Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

О. В. Гісем, О. О. Мартинюк

Всесвітня історія
Профільний рівень

Підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Харків Видавництво «Ранок»
2018

УДК [37.016:94](075.3) Г51

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
(наказ Міністерства освіти і науки України від 31.05.2018 № 551)
Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

Гісем О. В.
Г51 Всесвітня історія (профільний рівень) : підруч. для 10 кл. закл. загал. серед. освіти / О. В. Гісем, О. О. Мартинюк. — Харків : Вид-во «Ранок», 2018. — 240 с., іл.
ISBN 978-617-09-4342-2.
УДК [37.016:94](075.3)

ISBN 978-617-09-4342-2

© Гісем О. В., Мартинюк О. О., 2018
© ТОВ Видавництво «Ранок», 2018

Шановні десятикласники і десятикласниці!
У 10 класі ви продовжите вивчення курсу всесвітньої історії. Запорукою успішної роботи на уроках і вдома є вмін- ня працювати з підручником. Перш ніж розпочати роботу, необхідно ознайомитися зі змістом підручника та його струк- турою.
Матеріал курсу об’єднано у вісім розділів, кожен із яких складається з параграфів. Для зручності параграфи розподілено на пункти — окремі логічно завершені частини, що послідовно розкривають зміст теми. У тексті ви зустрінете виділені слова і дати. На них треба звертати особливу увагу. Історія, як ви вже знаєте, має власну термінологію, яку необхідно розуміти. Під- ручник містить дати основних подій, визначення понять і тер- мінів, персоналії історичних діячів. Працюючи з матеріалом параграфів, обов’язково перевіряйте себе, щоб переконатися, чи правильно ви їх запам’ятали.
Краще засвоїти навчальний матеріал допоможуть історичні документи, ілюстрації, карти та схеми. Під час роботи з пара- графом необхідно обов’язково прочитати включений до нього документ і відповісти на запитання. Розглядаючи ілюстрації, звертайте увагу на підписи, що пояснюють зміст зображеного. Схеми розкриють зв’язки між складовими історичних явищ, пояснять їх особливості тощо.
Параграф завершують висновки, які допоможуть вам визна- чити провідні ідеї теми. Запитання та завдання до параграфів спрямовані на формування різноманітних умінь та навичок.
У додатках до підручника ви знайдете словник термінів і понять, хронологічну таблицю з датами основних подій, пла- ни-схеми для самостійної роботи з підручником та додатковою літературою.
Підручник супроводжує електронний освітній ресурс interactive.ranok.com.ua, на якому розміщено додаткову інфор-

мацію, фрагменти документів та запитання до них, завдання для узагальнення знань і підготовки до тематичного контролю, що виконуються в режимі онлайн. Спеціальні позначки і на
полях підручника підкажуть, коли слід звернутися до електрон-
ного додатка.

Сомма — ясний день.
Краєвид із британських окопів
на німецьку лінію фронту та мінні кратери (фрагмент).
Художник Вільям Орпен. 1917 р.
3

Навчальний матеріал у підручнику структуровано за рубри- ками, що полегшить вашу роботу на уроці та вдома.
 За цим параграфом ви зможете — ця рубрика містить стислий виклад основної навчальної мети.
 Пригадайте — запитання, розташовані в цій рубриці, до- поможуть вам пригадати раніше вивчений матеріал і краще зрозуміти новий.
 Документи розповідають — тут наведені фрагменти історич- них джерел і запитання до них.
 Цікаві факти — у цій рубриці ви знайдете додаткову інфор- мацію, пов’язану зі змістом матеріалу параграфа.
 Постать в історії — під такою рубрикою розміщено інформа- цію про видатних історичних діячів, що мали важливий вплив на розвиток подій.
 Словник — саме тут пояснюються наведені в тексті нові по- няття й терміни.
 Висновки — у цій рубриці подано стислий виклад провідних думок, розкритих у тексті параграфа.
 Запитання та завдання — тут вміщені запитання й завдан- ня до параграфів, які розподілені на чотири групи. Звертайте увагу на умовні позначення поряд із ними: вони підкажуть вам, що і як необхідно виконувати.

Перевірте, як ви запам’ятали. За допомогою цих запи- тань ви зможете здійснити самоперевірку й дізнатися, чи
добре ви запам’ятали основні факти з розглянутого матеріалу.
Подумайте і дайте відповідь. Запитання цієї рубрики до- зволять вам осмислити прочитане.
Виконайте завдання. Виконання цих практичних завдань розвиватиме ваші навчальні вміння (працювати з історич-
ною картою, складати плани, таблиці тощо).
Творче завдання. Тут ви знайдете багато цікавих завдань, які слід виконувати за допомогою пошукових систем Ін- тернету або додаткової літератури за вказівкою вчителя. Вони також будуть корисними для учнів, які прагнуть поглибити
свої знання.

Із повагою, автори

Вікно, відкрите на вулицю Пентьєр (фрагмент).
Художник Пабло Пікассо. 1920 р.
4

§ 1. Вступ
Поняття «XX Століття» у СВітоВій іСторії. Всесвітню іс- торію, як ви вже знаєте, дослідники поділяють на кілька історичних періодів — етапів політичного, соціально-економіч- ного й культурного розвитку, що характеризуються визначними подіями, явищами, процесами тощо. У попередніх класах ви ознайомилися з подіями історії Стародавнього світу, Середніх віків і Нового часу. Цього навчального року ви розпочнете ви-
вчення історії Новітнього часу.

