§ 55—56. література й мистецтво

За Цим Параграфом Ви Зможете: ознайомитися з розвитком літератур- ного процесу; визначити течії та на- прямки літератури й мистецтва пер- шої третини XX ст.; охарактеризувати Олімпійський рух, що відродився на- прикінці XIX ст.
ПригаДайте
1. Яка течія була панівною в літера- турі наприкінці XIX ст.? 2. Які нові явища були характерні для розвитку літератури й мистецтва наприкінці XIX ст.?

Собори Бродвея. Художниця Флорін Стеттхаймер. 1929 р.

216

оСноВні тенДенЦії В роЗВитку літератури та миСтеЦтВа. У 1920—1930-ті рр. тривав розвиток літератури й мисте- цтва. Поряд із тенденціями, започаткованими наприкінці XIX — на початку XX ст., виникали нові жанри, напрямки,
школи.
На межі XIX—XX ст. відбувався перехід до нових ідей, що ламав традиційні уявлення про мистецтво. Цей перехід мистецтвознавці іноді називають декадансом (занепадом). Хоча насправді це був не занепад, а пошук нових форм художнього зображення дійсності.
У 1920—1930-ті рр. на розвиток мистецтва й літератури величезний вплив мали Перша світова війна, революції, за- родження й становлення тоталітаризму. У цей час на зміну традиційним течіям прийшли нові, що урізноманітнило куль- турне життя.
Новим явищем у розвитку культури стала поява масової та елітарної культур. Масова культура була спрямована на ма- сового споживача культурних надбань людства. На відміну від традиційної культури, основним двигуном масової культури є вигода — фінансова, політична тощо, а основною якістю — доступність і розважальність.
Поява масової культури була зумовлена збільшенням кіль- кості міського населення й поширенням грамотності, розвит- ком засобів масової інформації (преса, радіо, кіно, звукозапис тощо) та технологізацією тиражування мистецьких творів. Масова культура стала невід’ємною складовою життя інду- стріального суспільства. І якщо в 1930-х рр. масова культура Заходу була демократична за своєю суттю, то в тоталітарних країнах її використовували для маніпулювання й контролю за суспільною свідомістю, вона була дозованою й ретельно ві-
дібраною.

громаДСька й філоСофСька Думка. Наприкінці XIX — на початку XX ст. у країнах Європи та Північної Америки відбувалися вагомі зміни в інтелектуальному та духовному жит- ті, які знову поставили на порядок денний питання про сенс життя. У середовищі творчої інтелігенції і діячів науки шири-
лися настрої песимізму й очікування майбутньої катастрофи. У цей переломний час зіткнення протилежних думок по-
родило різноманіття філософських шкіл. Частина філософів звернулася до класичної філософської спадщини георга гегеля (новогегельянство) та іммануїла канта (неокантіанство). Росій- ські філософи Дмитро мережковський, микола бердяєв, Сергій булгаков та інші звернулися до православної християнської тра- диції. Американські філософи-прагматики закликали до вирі- шення практичних завдань, які виникають у реальному житті. Німецькі філософи артур Шопенгауер та фрідрих ніцше, при- хильники «філософії життя», заперечували раціональне й за- кликали дослуховуватися до ірраціонального в людському єстві.

§ 55—56. Література й мистецтво

Смерть та життя. Художник Густав Климт. 1908—1916 рр. Часи. Художник Поль Серюзьє. 1919 р.

Ф. Ніцше піддавав критиці християнство та раціоналізм за те, що вони «пригнічують волю до життя». Він пропонував подолати гніт шляхом звільнення «життєвих сил», які мають відкрити шлях до «надлюдини», що стоїть по інший бік «добра і зла». Твори Ф. Ніцше були насичені афоризмами, пророцтвами і таємничістю. Їх сприймали як заклик до підриву традиційних моральних цінностей, до насильства.
Французький філософ анрі бергсон протиставляв інтуїцію інтелектуальним методам пізнання. Він стверджував, що лише інтуїція здатна проникнути в суть речей.
Відкриття австрійським вченим Зігмундом фрейдом безсві- домого мало величезний вплив на суспільство. Здавалося, що знайдено пояснення всім вчинкам людини. Вчення З. Фрейда філософ карл юнг переніс на поведінку великих мас людей — натовп, яким, пробуджуючи його несвідоме, можна керувати.
На початку XX ст. у країнах Європи та США набула поширен- ня соціологія — наука про розвиток суспільства. У цей час стали популярними теорії соціального дарвінізму, згідно з якою розвиток суспільства обумовлюється біологічною боротьбою за виживан- ня, та географічного детермінізму, коли географічне розташуван- ня є визначальним у долі народів, їхніх характерів. На основі цих положень сформувалися расова теорія, антисемітизм тощо. Деяких людей не задовольняло таке різноманіття думок,
і вони зверталися до окультизму, містики або східних релігій. Війна, труднощі післявоєнних років, поява тоталітарних режимів ще більше посилили у свідомості людей занепадниць- кі настрої. Німецький історик освальд Шпенглер опублікував у 1918—1922 рр. книгу «Загибель Європи», у якій історія люд- ства показана як ланцюжок не пов’язаних між собою культур, кожна з яких народжується, досягає свого апогею, занепадає
й нарешті вмирає. Залишаються лише спогади та руїни.

Смерть та чоловік.
Художник егон Шилє. 1911 р.

Карл Юнг

217

розділ VіIі. Повсякденне життя та культура в міжвоєнний період

19-річний ернест Хемінгуей під час Першої світової війни в Мілані.
1918 р.

Письменник еріх Марія ремарк і найбільше кохання його
життя — кінозірка Марлен дітріх. їхній роман тривав майже 40 років, до самої смерті письменника
218

Характерною рисою філософії міжвоєнних років стало по- дальше зосередження уваги на людині та її місці в конфлік- тному світі. Найбільш впливовим у ці роки стає екзистенціа- лізм — філософія існування. Її найвидатнішими представниками в Німеччині були К. Ясперс, М. Хайдеггер, у Франції — пись- менники й філософи Ж. П. Сартр, А. Камю, Г. Марсель, в Іспа- нії — Х. Ортега-і-Гассет. Екзистенціалізм намагався допомогти людині знайти своє місце у світі, своє «я» (свою екзистенцію), подолавши відчуження. Людина створює саму себе, пізнає свою сутність — ось головний заповіт екзистенціалізму, ідеї індиві- дуальної відповідальності людини за все, що відбувається з нею та іншими людьми. Ситуація особистого вибору — головна тема екзистенціональної філософії та літератури міжвоєнних років.

літературні течії першої третини XX ст. У літературі почат- ку XX ст. провідні позиції посідав реалізм. На відміну від реалізму другої половини XIX ст., який переважно описував ре- альність, реалізм першої половини XX ст. критично осмислював дійсність, тому його називають критичним реалізмом. В Англії, Франції, Німеччині, США та інших країнах у цьому жанрі були створені видатні романи, повісті, п’єси. Найбільшою популяр- ністю в цей період користувалися твори англійців Дж. Голсуор- сі, Б. Шоу, С. Моема, Г. Веллса, французів А. Франса, Р. Рол- лана, німців Г. Манна, Т. Манна, Л. Фейхтвангера, норвежця К. Гамсуна, американців Дж. Лондона, Е. Сінклера, Ф. Норріса, росіян Л. Толстого, А. Чехова та ін. Їхня творчість вирізнялася особливою увагою до проблем людини й суспільства загалом. Визначальними подіями, що вплинули на розвиток літе- ратури 1920-х рр., стали війна, революції, післявоєнна криза. Явищем 1920-х рр. була поява в літературі «втраченого по- коління» — письменників, становлення яких відбувалося в роки війни. Це американець Е. Хемінгуей, англієць Р. Олдінгтон, німець Е. М. Ремарк. Їхні герої — молоді люди, які пройшли окопи Першої світової війни, багато пережили, розчарувалися, але не втратили людської гідності. Написані в традиціях реа- лізму книги Е. М. Ремарка («На Західному фронті без змін»), французького письменника А. Барбюса («Вогонь» і «Ясність»), Р. Олдінгтона («Смерть героя») не тільки зображували крива- ві події війни, але й застерігали людство від небезпеки нової
катастрофи.
В антивоєнну тематику органічно впліталися антинацист- ські мотиви. Світового визнання здобули філософський роман німецького письменника Т. Манна «Йосиф та його брати» та ро- ман Л. Фейхтвангера «Іудейська війна» (1932 р.), де війну зо- бражено в усій її антилюдській сутності.
Межі реалізму не відповідали потребам часу, тому літера- турному процесу 1920—1930-х рр. притаманні глибокий твор- чий пошук, виникнення нових стилів і жанрів. У творах ряду авторів традиційний сюжет відступав на другий план, а іноді й зовсім зникав, поступаючись місцем філософським роздумам, почуттям, переживанням, іноді — містичним сценам. Нові стилі й жанри називали модерністськими. До письменників-модерністів

§ 55—56. Література й мистецтво

ЛітерАтУрА МіЖВОЄннОГО ПеріОдУ

Вірджинія Вульф. 1927 р.

