Завершення Другої світової
війни. Ціна перемоги

Упродовж своєї історії людство пережило багато катастроф і трагедій, проте
жодна з них за масштабами не може зрівнятися із Другою світовою війною.
Друга світова війна завершилася 2 вересня 1945 р. Визволителями України
й творцями перемоги були люди різних національностей – від рядових до маршалів, солдати – українці Радянської армії та вояки УПА, ті українці й вихідці
з України, які перебували у військових з’єднаннях інших держав. Вони – кожен
окремо і всі разом – своєю доблестю й жертовністю заслужили повагу та
пам’ять народу.
Щоб гідно вшанувати всіх загиблих, важливо не ділити втрати залежно від
прапорів, під якими вояки йшли в бій, бо війна – це завжди трагедія для всіх,
кого вона торкнулася. У 2014 р. Україна приєдналася до європейської традиції
вшанування 8 і 9 травня як днів пам’яті та примирення. Символом пам’яті та
примирення є червоний мак.

1. У чому полягає внесок українського народу в перемогу над нацизмом
Останньою сторінкою радянсько-німецької війни була Берлінська операція,
у якій узяли участь війська двох Білоруських та Першого Українського фронтів
загальною чисельністю понад 2,5 млн військовослужбовців.
Після перемоги над нацистською Німеччиною 8 травня 1945 р. СРСР приєднався до війни проти Японії. 9 травня 1945 р. у Берліні в присутності

4–11 лютого 1945 р. Ялтинська
(Кримська) конференція лідерів
трьох держав антигітлерівської
коаліції (СРСР, США,
Великобританії). Визнання Західної
України частиною УРСР

1944

2 вересня 1945 р.
Капітуляція Японії.
Завершення Другої
світової війни

1945
9 травня 1945 р. Підписання Акта
про капітуляцію Німеччини.
Закінчення Другої світової війни на
європейському театрі воєнних дій

296

Розділ 6. УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

20 листопада 1945 р.
Початок засідань
Міжнародного військового
трибуналу в Нюрнберзі над
головними нацистськими
воєнними злочинцями

радянських, американських, англійських і французьких представників було підписано акт про беззастережну капітуляцію Німеччини. 2 вересня 1945 р. на
борту американського авіаносця «Міссурі» молодий генерал – українець Кузьма Дерев’янко поставив свій підпис від імені Радянського Союзу під Актом капітуляції Японії.
Друга світова війна закінчилася.
На боці Об’єднаних Націй воювали українці
у складі армій Великої Британії та Канади
(45 тис. осіб), Польщі (120 тис.), СРСР (7 млн),
8 травня в Україні відзначаСША (80 тис.) і Франції (6 тис.). Понад 2,5 млн
ють День пам’яті та примирення; 9 травня – День переукраїнців були нагороджені радянськими та замоги над нацизмом у Другій
хідними медалями й орденами, більше ніж 2 тис.
світовій війні.
стали Героями Радянського Союзу, з них 32 –
двічі, а Іван Кожедуб – тричі.
Радянсько-німецький театр воєнних дій з 22 червня 1941 р. став найважливішим у Другій світовій війні і залишався таким до кінця. Двічі, із заходу на схід,
а потім у зворотному напрямку по українській землі перекочувався фронт. Усе,
що можна було вивезти, вивозила та сторона, яка відступала. Усе, що не можна
було вивезти, нищили або робили непридатним для користування.
На території України було знищено 714 міст і селищ міського типу, понад
28 тис. сіл, 16,5 тис. промислових підприємств. Матеріальні втрати СРСР становлять до 40 % сукупних втрат, заподіяних усім учасникам Другої світової
війни разом узятим. Матеріальні втрати України дорівнюють приблизно 40 %
загальносоюзних втрат. Співвідношення цих цифр висуває Україну на сумне
перше місце серед країн, які матеріально постраждали від війни.
Чисельність населення УРСР скоротилася з 41 млн 657 тис. осіб на червень
1941 р. до 27 млн 382 тис. на початок 1945 р., тобто на 14 млн 275 тис. Більшу
частину скорочення – близько 9 млн осіб – становлять безповоротні втрати:
фронтові втрати військовослужбовців, мобілізованих на території УРСР у Червону армію, втрати учасників руху Опору, втрати цивільного населення під час
боїв і бомбардувань, через голодне виснаження та епідемії, від цілеспрямованого нищення окупантами військовополонених, геноциду євреїв і ромів. Частина
людей, евакуйованих у східні регіони СРСР і вивезених до Німеччини, не повернулася на батьківщину.
Прочитайте фрагмент праці сучасного історика. Проілюструйте конкретними
фактами тези вченого про ціну перемоги над нацистськими окупантами. Чи
погоджуєтеся з такими міркуваннями історика? Чи не перебільшує він, на
вашу думку, вплив ідеології на вшанування пам’яті про війну? Чи цілком подолано
цей вплив у сучасній Україні?
Н
МЕ Т