§ 1. Вступ

За Цим Параграфом Ви Зможете: дізнатися, який період всесвітньої історії ви вивчатимете в 10 класі; визначати характерні риси поняття
«XX століття» у світовій історії; ха- рактеризувати основні особливості розвитку людства в 1914—1945 рр.
ПригаДайте
1. Який період всесвітньої історії ви

ПСеріОди В

еСВітньОї іСтОрії

вивчали минулого року? назвіть його хронологічні межі. 2. Які події істо- рії нового часу, що відбулися у світі наприкінці XVIII — на початку XX ст., ви вважаєте найважливішими? Пояс- ніть свою точку зору. 3. Які основні зміни відбулися в господарстві, полі- тичному житті, суспільному розвитку, культурі та побуті населення провід-

Підручник, який ви тримаєте в руках, допоможе вам ді- знатися про те, які події відбувалися у світі в 1914—1945 рр. Цей період історії Новітнього часу складний і суперечливий за змістом.
У 1914—1918 рр. людство опинилося у вирі подій одного з найспустошливіших на нашій планеті воєнних протистоянь. Ця війна вперше в історії людства набула глобального характеру й тому отримала назву Першої світової війни. Поряд із цим у між- воєнний період також відбувалися збройні сутички та локальні конфлікти.
Після завершення Першої світової війни представники різ- них соціально-політичних сил стали формувати й пропагувати власне бачення того, яким шляхом має розвиватися суспільство. Зіткнення між ними мали визначальний вплив на розвиток то- гочасного світового співтовариства.
Особливим явищем політичного життя XX ст. стала поява
тоталітаризму.
Тоталітаризм став одним із гірких плодів доби індустріаліза- ції, коли значна частина людей повірила в можливість «плано- вої», повністю регульованої перебудови суспільства. Непомітно для себе людина перетворилася на «коліщатко і гвинтик» вироб- ничої і державної машини, втративши можливість самостійно приймати рішення. За своєю сутністю тоталітаризм був проти- лежністю демократизму та гуманізму.
Перша половина XX ст. стала часом виникнення тоталітар- них режимів — більшовицького, фашистського і нацистського. Масштабні й одночасно криваві експерименти над суспільством, здійснювані ними, завершилися повним крахом.
У країнах, що обрали демократичний шлях, у цей період відбувалися процес подальшого розвитку ринкової економіки, ліберальної демократії, зміцнення громадянського суспільства та правової держави.

них держав світу наприкінці XVIII — на початку XX ст.? 4. Визначте основні тенденції соціально-еконо- мічного, політичного та культурного розвитку людства кінця XIX — по- чатку XX ст. 5. Покажіть на карті атласу країни, із подіями в яких ви познайомилися минулого року, а та- кож держави-метрополії та їхні коло- ніальні володіння на початок XX ст.

історія новітнього часу — період всесвітньої історії піс- ля історії нового часу, що охоплює події, які відбувалися в 1914 р. — на початку XXI ст.
Світова війна — організована збройна боротьба між держа- вами, у якій брала участь біль- шість країн світу.
глобальний (від латин. куля) — той, що стосується території всієї земної кулі, все- світній, всеохоплюючий тощо.
тоталітаризм (від латин. весь, цілий) — форма правління, за якої державна влада дес- потично контролює всі сфери життя суспільства (економіку, політику, культуру, приватне життя громадян тощо).

5

Афіша кінофільму «Метрополіс» режисера Фріца Ланга. 1927 р.
6

Важливим явищем тогочасного політичного життя стало розгортання національно-визвольних рухів. Народи, що не мали власної державності, прагнули здобути суверенітет і стати пов- ноправними членами світового співтовариства. Під гаслами на- ціоналізму в цей період розпадалися багатонаціональні імперії, утворювалися нові незалежні держави в Європі, активізувалися визвольні рухи в Азії та Африці.
Міжнародні відносини в цей період були досить напружени- ми. Версальсько-Вашингтонська система, сформована країнами- переможницями Першої світової війни, не змогла справедливо розв’язати проблеми післявоєнного врегулювання відносин і за- побігти виникненню нових міжнародних конфліктів. Період стабільності Версальсько-Вашингтонської системи змінився кризою, а згодом її розпадом і початком Другої світової війни. Її жахливі наслідки переконливо довели, що наступної світової війни людство не переживе. Це й спонукало країни об’єднати свої зусилля для пошуку шляхів мирного співіснування й уник- нення глобальних конфліктів у майбутньому.
XX століття увійшло в історію як доба великих наукових відкриттів, що повністю змінили вигляд тогочасного суспіль- ства. На початку XX ст. у провідних країнах світу завершилася індустріальна, у середині століття — розпочалася науково-техніч- на, а в останній чверті — інформаційна революція.

оСноВні тенДенЦії СВітоВого СоЦіально-економічного, Політичного і культурного роЗВитку в 1914—1939 рр. Порівняно з попередніми століттями виникає враження, що в цей період людство стало розвиватися швидше. За життя одного покоління докорінно змінювалося середовище існуван- ня. Так, у 1903 р. людство побачило політ першого літака,
а в 1961 р. стало свідком польоту людини в космос.
У першій половині XX ст., як і в попередньому столітті, найбільші зрушення відбувалися в Західній Європі та США (спільна назва — Захід). Тут завершилося формування індустрі- ального суспільства. Небачене до того зростання продуктивних сил і виробництва спонукало країни Заходу шукати нові ринки збуту своїх товарів і призвело до гострої конкуренції між ними. Переділивши світ, вони у своїх колоніальних володіннях і за- лежних країнах нищили традиційні системи господарювання, насильно втягуючи народи Азії, Африки та Латинської Америки до системи світового господарства. Результатом економічної екс- пансії Заходу стала взаємопов’язаність економік окремих країн у єдине ціле. Це наочно продемонструвала «велика депресія» 1930-х рр., яка розпочалася в США та охопила більшість країн світу, перетворившись на першу світову економічну кризу.
У першій половині XX ст. відбулася зміна економічного лі- дера світу. У попередньому столітті ним була Велика Британія, яку на початку XX ст. витіснила Німеччина, а в 1920-ті рр. остаточно утвердилася провідна економічна роль США.
Перша світова війна й особливо економічна криза 1929— 1933 рр. сприяли становленню системи державного регулювання економіки. У деяких країнах відбулося повне одержавлення