відносять француза М. Пруста, австрійця Ф. Кафку, англійку В. Вульф, ірландця Дж. Джойса та ін.
У 1920-ті рр. у літературі й філософії зародився новий на- прямок — екзистенціалізм (у перекладі з латини — існування). Екзистенціоналісти прагнули зрозуміти, відтворити потаємні, підсвідомі думки й почуття людини, розібратися в її ставленні до життя й смерті, до існування загалом.
Із початку XX ст. у літературі та мистецтві почала швидко розвиватися нова течія — авангардизм.
Маючи великий вплив на суспільство, література ставала за- ручником авторитарних і тоталітарних режимів. Вони прагнули спрямувати її розвиток у вигідне русло, зробити своєю опорою. Письменники й поети нерідко опинялися в центрі політичних подій, і треба було мати міцну волю й талант, щоб не зрадити правді історії, читачу. Особливо нелегко це було зробити в дер- жавах, де надовго утвердився тоталітаризм як форма політич- ного правління й духовного одурманювання мас.
Трагічними нотами пронизана творчість письменників і пое- тів Італії. У героїв їхніх творів переважають почуття відчаю й са- мотності. У творчості митців країни спостерігалися відхід від соціальної тематики, захоплення формою, байдужість до змісту. У СРСР після відносної свободи творчості на початку 1920-х рр. комуністична партія основним методом у літерату- рі й мистецтві цілеспрямовано нав’язувала соціалістичний реа- лізм. Його насаджували всіма засобами. Принцип «партійності» літератури, визначений В. Леніним, був головним у перевірці лояльності письменників і поетів до існуючого ладу. Упоко- рення талановитих митців способом репресій поєднувалося

джеймс джойс. 1926 р.

Портрет Франца Кафки
з гігантським жуком у руці. Художник томмасо Пінчіо. 2008 р.
219

розділ VіIі. Повсякденне життя та культура в міжвоєнний період

Стефан Цвейг. 1915 р.

ернест Хемінгуей з однією зі своїх улюблених кішок

Анатоль Франс
220

з «піклуванням» про нову, радянську прозу й поезію. Провідни- ками сталінізму виступали в першу чергу партійні чиновники, які вимагали уславлення радянської дійсності й керівної ролі більшовицької партії. Постанова ЦК ВКП(б) у 1932 р. «Про пе- ребудову літературно-художніх організацій» надовго визначила долю радянської літератури. Ця постанова стала ідеологічною основою для безмежного втручання держави в літературно-мис- тецьке життя, що за умов однопартійності системи було особ- ливо небезпечним для розвитку культури.
Перша хвиля репресій, спрямована проти творчої інтеліген- ції в СРСР, прокотилась у 1920-х рр. Ті, хто вижили, змушені були пристосовуватися до вимог офіційної ідеології та більшо- вицької практики будівництва соціалізму або залишити країну. Проте в 1930-х рр. на них чекала нова, ще більша хвиля репре- сій. Поширеними стали теми перемоги більшовиків у 1917 р., політики колективізації та індустріалізації. Водночас у жор- стких межах тоталітарної держави з’являлися твори, освячені письменницьким талантом.
Позитивним у СРСР у ті часи було подолання масової не- грамотності населення. Деякі народи вперше здобули власну писемність і почали розвивати самобутню літературну творчість. У країнах західної демократії літературна діяльність була більш незалежною. Проте політична свобода ще не давала ма- теріального комфорту. Якщо в країнах із тоталітарним режи- мом творчість залежала від відносин із правлячою елітою, то у відносно демократичних державах значний тиск чинили ви- давці. Надзвичайно популярною в цей час стала література, розрахована на масового читача, зокрема пригоди, фантастика, психологічні романи. Визнаними майстрами детективного жан- ру стали А. Крісті (Англія), Ж. Сіменон (Франція), Р. Стаут
і Е. Гарднер (США).

ПиСьменники — лауреати нобеліВСької Премії. Єдналь- ними для прозаїків, поетів, публіцистів усіх країн незалеж-
но від панівних форм і методів політичного правління були теми війни і миру, життя і смерті, любові й ненависті. Концентроване вираження вони отримали у творчості американського пись- менника ернеста хемінгуея (1899—1961). Йому судилося взяти участь у Першій і Другій світових війнах, захищати республі- ку в Іспанії. Перший роман «Фієста» Е. Хемінгуей надрукував у 1926 р. Це книга-протест проти «безглуздої війни», крик душі
«втраченого покоління». Відверто антивоєнну спрямованість мав роман «Прощавай, зброє!». Ненавистю до війни, любов’ю до Іспанії та її народу сповнено його роман «За ким калатає дзвін» (1940 р.). Літературна творчість та активна громадян- ська позиція письменника відзначені Нобелівською премією в 1954 р. після виходу повісті «Старий і море».

Французький письменник анатоль франс (1884—1924) став лауреатом Нобелівської премії в 1924 р. Його історико-філо- софські романи спрямовані проти поширення впливу церк- ви. Паралелі сучасної Франції письменник шукав у XVIII ст.

§ 55—56. Література й мистецтво

Перейнявшись соціальними проблемами, А. Франс зблизився із соціалістичним рухом, підтримував радянську Росію.
Із літературою та музичною культурою Франції тісно пов’язане ім’я ромена роллана (1866—1944). Долю митця в су- спільстві він відобразив у романі-епопеї «Жан-Крістоф». У роки Першої світової війни Р. Роллан виступав із гострими відгуками і статтями. Він не сприймав методів революційної боротьби, а свій протест проти війни й насильства передав у романі «Кле- рамбо» та повісті «П’єр і Люс». Духовне життя європейської інтелігенції, застереження від небезпеки війни й насильства є лейтмотивом роману «Зачарована душа». Антивоєнний пафос був притаманний не лише творчості Р. Роллана, а і його жит- тєвій позиції. Разом з А. Барбюсом він ініціював проведення антивоєнних конгресів. Слід зазначити, що обох письменників після відвідин ними СРСР використовували для формування в країнах Заходу громадської думки про відсутність у Радян- ському Союзі репресій та голодомору.
На творчість англійського письменника Джона голсуорсі (1867—1933) значною мірою вплинули гуманістичні погляди Ч. Діккенса, І. Тургенєва, Л. Толстого. Залишаючись актив- ним прихильником англійського суспільства, він зумів відтво- рити його життя з усіма проблемами й суперечностями. Відома трилогія «Сага про Форсайтів», інші романи, новели і драми Дж. Голсуорсі зображують долю однієї сім’ї на тлі кризових явищ у суспільстві та в людських стосунках.
Видатний німецький письменник томас манн (1875—1955) — автор романів «Будденброки», «Чарівна гора», історичної тетра- логії на біблійні теми «Йосиф та його брати». Він аналізував витоки німецького нацизму й гостро засуджував його наслідки. У 1947 р. Т. Манн завершив роботу над романом «Доктор Фаус- тус», у якому розкрив тісний зв’язок між кризою суспільства, культури і людської особистості.
Славетний індійський письменник рабіндранат тагор (1861— 1941) був усебічно обдарованою людиною. Деякий час він очо- лював національно-визвольний рух. Його патріотична пісня
«Моя золота Бенгалія» стала національним гімном Бангладеш, а пісня «Душа народу» — гімном Індії. Він був автором числен- них поетичних збірок, романів, драматичних творів. У творчості Р. Тагора переважали соціально-психологічні мотиви, оспівува- лися природа й кохання. Р. Тагор — перший виходець з Азії, удостоєний Нобелівської премії. Він багато працював у живо- писі, вів просвітницьку діяльність. Поблизу Калькутти Р. Тагор заснував університет, у якому навчалися, зокрема, Індіра Ганді, багато інших політичних лідерів, відомих діячів індійської на- уки і культури.
Англійський драматург, публіцист, критик Джордж бер- нард Шоу (1856—1950) літературну діяльність почав у 1875 р. Тоді його творчість заперечувалася видавцями. Викриття

ромен роллан і Магатма Ганді

томас Манн

рабіндранат тагор

джордж Бернард Шоу з дошкою для серфінгу

221

розділ VіIі. Повсякденне життя та культура в міжвоєнний період

іван Бунін. 1933 р.