«…Не слід святкувати загибель людей і колапс мирного, нормального життя. Ми
повинні мати День перемоги і пам’яті. Прислухаймось до історії, відчуймо мовчання
тих, кого немає сьогодні з нами, тих, хто був правдивим визволителем людства від нацистської чуми. І тоді зрозуміємо: це не день парадів, демонстрації сили… Ось так важлива
для людства подія виявилась ніби розділеною “навпіл”. До речі, за Сталіна згадане свято Перемоги (як неробочий день) протрималось недовго: його фактично скасували (оголосили
робочим днем) наприкінці 1947 р. Хоча офіційно про це не мовилося, але зробили це з огляду на жахливі наслідки війни, в тому числі на колосальну кількість калік на вулицях. Вони унаочнювали банальну істину – як же можна святкувати те, що принесло стільки горя. Поновили

1

69–70. ЗАВЕРШЕННЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ. ЦІНА ПЕРЕМОГИ
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

297

День перемоги як свято і вихідний за Леоніда Брежнєва у 1965 р. Поновили з метою політико-ідеологічного “цементування” суспільства. Це супроводжувалось відродженням сталінських міфів, героїзацією війни, неправдою, формуванням мілітарної психології» (сучасний
український історик Ю. Шаповал).

Роздивіться фотографії. 1. Як ви думаєте, що відчували люди, зображені на
знімках, які були очевидцями подій Другої світової війни? 2. Розкажіть про
почуття людей, які дочекалися завершення війни. 3. Що найбільше вразило в цих фотографіях? Які емоції викликають у вас фотодокументи часів війни?
4. Як треба ставитися до людей, які пережили війну?

1

2

1. Радянські солдати відчиняють браму одного з
таборів Аушвіцу. Січень
1945 р.
2. Група демобілізованих
бійців Червоної армії, які
повертаються на батьківщину. 1945 р.

3

3. Діти фронтовиків слухають повідомлення про
перемогу над нацистською Німеччиною
4. Кияни святкують закінчення війни з нацистською Німеччиною.
9 травня 1945 р.

4

298

Розділ 6. УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

2. Які ухвали Тегеранської та Ялтинської конференцій
стосувалися майбутнього України
Підсумки війни і післявоєнний світовий устрій визначили спільні дії країн
антигітлерівської коаліції, передусім на Тегеранській і Ялтинській (Кримській)
конференціях.
Вінстон Черчилль на Тегеранській конференції 1943 р. запропонував визнати кордоном між СРСР і Польщею лінію Керзона. Вона більш-менш відповідала етнографічному розмежуванню Польщі, України і Білорусії. Як компенсацію
за Західну Україну і Західну Білорусію, які мали відійти до СРСР уже на основі
домовленості лідерів Об’єднаних Націй, прем’єр-міністр Великої Британії
готовий був віддати Польщі спадщину
середньовічної королівської династії
П’ястів. Це були території, на яких
проживало багато поколінь німецького населення: Східна Пруссія, Західне
Помор’я з Данцигом, Верхня Сілезія.
Остаточно питання про кордони
Польщі було розв’язане в лютому
1945 р. на Ялтинській (Кримській)
конференції глав трьох держав. Міцність нового кордону по лінії Керзона
було забезпечено грандіозними депортаціями, здійсненими з ініціативи

Учасники Кримської конференції.
Сталіна. Німців виселили з усіх зеЙ. Сталін, Ф.-Д. Рузвельт, В. Черчилль.
мель, що відходили до Польщі й ЧеЯлта. 1945 р.
хословаччини. Були здійснені також
масові переселення вздовж лінії Керзона: поляків – із території західних областей УРСР до Польщі; українців – із
території Польщі до УРСР. У Польщі залишалися старовинні українські землі
на захід від лінії Керзона – Закерзоння (Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лемківщина).

