лише на 7 км й за- хопити Верден не змогли. Верденська «м’ясорубка», або «млин» Мааського району, як його називало німецьке командування, завершилася в грудні 1916 р.
Верденська битва стала найбільшою і найтривалішою в Пер- шій світовій війні. Її «м’ясорубку» пройшли 50 німецьких
18

§ 4—5. Воєнні кампанії та події 1915—1916 рр.

Документи роЗПоВіДають
уривок зі статті в газеті «русский инвалид» про Верденську битву (1916 р.)

Воєнних кореспондентів можна зрозуміти, що німці, як і раніше, атакували щільними масами, які скошува- лися французькою артилерією й одразу замінювалися новими лавами щільних ланцюгів (за деякими відомос- тями — навіть колом); ця німецька тактика відмінного рангу (нещадного натиску за будь-яку ціну) вже зовсім не відповідає стану запасу людей німеччини і є актом відчаю…
Під час першого натиску німців французькі батареї, які добре пристрілялися до ділянок місцевості, що ле- жала попереду, обстрілювали щільні наступаючі лави ворога та змітали їх убивчим вогнем. Коли завдяки

повторним атакам нових ворожих мас частина німців просунулася дуже близько до першої лінії французів, уночі французьким військам наказано було відійти на другу лінію окопів. і зранку французькі батареї знову стали косити німців, які наступали на новій ділянці, і так далі, поки французи не дійшли до головної оборонної лінії… тут вони контратаками в штики зупинили против- ника, причому частина німців була оточена…

? 1. Яку тактику застосували німці та французи під Верденом? 2. Поясніть, чому Верденську битву на-
зивали «м’ясорубкою» або «млином».

дивізій із 125 і 65 французьких із 95. Вона мала характер боїв на виснаження, що обумовило величезні втрати обох сторін, які досягали 70—100 %. Верден став одним із символів безглуздого кровопролиття в роки Першої світової війни.
Успіху французької армії під Верденом значною мірою сприяло те, що на Східному фронті, за наполяганням союз- ників, на початку червня 1916 р. перейшли в наступ росій- ські війська, очолювані генералом олексієм брусиловим. Їм вдалося прорвати фронт одразу в чотирьох місцях. Завдяки цій новій тактиці, коли удар завдавався не на одній, а на де- кількох ділянках, противник не міг зосередити достатньо сил для відсічі наступу.
Упродовж 4 червня — 20 вересня 1916 р. в результаті Бруси-
ловського прориву, як назвали цю операцію, російські війська знову зайняли частину Волині, Галичини, Буковину й дося- гли Карпатських перевалів. Втрати загиблими й пораненими в австро-угорській армії досягали 1,5 млн осіб, у російській — 500 тис. осіб за офіційними даними й від 980 тис. до 1,6 млн за іншими підрахунками.
Брусиловський прорив став єдиною операцією війни, на- званою за ім’ям генерала, що керував нею. За втратами з обох сторін він став однією з найбільших битв війни, однак, за спога- дами О. Брусилова, «ніяких стратегічних результатів ця опера- ція не дала», оскільки «Західний фронт головного удару так і не завдав». Існує думка, що в цій битві були використані останні ресурси російської армії і втрачені надії на перемогу у війні. Під впливом російських перемог на Східному фронті Руму-
нія вступила у війну на боці Антанти й оголосила війну Австро- Угорщині. За це держави Антанти пообіцяли віддати Румунії Трансильванію, частину Буковини й Банат. Проте румунські війська зазнали поразки від німецьких, австро-угорських і бол- гарських дивізій, а країну було окуповано. Росії довелося ря- тувати нового союзника, перекинувши до Румунії значні сили. У 1916 р. тут утворився Румунський фронт.
1 липня 1916 р. британське й французьке командування роз-
почало ретельно підготовлений великий наступ на річці Соммі.

«Верденська м’ясорубка». 1916 р.

Олексій Брусилов

19

розділ I. Перша світова війна. Війна та революції

Британський танк «Марк і»,
що брав участь у першому у світі танковому бою під час битви
на Соммі 15 вересня 1916 р.

Загибель пасажирського пароплава
«Лузитанія» біля берегів ірландії після торпедної атаки німецького підводного човна «U-20».
травень 1915 р.

блокада — військова, полі- тична або економічна ізоля- ція чи оточення держави або її частини, групи держав, їхніх збройних сил, насильницьке порушення їхніх зовнішніх зв’язків із метою примусити виконати вимоги організато- рів блокади.

