розділ V. ДержаВи аЗії та латинСької америки

§ 29—30. японія
За Цим Параграфом Ви Зможете: характеризувати розвиток Японії в 1920—1930-ті рр.; розповідати про боротьбу за демократизацію країни і причини поразки; визначати при- чини повернення до агресивної зо- внішньої політики в 1930-ті рр.
ПригаДайте
1. Як Японія долучилася до числа провідних держав світу? 2. Коли Японія вступила в Першу світову війну? Якими були її територіальні придбання?

яПонія ПіСля ПерШої СВітоВої Війни. У роки Першої сві- тової війни Японія, виступивши на боці країн Антанти, обмежилася окупацією німецьких колоній на Далекому Сході та в басейні Тихого океану. Японія максимально використа- ла цю ситуацію для нарощування свого військового потенці- алу, особливо флоту. Проте посилення військової могутності відбувалося за рахунок добробуту населення. У серпні-вересні 1918 р. країною прокотилася хвиля «рисових бунтів» — стихійних виступів населення проти зростання цін на основні продукти харчування. Уряд придушив ці виступи, але в 1919 р. країну охопив страйковий рух робітників, а в головній колонії Япо-
нії — Кореї — спалахнуло антияпонське повстання.
Післявоєнна нестабільність призвела до гострої політичної боротьби. Праві сили вбачали вихід із ситуації в територіальній експансії в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, ліві — у рево- люції, демократичних реформах. До цих негараздів додались економічна криза 1920—1921 рр. і землетрус 1923 р., який вщент зруйнував столицю Японії Токіо.

СуПерниЦтВо Зі СШа та Великою британією. ВаШинг- тонСька конференЦія. Після Першої світової війни по- силилася боротьба великих держав за вплив у регіоні Тихого океану. США та Велику Британію не влаштовувало, що Японія під час війни зміцнила свої позиції на Далекому Сході. Японія контролювала половину зовнішньої торгівлі Китаю‚ захопила німецькі колонії та залежні території в цьому регіоні‚ претен- дувала на далекосхідні райони Росії. На початку 1920-х рр. від- носини між Японією‚ Великою Британією та США загострилися, особливо щодо контролю над Китаєм. Із метою подолання роз- біжностей у Вашингтоні 12 листопада 1921 — 6 лютого 1922 р. було проведено конференцію, на якій Японії та Великій Британії довелося піти на серйозні поступки США. Так, англійці відмо- вилися від союзу з Японією‚ що був укладений у 1902 р. Японія підписала Договір дев’яти держав‚ який визнавав територіальну цілісність Китаю і проголошував принцип «відкритих дверей»

АтеЛрьн АтиВні ШЛЯХи рОЗВитКУ ЯПОнії

Демократична
(основні прояви) експансіоністська
(основні прояви)
 Запровадження загального виборчого права для чоловіків.
 Становлення багатопартійності.
 розгортання масового робітничого і демократичного рухів.
 Започаткування системи соціального забезпечення  розробка планів широкомасштабної експансії в тихоокеанському регіоні (меморандум танака).
 Зміцнення й переозброєння флоту, армії. Збільшення військових витрат.
 Зміцнення зв’язків між правлячою елітою та найбільшими концернами.
 Здійснення обмежених військових акцій у Китаї.
 Придушення антияпонського повстання в Кореї.
 Прийняття закону про охорону громадського порядку, який посилив поліцейські переслідування
120

§ 29—30. Японія

і «рівних можливостей» щодо Китаю. Отже‚ Японія на певний час відмовилася від прагнення домінувати в Китаї.
Вашингтонські домовленості не могли забезпечити стабіль- ність у регіоні Тихого океану через нерівноправність сторін та різні їхні можливості. Японія була економічно значно слаб- шою і до кінця 1920-х рр. стала втрачати вплив на китайському ринку. Щоб зберегти його‚ Японія застосовувала демпінг (екс- порт за заниженими цінами), а також неодноразово вдавалася до обмежених воєнних акцій і зрештою перейшла до відкритої агресії в 1931 р.