3. Який внесок українських учених у боротьбу з окупантами
Значні результати дала перебудова роботи наукових установ на воєнні рейки. Більшість наукових установ на початку війни евакуювали у радянський тил.
На початок осені 1941 р. на схід було вивезено Академію наук, основним центром зосередження якої стало м. Уфа (Башкирія), а також науково-дослідні заклади системи охорони здоров’я та сільськогосподарського профілю.
У надзвичайно складних умовах евакуювали вищі навчальні заклади Києва,
Одеси, Дніпропетровська, Харкова та інших міст, що перебували в зоні воєнних
дій. Деякі колективи вишів не встигли навіть вивезти найцінніше обладнання.
Загалом вдалося вивезти основні колективи та майно 70 вишів.
Уже на другий день після нашестя німецьких військ у СРСР президент
АН УРСР О. Богомолець зустрівся з командувачем Південно-Західного фронту М. Кирпоносом, щоб опрацювати план допомоги вчених діючій армії.
69–70. ЗАВЕРШЕННЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ. ЦІНА ПЕРЕМОГИ
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

299

У тематичні плани науково-дослідних інститутів
було внесено істотні корективи. Науковці Українського фізико-технічного інституту в Харкові почали виробляти у майстернях хімічний запалювач
для пальної суміші в пляшках, що використовувалися як засіб боротьби з бронетехнікою у ближньому бою. Наукові установи й виші медичного
профілю долучалися до розгортання лікувальної
роботи для потреб фронту, розробляли нові ефективні методи лікування хворих. Зокрема, Інститут
клінічної фізіології, яким керував академік Богомолець, створив цінні препарати для лікування ран і
переломів кісток. Працівники Харківського інституту переливання крові у кількох тилових містах
організували пункти із заготівлі та консервування
крові.
Після евакуації у східні регіони країни академіч

Євген Патон із моделна наука показала свої великі можливості в дополю танка Т-34
мозі фронту. Безумовним лiдером серед установ
АН УРСР був Інститут електрозварювання під
керівництвом академіка Є. Патона. Вчені інституту застосували на танкових заводах Уралу ефективний спосіб автоматичного дугового зварювання під флюсом, що сприяло швидкому розвиткові танкобудування. Продуктивність праці
на 40 танкових підприємствах різко підвищилася.
Після звільнення України від окупантів почалася швидка відбудова мережі
культурно-освітніх установ. Наприкінці 1945 р. вже діяло понад 30 тис. шкіл.
У 150 вищих навчальних закладах, які повернулися з евакуації, навчалося майже 140 тис. студентів. З весни 1944 р. у Києві відновила свою діяльність Академія наук УРСР.

4. Якими були особливості культурного життя в роки війни
Прочитайте джерело. Поміркуйте, з якою метою керівництво Третього райху
ухвалювало подібні рішення.
Н
МЕ Т

З постанови № 34 Вермахту зони Б (Україна) від 29 грудня 1941 р.: «Навчання. Згідно з
постановою № 30 від 8.12.41 р. початкові школи дозволені. Крім того, дозволені: промислові, сільськогосподарські, лісогосподарські професійні школи, так само як професійні курси жіночого персоналу для навчання ведення господарства, кравецької справи,
охорони здоров’я та гігієни. НЕ ДОЗВОЛЕНО: вищі навчальні заклади: університети, політехнічні інститути; вищі школи: гімназії, ліцеї та інші подібні заклади; середні школи; семінари,
загальні середні школи; професійні школи: загальні школи зі спеціалізацією для певної спеціальності. Всі школи, що належать до цих категорій, треба закрити».