20

Шквальний артилерійський вогонь, що тривав сім днів, зруй- нував німецьку систему укріплень. На кожен метр землі бри- тансько-французька артилерія вивергнула близько однієї тонни металу. Після цього в наступ рушила піхота, яку вперше в іс- торії підтримували танки.
Проте навіть застосування танків не допомогло подолати добре укріплену багатокілометрову смугу німецької оборони. У листопаді 1916 р. битва на річці Соммі завершилася. Британ- сько-французькі війська просунулися вперед на ділянці фронту завдовжки в 35 км і вглиб до 10 км. Втрати британсько-фран- цузької армії становили близько 620 тис. осіб, німецької — по- над 450 тис. Битва ще раз продемонструвала неспроможність тактики планомірного фронтального наступу.
Основним підсумком Брусиловського прориву та битви на річці Соммі став остаточний перехід стратегічної ініціативи від Центральних держав до Антанти.

Війна на морі. ПіДВоДна Війна. Напередодні війни Німеч- чина та Австро-Угорщина приділяли значну увагу створен-
ню свого військово-морського флоту, але не змогли випередити держави Антанти. На серпень 1914 р. Німеччина та Австро- Угорщина мали 189 військових суден і 24 підводні човни, а держави Антанти — 318 військових суден і 95 підводних човнів. Це спричинило те, що після початку війни німецький та австро-угорський флоти зазнали ряд поразок. Наприкінці 1914 р. після розгрому німецької ескадри в Південній Атлан- тиці біля Фолклендських островів Німеччина та її союзники опинилися в морській блокаді. У Північному морі панував флот Великої Британії, Середземне море контролювали британський і французький флоти. Росія володарювала на Чорному морі. Дії німецького флоту обмежувалися Балтійським морем, австро- угорського — Адріатичним.
Змінити ситуацію на морі німецьке та австро-угорське ко- мандування розраховувало за допомогою широкого застосуван- ня порівняно нової зброї — підводних човнів, розгорнувши підводну війну. У перші дні війни підводні човни показали свою ефективність. Так, 22 вересня 1914 р. німецький під- водний човен «U-9» поблизу узбережжя Нідерландів за одну атаку потопив три британські крейсери, залишившись не- ушкодженим.
У лютому 1915 р. Німеччина оголосила води, що омивають Велику Британію, зоною бойових дій. Це означало, що будь- який новий корабель, навіть нейтральної країни, знищувати- меться підводними човнами без попередження. На початку травня 1915 р. об’єктом атаки німецьких підводників став британський трансатлантичний лайнер «Лузитанія» із 1960 пасажирами на бор- ту, серед яких було 124 громадянина США. Загинуло 1198 осіб. Це була одна з найбільших морських катастроф в історії люд- ства. Американський уряд виступив із рішучим протестом, ви- магаючи обмежити підводну війну, оскільки, крім людських жертв, вона завдавала значних збитків торгівлі. Німеччина, не бажаючи йти на конфлікт із США, віддала наказ не топити

§ 4—5. Воєнні кампанії та події 1915—1916 рр.

пасажирські судна без попередження. Однак командири під- водних човнів фактично ігнорували його.
31 травня — 1 червня 1916 р. у Північному морі, біля Ют-
ландського півострова (Данія), відбулася єдина за всю війну ве- лика морська битва між британським та німецьким флотами. У ній взяли участь основні сили флотів — понад 250 суден з обох сторін. Німецький флот спробував прорвати блокаду, роз’єднати британський флот і розбити його частинами, але не зміг це зробити та спішно відійшов до баз. У битві бри- танський флот втратив 14 суден, німецький — 11. Ютланд- ська битва, як і ті, що відбулися біля Вердена й на Соммі, показала неможливість досягти перелому в ході війни однією вирішальною битвою. До кінця війни головні сили німецького флоту великих рейдів у відкритому морі більше не здійсню- вали, обмежуючись підводною війною. Від нападів німецьких підводних човнів загинуло близько 6 тис. суден держав Антан- ти та її союзників. Це лише спричиняло зростання обурення світової громадськості діями Німеччини, але не змогло прине- сти їй перемогу у війні.