Композиція з великою червоною площиною, жовтою, чорною, сірою та блакитною.
Художник Піт Мондріан. 1921 р.

лицемірства, користолюбства за допомогою їдкої іронії та спрос- тування існуючих форм забезпечили оригінальність творчого методу Б. Шоу. Він вважав, що буржуазне суспільство зайшло в глухий кут і тому приречене (твори «Візок із яблуками», «Гір- ко, але правда», «Женева»). Публіцистика Б. Шоу поєднувалася з роздумами про долю людства, а засудження західного пар- ламентаризму — зі схваленням радянського суспільного ладу.

Російський письменник іван бунін (1870—1953) народився поблизу Воронежа. Його батьки належали до старовинних дво- рянських родів. 22-річним юнаком він приїхав в Україну; жив у Полтаві й Харкові, відвідував Київ, Миргород, Черкаси, Чи- гирин, тому природними в його творчості є українські мотиви та образи. Із 1895 р. письменник жив у Москві та Петербурзі, листувався з М. Горьким, товаришував із композитором С. Рах- маніновим, співаком Ф. Шаляпіним, зустрічався з М. Коцюбин- ським. І. Бунін перекладав твори Дж. Байрона, А. Міцкевича, Т. Шевченка.
І. Бунін засудив Жовтневий переворот 1917 р., вважаючи, що перемога більшовиків приведе Росію до катастрофи. Під час громадянської війни в Росії жив в Одесі, звідти перебрався до Франції. Якщо в перших творах І. Бунін тужив за «дво- рянськими гніздами», то в еміграції він торкався тем кохання, ностальгії та смерті. У щоденнику «Окаянні дні» він із нена- вистю писав про більшовицький режим. Кращою вважається автобіографічна повість 1933 р. «Життя Арсеньєва». Тоді ж І. Бунін отримав Нобелівську премію за майстерність у розви- тку традицій російської класичної прози та вміння надзвичайно виразно й точно описувати реальне життя. У 1930-х рр. І. Бунін був провідним російським письменником-емігрантом.

оСноВні іДеї та наПрямки В роЗВитку миСтеЦтВа. До Першої світової війни в європейському образотворчому мистецтві панував реалізм. Світ тоді уявляли гідним його ре- алістичного зображення. Особистість художника‚ його смаки та вподобання могли виявитись у виборі жанру‚ композиції‚
у перевазі форми або кольору.
Перша світова війна й післявоєнна нестабільність призвели до того‚ що світ втратив гармонійність і раціональність в очах

Акцент на рожевому. Художник Василь Кандинський. 1926 р.
222

Постійність пам’яті.
Художник Сальвадор далі. 1931 р.

Фальшиве дзеркало.
Художник рене Магрітт. 1928 р.

§ 55—56. Література й мистецтво

художників‚ його реалістичне відбиття начебто втрачало сенс. Сталася зміна в розумінні художника. Вона полягала не в адек- ватному відображенні світу‚ а у виявленні художником його бачення світу. Таке розуміння світу могло звестися‚ наприклад‚ до певного співвідношення ліній та геометричних фігур. Цей вид живопису отримав назву абстракціонізму.
На зміну модерністським напрямкам кінця XIX — почат- ку XX ст. (фовізм‚ кубізм‚ футуризм‚ сюрреалізм і додекафо- нія в музиці) прийшов авангардизм. Митці нового напрямку не лише писали картини, а й створювали філософські трактати. Засновником авангардизму був російський художник Василь кандинський. Визначний представник йього напрямку казимир малевич у 1915 р. створив шедевр абстрактного мистецтва «Чор- ний квадрат на білому тлі». Також він заснував новий напрямок авангардного мистецтва — супрематизм.
Сюрреалісти на чолі із Сальвадором Далі намагалися зобра-
зити ірраціональний світ. На їхніх картинах‚ на відміну від картин абстракціоністів‚ наявні предмети‚ які можна пізнати‚ але інколи вони мають дивний вигляд і розміщені в незвичай- них композиціях‚ як у сновидіннях. Світ у творах сюрреалістів є нагромадженням парадоксів і кошмарів. Проте таке мистецтво не завжди було зрозумілим суспільству.
У той самий час реалізм не здавав своїх позицій. Його пред-
ставниками були, зокрема, художники Ф. Мазерель (Бельгія) А. Фужерон і Б. Таслицький (Франція)‚ Р. Гуттузо (Італія)‚ Г. Ерні (Швейцарія).
Важливою рисою в розвитку мистецтва стало те, що ідеї європейських художніх шкіл і течії почали активно пере- ймати митці Азії, Африки, Латинської Америки. На основі синтезу місцевих традицій і європейської техніки з’являлися справжні нові шедеври. Так, у Мексиці виникла «Велика трій- ка» художників-монументалістів — Д.-А. Сікейрос, Д. Рівера, Х.-К. Ороско. У своїх творах, інколи у прямій публіцистичній формі, вони прагнули наочно пояснити соціальні та історичні проблеми.
Проявом масової культури в мистецтві стала поява кітчу — картинок, статуеток дівчат, тварин, які прикрашали оселі пе- ресічних жителів.

Сім слонів щастя. Кітч

Селянська мати.
Художник давід Альфаро Сікейрос. 1929 р.

Автопортрет із терновим намистом і колібрі. Художниця Фріда Кало (дружина дієго рівери). 1940 р.

223

розділ VіIі. Повсякденне життя та культура в міжвоєнний період

театр і кіно. Вагомих успіхів було досягнуто в театральному мистецтві й кіномистецтві. Це стосується насамперед країн
Європи та США.
На початку XX ст. відбувалося фактичне оновлення драма- тургії. В Англії цю революційну зміну здійснив Б. Шоу. Його п’єса «Пігмаліон» була поставлена в усіх провідних театрах світу. Не менш революційною стала творчість норвезького дра- матурга Г. Ібсена і російського А. Чехова, режисера К. Стані- славського. Широкого визнання набули п’єси німецького нео- романтика Г. Гауптмана.
У театральному житті 1920-х рр. органічно поєдналися кла- сичні традиції з новаторством модернізму та авангарду.
Кінематограф зародився наприкінці XIX ст. У 1920-х рр. він довів, що є своєрідним мистецтвом, яке поєднує в собі переваги майже всіх традиційних мистецтв. А поява звуку й кольору збагатила кінематограф елементами літератури, музики, жи- вопису. У перші роки його існування глядачів приваблювали примітивні мелодраматичні сюжети або ексцентрична гра тала- новитих акторів. Проте вже в 1920-ті рр. кінематограф виробив належний тільки йому набір прийомів, які дозволяли особливим чином впливати на почуття глядачів. Кіно урізноманітнилося: з’явилися історичні, пригодницькі, документальні картини. Кінематограф перетворився на справжню індустрію. Світовим лідером кіновиробництва поступово став Голлівуд (заснований у 1908 р.).
Найвидатніша постать американського кіно в ті роки — режисер Девід-Ворк гріффіт‚ який у своїх історичних фільмах заклав основи кіно як самостійного мистецтва. Цьому сприя- ла діяльність режисерів Т.-Х. Інса‚ який започаткував філь- ми-вестерни‚ та М. Сеннетта‚ позначена високою професійною культурою. Визнаним майстром кінокомедії в ті часи був чарлі чаплін. Найпопулярніші зірки міжвоєнного періоду — М. Пік- форд‚ Д. Фербенкс‚ Р. Валентіно‚ Г. Гарбо‚ Л. Гірш‚ Б. Кітон‚ К. Гейбл‚ Ф. Астор‚ Г. Купер‚ Х. Богарт. У той час В. Дісней розробив основи мультиплікаційного фільму.
У ряді країн склалися власні режисерські та акторські шко-

Кадр із кінофільму «Великий диктатор», 1940 р. Це перший повністю звуковий фільм Чарлі Чапліна

ли зі своїми особливими традиціями (США, СРСР, Франція, Індія тощо). У 1933 р. в США було знято перший кольоровий фільм. За своїми творчими можливостями кіномистецтво пе- ревершило театральне мистецтво й охоплювало значно більшу аудиторію.
У СРСР мистецтво кіно розвивалося в тому самому напрям- ку‚ що й в інших країнах‚ але було пов’язано зі становленням тоталітарної держави. У 1920-ті рр. було знято фільми «Пан- церник “Потьомкін”»‚ «Чапаєв», творили видатні режисери С. Ейзенштейн‚ О. Довженко та ін. Фільм О. Довженка «Зем- ля», що відображав своєрідність українського народного життя й оспівував українську природу, визнано одним із найкращих у радянському кінематографі.