2

В умовах окупації тисячі шкільних приміщень було спалено, пограбовано,
перетворено на склади, шпиталі, казарми. Утім, навчальний процес почався в
1942 р. і провадився за складеними німецькими чиновниками програмами. Своє
ставлення до освіти українців відверто висловив Гітлер. «Краще, – заявляв
він, – не вчити їх навіть писати».

300

Розділ 6. УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

Тисячі українських учених, лікарів, учителів, представників мистецької інтелігенції загинули за умов окупації. Був зруйнований 151 музей, із них вивезено
близько 40 тис. цінних експонатів. Ешелонами до Німеччини вивозили наукове
обладнання, унікальні колекції, твори образотворчого мистецтва тощо.
З майже 200 членів Спілки письменників України на фронт пішли більше
ніж половина. Вони працювали військовими кореспондентами у газетах фронтів і армій, багатьох дивізійних газетах. Військовими кореспондентами були
А. Малишко, Л. Первомайський, М. Бажан. Чимало письменників боролися
проти окупантів у складі партизанських загонів, підпорядкованих як Москві
(П. Вороний, Ю. Збанацький, В. Земляк та ін.), так і націоналістичним центрам
руху Опору (У. Самчук). У радянському тилу працювали українські письменники П. Тичина, М. Рильський, Ю. Яновський, П. Панч, О. Корнійчук та ін.
Література періоду радянсько-німецької війни була літературою однієї теми –
війни.
У жовтні 1941 р. разом із «похідними групами»
ОУН до Києва приїхала письменниця Олена Теліга.
Вона очолила Спілку українських письменників і почала редагувати літературно-мистецький тижневик «Литаври», що виходив при щоденній газеті «Українське
слово». Невдовзі нацистська адміністрація заборонила
це видання, наказавши видавати газету «Нове українське слово». Теліга відмовилася співпрацювати з цим
виданням. У лютому 1942 р. письменницю заарештувало гестапо. Через кілька днів її разом з групою українських націоналістів було розстріляно у Бабиному Яру.
Невтомно працювали композитори Л. Ревуцький,
А. Штогаренко, К. Данькевич та ін.; художники М. Дерегус, В. Касіян, І. Шульга та ін., твори яких підбадьорювали воїнів. Особливо поширеними в той час були

Олена Теліга
плакат, політична карикатура, гравюра, листівки тощо.
В умовах війни зростала роль театрального мистецтва. Але не завжди воно відповідало вимогам часу.
Тому на базі низки театрів були
створені «театри малих форм»,
театри мініатюр і оглядів, пересувні й фронтові театри.
Набула поширення діяльність
концертних бригад з артистів
українських театрів, які обслуговували частини Червоної

В. Касіян. Плакат із серії
«Гнів Шевченка – зброя перемоги». 1942 р.

69–70. ЗАВЕРШЕННЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ. ЦІНА ПЕРЕМОГИ
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