Демократичний рух. На початку міжвоєнного періоду політична арена Японії являла собою поєднання декількох угруповань: стара родова аристократія, молода промислова буржуазія, цивільна бюрократія та військові. Вони формували складну комбінацію взаємопереплетених інтересів та впливів,
що визначали хитку рівновагу політичних сил.
Післявоєнна нестабільність і гостра політична боротьба стали підґрунтям для розгортання потужного демократично- го руху й появи ряду лівих політичних партій та організацій (соціалісти, комуністи). Серйозною причиною демократично- го піднесення були зміни в економіці й соціальній структурі країни. У Японії зросла частка кваліфікованих робітників, що розгорнули боротьбу за покращення свого становища. Також зміцнів прошарок підприємців.
Реагуючи на такі зміни, у вересні 1918 р. імператор дору- чив лідеру партії «Сейюкай» (Партії друзів політики) Такасі Хара (1856—1921) сформувати новий уряд. Він започаткував період
«партійних» урядів. Вони змінили правління старих лідерів, які були ставлениками чотирьох основних монополістичних об’єднань країни. Протягом 14 років (1918—1932 рр.) при владі чергувалися представники двох головних японських партій «Сей- юкай» та «Кенсейкай» (Конституційної партії), у 1927 р. її було перейменовано на «Мінсейто» (Партію народної політики). Хоча обидві партії були консервативними, вони були змушені робити кроки в бік демократизації політичного життя країни. Прагнення негайних змін призвело до появи різноманітних екстремістських організацій, які активно використовували терористичні методи боротьби. Троє з 11 прем’єр-міністрів, що змінювалися при владі впродовж 1918—1932 рр., були вбиті змовниками.
Однією з головних проблем внутрішньополітичного життя Японії початку 1920-х рр. було питання виборчого законодав- ства. Згідно з існуючими на час закінчення Першої світової вій- ни законами, виборчими правами користувалися лише 1,5 млн осіб із понад 55 млн жителів країни.
Після напруженої боротьби в 1925 р. було прийнято закон
про загальне виборче право для чоловіків віком від 25 років та закон про захист громадського спокою, що передбачав по- карання не лише за антиурядову діяльність, а й за «небезпечні думки». Виборчий закон, який вступав у дію з 1928 р., збіль- шив кількість виборців із 3 до 14 млн осіб. Для збалансування бюджету уряд майже на чверть скоротив армію. Звільнених

руїни токіо після землетрусу 1 вересня 1923 р.

такасі Хара, прем’єр-міністр Японії в 1918—1921 рр.

121

розділ V. держави Азії та Латинської Америки

Карикатура на Японію (напис: «Азіатська імперія»)

танака Гіїті, прем’єр-міністр Японії в 1927—1929 рр.

122

офіцерів відправили вчителями початкової військової підготов- ки у школи, де спеціально для них різко збільшили кількість годин, відведених на цей предмет.
Проте наростання агресивності Японії та домінування в правлячих колах шовіністичних настроїв не дали змоги розви- нутися демократичним процесам‚ які повністю були припинені наприкінці 1930-х рр.

ПоВернення До агреСиВної ЗоВніШньої Політики. ЗроС- тання ВПлиВу ВійСькоВих. Під тиском великих держав Япо-
нія відмовилася від домінування в Китаї, а на початку 1920-х рр. зазнала поразки в агресивних діях проти радянської Росії. Шові- ністично налаштовані верстви японського суспільства сприймали це як приниження національної гідності. Найрадикальнішими виразниками шовіністичних ідей було об’єднання «молодих офіце- рів» («старими» в армії вважалися вихідці із самураїв, учасники російсько-японської війни 1904—1905 рр.). Вони вимагали ска- сування багатопартійності й відповідальності уряду перед пар- ламентом, встановлення диктатури й повернення до традиційної експансіоністської політики. Назрівала нова економічна криза, зумовлена падінням світових цін на основний експортний товар країни — шовк-сирець (30—50 % експорту), а у квітні 1927 р. до влади прийшов уряд генерала Танака Гаїті, одного з організа- торів японської інтервенції проти радянської Росії на Далекому Сході. Новий уряд одразу розпочав розробляти плани війни про- ти Китаю та Радянського Союзу, сподіваючись, що саме таким шляхом можна повернути позиції Японії в регіоні й подолати економічні негаразди. 27 червня — 7 липня 1927 р. в Токіо під головуванням Танака відбулася Східна конференція, у якій брали участь представники Міністерства закордонних справ, Військово- го та Морського міністерств і генерального штабу. На конферен- ції розглядалася запропонована урядом програма «позитивних», тобто відверто агресивних, дій у Китаї — «основи» японської по- літики в Китаї. Як нагальне завдання планувалося захопити Пів- нічно-Східний і Північний Китай, а також Монголію. Рішення конференції визначили сутність таємного меморандуму Танака, що мав розгорнутий план агресії та встановлення панування Японії в Південно-Східній Азії та басейні Тихого океану.
Ще раніше, наприкінці травня 1927 р., Японія‚ скористав- шись громадянською війною в Китаї‚ спрямувала свої війська до провінції Шаньдун, захопила Циндао та Цзінань. Метою цієї збройної інтервенції було затримати наступ військ Гоміндану на північ і в такий спосіб перешкодити об’єднанню Китаю. Уна- слідок широкого антияпонського руху та бойкоту японських товарів у Китаї Японія змушена була відкликати свої війська. У квітні 1928 р. японські війська під приводом «захисту жит- тєвих інтересів і власності японських резидентів» знов увійшли до провінції Шаньдун. Вони окупували найважливіші страте- гічні пункти провінції. Проте під тиском світової громадськості Японія знову відступила.
У 1929 р. Японію охопила глибока економічна кри-
за. На 30 % зменшився обсяг виробництва у ключових