7 ма.уЗик У музичному житті міжвоєнного періоду теж від-

Кадр із кінофільму «Земля». 1930 р.
224

бувався активний пошук нових форм та стилів. Композитори

§ 55—56. Література й мистецтво

намагалися пристосувати до музичної творчості ідеї експресіо- нізму, сюрреалізму (І. Стравінський, Б. Барток). У той самий час сформувалася група композиторів (Л. Дюррей, Ж. Мійо, Ф. Пуленк), які стали засновниками стилю музичного констру- ювання, заперечуючи емоційність у музиці. Музиканти активно експериментували з різноманітними новими музичними інстру- ментами, які фактично підготували перехід до епохи електро- нної музики.
У 1920—1930-ті рр. прискорилося становлення національ- них музичних і виконавських шкіл. Світової слави набули Бос- тонський та Філадельфійський симфонічні оркестри. США ста- ли одним із центрів музичного життя. Тут творили композитори Дж. Гершвін, С. Рахманінов (емігрував із Росії), працювали диригенти А. Тосканіні і Л. Стоковський.
США також стали батьківщиною мюзиклу і джазу.

архітектура. Після панування наприкінці XIX ст. в архі- тектурі модерну, який був, по суті, поєднанням усіх по- передніх стилів і течій, на початку XX ст. зароджувалися нові
напрямки.
В Амстердамі (Нідерланди) у 1920-ті рр. було зведено чи- мало житлових будинків за проектами, які розробили архітек- тори-експресіоністи. Споруди нагадували корабельні форми, як облицювання використовували грубу цеглу. Основну увагу було зосереджено на емоційній насиченості. Не дивно, що будівлі дуже відрізнялися одна від одної, оскільки емоції у всіх інди- відуальні. Символом німецького експресіонізму стала «Вежа Ейнштейна» — будівля астрофізичної лабораторії, зведеної за проектом Е. Мендельсона.
Одним із найвидатніших архітекторів цієї доби був Вальтер гропіус, який заснував у Веймарі вищу школу будівництва й ху- дожнього конструювання «Баухауз» (1919—1932 рр.). Зведена за його проектом будівля школи з однойменною назвою стала символом довершеності нового стилю — конструктивізму. У руслі цієї школи розроблялися естетика функціоналізму, принципи сучасного формоутворення в архітектурі та дизайні, принци- пи формування матеріально-побутового середовища засобами пластичного мистецтва. Конструктивісти заклали основи стилю функціоналізм.
Творчість представників «Баухаузу» справила значний вплив на мистецтво та архітектуру Європи, Америки, Азії. Спадок школи включає пам’ятки сучасної архітектури, зразки класичного дизайну, скульптури, сценічні постановки, плакати, фотографії, зразки оформлення книг тощо. Найбільш активно конструктивізм розвивався в СРСР у 1920-ті рр.
Французький архітектор ле корбюзьє, прихильник функціо- налізму, розглядав архітектуру як складову суспільного про- гресу й віддавав перевагу розробці зручних житлових будинків і комплексів, підтримував необхідність серійного проектування та індустріалізації будівництва.
За допомогою архітектури зодчі-фукціоналісти намага- лися ліквідувати існуючу несправедливість, удосконалити

джордж Гершвін

мюзикл — музично-сценічна вистава, у якій поєднуються різні види мистецтва (музика, хореографія, театр, опера).
Джаз — напрям легкої музики, який виник на основі народних ритмів афроамериканців.

«Вежа ейнштейна» («ейнштейніум») у Потсдамі, зведена в 1921 р.
Сучасний вигляд

225

розділ VіIі. Повсякденне життя та культура в міжвоєнний період

Вілла «Савой», зведена під Парижем за проектом французького архітектора Ле Корбюзьє. 1929 р.

«емпайр стейт білдинг» на Мангеттені в нью-Йорку. Сучасний вигляд. Ця будівля, зведена
в 1931 р., — рекордсмен свого часу: 381 м заввишки (448 м з антеною), 102 поверхи
226

«нове місто». Креслення Антоніо Сант’еліа, 1914 р. таке бачення урбаністики надихало не тільки архітекторів, а й кінорежисерів. Його відлуння можна побачити в кінострічках Фріца Ланга «Метрополіс» (1927 р.) та рідлі Скотта
«той, що біжить по лезу» (1982 р.)

суспільство. З’явилася ідея розосередити населення великих міст у містах-супутниках (Великий Лондон — місто із 14 су- путниками), вибудувати місто вгору (місто хмарочосів), створи- ти «місто-сад». Такі проекти здійснювалися в Англії, Франції, Нідерландах. У різних формах ідею гармонійного поєднання людського житла й природи реалізували в США, Фінляндії, Чехословаччині, Швеції та інших країнах. Її підхопили в СРСР, але при цьому вона була зведена до пропагандистських гасел. У країнах із тоталітарним режимом мистецтву прагнули нав’язати ідеї переваги одного суспільного устрою над іншим, прищепити символи вічності й непорушності влади, яка піклу- ється про добробут народу та його духовну чистоту. Такі ідеї привели до появи неокласицизму. В архітектурі й скульптурі Італії втілювалися ідеї беззаперечної покори, національної зверхності, культивувалися сила і грубість. Б. Муссоліні здій- снив грандіозну перебудову Рима в новому стилі. У нацист- ській Німеччині архітектура мала на меті увічнити в камені велич нової імперії — Третього рейху, приголомшити уяву простого німця й представника підкореного народу. Величез- ні витрати на такі монументальні споруди не бралися до ува- ги. У СРСР підтримували тих митців, які зуміли виразніше й переконливіше показати запал соціалістичного будівництва та заслуги в ньому більшовицької партії та її вождів. Й. Ста- лін також прагнув звеличити себе і свою епоху в монумен- тальних спорудах, але мав стримувати себе через обмеженість
ресурсів.

олімПійСький рух. роЗВиток СПорту В міжВоєнні роки. Завдяки барону П’єру де Кубертену наприкінці XIX ст. було відновлено проведення Олімпійських ігор. Перші Олімпійські ігри в Новітній історії відбулися в 1896 р. в Афінах. Змагання

§ 55—56. Література й мистецтво

ОЛіМПіЙСьКі іГри В МіЖВОЄнниЙ ПеріОд

Дата Назва
1920 р. VII Літні Олімпійські ігри, Антверпен (Бельгія)

1924 р. VIII Літні Олімпійські ігри, Париж (Франція)
I Зимові Олімпійські ігри, Шамон (Франція)

1928 р. IX Літні Олімпійські ігри, Амстердам (нідерланди)
II Зимові Олімпійські ігри, Сент-Моріц (нідерланди)

1932 р. X Літні Олімпійські ігри, Лос-Анджелес (США)
III Зимові Олімпійські ігри, Лейк-Плесід (США)

1936 р. XI Літні Олімпійські ігри, Берлін (німеччина)
IV Зимові Олімпійські ігри, Гарміш-Паркенкірхен (німеччина)

проводилися з дев’яти видів спорту: боротьба, велоспорт, легка атлетика, плавання, спортивна гімнастика, стрільба, теніс, важ- ка атлетика, фехтування. Першим переможцем став спортсмен із США Джеймс Кенноллі. Найбільше золотих медалей (чотири) завоював спортсмен із Німеччини Карл Шуман.
Перші ігри відзначалися домінуванням атлетів зі США та Західної Європи. Цікавим є те, що переможцями, як прави- ло, ставали атлети країни, що організувала ігри. Щоб залучити до ігор більше глядачів, їх проводили в містах, де відбувалися Всесвітні виставки. Перша світова війна перервала цю традицію. Після її завершення Олімпійський рух відновився й набув по- пулярності. У 1912 р. результати стали фіксувати за допомогою електрогодинника. У 1920 р. було введено клятву олімпійців. Із 1924 р. почали проводити регулярні ігри із зимових ви-
дів спорту, першість на яких мали спортсмени Скандинавії. Із 1928 р. до участі в Олімпіаді були допущені жінки.
Олімпійські ігри дали потужний імпульс розвитку спорту.
У 1920—1930-ті рр. спорт став загальним захопленням.
Українська команда на Олімпійських іграх у міжвоєн- ні роки представлена не була (СРСР не брав участь в Олім- пійському русі до 1952 р.), але українські спортсмени брали в них участь у складі команд Польщі, Румунії, Чехословаччи- ни, Латвії, США, Канади. Серед українців, що здобули олім- пійське золото, були кіннотник Адам Круликевич, шабліст Тадей Фрідріх.
Із початку XX ст. стрімко набирав популярність футбол. У 1904 р. була створена Міжнародна федерація футбольних асоціацій (ФІФА). Із 1930 р. регулярно проводили чемпіонати світу. Перший із них відбувся в Уругваї, де місцева команда й стала першим чемпіоном.
У 1900 р. було засновано один із найпрестижніших пере- хідних кубків тенісистів — Кубок Девіса.
Особливістю розвитку спорту в міжвоєнні роки стало те, що він почав набувати рис професійного. У 1917 р. в Канаді ви- никла перша професійна спортивна організація — Національна хокейна ліга (НХЛ).

У 1928 р. в Олімпіаді в Амстердамі вперше змогли взяти участь жінки

джессі Оуенс — чотирикратний олімпійський чемпіон і світовий рекордсмен зі спринту та стрибків у довжину — на п’єдесталі пошани під час Олімпіади 1936 р. в Берліні

227

розділ VіIі. Повсякденне життя та культура в міжвоєнний період

 Післявоєнний період позначився впливом війн і рево- люцій, а також криз. Особливо це відчувалося в розвитку літератури.
 Поява і становлення тоталітарних режимів негативно позначилися на розвитку культури італії та СрСр. У цих кра- їнах митці були поставлені під суворий контроль держави.

чантакупоXX ст. з’явилася масова культура, яка ви — тіснила традиційну народну культуру.
 У 1896 р. було відроджено Олімпійські ігри. Під їх впли- вом відбувався стрімкий розвиток фізкультури і спорту.

1. Які етапи в розвитку літератури і мистецтва можна виділити в міжвоєнний період? 2. Що таке масова культура? 3. Як позначилася на літературному процесі Перша світова війна? 4. Які течії переважали в літературі та мистецтві в міжвоєнний період? 5. Що но- вого з’явилося в Олімпійському русі в 1920—1930-ті рр.?

6. Які чинники зумовили появу масової культу- ри? 7. Якими були провідні ідеї філософської
думки в 1920—1930-ті рр.? 8. Чому тоталітарні ре- жими не були зацікавлені в різноманітті мистецьких стилів і напрямків та прагнули нав’язати один стиль, метод? 9. Який вплив мав кінематограф на суспіль- ство? 10. Що спільного й відмінного було у творчості письменників міжвоєнного періоду? Які жанри літератури

стали популярними? 11. Чому в міжвоєнний період цен- три музичної культури, кіно перемістилися до США?
12. Як політика впливала на розвиток спорту? на- ведіть приклади. 13. Об’єднайтеся в групи та об- говоріть, чи можна твори, створені за часів тоталітаризму,
вважати мистецтвом.
14. Як ви вважаєте, чому вождь більшовиків В. Ле- нін назвав кіно «найважливішим із мистецтв»?
т1ь5.енсеапниаштіему «Кіно: від наукового експери — менту до мистецтва». 16. Складіть розповідь про жит- тя й творчість одного з письменників 1920—1930-х рр.
17. Чи згодні ви з думкою, що період 1918—1939 рр. був позначений у європейському мистецтві найбільш яскра- вим протистоянням так званих авангардистів і традиціо- налістів? Обґрунтуйте свою думку.

Практичне заняття
Друга світова війна в об’єктиві кінокамери

узагальнення знань
за розділом VIII «Повсякденне життя та культура в міжвоєнний період»

тестові завдання
для підготовки до тематичного контролю за розділом VIII
«Повсякденне життя та культура в міжвоєнний період»

228

дОдАтКи
основні поняття і терміни

авторитаризм — державний лад, для якого харак- терні режим особистої влади, диктаторські методи управління за допомогою репресивного апарату й соціальної демагогії.
агресія — застосування якою-небудь державою сили першою.
анархізм — суспільно-політична течія, що запере- чує необхідність державної та іншої політичної влади й пропагує необмежену свободу особистості.
анексія — насильницький акт приєднання держа- вою всієї або частини території іншої держави в од- носторонньому порядку. За міжнародним правом анексія — один із видів агресії, що спричиняє між- народно-правову відповідальність.
антисемітизм — одна із форм національної не- терпимості, яка виражається у ворожому ставленні до єврейського населення і прагненні обмежити його права.
аншлюс (приєднання, союз) — ідея об’єднання Австрії з німеччиною; анексія Австрії німеччиною 12—13 березня 1938 р.
біржа — торговельно-фінансовий заклад ринкової економіки, який регулює оптовий ринок товарів, цінних паперів та іноземної валюти. Фондова біржа здійснює операції із цінними паперами.
бліцкриг («блискавична війна») — теорія ведення агресивної війни, розрахована на капітуляцію про- тивника в найкоротші строки внаслідок раптового нападу на нього й швидкого просування в глиб країни.
блокада — військова, політична або економічна ізо- ляція чи оточення держави або її частини, групи дер- жав, їхніх збройних сил, насильницьке порушення їхніх зовнішніх зв’язків із метою примусити виконати вимоги організаторів блокади.
Вашингтонська конференція 1921—1922 рр. — конференція, на якій вирішували питання обмежен- ня озброєнь і співвідношення сил між державами на далекому Сході та басейні тихого океану, що склалося після Першої світової війни.
«Воєнний комунізм» — внутрішня політика ра- дянської влади, запроваджена в роки громадян- ської війни з метою зосередження всіх трудових

і матеріальних ресурсів у руках держави й будів- ництва комунізму.
геноцид — дії, вчинені з наміром знищити (повні- стю або частково) яку-небудь національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку.
геополітика — концепція, за якою на політику дер- жав визначальний вплив мають географічні чинники: просторове розташування, розмір території, забез- печеність природними ресурсами й кількість насе- лення.
гетто — спеціальна частина міста, яка виділялася для примусового поселення певної групи людей за расовими, національними або релігійними озна- ками.
гібрідна війна — війна, основним інструментом якої є створення державою-агресором у державі, обраній для агресії, внутрішніх суперечностей та конфліктів із подальшим їх використанням для досягнення по- літичних цілей агресії, які досягаються звичайною війною.
голодомор в україні — масова загибель людей від голоду на території УСрр, спричинена діями влади і спрямована на знищення місцевого населення.
голокост (у перекладі з давньогрецької — все- спалення) — планомірне й організоване знищення єврейського населення в роки другої світової війни.
Декларація — офіційна заява або нормативний до- кумент, призначений для повідомлення офіційних осіб.
Демілітаризація (роззброєння) — ліквідація вій- ськових укріплень і споруд на певній території, а та- кож заборона тримати на цій території збройні сили на підставі договору між зацікавленими державами (у міжнародному праві).
Джаз — напрям легкої музики, який виник на основі народних ритмів афроамериканців.
Демілітаризована зона — визначена міжнародною угодою територія, де заборонено тримати війська, озброєння, зберігати старі та споруджувати нові укріплення й військово-промислові підприємства.
Диктатура — форма правління, за якої вся повнота державної влади належить одній особі — диктатору,
229

додатки

групі осіб або представникам одного соціального стану (наприклад, диктатура пролетаріату).
«Диригентство» (від слова «диригент») — назва, що використовувалася щодо політики державного регулювання економіки на основі принципів кейн- сіанства у Франції.
експансія — розширення сфери панування, впливу, поширення чого-небудь за початкові межі (терито- ріальна, економічна, політична).
імпортозамінна індустріалізація — створення промислової бази, яка забезпечить заміну імпорт- ної промислової продукції на продукцію власного виробництва.
інвестиції — довгострокові вкладення капіталу в економіку з метою отримання доходу.
індустріальна революція — процес докорінних якісних змін, пов’язаних із формуванням індустрі- ального суспільства.
інтегральний націоналізм — різновид націоналіз- му, прибічники якого вважають ліберальні цінності застарілими, висувають на перше місце національні інтереси певної спільноти й виступають за рішучі й беззастережні дії для їхньої реалізації.
інформаційна революція — процес докорінних якісних змін, пов’язаних із формуванням інформацій- ного суспільства — того, де інформаційні технології та засоби масової комунікації відіграють провідну роль.
історія новітнього часу — період всесвітньої історії після історії нового часу, що охоплює події, які від- бувалися в 1914 р. — на початку XXI ст.
капітуляція — особливий вид нерівноправних до- говорів, що фіксують привілейований режим для іноземців порівняно з громадянами держави пере- бування.
колабораціонізм — співробітництво урядів, окре- мих осіб з окупантами; явище, притаманне періоду другої світової війни.
колективізація сільського господарства — об’єднання індивідуальних селянських господарств у спілки, засновані на колективній власності на за- соби виробництва.
контрибуція — примусовий збір матеріальних цінностей із населення окупованої місцевості, який здійснюється переможцями.
230