§ 1. Вступ

Документи роЗПоВіДають
«XX століття» очима відомих людей
Британський письменник Вільям Голдінг: «не можу не думати, що це було найшаленіше століття за всю іс- торію людства».
Французький еколог Рене Дюмон: «Я бачу його лише як століття війн і різанин».
Італійська дослідниця Ріта Леві Монтальчіні: «По- при все були в цьому столітті й революції на краще… виникнення четвертого стану, здобуття прав жінками після віків гноблення».
Італійський вчений Соверо Огоа: «найфундамен- тальнішим здобутком став прогрес науки, яка зробила справді надзвичайний ривок. Ось що характеризує наше століття».
Британська політична діячка Маргарет Тетчер: «Єв- ропейський Союз принципово не може бути “демокра- тичною” структурою: спроби досягти цієї ілюзорної мети насправді ведуть до подальших обмежень бідних країн».

Американська суспільна діячка Анна Елеонора Рузвельт: «Майбутнє належить тим, хто вірить у красу своєї мрії».
Британський музикант Єгуді Менугін: «Коли б мені випало скласти підсумок XX ст., то я сказав би, що воно збудило найбільші сподівання, які тільки плекало люд- ство, і зруйнувало всі ілюзії та ідеали».
Британський мислитель Ісайя Берлін: «Я прожив більшу частину XX ст., не зазнавши, мушу додати, осо- бистих злигоднів. Однак я пам’ятаю, що це найжахли- віший в історії Заходу період».
Індійська політична діячка Індіра Ганді: «Я не ду- маю, що чоловіки звільнені більшою мірою, ніж жінки».
? 1. Які характерні риси XX ст. визначили його сучас- ники? 2. Які риси є позитивними, а які — негатив-
ними? Обґрунтуйте свою точку зору.

економіки (СРСР), а в Німеччині, Італії та Японії панував жор- сткий державний контроль. У США та скандинавських краї- нах запровадили більш дієвий опосередкований вплив держави на економіку, що не змінював її структури. Розвиток світової економіки почав відбуватися екстенсивним шляхом за рахунок залучення додаткових ресурсів.
У соціальній структурі суспільства статус еліти було закрі- плено за представництвом із промислової та фінансової сфер, а також колишньою аристократією. Новим явищем стало фор- мування середнього класу. Завдяки своєму стабільному і забез- печеному становищу він був зацікавлений у проведенні такої внутрішньої політики, яка унеможливила б соціальні потря- сіння. У середовищі робітництва вагоме місце посіла робітнича аристократія з високою професійною кваліфікацією та висо- кою оплатою праці. Робочий день із 60—70 годин скоротився до 40 годин на тиждень. З’явилися соціальне законодавство, система охорони праці, оплачувані відпустки тощо. Серед ро- бітництва збільшилася кількість жінок, хоча й зберігалася пев- на дискримінація в оплаті праці та умовах найму. Загалом ці явища були характерні для країн Заходу, а в житті населення решти країн світу таких змін не відбулося.
Принципово інша соціальна структура сформувалася у СРСР. Привілейоване становище тут посіла партійно-бюро- кратична еліта. Прошарок підприємців зник. Селянство пере- творили на колгоспників. Робітництво, офіційно оголошене авангардом суспільства, небагато отримало від революційних перетворень. Рівень життя залишався низьким.
Важливим явищем соціального життя країн Заходу була урбанізація. До кінця 1930-х рр. у більшості країн Європи та в США міське населення кількісно перевищувало сільське. Активно розгортався процес емансипації жінок. У роки Пер- шої світової війни їх масово залучали до виробництва. Після

Вуличний ліхтар.
Художник джакомо Балла. 1909 р.
7

війни майже в усіх країнах Європи жінки отримали виборчі пра- ва. Проте дискримінація жінок у всіх сферах життя залишалася. Перша світова війна стала поштовхом до значних соціаль- них потрясінь. В одних країнах відбулися революції, в інших правлячі кола провели досить глибокі реформи. Повоєнне за- гострення соціальної і політичної боротьби, криза існуючих інститутів влади спричинили виникнення нового політичного
явища — фашизму.
У Росії після утвердження влади більшовиків було вста- новлено так звану диктатуру пролетаріату й проголошено курс на будівництво соціалізму (комунізму).
Таким чином, після Першої світової війни перед світом по- стали три відмінні один від одного шляхи подальшого розвитку:
 розвиток ліберальної демократії;
 фашистська модернізація;
 комуністична модернізація.
Чимало змін відбулося також у сфері культури. У провід- них країнах світу завдяки розширенню можливостей доступу до освіти збільшилася кількість грамотних людей. Багато від- криттів було зроблено в різних галузях науки. Завдяки впро- вадженню досягнень науки і техніки у виробництво змінюва- лася якість життя людини. Звичним засобом пересування став автомобіль, набуло поширення використання побутової техніки тощо. У мистецтві в суперечках між прибічниками реалізму й модернізму народжувалися нові напрямки й течії. Чимало то- гочасних творів здобули загальне визнання й увійшли до скарб- ниці світової культури.