301

армії та трудівників тилу. У 1941–1945 рр. понад 100 таких бригад виступали на
фронті.
На початок 1942 р. у тилових районах було зосереджено понад 60 евакуйованих з України театрів, музичних і хорових колективів. Майже половина з них
працювала у Казахстані та Сибіру, де жило багато українців. Великою подією у
культурному житті сибіряків було перебування в Іркутську Київського театру
опери та балету ім. Т. Шевченка. Поновивши довоєнні постановки і здійснивши
низку нових, до того ж на прохання громадськості українською мовою, театр дав
сотні спектаклів у сибірському краї.
Незмінними супутниками у боях і походах фронтовиків були ансамблі української пісні і танцю. Один з них – під керівництвом Л. Чернишової – діяв на
семи фронтах, дав близько двох тисяч концертів для багатьох тисяч воїнів. Перебуваючи в армії, артистичні бригади пересувалися похідним порядком разом
із військами.
Відчуваючи, що ідеологічних гасел замало для перемоги над Німеччиною,
комуністичний режим вдався до певної гри на національних почуттях українців.
Зокрема, було замовлено кілька кінофільмів на історичну тематику, що мали
пробуджувати патріотизм: «Кутузов», «Богдан Хмельницький», «Олександр
Пархоменко» та ін.
Разом із частинами Червоної армії пройшли фронтовими дорогами кінооператори-документалісти. «Солдатами з двома автоматами» називали фронтових
кінооператорів, тих, хто поруч з бійцями був на передовій, у самому пеклі війни.
Окрему сторінку воєнного кінолітопису становлять кінофільми, основою яких
є кінохроніка, відзнята фронтовими операторами: «День війни» (1942), «Чорноморці» (1942), кінострічки О. Довженка «Битва за нашу Радянську Україну»
(1943) і «Перемога на Правобережній Україні» (1945).
У 1943 р. О. Довженко завершив роботу над рукописом кіноповісті «Україна в огні», яку писав упродовж двох років у фронтових умовах під враженням
від страшних руйнувань і мільйонних жертв. Незабаром кіноповість в оригіналі
й у перекладі російською мовою лягла на стіл Сталіну. 31 січня 1944 р. вождь
«усіх часів і народів» скликав засідання політбюро ЦК ВКП(б) і виступив із
промовою «Про антиленінські помилки й перекручення в кіноповісті О. Довженка “Україна в огні”». У цій промові, зокрема, підкреслювалось, що Довженко «не в ладах» з правдою. Його кіноповість «є антирадянською, яскравим
виявом націоналізму, вузької національної обмеженості».
Прочитайте фрагмент джерела, поміркуйте, чи є випадковим збігом той факт,
що постанову ухвалено саме в 1944 р. З чим пов’язана така реакція влади на
твір О. Довженка?
Н
МЕ Т

З постанови політбюро ЦК КП(б)У: «1. Рекомендувати всеслов’янському комітету ввести в склад Комітету від УРСР замість Довженка М. Т. Рильського. 2. Рекомендувати Комітету по Сталінських преміях при Раднаркомі СРСР ввести в склад Комітету замість
Довженка Юру Г. П. 3. Вивести Довженка О. П. зі складу журналу “Україна”. Замість нього
затвердити членом редакційної колегії журналу українського письменника Андрія Малишка.
4. Звільнити Довженка О. П. від обов’язків художнього керівника Київської кіностудії».

3

Якими аргументами О. Довженко відкинув звинувачення в націоналізмі?
Чи погоджуєтеся ви з міркуваннями митця?

302

Розділ 6. УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

Н
МЕ Т

Зі «Щоденника» О. Довженка (1945): «Товаришу мій Сталін, коли б Ви були навіть богом,
я й тоді не повірив би Вам, що я націоналіст, якого треба плямувати й тримати в чорнім тілі. Коли немає ненависті принципової, і зневаги нема, і недоброзичливості ні до одного народу в світі, ні до його долі, ні до його щастя, ні гідності чи добробуту, невже
любов до свого народу є націоналізмом? Чи націоналізм в непотуранні глупоті людей чиновних, холодних діляг, чи в невмінні художника стримати сльози, коли народу боляче?..»

4

1. Прочитайте стислі характеристики історичних діячів, поміркуйте, чому
попри різну діяльність всі вони долучилися до творення історії України.
2. Одним-двома реченнями визначте внесок кожного в історію України.

Іван Багряний (Іван Лозов’ягін) (1906–1963) –
поет і письменник. Народився на Сумщині.
У 1932 р. його заарештували, вимагаючи каяття
й засудження своєї літературної діяльності; був
засланий на Далекий
Схід. Покарання відбував
у БАМЛАГу. У 1937 р.
втік, але був повторно
заарештований. Автор романів «Тигролови», «Сад
Гетсиманський»
(«Сад
Гетсиманський», зокрема,
був чи не першим твором,
який розповів правду про
систему більшовицького
ГУЛАГу). У роки гітлерівської окупації жив в
Охтирці. З поверненням
радянських військ переїхав до Галичини, де працював в українському
націоналістичному
підпіллі. Брав участь у створенні УГВР. У 1944 р.
емігрував. У еміграції займався громадянсько-політичною та журналістською діяльністю.