ВиСнаження Воюючих Сторін. Кінець 1916 р. став пово- ротним моментом у Першій світовій війні. В усіх воюючих країнах її затягування призвело до виснаження матеріальних ресурсів, погіршення забезпечення продовольством, зростання невдоволення населення. Генерал Е. Людендорф характеризував становище Німеччини як «надзвичайно важке і майже безвихід- не». Французький президент Р. Пуанкаре заявляв: «Повсюдно серед населення Парижа помітний тривожний настрій, кількість тих, хто не вірить у перемогу, зростає. Починаються страйки.
Кожного дня ми переживаємо таку небезпеку».
Солдати на фронтах втомилися від тривалої війни й окопно- го життя. Поширювалися відмови йти в атаку, солдатські бунти, убивства офіцерів, випадки дезертирств і братання із солдатами противника.
Розраховуючи на короткочасність війни, уже в 1915 р. вою- ючі держави зіткнулися з труднощами в забезпеченні своїх ар- мій. Для збільшення військового виробництва в країнах-учас- ницях війни було запроваджене державне регулювання економіки. Для цього створювали спеціальні органи: Військово-промисло- вий комітет у Німеччині, міністерства військового забезпечен- ня у Франції та Великій Британії, особливі наради (з оборони, транспорту, палива, продовольства) у Росії тощо.
У зв’язку з призовом чоловіків до армії виник дефіцит ро- бочої сили. Для його подолання до промислового виробництва залучали жінок. Так, якщо напередодні війни в промисловості Франції працювало 487 тис. жінок, то наприкінці 1916 р. — 625 тис. При цьому їх зарплата була на 30—40 % нижчою, ніж у чоловіків, а робочий день у зв’язку з потребами війни на де- яких підприємствах досягав 12 годин.
Призов до армії значної кількості селян мав негативні наслідки для виробництва продуктів харчування. У Франції з 5,6 млн працездатного населення в селах наприкінці 1916 р.

рекламна листівка останнього рейсу «Лузитанії» з попередженням посольства німеччини. 1915 р.

німецький генерал еріх Людендорф

Анрі Барбюс. 1916 р.
22

залишилося 3 млн осіб. У всіх воюючих країнах, крім Вели- кої Британії, виробництво продовольчих товарів скоротилося. Жири та м’ясо стали дефіцитом. За підрахунками німецького лікаря А. фон Вассермана, на середину 1917 р. кількість ка- лорій, яку щоденно споживала людина порівняно з довоєнним часом, у середньому зменшилася у 2,7 разу.
Особливо складною була ситуація в Німеччині, яка тра- диційно ввозила продукти харчування. Їх нестача примусила уряд заборонити відгодівлю худоби пшеницею і картоплею та дозволити використання різноманітних ерзац-продуктів (час- тину речовин у їхньому складі замінювали на штучні). Однак наповнення продуктових карток у Німеччині не задовольняло навіть фізіологічних потреб людини. Голод, хвороби, зниження народжуваності призвели до загальних втрат мирного населення Німеччини, що становили близько 6 млн осіб.
На прифронтових територіях постійною небезпекою для ци- вільного населення стали обстріли з далекобійних гармат. Для бомбардування цивільних і воєнних об’єктів у тилу використо- вували авіацію. На територіях, що опинилися під окупацією, звичним явищем були реквізиції і контрибуції.
Загальне обурення викликало вивезення 60 тис. бельгій- ських робітників на примусові роботи до Німеччини, де вони мали працювати на промислових підприємствах для потреб ні- мецької армії. Така ситуація виникла в роки Першої світової війни й викликала загальне обурення у світі, а під час Другої світової війни стала звичним явищем у діях окупаційної влади. Наприкінці 1916 р. становище Німеччини ускладнилося.
Ситуація на фронтах була напруженою. Велика Британія та її союзники оволоділи всіма німецькими колоніями та проводи- ли жорстку морську блокаду. Невтішні перспективи призве- ли до того, що на початку грудня 1914 р. Німеччина від імені Центральних держав запропонувала країнам Антанти розпочати переговори про мир. Однак уряди держав Антанти відхилили цю пропозицію.
антиВоєнні ВиСтуПи. Хвиля патріотизму, що охопила вою- ючі країни на початку війни, поступово вщухла. На початок 1916 р. дедалі більше людей бажали лише її швидкого завер- шення. Так, 1 травня у столиці Німеччини відбулися демонстра- ції під гаслами «Кінець війні!», «Геть уряд!». 21 жовтня 1916 р. в Австро-Угорщині, прагнучи примусити правлячі кола змінити свою політику та припинити війну, соціал-демократ Фрідріх Адлер застрелив голову уряду країни графа К. фон Штюргка. У Франції величезний вплив на настрої громадськості мало ви- дання в 1916 р. книги письменника-фронтовика Анрі Барбюса
«Вогонь». У ній він розповів про поступове усвідомлення фран- цузькими солдатами невиправданості жертв війни.
У Великій Британії на посилення антивоєнних настро- їв і страйкового руху уряд відповів запровадженням влітку 1915 р. закону «Про військове спорядження». За ним будь- яке підприємство могло бути оголошене таким, що «працює на війну», тоді його робітники позбавлялися права на страйк.

§ 4—5. Воєнні кампанії та події 1915—1916 рр.

Однак патріотичні заклики об’єднатися й забути всі суперечки до перемоги у війні не підтримало населення.
Навесні 1916 р. спалахнуло національно-визвольне повстан-
ня проти британського панування в Ірландії. За досягнутими раніше домовленостями між британським урядом та лідерами ірландського визвольного руху в 1914 р. Ірландія мала отрима- ти статус домініону, але цьому завадила війна. Це спричинило антибританське повстання в країні. У ніч на 24 квітня 1916 р. 1,2 тис. повстанців захопили важливі пункти в Дубліні й про- голосили Ірландію незалежною республікою. Британська влада застосувала проти «бунтівників» 20-тисячну армію й до травня придушила повстання. Близько 3 тис. його учасників заарешту- вали, а 16 осіб стратили.
Поширення антивоєнних настроїв призвело до посилення в суспільстві симпатій до соціал-демократичних партій. При цьому соціал-демократи не були єдиними у ставленні до війни. Ліві засуджували війну як імперіалістичну й загарбницьку, за- кликали перетворити її на громадянську й усунути правителів своїх держав. Праві обмежувалися вимогами негайно припини- ти війну й укласти справедливий мир.

Стінопис (мурал) у Белфасті (Північна ірландія), присвячений подіям
1916 р. в дубліні

 Воєнна кампанія 1915 р. не привела до перемоги жод- ну зі сторін. німеччина й Австро-Угорщина примусили ро- сію залишити значні території та домоглися приєднання до свого блоку Болгарії. Однак країни Антанти мали більші людські ресурси і промисловий потенціал, що дозволяло їм поступово нарощувати стратегічну перевагу. Зосеред- ження німецьких та австро-угорських військ на Сході до- зволило Антанті підготуватися до активних дій на Заході.
 Під Верденом зазнав поразки план німецької воєнної кампанії 1916 р., в основі якого було «ведення наступу

недостатніми силами, але рішуче». Головною причиною поразки німеччини стала перевага Антанти в людських і матеріальних ресурсах. Успіху французьких військ під Верденом сприяв також Брусиловський прорив на Схід- ному фронті. разом із битвою на Соммі він засвідчив про перелом у ході кампанії на користь держав Антанти.
 Затягування війни призвело до ускладнення соці- ально-економічної ситуації у воюючих державах. Одним із її проявів стало поширення антивоєнних настроїв у су- спільстві.

1. де і коли німецьке командування вперше в іс- торії вдало застосувало хімічну зброю? 2. Яка держава приєдналася до блоку Центральних держав на початку вересня 1915 р.? 3. Коли розпочалася Вер- денська битва? 4. Яким був результат Брусиловського прориву? 5. Що таке блокада? 6. Коли відбулося на-
ціонально-визвольне повстання в ірландії?
7. Як відбувалися воєнні дії на фронтах Першої сві- тової війни в 1915 р.? 8. розкрийте взаємозв’язок
між перебігом воєнних дій на різних фронтах у 1915— 1916 рр. 9. Якими були підсумки воєнної кампанії 1916 р.? 10. Охарактеризуйте розгортання бойових дій на морях у роки війни. 11. наведіть факти, що свідчать про виснаження воюючих сторін. 12. Якими були основні прояви антивоєнного руху?
13. Продовжте складання таблиці «Основні по- дії та результати (за роками) Першої світової

війни». 14. Простежте за картою атласу, як розгортали- ся воєнні дії в 1915—1916 рр. 15. Об’єднайтеся в малі групи й обговоріть, якими були підсумки війни на кінець 1916 р.

т1о6р. иіск Александр Шталь про результати під — водної війни у книзі «розвиток методів операцій
підводних човнів у війні 1914—1918 рр.» писав: «У роки Першої світової війни в німеччині побудували 344 під- водні човни, із яких 178 було втрачено… Субмарини по- топили 5861 судно (не враховано судна тоннажем менше 100 т). найбільші втрати суден були в 1917 р. — 2734… на один загиблий (німецький) підводний човен припада- ло 33,78 знищених суден (держав Антанти)». Які висновки про перебіг підводної війни можна зробити на підставі наведених даних? Визначте роль і вплив підводної війни на загальний хід Першої світової війни.