 У 10 класі ви розпочинаєте вивчення періоду новітньо- го часу у всесвітній історії. Він ознайомить вас із подіями, що відбувалися у світі протягом 1914—1945 рр.
 У всесвітньо-історичному розвитку людства в цей період співіснували творча й руйнівна основи. Спроби держав домогтися політичного та економічного пануван- ня поєднувалися з боротьбою народів за національне

самовизначення, ліберальну демократію, визнання прин- ципів захисту прав людини та вільний вибір форм орга- нізації суспільства.
 У соціально-економічному, політичному й культурному розвитку перший період історії новітнього часу мав багато нового порівняно з попереднім століттям, але одночасно був продовженням процесів, започаткованих у ньому.

1. назвіть хронологічні межі періоду всесвітньої історії, який ви будете вивчати. 2. Що таке світова
війна? 3. Які три тоталітарні режими виникли у Європі в перший період історії новітнього часу? 4. Яка країна в 1920-х рр. стала економічним лідером світу? 5. Що таке фашизм?

6. Чим XX ст. відрізняється від попередньо- го? 7. Охарактеризуйте періодизацію всесвітньої
історії. 8. Визначте основні тенденції світового соціаль- но-економічного, політичного і культурного розвитку в цей період.
9. Покажіть на карті атласу провідні країни світу станом на 1914 р. 10. Поясніть, як ви розумієте

висновки до параграфа (надалі доцільно виконувати таке завдання самостійно). 11. Складіть таблицю «Основні тенденції соціально-економічного, політичного і культур- ного розвитку людства в 1914—1945 рр.».

Сфера життя Які відбулися зміни

12. Британський історик ерік Гобсбаум назвав свою працю, присвячену історії XX ст., «Вік екстремізму».
З’ясуйте значення терміна «екстремізм». За додатковими джерелами доберіть факти, що підтверджують і спросто- вують думку вченого. Якою є ваша точка зору щодо того, як оцінити першу половину XX ст.?

8

розділ I. ПерШа СВітоВа Війна. Війна та реВолюЦії

§ 2—3. Початок Першої світової війни
Причини ПерШої СВітоВої Війни й Цілі Воюючих Дер- жаВ. Перша світова війна розпочалася 1 серпня 1914 р. і три- вала до 11 листопада 1918 р. За розмахом ця війна стала най-
більшою з усіх попередніх.
До Першої світової війни призвело загострення суперечно- стей між провідними державами світу на початку XX ст. Щоро- ку зростали їхні видатки на озброєння, шовіністична пропаганда розпалювала національну ворожнечу й ксенофобію. Правлячі кола все більше схилялися до здійснення загарбницьких планів силою зброї, постійно виникали нові міжнародні конфлікти. Характерним явищем тогочасних міждержавних відносин стало формування системи «озброєного миру», коли держави накопичу- вали величезну кількість озброєння, вважаючи його найкращою гарантією збереження миру.
Між провідними державами світу загострювалися економіч- ні суперечності, боротьба за ринки збуту своєї продукції та дже- рела сировини, спричинені їхніми геополітичними інтересами. Набирало обертів протистояння між двома угрупованнями єв- ропейських держав — Антантою та Центральними державами (або Четверним союзом, попередником якого був Троїстий союз). Особливої гостроти набув конфлікт інтересів Великої Британії та Німеччини. Ініціаторами розв’язання війни виступили прав- лячі кола Німеччини та Австро-Угорщини, хоча й інші країни також мали власні загарбницькі цілі.
У планах Німеччини було захоплення значних територій у Європі (Бельгія, Нідерланди, Україна, країни Балтії тощо) і «встановлення економічного панування Німеччини над Се- рединною Європою». Передбачалося завоювання Бельгійського і Французького Конго з метою створення величезної німецької
«Серединної Африки», встановлення контролю над Єгиптом, оволодіння африканським узбережжям Атлантики, витіснення британців із басейну Середземного моря, закріплення на Близь- кому Сході та в Китаї тощо. Правлячі кола Німеччини розра- ховували отримати від Франції 40 млрд франків контрибуції, від Великої Британії та США — по 30 млрд доларів.
Австро-Угорщина сподівалася підкорити Сербію, Болгарію й Чорногорію, заволодіти нафтовими родовищами Румунії, українськими землями Волинню і Поділлям, підвладними Ро- сії, встановити панування на Чорному, Адріатичному та Егей- ському морях.
Італія — союзниця Німеччини й Австро-Угорщини — ва- галася у визначенні своїх прагнень. На початку війни вона вела переговори з обома воюючими сторонами. Урешті-решт держави Антанти запропонували їй більші територіальні при- дбання, а Велика Британія погодилася надати велику позику. Це схилило Італію до переходу на бік противників Німеччини. Велика Британія вела війну за збереження колоніальної ім- перії та ослаблення свого головного конкурента — Німеччини.

За Цим Параграфом Ви Зможете: визначати причини війни і цілі вою- ючих держав; пояснювати, яким був привід до війни та як у війну вступи- ли великі держави; характеризувати розгортання воєнних дій у 1914 р.
ПригаДайте
1. Коли утворилися троїстий союз і Антанта? Які держави входили до цих угруповань? 2. У чому по- лягала система «озброєного миру»?
3. Які міжнародні конфлікти та кризи
відбувалися на початку XX ст.? 4. на- ведіть факти, що свідчать про розгор- тання гонки озброєнь у цей період.