Олексій Берест (1921–
1970) – радянський військовий діяч, установив
(разом з М. Єгоровим та
М. Кантарією) Прапор
перемоги на даху німецького рейхстагу в Берліні в
ніч на 1 травня 1945 р.

Іван Кожедуб (1920–
1991) – найрезультативніший льотчик-винищувач
часів
радянськонімецької війни. Здійснив
330 бойових вильотів, у
120 повітряних боях збив
64 літаки противника. За
всю війну жодного разу
не був збитий. Тричі Герой Радянського Союзу.
Народився на Сумщині.

Ігор Сікорський (1889–
1972) – один із найвідоміших
авіаконструкторів
світу, підприємець, який
зробив вагомий внесок у
розвиток літакобудування
в Російській імперії та
США. У 1918 р. емігрував
до Франції, у 1919 р.
переїхав до США. Творець вертольотів, увійшов
у світову історію авіації
як автор перших у світовій практиці авіабудування багатомоторних літаків
і вертольотів. У 1923–
1937 рр. створив понад
півтора десятка літаків
(S-38, S-42 та ін.). Перші
пасажирські лінії через
Тихий та Атлантичний
океани здійснювали саме
на літаках S-42. Уперше у
світі налагодив крупносерійне виробництво вертольотів різноманітного
призначення. Народився
в Києві.

69–70. ЗАВЕРШЕННЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ. ЦІНА ПЕРЕМОГИ
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

303

Амет-Хан Султан (1920–1971)
Національний герой кримськотатарського народу. Радянський
льотчик-ас, здійснив 603 бойові вильоти, збив особисто 30 літаків противника і 19 літаків у групових боях. Двічі Герой
Радянського Союзу. З 1947 до 1971 р. – льотчик-випробувач,
єдиний радянський льотчик, який випробував понад 50 типів
літальних апаратів. З гордістю публічно називав себе кримським татарином.
Василь Порик (1920–1944)
Учасник руху Опору у Франції в роки Другої світової війни. Восени 1941 р. пораненим потрапив у полон і був відправлений до
табору примусової праці Бомон в м. Артуа (Франція). Очолив
підпільну табірну організацію «Група радянських патріотів»,
створену в жовтні 1942 р. Підпільники пускали під укіс німецькі
ешелони, знищували гітлерівських солдатів та офіцерів, руйнували залізничне полотно, лінії телеграфного й телефонного
зв’язку. Національний герой Франції, Герой Радянського Союзу. Народився на Вінниччині.

1. Установіть хронологічну послідовність подій: Підписання Акта про беззастережну капітуляцію Німеччини Депортація кримськотатарського народу з Криму до
Середньої Азії Ялтинська (Кримська) конференція Капітуляція Японії.
2. Складіть речення, використавши поняття: День пам’яті та примирення, День перемоги над нацизмом, Маки пам’яті.
3. Схарактеризуйте одним реченням історичних діячів залежно від їхньої ролі в подіях Другої світової війни: І. Багряний, К. Дерев’янко, О. Довженко, І. Кожедуб,
В. Порик, О. Теліга, І. Сікорський, Амет-Хан Султан.
4. Конкретизуйте й уточніть загальні твердження про Другу світову війну.
1. Друга світова війна для України розпочалася 1 вересня 1939 р. 2. СРСР вступив у Другу світову війну 17 вересня 1939 р. на боці нацистської Німеччини.
3. Радянсько-німецький союз був зруйнований 22 червня 1941 р. 4. Нацистський окупаційний режим в Україні був одним із найжорстокіших у світі.
5. Україна зробила значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками Німеччини. 6. Для України Друга світова війна – національна трагедія. 7. Україна
зазнала надзвичайних втрат унаслідок війни.
5. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагменті джерела.
«Ми пережили багато цікавого, незабутнього. Виступати доводилося зовсім близько від
передової. Наші концерти постійно проходили під могутній акомпанемент артилерійської
канонади… Артисти намагалися виконувати номери якомога краще, дістаючи в нагороду
бурю аплодисментів. Потім у дружній атмосфері, у тісному колі з нашими слухачами допізна співали хором українських пісень» (артистка З. Гайдай).

304

Розділ 6. УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua