§ 22—23. Друга річ Посполита
ВіДноВлення ДержаВної неЗалежноСті. ю. ПілСуДСький. Із моменту втрати державності польський народ вів наполе- гливу боротьбу за відновлення своєї державності. У роки Пер- шої світової війни склалися два політичні табори, які у своїй боротьбі покладали надії на одну з ворогуючих сторін. Сили, що об’єдналися навколо Партії народної демократії (ендеків) на чолі з Р. Дмовським, спиралися на підтримку Антанти. У Парижі вони створили Польський національний комітет (ПНК), який восени 1917 р. було визнано представником польського народу. На території Франції було сформовано польську армію, якою ко- мандував генерал Ю. Галлер. Також польські національні збройні
формування створювалися на території Російської імперії.
Інші політичні сили на чолі з юзефом Пілсудським висту- пали за співробітництво із Центральними державами, зокрема з Австро-Угорщиною. Ще на початку війни Ю. Пілсудський за сприяння австрійського генштабу створив польський легіон, що взяв участь у боротьбі проти російської армії. Наприкін- ці 1917 р. між Ю. Пілсудським та німецьким командуванням виник конфлікт. Тоді Ю. Пілсудський відмовився включити польський легіон до складу німецької армії, після чого опи- нився у в’язниці.
Тим часом Німеччина та Австро-Угорщина, які окупува- ли польські землі, що входили до складу Російської імперії, 5 листопада 1916 р. проголосили створення на цих територіях Регентського Королівства Польського. Метою появи маріонетко- вої польської держави було прагнення залучити додаткові сили до боротьби з Росією. Проте створити повноцінну армію не вда- лося. Було мобілізовано лише 5 тис. осіб. Єдиним досягненням Регентської ради, яка мала формальне право на управління цими землями до виборів короля, стало відновлення польської мови в освіті та запровадження власної грошової одиниці — польської марки.
Революційні події в Росії, Німеччині та Австро-Угорщині прискорили процес утворення польської держави. Про право поляків на власну державу заявляли також лідери Тимчасового уряду Росії та більшовики. Про створення польської держави йшлося і в «14 пунктах» В. Вільсона.
У листопаді 1918 р. після поразки Німеччини представни- ки лівих польських партій у Любліні створили уряд на чолі з Ігнацієм Дашинським, який проголосив утворення Польської республіки. Проте цей уряд проіснував недовго.
10 листопада 1918 р. до Варшави повернувся звільнений із в’язниці Ю. Пілсудський. Наступного дня він отримав від Регентської ради владні повноваження та одразу ж утворив уряд на чолі із соціалістом Є. Морачевським, а себе оголосив
«тимчасовим вождем держави». Передавши Ю. Пілсудському владу, Регентська рада самоліквідувалася. Уряд розмістився

За Цим Параграфом Ви Зможете: дізнатися про процес відновлення польської держави; визначити, які чинники вплинули на становлення другої речі Посполитої; проаналізу- вати роль Ю. Пілсудського у станов- ленні й розвитку Польщі.
ПригаДайте
1. Коли відбулися три поділи речі По- сполитої? 2. Між якими державами були розділені польські землі? 3. Які повстання польського народу за не- залежність вам відомі? 4. Яким було ставлення країн Антанти до віднов- лення польської держави?

і

91

розділ IV. держави Центрально-Східної Європи

Юзеф Пілсудський.
Художник Войцех Коссак. 1928 р.

Польський патруль на новому західному кордоні держави. 1918 р.

Польські артилеристи в бою на Віслі. 1920 р.
92

у Варшаві. Його влада спочатку поширювалася лише на тери- торію Королівства Польського, яке за рішенням Віденського конгресу 1814—1815 рр. входило до складу Росії, та Західну Га- личину (Мала Польща). Тільки наприкінці грудня 1918 р. внаслі- док народного повстання було звільнено з-під влади Німеччини частину західних польських земель (Велика Польща). Одночасно з процесом відновлення незалежності в Польщі під впливом Російської революції виникали ради, але вони не мали такого впливу, як у Росії.
У січні 1919 р. між варшавським урядом і ПНК було досяг- нуто угоди про об’єднання. Відбулися вибори до Установчого сейму, на яких більшість здобули ендеки. Ю. Пілсудський за- лишився «вождем держави». Його роль обмежувалася консти- туційними нормами.
Установчий сейм прийняв низку соціально-економічних за- конів: було закріплено 8-годинний робочий день, розроблено земельну реформу, що передбачала обмеження землеволодіння 180 га. Влітку 1919 р. на території Польщі було ліквідовано ради.

ВиЗначення корДоніВ Другої речі ПоСПолитої. Паризь- ка мирна конференція визначила західний кордон Польщі,
а щодо східного кордону питання залишилося відкритим. Ан- глійський міністр закордонних справ Джордж Керзон запропо- нував визначити його по лінії розселення етнічних поляків, що й було затверджено Верховною радою Антанти в грудні 1919 р. Проте невизначеність становища в Росії дала змогу польсько- му уряду претендувати на землі, які колись входили до складу Речі Посполитої. Претензії на східні території також призвели до війни із Західноукраїнською Народною Республікою (ЗУНР) у листопаді 1918 — липні 1919 р.
До 1920 р. Польща перебувала у стані неоголошеної війни з радянською Росією. Усі спроби країн Антанти спонукати Польщу до активних дій проти більшовиків не мали успіху. Це було пов’язано з тим, що представники Білого руху в Росії не визнавали польської державності, і польський уряд не був зацікавлений у їхній перемозі. Тільки після поразки основних сил білогвардійців Ю. Пілсудський зважився на рішучі дії.
21 квітня 1920 р. між урядом УНР та Польщею було укла-
дено Варшавську угоду. Польща закріплювала за собою захід- ні області України й визнавала право України на незалежне державне існування й верховну владу УНР на чолі із Симоном Петлюрою. Після укладення договору та військової конвенції польська армія та війська УНР повели наступ проти більшо- виків і навіть увійшли до Києва. У травні 1920 р. їхній на- ступ було зупинено, а в серпні Червона армія вже стояла під Варшавою. Радянські лідери розглядали похід на Варшаву як спосіб прискорити світову революцію. Великі сподівання по- кладалися на підтримку польських робітників. Проте сталося
«диво на Віслі». Польське робітництво й селянство стало на за- хист власної держави. Червона армія зазнала поразки та була відкинута на довоєнні позиції.

§ 22—23. друга річ Посполита

18 березня 1921 р. у Ризі між Польщею, РСФРР та УСРР було підписано мирний договір, за яким Польща закріплювала за собою території Західної України та Західної Білорусії. Ще в 1920 р. Польща захопила в Литви Віленський край. Остаточ- но кордони Польщі склалися в 1923 р. На сході вони включали території Західної України та Західної Білорусії, а також Ві- ленську область, захоплену в Литви 1920 р. На заході Польща не змогла приєднати території Вармії та Мазури, де населення на плебісциті висловилося проти цього. У жовтні 1921 р. Поль- щі було передано третину Силезії (протягом 1919—1921 рр. польське населення тричі піднімалося тут на збройну боротьбу). За рішенням Паризької мирної конференції до Польщі було при- єднано частини Помор’я і Пруссії та Познань. Завдяки терито- ріальним загарбанням близько 35 % населення Польщі складали національні меншини, щодо яких проводили політику полоніза- ції. Польща стала багатонаціональною державою. За своїм роз- витком вона була переважно аграрною країною, близько 65 % населення якої працювало в сільському господарстві.

Польща в 1921—1926 рр. У 1921 р. було прийнято нову конституцію Польської республіки, у якій проголошувалися демократичні права громадян. Згідно з нею Польща стала пар- ламентською республікою. Повноваження президента, обраного парламентом на сім років, були обмеженими. Закріплювалося
привілейоване становище католицької церкви.
У листопаді 1922 р. відбулися перші парламентські вибори, на яких жодна з партій не набрала більшості голосів (на той час налічувалося близько 200 партій). Праві партії на чолі з ендеками намагалися сформувати правоцентристську урядову коаліцію, а також обрати свого президента. Проте під час голо- сування за кандидатуру президента більшість голосів отримав габріель нарутович, підтриманий лівими центристськими партія- ми та представниками національних меншин. Ю. Пілсудський, який відмовився балотуватися на посаду президента, передав Г. Нарутовичу всі владні повноваження. Тимчасовий відхід від політичної діяльності Ю. Пілсудський використав для створен- ня свого позитивного іміджу, перетворившись на легендарну особу. Проте ендеки, що не бажали миритися з поразкою, вла- штували справжнє цькування новообраного президента в пресі. 16 грудня 1922 р., через два дні після вступу на посаду,
Г. Нарутович був застрелений фанатичним прихильником ен- деків. Ситуація викликала гостру політичну кризу, яку з вели- кими труднощами вдалося розв’язати. Новим президентом було обрано колишнього члена ПСС С. Войцеховського. Фактично влада опинилася в ендеків.
Уряд ендеків узяв курс на стимулювання економічного зрос- тання шляхом надання дешевих кредитів. Така політика сприя- ла пожвавленню економічного життя, проте воно виявилося не- тривалим. Відсутність єдиного внутрішнього ринку, післявоєнна розруха, економічна блокада з боку Німеччини, неврегульова- ність торговельних відносин із сусідами, неповернення кредитів призвело до стрімкої інфляції та знецінення польської марки

Польський агітаційний плакат, що закликає проголосувати на
плебісциті за приєднання Верхньої Силезії до Польщі. 1921 р.

Габріель нарутович

93

розділ IV. держави Центрально-Східної Європи

Владислав Грабський

94

(запроваджена в 1920 р.). Різко знизився життєвий рівень на- селення, зросло безробіття, у промислових центрах прокотилася хвиля економічних страйків. Користуючись ситуацією, кому- ністи спробували підняти повстання в Кракові (1923 р.). Проте воно було придушене.
На тлі економічних негараздів відбулася зміна уряду, який взявся до рішучих реформ. Позапартійний прем’єр-міністр Вла- дислав Грабський першочерговим завданням вважав фінансову стабілізацію. Для цього було припинено друк знецінених бан- кнот. Уряд звернувся до багатих громадян із проханням поді- литися своїми доходами для збалансування бюджету. У квітні 1924 р. було проведено грошову реформу: запроваджено поль- ський злотий, створено Польський банк — незалежну фінансо- ву установу, акції якої були продані на вільному ринку. Уряд також розпочав проведення аграрної реформи, за якою парце- ляції (розподілу) підлягали маєтки площею понад 180 га (на
«східних кресах» — українських, білоруських і литовських землях — 300 га). Парцеляцію мав провести особисто земле- власник упродовж двох років — лише в цьому випадку держа- ва виплачувала йому повну грошову компенсацію. Натомість селяни отримували від держави дешеві кредити для розвитку господарства. Розпочалося залізничне будівництво. Воно мало поєднати економічні центри держави з новим портом — Гди- ня, який почали будувати на Балтійському узбережжі поряд із Гданськом, що перебував під управлінням Ліги Націй. Такі заходи швидко дали позитивні результати.
У той самий час політичне життя країни залишалося бурх- ливим. Нестійкість коаліцій призводила до політичних криз і частих змін урядів, що, у свою чергу, негативно позначилося на економічному житті. Невирішеною залишалася й проблема національних меншин. Активна політика полонізації, яку прово- дили ендеки, викликала опір із боку національних меншин, осо- бливо українства. Ця боротьба посилилася після визнання кра- їнами Антанти належності Східної Галичини Польщі (1923 р.).

режим «СанаЦії». Вищезазначені обставини свідчили про слабкість парламентської республіки. Недоліки парламент- ської системи, відстала економічна структура, нерівномірність розвитку країни, економічна блокада з боку Німеччини та СРСР, криза в армії зрештою призвели до перевороту 1926 р. і встанов-
лення режиму «санації» (оздоровлення).
12 травня 1926 р. військові під командуванням Ю. Піл- судського, який вирішив повернутися до політичного життя, почали наступ на Варшаву. У вуличних боях урядові війська зазнали поразки. Переворот значною мірою підтримувало насе- лення, яке сподівалося на покращення життя. Ю. Пілсудський, що мав славу національного героя, встановив одноосібну владу. Його прихід до влади збігся в часі з економічною стабілізацією в країні, що дало можливість закріпити встановлений режим. Утричі збільшився експорт вугілля, пожвавилися машинобудів- ні галузі промисловості, зросли обсяги транспортних перевезень. В економіку Польщі було залучено англійські, американські

§ 22—23. друга річ Посполита

та німецькі інвестиції. Зменшилося безробіття, зміцнів курс злотого. На селі збирали непогані врожаї.
Економічна криза 1929—1933 рр. зумовила зміщення ре- жиму до правого ухилу. Щоб утримати владу, Ю. Пілсудський розпочав репресії проти своїх противників та обмежив права парламенту. У 1935 р. було прийнято нову конституцію, яка за- кріпила режим особистої влади.
У травні 1935 р. Ю. Пілсудський помер. Між генеральним інспектором збройних сил генералом Е. Ридз-Смігли та прези- дентом І. Мосцицьким спалахнула боротьба, яка завершилася компромісом і поділом влади.
У період 1935—1939 рр. внутрішнє становище країни харак- теризувалося відносною стабільністю. Вона досягалася жорсто- кими діями проти опозиції та національно-визвольного рухів, особливо після серії терористичних актів, здійснених ОУН. У той самий час подальша доля Польщі визначалася за її межами.
На початку 1930-х рр. Польща пішла на зближення з Німеч- чиною і в 1934 р. підписала з нею пакт про ненапад. Це озна- чало відмову Польщі від укладення договору про колективну безпеку між Францією, Чехословаччиною та СРСР.
У 1938 р. Польща взяла участь у поділі Чехословаччини. Така недалекоглядна політика призвела до втрати реального союзника. Восени 1938 р. Німеччина запропонувала Польщі дати згоду на приєднання до Німеччини міста Данциг. Поль- ща відповіла відмовою. Між двома країнами швидко наростав конфлікт. 1 вересня 1939 р. Німеччина здійснила агресію проти Польщі. Розпочалася Друга світова війна.
Лідери Польської республіки під час її створення заклали небезпечний потенціал саморуйнування, загарбавши етнічно непольські території та здійснюючи щодо них політику коло- нізації. Це неодмінно породжувало опір непольського населен- ня (ОУН на українських землях) і давало можливість сусіднім державам висувати територіальні претензії та підтримувати сепаратистські рухи.

Польща.
Художник Сергій Соломко, 1918 р.

 Перша світова війна й припинення існування росій- ської, Австро-Угорської, німецької імперій створило пе- редумови для відновлення польської держави.
 Визначальна роль у відновленні та становленні поль- ської держави належала Ю. Пілсудському.
 Відновлення Польщі супроводжувалося процесом по- шуку ефективної форми державності.

 Парламентська республіка за тих умов виявилася не- ефективною і не сприяла розв’язанню нагальних проб- лем країни. У період політичної кризи в 1926 р. в країні був встановлений авторитарний режим «санації» на чолі з Ю. Пілсудським. Однак він не забезпечив політичної ста- більності. Зовнішньополітичний курс країни не відповідав міжнародним відносинам, що склалися. Зрештою СрСр чі чниімнае домовилися про розподіл Польщі.

1як. і ндаержави намагалися спертися лідери польського національного руху в боротьбі за не-
залежність Польщі в роки Першої світової війни? 2. Коли була утворена регентська рада? 3. Коли Ю. Пілсудський став «вождем держави»? 4. Які події називають «дивом на Віслі»? 5. території яких держав успадкувала друга

річ Посполита? 6. Які негативні риси були закладені під час розбудови Польщі? 7. Які реформи були проведені урядом В. Грабського? 8. У якому році в Польщі було встановлено режим «санації»? 9. Хто став на чолі Польщі після смерті Ю. Пілсудського? 10. В агресії проти якої держави взяла участь Польща в 1938 р.?