і

Шовінізм — одна з агресив- них форм націоналізму, для якої характерна пропаганда непереможності й винятко- вості своєї нації, її зверхності над усіма іншими.
Пропаганда — форма кому- нікації, спрямована на поши- рення в суспільстві світогляду, тверджень, фактів, чуток та ін- ших відомостей для впливу на суспільну думку з метою формування певного спіль- ного ставлення до подій або громадської позиції.
ксенофобія — вороже, не- терпиме ставлення до всього чужого, іноземного.
геополітика — концепція, за якою на політику держав визначальний вплив мають географічні чинники: просто- рове розташування, розмір території, забезпеченість при- родними ресурсами й кіль- кість населення.
9

розділ I. Перша світова війна. Війна та революції

ерцгерцог Франц Фердінанд із дружиною Софією

Документи роЗПоВіДають

Британським інтересам відповідало намагання підірвати еконо- мічну могутність Німеччини, роль якої у світовій торгівлі зрос- тала. Також вона претендувала на німецькі колонії, прагнула відібрати в Туреччини Месопотамію (сучасний Ірак), Палестину. Франція сподівалася повернути Ельзас та Лотарингію, за- хоплені Німеччиною в 1871 р., а також заволодіти багатим на вугілля Саарським басейном та іншими німецькими земля-
ми, розташованими на лівому березі Рейну.
Росія мала на меті позбавити Німеччину й Австро-Угорщину впливу в Туреччині та на Балканах, досягти сприятливого режи- му контролю над чорноморськими протоками Босфор і Дарда- нелли. Крім того, вона сподівалася захопити західноукраїнські землі, що належали Австро-Угорщині.
Османська імперія мала намір повернути території, втрачені у війнах із Росією у XVIII—XIX ст. (зокрема Південь України та Крим). Румунія розраховувала одночасно на Північну Буковину, яка перебувала у складі Австро-Угорщини, та підпорядковану Росії Бессарабію.

лиПнеВа криЗа 1914 р. і Початок Війни. Приводом до по- чатку Першої світової війни став австро-сербський кон- флікт. 28 червня 1914 р. у боснійському місті Сараєві гаврило Принцип, сербський студент (боснійський серб), член таємної організації «Млада Босна», що боролася за об’єднання всіх південнослов’янських народів, убив наступника австро-угор- ського престолу ерцгерцога франца фердінанда та його дружину Софію Хотек. Ерцгерцог був головнокомандувачем армії Австро- Угорщини і прибув до Сараєва для участі у військових маневрах, що мали відбутися на кордоні із Сербією. Для сербського народу 28 червня було днем національного трауру — вшанування сер- бів, що загинули в битві з турками на Косовому полі в 1389 р. Сербські націоналістичні кола сприйняли візит ерцгерцога як образу. У Відні результатів розслідування очікувати не стали. Ні- мецький імператор Вільгельм II, лаконічно висловившись «тепер

Витяг із таємної доповідної записки міністра закордонних справ росії Сергія Сазонова (14 вересня 1914 р.)

1. Головна мета союзників — зламати могутність ні- меччини та її претензії на військове й політичне панування…
2. територіальні зміни мають визначатися принципом національностей.
3. росія приєднує до себе нижню течію німану та схід- ну частину Галичини, а до Царства Польського вона приєднує східну Познань, Силезію та західну частину Галичини.
4. Франція повертає назад ельзас-Лотарингію, додавши до неї яку хоче частину рейнської Пруссії та Пала- тинату.
5. Бельгія істотно розширює свою територію.
6. Шлезвіг-Голштинія повертається данії…

9. Сербія приєднує до себе Боснію і Герцеговину, дал- мацію та Північну Албанію…
11. Греція приєднує до себе південь Албанії, за винят- ком Валлони, яка відійде до італії.
12. Англія, Франція та Японія поділять між собою ні- мецькі колонії…
14. німеччина й Австрія заплатять воєнну контрибуцію.
? 1. Що визначалося головною метою Антанти? Чому це було важливо для її держав-учасниць? 2. Як ви розу-
мієте принцип, за яким Антанта збиралася здійснюва- ти територіальні зміни в разі перемоги? 3. Як плану- валося вирішити долю німецьких колоній? 4. Зробіть висновок щодо характеру цілей Антанти у війні.

10

§ 2—3. Початок Першої світової війни

або ніколи», запропонував австро-угорському імператору францу йосифу «покінчити із сербами», використавши вбивство в Сараєві як привід для оголошення війни. Для того щоб розпочати війну проти Сербії, австро-угорський уряд висунув вимоги, заздалегідь розуміючи, що вона їх відхилить. 23 липня сербський уряд отри- мав від Австро-Угорщини ультиматум.
Для відповіді на ультиматум сербському уряду було надано 48 годин. У разі неприйняття його умов у повному обсязі Ав- стро-Угорщина погрожувала розірвати із Сербією дипломатичні відносини. Провідні держави зайняли вичікувальну позицію. За 10 хвилин до завершення терміну ультиматуму Сербія заяви- ла, що погоджується на його умови, за винятком участі австрій- ської поліції у проведенні слідства щодо вбивства ерцгерцога на території Сербії. Це стало для Австро-Угорщини приводом для розірвання дипломатичних відносин із Сербією. 28 липня Австро-Угорщина оголосила війну. У ніч із 28 на 29 липня від- булося артилерійське бомбардування столиці Сербії Белграда. Після цього події розвивалися досить швидко.
ВСтуП у Війну Великих ДержаВ. ноВе «обличчя» Війни. Росія вважала, що для збереження свого авторитету має на- дати підтримку сербам. 31 липня вона здійснила часткову мобі- лізацію у військових округах, а також на Балтійському і Чорно- морському флотах. Німеччина звернулася до російського уряду з вимогою припинити мобілізацію і, не отримавши відповіді, 1 серпня розпочала загальну мобілізацію. Увечері того самого дня Німеччина оголосила війну Росії, а 3 серпня — Франції. 4 серп- ня Німеччина, що раніше звинуватила французів у порушенні нейтралітету Бельгії, сама знехтувала нормами міжнародного права і без попередження вторглася на її територію. Це стало приводом для того, щоб у ніч із 4 на 5 серпня війну Німеччині оголосила Велика Британія. 6 серпня Австро-Угорщина оголо-
сила війну Росії.
Японія вирішила використати війну для захоплення німець- ких колоній у Тихому океані, встановлення свого панування над