§ 29—30. Японія

галузях — металургійній, машинобудівній, ткацькій. Значних втрат зазнало сільське господарство, особливо шовківництво. Різко впали обсяги товарів на світовий ринок. У 1931 р. кіль- кість безробітних сягнула 3 млн осіб.
Головним політичним наслідком кризи було ослаблення по- зицій лібералів, які виступали проти завойовницької політики. Імператорське ж оточення, правлячі кола, а також найбільші японські корпорації бачили вихід лише в посиленні мілітариза- ції країни, згортанні демократичних свобод і створенні колоні- альної імперії. Проте їх поступове просування в цьому напрямку не задовольняло «молодих офіцерів», які хотіли всього й негайно. Невдоволені зовнішньополітичним курсом, «молоді офіце- ри» виступали проти старої бюрократії та генералітету, що був із нею пов’язаний. У них вони вбачали гальмо на шляху свого кар’єрного просування. «Молоді офіцери» почали готувати дер- жавний переворот, щоб змінити політику країни. Першу таку
змову було викрито в 1931 р.
На початку травня 1932 р. «Національна федерація молодих офіцерів» поширила листівки з демагогічними випадами проти монополій. У листівках зазначалося, що «молоді офіцери» допо- можуть народу в «боротьбі проти комерційних спекулятивних кіл, політиканів та охочих до легкої наживи». Після цього змов- ники вторглися до резиденції прем’єра Імукаї та вбили його. У будинки правління правлячої партії та концерну «Міцубісі» було кинуто бомби.
Ця спроба встановити військову диктатуру успіху також не мала. Соціальна демагогія «молодих офіцерів» видалася панівним класам небезпечною. Тому уряд ужив заходів проти змовників: їх було роззброєно, а частину заарештовано.

ЗроСтання агреСиВної Політики яПонії. Вашингтонські угоди закріплювали суверенітет Китаю, а великі держави зобов’язалися не ділити його на сфери впливу. Незважаючи
на це, пограбування країни тривало.
Під час економічної кризи 1930-х рр. Японія, США та Ан- глія прагнули розширити свою частку на ринку Китаю. По- літика «відкритих дверей» і «рівних можливостей» надавала перевагу США в боротьбі за китайський ринок.
У 1931 р. у США був розроблений проект надання «срібного» займу для викупу в Японії китайських залізниць. Американ- ський банк у Шанхаї вирішив заснувати свої відділення в Північ- но-Східному Китаї із центральним офісом у Харбіні. Того ж року Сполучені Штати випередили інші країни в торгівлі з Китаєм, потіснивши Японію на друге місце, а Англію — на третє. Японія не погоджувалася з тим, що найважливіші позиції в Китаї, який вона вирішила перетворити на свою колонію, переходять до рук американців. Зазнавши поразки в економічній конкуренції, вона почала шукати вихід у зовнішньополітичних авантюрах. Японія вирішила напасти на Північно-Східний Китай, економічні багат- ства і стратегічне розташування якого приваблювали японських

ОетВАПи З

ніШньОї АГреСії ЯПОнії

мілітаристів. Після цього планувалася агресія в Центральному Китаї та проти Монгольської Народної Республіки.

Японський мілітаристський пропагандистський плакат

123

розділ V. держави Азії та Латинської Америки

імператор Пу і з імператрицею Ваньжун

124

Виступаючи з планом створення «Великої Японії» — могут- ньої колоніальної імперії, правлячі кола Японії розраховували використати у своїх інтересах антирадянські настрої урядів Сполучених Штатів, Англії, Франції та інших держав. Вони подавали свою агресію як боротьбу проти «комуністичної загро- зи». Радянська політика на Далекому Сході давала привід для цього. Після провалу спроб розпалити пожежу світової револю- ції в Європі лідери Комінтерну звернули свою увагу на Азію.
Японська дипломатія розгорнула в цьому напрямку велику активність, а генеральний штаб тим часом закінчував розроб- лення оперативного плану загарбання Північно-Східного Ки- таю — Маньчжурії.
Влітку 1931 р. Японія завершила підготовку нападу на Китай.
Обраний момент здавався їй дуже вигідним. Суперники Японії переймалися внутрішніми проблемами‚ зумовленими світовою економічною кризою. У самому Китаї в цей час тривала гро- мадянська війна. 18 вересня 1931 р. японські війська почали вторгнення в Північно-Східний Китай і до лютого 1932 р. підко- рили його. На цій території було утворено маріонеткову державу Маньчжоу-Го на чолі з останнім представником Маньчжурської династії в Китаї Пу і. Також у 1932 р. японські війська виса- дилися поблизу Шанхая, намагаючись оволодіти найбільшим містом Китаю. Проте тут легкої перемоги не вийшло, китайська армія і жителі міста вчинили запеклий опір. Світова громад- ськість засудила агресію. У 1933 р. Японія вийшла з Ліги Націй. Продовжувати реалізацію своїх планів у басейні Тихого оке- ану Японія не могла без сильного океанського флоту, проте його створення стримували положення Вашингтонської конферен- ції (1922 р.). У 1934 р. Японія заявила, що відмовляється від морських обмежень. На 1936 р. Японія вже мала 200 великих
кораблів (авіаносці, лінкори, крейсери) і будувала нові.
Незважаючи на відверто агресивну політику, найрадикаль- ніші кола були невдоволені повільними темпами її здійснення. 26 лютого 1936 р. у Токіо знову стався путч, організований «мо- лодими офіцерами». Хоча він був придушений, висунуті вимоги не залишилися поза увагою. Влітку відбулася таємна нарада правлячих кіл, на якій обговорювалося питання про перспек- тиви «колоніального межування» у Східній Азії. 27 листопада 1936 р. Японія та Німеччина уклали Антикомінтернівський пакт.

наПаД на китай у 1937 р. мілітариЗаЦія економіки яПонії. У липні 1937 р. почалося збройне вторгнення Японії
до Північного й Центрального Китаю. Приводом до війни став конфлікт між японськими та китайськими солдатами на мосту Марко Поло, який розташований на нейтральній смузі. Згодом воєнні дії було поширено на всю територію країни. Активні наступальні операції японської армії проти Китаю тривали до 1939 р. Японці захопили найбільш розвинені райони Ки- таю й‚ отримавши значні сировинні та людські ресурси‚ змогли частково вирішити свої економічні проблеми.
Економіка Японії працювала на потреби війни. Військо- ві витрати поглинали 70—80 % бюджетних коштів. Це було