95

розділ IV. держави Центрально-Східної Європи

11. Чим можна пояснити те, що в роки Пер- шої світової війни польський рух був розколо-
тий на прихильників Антанти та Центральних держав?
12. Як і за яких обставин відбувалося відновлення поль- ської державності? дайте історичну оцінку цьому явищу.
13. Якою є роль Ю. Пілсудського у становленні Польської республіки? 14. доведіть, що режим «санації» був авто- ритарним за суттю.

15. Складіть таблицю «Процес формування кор- донів Польської республіки». 16. Проведіть дис-
кусію за проблемним питанням: зовнішня політика від- новленої Польщі: здобутки і прорахунки.

17. Підготуйте есе на тему «Чи став режим “санації” оздоровленням для країни?».

§хо2с4л.очвеацька республіка

За Цим Параграфом Ви Зможете: дізнатися, як була утворена Чехосло- ваччина; визначити роль т. Масарика в її створенні та розвитку; охаракте- ризувати економічний і політичний розвиток Чехословаччини в міжвоєн- ний період; проаналізувати причини ліквідації Чехословаччини.
ПригаДайте
до складу якої держави входили чеські й словацькі землі напередодні Першої світової війни?

утВорення чехоСлоВаччини. т. маСарик. Чеський націо- нальний рух був одним із найпотужніших в Австро-Угор- щині. Початок Першої світової війни його лідери сприйняли як реальний шанс для виборювання національної свободи. Свої сподівання вони переважно покладали на перемогу країн Антан- ти. Чеські й словацькі солдати були найменш боєздатною части- ною австро-угорської армії. Вони не бажали воювати за інтереси імперії, яка їх поневолювала. Натомість створені на території Франції, Італії та Росії підрозділи чеської армії (легіонери) по- казали себе з позитивного боку. У 1918 р. чеському корпусу довелося відіграти консолідуючу роль для сил, які зі зброєю
в руках виступили проти влади більшовиків у Росії.
В умовах розпаду Австро-Угорської монархії збори чеських депутатів австрійського парламенту й земських сеймів ухвалили декларацію (30 травня 1917 р.). Посилаючись на принцип націо- нального самовизначення, вони зажадали утворення суверенної, демократичної та соціально справедливої держави «в межах іс- торичних чеських земель і своєї словацької парості».
Влітку 1918 р. Чехословацький національний комітет у Па- рижі, який очолював томаш масарик, спочатку Франція, а потім Велика Британія та США визнали «першоосновою майбутньо- го чехословацького уряду». Тобто уряд держави був визнаний ще до того, як держава була проголошена і створена. Зв’язок із цим комітетом установив Національний комітет у Празі, який об’єднав усі чеські політичні партії. Під керівництвом празького

Документи роЗПоВіДають

уривок із декларації чеських депутатів австрійського парламенту (30 травня 1917 р.)

депутати чеського народу, виходячи з глибокого пе- реконання, що теперішню дуалістичну форму держави було створено… на шкоду спільним інтересам паную- чих і пригноблених народів, і тільки перетворення Габ- сбурзько-Лотаринзької монархії на федеративну держа- ву вільних і рівноправних національних держав усуне будь-які національні привілеї та забезпечить всебічний розвиток кожної нації в інтересах імперії та династії. У цей історичний момент, спираючись на природне право народів на самовизначення і вільний розвиток, посилене в нас, крім того, і невід’ємними історичними

правами й повністю визнаними державними актами, ми на чолі свого народу будемо домагатися об’єднання всіх гілок чеської нації в чеську демократичну державу, включно зі словацькою гілкою нації, яка проживає в не- розривній єдності із чеською історичною батьківщиною.

? 1. Якими були основні вимоги лідерів чеського націо- нально-визвольного руху? Чим вони аргументували
свою позицію? 2. Яким способом мало відбуватися відновлення чеської державності згідно з деклара- цією?