Китаєм і Далеким Сходом. У серпні 1914 р. вона оголосила війну Німеччині. У жовтні у війну на боці Німеччини та її союзників вступила Османська імперія, яка сподівалася захопити російське Закавказзя. Дуже швидко війна набула значних масштабів і ста- ла світовою, адже події відбувалися по всій земній кулі. У різних

німецький кайзер Вільгельм іі
та австро-угорський імператор Франц Йосиф

Документи роЗПоВіДають

уривок зі спогадів дочки британського посла в росії міріель б’юкенен

…Як сповнені ми були ентузіазму! Як сповнені впев- неності, що боремося за праве діло, в ім’я свободи, гуманності, за краще життя на Землі. Завдяки нашому піднесеному настрою ми чекали на тріумфи й перемоги. російська піхота! Британський флот! Французька ар- тилерія! Війну буде завершено до різдва, і козаки уві- йдуть до Берліна! Славнозвісну Алею Перемоги в Берліні з її блискучими біломармуровими статуями курфюрстів

і королів із дому Гогенцоллернів буде зруйновано. Со- юзники продиктують свої умови миру німецькому імпе- ратору, і за столом, зробленим із «дерева перемоги», де він розчерком пера віддав наказ про початок бойових дій, він буде змушений підписати мирний договір.

? Визначте за джерелом, яким було ставлення людей до війни на її початку.

11

розділ I. Перша світова війна. Війна та революції

ОтеЙАОтВри Б иХ діЙ У ПерШіЙ СВітОВіЙ ВіЙні

Назва фронту, період існування Противники
Антанта
та її союзники Центральні держави та їхні союзники
Західний фронт (1914—1918 рр.) Велика Британія, Франція, Бельгія, США та ін. німеччина
Східний фронт (1914—1917 рр.) росія німеччина, Австро-Угорщина
італійський фронт (1915—1918 рр.) італія, Велика Британія, Франція Австро-Угорщина
румунський фронт (1916—1918 рр.) румунія, росія німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, туреччина
Кавказький фронт (1914—1917 рр.) росія туреччина
Салонікський фронт (1915 р.) Сербія, Чорногорія німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія
Балканський фронт (1917—1918 рр.) Франція, Греція, Сербія, Чорногорія німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія
Месопотамський і Палестинський фронти (1914—1918 рр.) Велика Британія та її домініони німеччина, туреччина
Африканський фронт (1914—1918 рр.) Війська держав Антанти німецькі колоніальні війська
далекосхідний фронт (1914 р.) Японія, британські домініони німеччина

регіонах сформувалися основні та другорядні театри воєнних дій. Головними серед них були Західний і Східний фронти.
На відміну від попередніх, Першій світовій війні, або, як її називають на Заході,— Великій війні, були притаманні певні характерні риси. По-перше, поширення нової зброї, яка раніше не використовувалася. Серед неї були танки, підводні човни, ви- нищувачі, бомбардувальники, отруйні гази, далекобійні гармати, кулемети тощо. Хоробрість воїнів стала тепер цінуватися мен- ше, ніж огньова міць і кількість зброї. По-друге, війна набула тотального характеру. Фактично все населення воюючих країн брало участь у війні, оскільки для здобуття перемоги необхідно було залучення всіх людських ресурсів. На заводах, фабриках, у сільському господарстві замість мобілізованих чоловіків стали працювати жінки. Частину роботи виконували підлітки й літні люди, вважаючи це своїм патріотичним обов’язком. Війна пере- стала бути справою лише солдатів й охопила всі верстви суспіль- ства. По-третє, з’явилася пропаганда війни — агітаційні плакати, листівки, афіші тощо створювали позитивний образ батьківщини й негативний — країни, із якою вона воювала. Пропаганда ста- ла засобом «обробки» населення (виправдання дій влади, ствер- дження непатріотичності її критики й нагнітання масової істерії стосовно осіб, що виступають проти неї, як пособників ворога). Дедалі частіше лунали заклики до знищення всього насе- лення країни, із якою йшла війна, та представників цієї нації
взагалі.
«План Шліффена». На початку війни держави Антанти мали
4 перевагу над Центральними державами в людських і мате-
ріальних ресурсах. Населення перших (крім колоній) становило
12

§ 2—3. Початок Першої світової війни

260 млн осіб, других — 120 млн осіб. Країни Антанти на по- чатку війни виставили 262 дивізії загальною кількістю понад 5,8 млн воїнів, Центральних держав — 170 дивізій загальною кількістю понад 3,8 млн воїнів. Однак Німеччина була набагато краще, ніж її противники, підготовлена до війни (підготовка солдатів, якість озброєнь, перевага у важкій артилерії). Значною перевагою німецької армії була можливість швидко перекидати війська з одного фронту на інший завдяки розвиненій мережі залізниць. У Центральних державах німецьке верховне коман- дування мало вирішальний вплив, а в Антанті координація дій між державами була слабкою.
Майже за рік до початку війни начальник генерального штабу Німеччини гельмут фон мольтке подав імператору вій- ськово-оперативний план нападу на Францію та Росію, роз- роблений на основі плану бліцкригу його попередником ге- нералом альфредом фон Шліффеном. Г. фон Мольтке виходив із неминучості ведення війни на два фронти — проти Франції та Росії. При цьому головна ідея плану була в тому, щоб яко- мога швидше ліквідувати один із фронтів й уникнути затягу- вання війни. Тривала війна загрожувала поразкою Німеччи- ні, яка поступалася противникам людськими і матеріальними ресурсами.
Відповідно до «плану Шліффена», 85 % усіх сил німець-
кої армії були спрямовані на перший удар по Франції. Вони мали здійснити вторгнення на її територію через слабку ней- тральну Бельгію на північ від Парижа в обхід основних сил французької армії. У результаті такого «непрямого удару» передбачалося оточити та знищити французьку армію, перш ніж Росія завершить мобілізацію своєї армії (за підрахунка- ми німецького командування, для цього Росії було потрібно близько шести тижнів). Проти Росії до перемоги над Францією виставлявся лише слабкий заслін. Після розгрому французької армії Німеччина мала спрямувати свої війська на Східний фронт і разом з Австро-Угорщиною в «блискавичній війні» завдати нищівної поразки Росії.
Г. фон Мольтке, не змінюючи основу «плану Шліффена», дещо посилив лівий фланг Західного фронту й заслін проти Росії у Східній Пруссії. Однак завдяки цьому він дещо ослабив основне німецьке угруповання, що завдавало удару по Франції через Бельгію.

Воєнні Дії в 1914 р. 2 серпня 1914 р. німецька армія вторг- лася на територію Люксембургу, а через два дні — до Бель-
гії. Наступ здійснювався основними силами кількістю 1,6 млн осіб. Відповідно до плану бліцкригу й за розрахунками німець- кого командування, він мав завершитися перемогою до «осін- нього листопаду». 20 серпня німецькі війська захопили столицю Бельгії Брюссель. Спроби опору жорстоко придушувалися. Так, лише в містечку Арденни за вироком військового суду 21 серпня розстріляли 110 осіб.
До кінця серпня на 250-кілометровій ділянці франко-бель-

бліцкриг («блискавична вій- на») — теорія ведення агре- сивної війни, розрахована на капітуляцію противника в найкоротші строки внаслі- док раптового нападу на ньо- го й швидкого просування в глиб країни.

Гельмут фон Мольтке, начальник генерального штабу німеччини

гійського кордону відбувалася запекла «прикордонна битва», Генерал Альфред фон Шліффен
13

розділ I. Перша світова війна. Війна та революції

російський генерал Олександр Самсонов

російський генерал
Микола рузький під час Галицької битви в 1914 р.

Документи роЗПоВіДають
уривок із доповідної запис- ки генерала російської армії миколи якушкевича військо- вому міністру генералу Воло- димиру Сухомлинову
Знаю, що завдаю вам турбот і тривог своїми закликами, але що робити? Адже волосся стає дибки від думки, що через не- стачу патронів і гвинтівок до- ведеться підкоритися Вільгель- мові… Що менше патронів, то більше втрати… Якби відразу влити 150—250 тис. т, то можна було б в 1—1,5 тижня відкинути ворога й виграти становище…
? Про яку ситуацію в російській армії із забезпеченням боє-
припасами розповідає автор джерела?

14

що завершилася поразкою французької армії. Шлях на Париж для німецьких військ було відкрито. Французький уряд зали- шив столицю й переїхав до міста Бордо.
Тим часом дві російські армії під командуванням генералів П. Ренненкампфа та О. Самсонова розгорнули наступ у Східній Пруссії. Німецьке командування терміново перемістило туди з Бельгії два армійські корпуси й кавалерійську дивізію. Од- нак ця допомога була зайвою. Наприкінці серпня — на початку вересня через помилки російських генералів німецькі війська по черзі розгромили їхні армії. Російські частини витіснили зі Східної Пруссії, причому близько 30 тис. солдатів потрапили в оточення.
Успішнішими були дії російських військ на ділянці Пів- денно-Західного фронту (так російське командування називало частину Східного фронту), що діяли проти Австро-Угорщини й розгорнули наступ у Галичині. У Галицькій битві 18 серпня — 21 вересня 1914 р. брали участь 700 тис. російських і понад 830 тис. австро-угорських солдатів. Складною проблемою було те, що у складі обох армій, які протистояли одна одній, були мобілізовані українські солдати (зокрема підрозділи Україн- ських Січових стрільців). Австро-угорські війська під тиском російської армії зазнавали поразку за поразкою. Російські армії генералів М. Рузького та О. Брусилова захопили Львів і, розви- ваючи наступ, взяли в облогу фортецю Перемишль. За резуль- татами Галицької битви російські війська оволоділи Східною Галичиною, Північною Буковиною та вийшли до Карпатських перевалів.
Втрати австро-угорської армії досягали 400 тис., росій- ської — 230 тис. осіб. Галицька битва вперше продемонстру- вала військово-тактичні особливості Першої світової війни — переважання фронтальних бойових дій, що супроводжувалися величезними втратами обох сторін.
Галицька битва відкрила російським військам можливість здійснити наступ через Карпатські перевали на Угорщину або спрямувати удар через Польщу безпосередньо на Берлін. За на- поляганням союзників російське командування обрало наступ на Німеччину. У той самий час німецьке командування зосеред- ило війська для удару на Варшаву, щоб відволікти російську армію і допомогти австрійським союзникам. У результаті цього німецькі й російські війська зійшлися в зустрічному наступі на фронті в 300 км у районі Івангорода й Варшави. Маючи кількісну перевагу, російська армія розгромила дві армії про- тивника. Шлях на Берлін та Відень було відкрито. Лише вмілі дії німецьких генералів П. фон Гінденбурга та Е. Людендорфа, нестача боєприпасів та величезні втрати обох сторін змогли зу- пинити російські армії.
На Західному фронті німецькі війська підійшли до Парижа й форсували річку Марна. 5—12 вересня 1914 р. на північний схід від французької столиці, уздовж Марни, відбулася грандіоз- на битва. Німецьке командування, вважаючи, що французькі частини не здатні чинити значний опір, вирішило не обходити Париж із півночі, як передбачав «план Шліффена», а рухатися

§ 2—3. Початок Першої світової війни

навпростець. Однак французи змогли швидко зосередити значні сили у вирішальних місцях боїв. Зокрема, частини паризько- го гарнізону, що внесли перелом у хід битви, були перекину- ті до Марни на міських таксі. Це був перший в історії досвід використання автомобільного транспорту з військовою метою. При цьому німецька армія була ослаблена відправленням двох корпусів і дивізії до Східної Пруссії. Незважаючи на те що іні- ціатива й загальна перевага в силі належали німецькій армії, французьким військам вдалося до 9 вересня зупинити проти- вника й перейти в наступ. За висловом французів, відбулося
«диво на Марні», у результаті якого німецькі війська зазнали
поразки. У битві на Марні німецька армія втратила 40 тис. осіб полоненими.
Проте її головним результатом став провал плану бліцкригу. Німецьке командування спробувало виправити ситуацію, за- вдавши флангового удару з метою оточення французької армії і захоплення Парижа, але британські та французькі війська, що прибули на фронт, також перейшли в наступ.
Восени 1914 р. впродовж двох місяців у Північній Франції тривали маневрові бої (їх іронічно назвали «біг до моря»), під час яких обидві сторони намагалися обійти противника з флан- гів. Німецьким військам не вдалося захопити жодного порту на французькому узбережжі. Урешті-решт установилася лінія постійного фронту впродовж 700 км — від кордонів Швейца- рії до протоки Ла-Манш. Стабілізація лінії фронту та провал планів німецького командування стали стратегічним успіхом французьких і британських армій. Події осені 1914 р. свідчили про зміни в характері війни: якщо досі вона була маневреною, то тепер стала позиційною. Обидві сторони рили окопи, будува- ли міцні земляні й бетонні укріплення, недоступні навіть для важкої артилерії. Перед ними встановлювалися кілометрові мінні поля й ряди колючого дроту. Противникам вистачило ресурсів, щоб збудувати ці укріплення, однак для їх подолання жодна сторона не мала необхідних людських і матеріальних резервів.
У ніч із 15 на 16 жовтня 1914 р. за сприяння турецького уря- ду німецькі крейсери «Гебен» і «Бреслау» обстріляли міста Севастополь, Одесу, Феодосію й Новоросійськ. Антанта ого- лосила війну Османській імперії. Виник російсько-турецький Кавказький фронт, що простягався на 350 км. Спроби наступу Туреччини були невдалими. У Сарикамиській битві (грудень 1914 — січень 1915 р.) основні сили їх армії Росія розгроми- ла. Російська армія розгорнула наступ і вступила на терито- рію Туреччини. Турецьке керівництво, не визнавши власних прорахунків, заявило, що просуванню російської армії сприяє вірменський народ християнської віри, який живе в країні, і видало указ про їх примусове виселення (депортацію) зі Схід- ної Анатолії. У Туреччині відбулися жахливі за масштабами погроми та вбивства представників вірменського народу. На- прикінці 1915 р. із 2,1 млн вірменського населення у краї- ні залишилося лише 600 тис. осіб. Цю депортацію вважають першим у XX ст. сучасним проявом масового геноциду. Однією

німецькі генерали П. фон Гінденбург та е. Людендорф.
Художник Хуго Фогель. 1928 р.

«Біг до моря». Карикатура 1914 р.

німецькі крейсери «Гебен» і «Бреслау». 1914 р.

15

розділ I. Перша світова війна. Війна та революції

з причин ненависті до вірменського народу було те, що вони були християнами в мусульманській Туреччині й посідали ва- гомі позиції в її економічному житті, утримуючи близько 80 % внутрішньої і зовнішньої торгівлі.
У Палестині та Іраку виникли Палестинський і Месопотам- ський фронти, де турецька армія воювала з військами Великої Британії.

 Перша світова війна стала результатом боротьби про- відних держав за панування у світі. Війна мала загарбниць- кий характер із боку всіх держав-учасниць, крім Бельгії та Сербії, що стали жертвами агресії.

 до кінця 1914 р. на всіх фронтах Першої світової війни бойові дії загалом завершилися на користь держав Антан- ти. розрахунки німецького генерального штабу на пере- можну «блискавичну війну» не виправдалися. Війна на- бувала дедалі більших масштабів.

1. Що таке шовінізм? 2. Які події стали приводом до початку Першої світової війни? 3. Коли розпо-
чалася Перша світова війна? 4. Які держави вели воєнні дії на Східному фронті? 5. Що таке «план Шліффена»?
6. Чиєю перемогою завершилася битва на Марні в 1914 р.?
7. Охарактеризуйте причини Першої світової вій- ни й цілі її держав-учасниць. 8. Який конфлікт
започаткував Першу світову війну? Як він розгортався? Чи можна було його вирішити мирними засобами? 9. Як відбувалося втягування великих держав у війну? 10. Оха- рактеризуйте бойові дії на фронтах Першої світової війни в 1914 р.
11. Покажіть на карті атласу основні країни-учас- ниці Першої світової війни відповідно до їхньої на- лежності до військово-політичних блоків. 12. Простежте

за картою атласу перебіг воєнних дій у Європі в 1914 р.
13. Проведіть дискусію за проблемним питанням: чи була Перша світова війна неминучою? 14. розпочніть складан- ня хронологічної таблиці «Основні події та результати (за роками) Першої світової війни».

15. Чи поділяєте ви твердження, що в розв’язу- ванні Першої світової війни однаковою мірою винні
всі великі держави? Обґрунтуйте свою точку зору. 16. ні- мецький історик Герхард ріттер вважає, що «“план Шліф- фена” взагалі не був надійним рецептом перемоги». Якою є ваша думка із цього питання? 17. Упродовж вивчення розділу виконайте навчальний проект: підготуйте збірку візуальних матеріалів (із короткими коментарями й підпи- сами) про повсякденне життя на фронті та в тилу в роки Першої світової війни.