§ 29—30. Японія

причиною падіння життєвого рівня населення в 1937—1941 рр. Постійна потреба у військово-стратегічній сировині спонука- ла японський уряд вдатися до значного збільшення імпорту за рахунок зменшення золотого запасу та посиленого експорту товарів за демпінговими цінами.
Підготовка економіки до війни відбувалася під гаслом створення «нової економічної структури». Вона передбачала кон- центрацію виробництва, активний розвиток важкої, особливо військової, промисловості на шкоду галузям, що працювали на внутрішній ринок для підвищення життєвого рівня насе- лення. «Нова економічна структура» означала встановлення військового контролю держави над економікою країни. Для контролю з боку державних органів у різних галузях господар- ства створювалися асоціації виробників. У Японії була створена економічна модель, притаманна тоталітарним та авторитарним режимам 1920—1930-х рр.
Зростання військової промисловості, мобілізації в армію значно скоротили безробіття. Більшість людей‚ які приходи- ли на підприємства, були тимчасовими робітниками. За умов воєнного режиму власники підприємств тримали їх під стра- хом звільнення. Робочий день у 12—14 годин зазвичай тривав 14—16 годин, зросла інтенсивність праці.
Тяжким було становище селянства. Мобілізація до армії по- збавляла село найбільш працездатного населення. Гостра не- стача промислових товарів для потреб сільського господарства призвела до різкого падіння рівня виробництва сільськогоспо- дарської продукції. У зв’язку з мілітаризацією країни зростали податки. Вигнання орендаторів із їхніх ділянок перетворювало село на арену постійних соціальних конфліктів.
Розпочавши війну в Китаї, японський уряд посилив бороть- бу з антинацистськими та антивоєнними настроями у країні. Офіційно це називали «рухом за мобілізацію національного духу». Усі демократичні організації, які напередодні японо-ки- тайської війни виступали з антинацистськими гаслами, було розгромлено. 15 грудня 1937 р. поліція провела масові арешти комуністів, профспілкових діячів і представників інтелігенції. Наприкінці грудня було заборонено діяльність демократичних партій‚ профспілкових організацій. До березня 1938 р. кількість заарештованих за політичними мотивами перевищила 10 тис. осіб. Незабаром замість розпущених політичних партій була створена Асоціація допомоги трону, а замість профспілок — Патріотична промислова асоціація великої Японії.
Із метою створення сприятливих умов для компаній, що працювали на війну, і мобілізації всіх сил і коштів у 1938 р. було видано закони про мобілізацію військової промисловості, про загальну мобілізацію нації, про інвестиції. Обмежувалося споживання сировини, а також сталі, кольорових металів для мирної продукції. Було заборонено вивезення золота за межі країни. Метою Японії проголошувалося «створення Великої східноазіатської сфери спільного процвітання», тобто встанов- лення японського панування в Азіатсько-Тихоокеанському ре- гіоні шляхом колоніальних загарбань.

Японські війська вступають у Шанхай. 1937 р.

Японська листівка про дружбу Японії і Маньчжурії. 1930-ті рр.

125

розділ V. держави Азії та Латинської Америки

 У роки Першої світової війни правлячі кола Японії на- магалися скористатися сприятливими умовами для роз- ширення свого впливу і зміцнення позицій. Проте на по- чатку 1920-х рр. під тиском зовнішніх сил Японії довелося відмовитись від більшості здобутків. У країні розгорнулися демократичні процеси, проте вони розвивалися слабо.
 економічна криза 1929—1933 рр. виявила всю тех- нологічну слабкість економіки Японії, її залежність від зовнішніх ринків. Криза дала поштовх до остаточного

згортання демократичних процесів та відновлення екс- пансіоністської зовнішньої політики.
 Підготовка до зовнішньої агресії супроводжувалася ідеологічним тиском на суспільство, посиленням впли- ву військових, мілітаризацією економіки, встановленням жорстокого поліцейського режиму. У результаті було вста- новлено тоталітарний режим, який увійшов в історію під назвою «японський мілітаризм».

1. Коли Японією прокотилися «рисові бун- ти»? 2. У якому році землетрус зруйнував то-
кіо? 3. Які дві головні політичні партії існували в Японії в 1920-ті рр.? 4. Коли в Японії було запроваджено загаль- не виборче право для чоловіків? 5. Якою була мета ви- ступу «молодих офіцерів»? 6. Яка подія стала приводом до початку японо-китайської війни?
7. Якими були наслідки Першої світової війни для Японії? 8. Чому демократичні процеси початку
1920-х рр. не мали свого продовження? 9. Якими були причини агресивної зовнішньої політики Японії? 10. Чому змови «молодих офіцерів» зазнавали поразки? 11. Яких заходів було вжито для прискореного розвитку військової промисловості Японії та підготовки до війни?
12. У чому полягали основні ідеї меморандуму танака? Визначте послідовність загарбницьких
планів Японії. 13. З’ясуйте основні етапи агресії Японії в Китаї. Складіть хронологічну таблицю. 14. доведіть, що в 1930-ті рр. посилилася роль армії в політичному

житті Японії. Якими були наслідки цього процесу? Скла- діть тези. 15. Що було спільного й відмінного в режимах, встановлених у німеччині та Японії? Відповідь подайте у вигляді таблиці.

Питання для порівняння Німеччина Японія
Прихід до влади Легітимний
ідеологічна основа нацизм
Заходи в економіці
терор і переслідування за політичними мотивами
Зміни в державному апараті
Формування однопартійної системи
Підготовка до війни

16. Проведіть дискусію та складіть есе на тему «Що сприяло реалізації агресивних планів Японії?».