корпоративна держава — одна із форм авторитар- ного режиму (наприклад у фашистській італії)
ксенофобія — вороже, нетерпиме ставлення до всього чужого, іноземного.
латифундія — велике землеволодіння; у Старо- давньому римі — назва великого маєтку, на якому використовували працю рабів.
ліга націй — перша міжнародна міждержавна орга- нізація, створена з метою розвитку співробітництва, досягнення безпеки й миру між народами на Па- ризькій конференції 1919—1920 рр. Проіснувала до 1946 р.
«лінія керзона» — умовна назва східного кордону Польщі, визнаного Антантою 8 грудня 1919 р. після завершення Першої світової війни та розпаду росій- ської імперії. назва походить від імені автора пропо- зиції британського дипломата дж. Керзона.
меджліс — назва законодавчо-представницького органу (парламенту) низки країн (іран, Азербай- джан), народів (меджліс кримських татар), а також узагалі народних зборів, переважно в арабських та ісламських країнах.
мілітаризація (озброєння) — підпорядкування економіки, політики й суспільного життя держави військовим цілям.
модернізм — течія в мистецтві XX ст., якій властиві змішання стилів і революційні перетворення засобів виразності.
мюзикл — музично-сценічна вистава, у якій поєд- нуються різні види мистецтва (музика, хореографія, театр, опера).
науково-технічна революція — процес докорінних якісних змін у техніці й технології виробництва, пере- творення науки на безпосередню виробничу силу.
нацизм (національний соціалізм) — назва фа- шизму в гітлерівській німеччині. для його ідеології характерні реваншизм, расизм, шовінізм та антико- мунізм.
націоналізм — ідеологія та політика, основою яких є ідея винятковості національних пріоритетів і на- ціональної зверхності, трактування нації як вищої форми суспільства.
національно-визвольний рух — боротьба понево- лених народів за повалення чужоземного панування, ліквідацію національного й колоніального гноблен- ня, завоювання національної незалежності.

Основні поняття і терміни

опозиція — партія або група, що виступає врозріз із думкою більшості або панівною думкою та вису- ває альтернативну політику, інший спосіб вирішення проблеми.
Пакт — угода між суспільними інститутами або дер- жавами про спільні дії.
Панамериканізм — політична доктрина, в основу якої покладена ідея спільності історичної долі, еко- номіки й культури США та інших країн Американ- ського континенту.
Паризька мирна конференція 1919—1920 рр. — міжнародна конференція, зібрана державами-пере- можницями в Першій світовій війні для вироблення умов і підписання договорів із переможеними дер- жавами.
Плебісцит — опитування громадян, як правило, із метою визначення долі відповідної території. У деяких країнах (наприклад у Франції) вважається синонімом референдуму. із юридичної точки зору процедури плебісциту й референдуму збігаються.
Пропаганда — форма комунікації, спрямована на поширення в суспільстві світогляду, тверджень, фактів, чуток та інших відомостей для впливу на сус- пільну думку з метою формування певного спільного ставлення до подій або громадської позиції.
ратифікація — процес надання юридичної сили документу (наприклад договору) шляхом затвер- дження його відповідним органом кожної зі сторін. до ратифікації такий документ, як правило, не має юридичної сили і не обов’язковий для нератифіко- ваних сторін.
регент — у монархічних державах тимчасовий пра- витель, який виконує обов’язки глави держави за- мість монарха.
режим «санації» — авторитарний режим на чолі з Ю. Пілсудським, встановлений в умовах кризи пар- ламентської системи й польської державності, який базувався на лавіруванні між різними політичними силами, що не дозволяло опозиції чітко організува- тися. Влада відверто зневажала сенат і сейм, пода- ючи тимчасові успіхи в економіці як власні заслуги.
реквізиція — примусове вилучення (за певну плату, на відміну від контрибуції) майна громадян, підпри- ємств або установ.
репарація — форма матеріальної відповідальнос- ті суб’єкта міжнародного права за шкоду, завдану

в результаті вчиненого ним міжнародного право- порушення іншому суб’єкту міжнародного права; зокрема, відшкодування державою відповідно до мирного договору або інших міжнародних актів збитків, завданих нею державам, які зазнали нападу.
—репзраехісдіядержавного примусу, покарання,
у тому числі за ідейні переконання, нерідко поза- судовим шляхом.
Санітарний кордон — назва, що використовуєть- ся в геополітиці для визначення системи держав, об’єднаних для створення бар’єру між державами, взаємодія яких становить небезпеку для інших.
Світова війна — організована збройна боротьба між державами, у якій брала участь більшість країн світу.
Сегрегація — політика примусового відокремлення якої-небудь групи населення за расовою або етніч- ною ознакою; один із видів расової дискримінації.
Сепаратний мир — мирний договір, укладений од- ним з учасників воюючої коаліції без відома та згоди союзників.
Система колективної безпеки — сукупність спіль- них дій держав із метою здійснення захисту від вну- трішніх та зовнішніх загроз. її створення передбачає реалізацію комплексу заходів політичного, екологіч- ного й правового характеру, а також військово-орга- нізаційних дій, спрямованих на відсіч агресії.
терор — політика залякування, придушення політич- них противників насильницькими методами, що ви- користовується як засіб досягнення якої-небудь мети.
технократ — завзятий прихильник техніки й тех- нічних наук, що намагається протиставити їх наукам гуманітарним.
тоталітаризм — політичний режим, який прагне повного (тотального) контролю держави над усіма сторонами життя суспільства.
тотальна війна — війна, де використовуються всі засоби для знищення противника та мирного на- селення країни.
фашизм — соціально-політичні рухи, ідеологія та державні режими тоталітарного типу. Протистав- ляє інститутам демократії так званий «новий поря- док» і гранично жорстокі засоби його встановлення.
Шовінізм — одна з агресивних форм націоналізму, для якої характерна пропаганда непереможності й винятковості своєї нації, її зверхності над усіма іншими.

231

додатки
основні події

Дата Подія
28 червня 1914 р. Убивство ерцгерцога Ф. Фердінанда в Сараєві
1 серпня 1914 — 11 листопада 1918 р. Перша світова війна
1917 р. «декларація Бальфура»
8 січня 1918 р. Оприлюднення «14 пунктів» В. Вільсона
27—29 вересня 1918 р. Владайське повстання (радомирський бунт)
28 жовтня 1918 р. Проголошення Чехословацької республіки
3 листопада 1918 р. Початок Листопадової революції в німеччині
16 листопада 1918 р. Проголошення Угорської республіки
Листопад 1918 р. Відновлення Польщі
1 грудня 1918 р. Створення Королівства сербів, хорватів і словенців
1919—1920 рр. Паризька мирна конференція
21 березня — 1 серпня 1919 р. Угорська радянська республіка (Урр)
1919 р. Проголошення незалежності Афганістану
4 травня 1919 р. Виникнення «руху 4 травня» в Китаї
28 червня 1919 р. Версальський мирний договір
10 вересня 1919 р. Сен-Жерменський мирний договір
27 листопада 1919 р. нейїський мирний договір
Квітень 1920 — березень 1921 р. радянсько-польська війна (18 березня 1921 р. — укладення ризького миру)
4 серпня 1920 р. тріанонський мирний договір
10 серпня 1920 р. Севрський мирний договір
1920—1921 рр. Утворення Малої Антанти (Чехословаччина, румунія, Югославія)
1920—1944 рр. режим М. Горті в Угорщині
1920—1946 рр. діяльність Ліги націй
1921 р. Прийняття конституції Польської республіки
1921 р. Видовданська конституція Королівства СХС
10 квітня — 19 травня 1922 р. Генуезька конференція (16 квітня 1922 р. — договір між радянською росією та німеччиною в рапалло)
1922 р. Прихід до влади фашистів в італії
12 листопада — 6 лютого 1922 р. Вашингтонська мирна конференція
30 грудня 1922 р. Проголошення створення СрСр
Червень 1923 р. державний переворот у Болгарії. Усунення А. Стамболійського від влади
24 липня 1923 р. Лозаннський мирний договір
Вересень 1923 р. «Вересневе повстання» у Болгарії
1923—1925 рр. «рурська криза»
1924 р. Проголошення туреччини республікою
15 липня — 16 липня 1924 р. Лондонська конференція. Прийняття «плану дауеса»
15—16 жовтня 1925 р. Локарнська конференція. Укладення рейнського гарантійного пакту
232

Основні події

Дата Подія
1925—1927 рр. національна революція в Китаї. Встановлення влади Чан Кайші
1925—1941 рр. Правління в ірані реза-шаха Пехлеві
травень 1926 р. Встановлення в Польщі режиму «санації»
1927 р. Меморандум генерала танака
27 серпня 1928 р. Підписання в Парижі «Пакту Бріана—Келлога»
1929 р. «План Юнга»
1929 р. Перейменування Королівства СХС на Королівство Югославія
29 жовтня 1929 р. Крах на нью-Йоркській фондовій біржі. Початок світової економічної кризи (1929—1933 рр.)
1930 р. Проголошення незалежності іраку
1930 р. «Соляний похід» М. Ганді
1931—1932 рр. Вторгнення японських військ у Північно-Східний Китай. Створення маріонеткової держави Маньчжоу-Го
1932 р. Створення Саудівської Аравії, проголошення незалежності Йорданії
1932, 1936 рр. Заколоти «молодих офіцерів» у Японії
Червень 1933 р. Початок реалізації «нового курсу» Ф. рузвельта в США
1933 р. Прихід до влади нацистів у німеччині
Червень 1933 р. Початок здійснення «нового курсу» Ф. рузвельта в США
1934 р. Прийняття СрСр до Ліги націй
1934 р. Пакт про ненапад між німеччиною та Польщею
1934—1935 р. «Великий похід» комуністів у Китаї
14 липня 1935 р. Створення «народного фронту» у Франції
1935 р. Укладення договорів між СрСр і Францією та між СрСр і Чехословач- чиною
1935—1936 рр. Агресія італії проти ефіопії
1935—1944 рр. Королівська диктатура в Болгарії
Березень 1936 р. Уведення німецьких військ у рейнську демілітаризовану зону
25 листопада 1936 р. Укладення німеччиною та Японією Антикомінтернівського пакту
1936—1939 рр. Громадянська війна в іспанії
6 листопада 1937 р. Приєднання італії до Антикомінтернівського пакту. Створення «осі» Берлін—рим—токіо
1937 р. Початок японо-китайської війни
10 лютого 1938 р. Встановлення королівської диктатури Кароля іі у румунії
Березень 1938 р. Аншлюс Австрії
29—30 вересня 1938 р. Мюнхенська конференція керівників урядів Англії, Франції, німеччини та італії
9—10 листопада 1938 р. «Кришталева ніч». Єврейський погром у німеччині
травень—серпень 1939 р. Збройний конфлікт між СрСр, Монгольською народною республікою та Японією на річці Халхін-Гол
23 серпня 1939 р. Підписання «Пакту Молотова—ріббентропа»
1 вересня 1939 р. напад німеччини на Польщу. Початок другої світової війни

233

додатки

Дата Подія
3 вересня 1939 — 10 травня 1940 р. «дивна війна»
Листопад 1939 р. Приєднання Західної України та Західної Білорусії до СрСр
Листопад 1939 — березень 1940 р. Війна між СрСр і Фінляндією («Зимова війна»)
22 червня 1940 р. Капітуляція Франції
Червень 1940 р. Приєднання Бессарабії та Північної Буковини до СрСр
Серпень 1940 р. Приєднання Латвії, Литви, естонії до СрСр
27 вересня 1940 р. Укладення пакту між німеччиною, італією та Японією
22 червня 1941 р. напад німеччини на СрСр
7 грудня 1941 р. напад Японії на «Перл-Харбор». Вступ у другу світову війну США
1 січня 1942 р. Підписання у Вашингтоні декларації Об’єднаних націй. Створення антигітлерівської коаліції
Червень 1942 р. Поразка японського флоту поблизу острова Мідуей
17 липня 1942 — 2 лютого 1943 р. Сталінградська битва
Осінь 1942 р. Перемога Англії в битві під ель-Аламейном
Лютий—серпень 1943 р. Курська битва
Квітень—червень 1943 р. Повстання у Варшавському гетто
травень 1943 р. Капітуляція італо-німецьких військ у Північній Африці
Липень 1943 р. Висадка англо-американських військ в італії
28 листопада — 1 грудня 1943 р. тегеранська конференція
6 червня 1944 р. Відкриття другого фронту. Висадка англо-американських військ на півночі Франції (нормандія)
1 серпня 1944 р. Початок антинімецького повстання у Варшаві (Польща), організованого Армією крайовою (командувач т. Бур-Коморовський)
Серпень 1944 р. Перехід румунії на бік антигітлерівської коаліції
18 серпня 1944 р. Початок антинімецького повстання в Парижі (Франція)
23 серпня 1944 р. Початок антинімецького повстання в Бухаресті (румунія)
29 серпня 1944 р. Початок національного повстання в Словаччині
9 вересня 1944 р. Початок антинімецького повстання в Софії (Болгарія)
4—11 лютого 1945 р. Ялтинська (Кримська) конференція лідерів країн СрСр, США, Великої Британії
2 травня 1945 р. Капітуляція Берліна
8 травня 1945 р. Підписання Акта про беззастережну капітуляцію німеччини
травень 1945 р. Антинімецьке повстання в Празі (Чехія)
17 липня — 2 серпня 1945 р. Потсдамська конференція лідерів країн СрСр, США, Великої Британії
6, 9 серпня 1945 р. Атомні бомбардування США японських міст Хіросіма і нагасакі
2 вересня 1945 р. Підписання Акта про капітуляцію Японії. Завершення другої світової війни
24 жовтня 1945 р. Створення Організації Об’єднаних націй
20 листопада 1945 — 1 жовтня 1946 р. нюрнберзький судовий процес
3 травня 1946 — 12 листопада 1948 р. токійський судовий процес

234

Плани-схеми для самостійної роботи з підручником і додатковою літературою

Плани-схеми для самостійної роботи
з підручником і додатковою літературою

як працювати з параграфом підручника
1. Прочитайте весь параграф, щоб скласти загальне уявлення про його зміст.
2. Опрацюйте історичні документи до параграфа. З’ясуйте значення слів і термінів, які вам незрозумілі. Зверніть особливу увагу на виділені дати, імена, поняття, висновки тощо.
3. Складіть розгорнутий план до параграфа — він полегшить підготовку до уроку.
4. Спробуйте пов’язати матеріал параграфа з інформацією, яку ви отримали на уроці.
5. Якщо в тексті є посилання на зміст вивчених раніше параграфів, перегляньте їх.
6. Якщо після опрацювання параграфа у вас виникають питання або ви не згодні з наведеним тлумачен- ням деяких понять, оцінкою подій тощо, зверніться до додаткової літератури.
7. для того щоб зрозуміти, чи добре ви засвоїли матеріал параграфа, спробуйте викласти його зміст, не користуючись підручником. Можна переказувати параграф, спершу спираючись на складений план, а потім без нього.
8. Підготуйте відповіді на запитання до параграфа та виконайте завдання.

як скласти план
1. Уважно прочитайте текст, до якого вам треба скласти план.
2. Виберіть із нього лише той матеріал, який відповідає темі плану.
3. Поділіть текст на логічно завершені частини, знайдіть у кожній із них головну думку, чітко сформулюйте та запишіть її.
4. дайте назви частинам тексту.
5. Перш ніж записати план у зошит, перевірте, чи всі основні ідеї тексту знайшли в ньому відображення.

як скласти історичний портрет
1. напишіть, як відбувалося становлення особистості історичного діяча (діячки).
1) Укажіть ім’я та прізвище історичного діяча (діячки). де й коли він (вона) народився(-лася)?
2) де і в яких умовах він (вона) жив(-ла), зростав(-ла), виховувався(-лася)?
3) Як формувалися його (її) погляди?
2. Визначте особисті якості й риси характеру історичного діяча (діячки).
1) Як особисті якості й риси характеру діяча (діячки) впливали на його (її) діяльність?
2) Які з його (її) особистих якостей вам подобаються, а які — ні?
3. Охарактеризуйте діяльність історичного діяча (діячки).
1) Якими були основні заняття, справи його (її) життя?
2) Які успіхи й невдачі його (її) супроводжували?
3) Які верстви населення підтримували його (її) діяльність, а які — ні? Чому?
4) Хто був його (її) однодумцями, а хто — противниками? Чому?
5) Якими були наслідки його (її) діяльності: для сучасників; для нащадків?
4. Висловіть ваше особисте ставлення до історичного діяча (діячки).
1) Які почуття викликає у вас його (її) діяльність?
2) Як ви ставитеся до засобів і методів його (її) діяльності? Обґрунтуйте свою позицію.

як скласти тези
тези — коротко сформульовані основні положення статті, есе, повідомлення, доповіді.
1. Прочитайте текст, до якого вам необхідно скласти тези.
2. Поділіть текст на логічно завершені частини та дайте їм назву, тобто складіть план.
3. Знайдіть у тексті основні положення, які коротко розкривають пункти плану, та запишіть їх.
235

додатки

як порівнювати різноманітні оцінки історичних явищ
1. Визначте сутність кожної оцінки історичної події або явища.
2. Спробуйте з’ясувати, на що спирався автор, даючи свою оцінку, і визначте об’єктивність його висновків.
3. Проаналізуйте наведені аргументи та логіку наведених доказів.
4. Зробіть свій вибір на користь однієї з наведених оцінок і поясніть, чому ви посіли саме таку позицію.

як скласти повідомлення
1. Прочитайте в підручнику матеріал, за яким вам треба підготувати повідомлення.
2. доберіть літературу, яка вам знадобиться під час роботи, та опрацюйте її.
3. Складіть план своєї розповіді.
4. За планом запишіть зміст повідомлення або складіть його тези.
5. Продумайте, який ілюстративний матеріал доцільно використати.
6. Під час виступу з повідомленням намагайтеся говорити правильно, чітко й виразно.

як працювати з історичним документом
1. З’ясуйте походження документа.
1) Хто його автор (авторка)?
2) За яких історичних обставин з’явився документ?
3) Що являє собою документ за змістом і формою (опис історичної події сучасником (сучасницею), оцінка події дослідником (дослідницею), законодавчий акт тощо).
2. З’ясуйте, які завдання до документа вам слід виконати і що для цього потрібно (якщо документ має по- глибити ваші знання про якесь історичне явище, подію чи особу, пригадайте, що вам уже відомо про це).
3. Прочитайте текст документа, з’ясуйте значення понять і термінів, що містяться в ньому.
4. Спробуйте виконати завдання до документа. Якщо ви не можете цього зробити, уважно й повільно прочитайте текст ще раз, звертаючи увагу на зміст окремих речень.

як написати есе
Перш ніж написати есе, необхідно:
1. Вивчити відповідний теоретичний матеріал.
2. З’ясувати для себе особливості заявленої теми есе.
3. Продумати, у чому може полягати актуальність теми.
4. Виділити ключову тезу й визначити свою позицію щодо неї.
5. Скласти план у вигляді тез, сформулювати думки та ідеї, що виникли з приводу теми. Під час написання есе слід дотримуватися таких правил:
1. написати есе в чорновому варіанті, дотримуючись оптимальної структури.
2. Проаналізувати зміст написаного.
3. Перевірити стиль і грамотність, композиційну побудову есе, логічність і послідовність викладеного.
4. Внести необхідні зміни й написати остаточний варіант.

Правила проведення дискусії
дискусія — обговорення будь-якого суперечливого питання, проблеми, у процесі якого стикаються різні точки зору.
1. необхідно критикувати ідеї, а не людей, що їх висловлюють.
2. Мета дискусії полягає не в тому, щоб визначити переможця, а в тому, щоб дійти згоди.
3. Усі учасники дискусії мають бути залучені до обговорення питань.
4. Кожний учасник дискусії має рівні права й можливість висловити свою думку.
5. Виступи відбуваються організовано за дозволом ведучого.
6. Будь-яка точка зору підлягає обговоренню.
7. Упродовж дискусії її учасники під впливом фактів та аргументів можуть змінювати свою позицію.
8. Під час дискусії необхідно підбивати проміжні й остаточні підсумки.
236

ЗМіСт

Передмова 3
§ 1. Вступ 5
РОЗДІЛ I. ПерШа СВітоВа Війна. Війна та реВолюЦії
§ 2—3. Початок Першої світової війни 9
§ 4—5. Воєнні кампанії та події 1915—1916 рр. 16
§ 6—7. Воєнні кампанії та події 1917—1918 рр. 24
Практичне заняття
Життя на фронті та в тилу. Статус жінки в період Першої світової війни 31
Узагальнення знань за розділом I «Перша світова війна. Війна та революції» 31
Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом I
«Перша світова війна. Війна та революції» 31
РОЗДІЛ II. облаШтуВання ПоВоєнного СВіту
§ 8—9. Паризька мирна конференція 1919—1920 рр. 32
§ 10. Вашингтонська конференція 1921—1922 рр. 40
§ 11. Міжнародні відносини в 1920-х рр. 45
Практичне заняття
Вогнища напруженості в міжнародних відносинах: причини, сторони, перебіг
та наслідки протистояння 51
Узагальнення знань за розділом II «Облаштування повоєнного світу» 51
Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом II
«Облаштування повоєнного світу» 51
РОЗДІЛ III. ПроВіДні ДержаВи СВіту у міжВоєнний ПеріоД (1918—1939 рр.)
§ 12. Сполучені Штати Америки 52
§ 13. Велика Британія 58
§ 14. Франція 63
§ 15. італія 68
§ 16—17. німеччина 73
§ 18—19. радянський Союз 79
§ 20—21. Виклики міжвоєнного часу 85
Практичне заняття
тоталітарні режими: встановлення державного контролю над публічним життям
і суспільною свідомістю 90
Узагальнення знань за розділом III
«Провідні держави світу у міжвоєнний період (1918—1939 рр.)» 90
Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом III
«Провідні держави світу у міжвоєнний період (1918—1939 рр.)» 90
РОЗДІЛ IV. ДержаВи Центрально-СхіДної єВроПи
§ 22—23. друга річ Посполита 91
237
Зміст
§ 24. Чехословацька республіка 96
§ 25. Угорщина 101
§ 26. румунія 107
§ 27. Болгарія 111
§ 28. Югославія 116
Практичні заняття
1. Центрально-Східна Європа: вибір між демократією та авторитаризмом 119
2. Міжнаціональні відносини в державах Центрально-Східної Європи 119
Узагальнення знань за розділом IV «держави Центрально-Східної Європи» 119
Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом IV
«держави Центрально-Східної Європи» 119
РОЗДІЛ V. ДержаВи аЗії та латинСької америки
§ 29—30. Японія 120
§ 31—32. Китай 126
§ 33. індія 131
§ 34—35. Країни Середнього та Близького Сходу 136
§ 36—37. Країни Латинської Америки 143
Практичне заняття
Азія та Латинська Америка: протиборство демократичних сил і диктаторських
режимів 149
Узагальнення знань за розділом V «держави Азії та Латинської Америки» 149
Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом V
«держави Азії та Латинської Америки» 149
РОЗДІЛ VІ. ПереДумоВи Другої СВітоВої Війни
§ 38. Утворення осередків другої світової війни. Створення блоку Берлін—рим—токіо 150
§ 39. Політика «умиротворення» агресора та її крах 154
§ 40. СрСр у системі міжнародних відносин напередодні другої світової війни 157
Практичне заняття
Міжнародні відносини в другій половині 1930-х рр. у світлі історичних джерел 160
Узагальнення знань за розділом VI «Передумови другої світової війни» 160
Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом VI
«Передумови другої світової війни» 160
РОЗДІЛ VІІ. Друга СВітоВа Війна
§ 41—42. Початок другої світової війни 161
§ 43—44. Воєнні дії в середині 1941 — 1942 р. 170
§ 45—46. Воєнні дії в другій половині 1942 — 1943 р. 178
§ 47—48. Окупаційний режим у поневолених країнах. рух Опору 184
§ 49—50. Воєнні дії в 1944 р. 190
§ 51. Завершення та підсумки другої світової війни 196
238
Зміст
§ 52. Світ після другої світової війни 202
Практичне заняття
Праведники народів світу: подвиг в ім’я людини 206
Узагальнення знань за розділом VII «друга світова війна» 206
Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю
за розділом VII «друга світова війна» 206
РОЗДІЛ VІIІ. ПоВСякДенне життя та культура В міжВоєнний ПеріоД
§ 53—54. Освіта та наука 207
§ 55—56. Література й мистецтво 216
Практичне заняття
друга світова війна в об’єктиві кінокамери 228
Узагальнення знань за розділом VIII
«Повсякденне життя та культура в міжвоєнний період» 228
Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом VIII
«Повсякденне життя та культура в міжвоєнний період» 228

ДОДАТКи

Основні поняття і терміни 229
Основні події 232
Плани-схеми для самостійної роботи
з підручником і додатковою літературою 235

239

Відомості про користування підручником

№ з/п Прізвище та ім’я учня / учениці Навчаль- ний рік Стан підручника
на початку року у кінці року
1
2
3
4
5

Навчальне видання

ГІСЕМ Олександр Володимирович МАРТИНЮК Олександр Олександрович
«ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ (ПРОФІЛЬНИЙ РІВЕНЬ)»
підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

Провідні редактори Л. А. Шведова, Н. П. Гур’єва. Редактор С. С. Павлюченко.
Технічний редактор А. В. Пліско. Художнє оформлення В. І. Труфен.
Комп’ютерна верстка О. В. Сідельникова.
Коректор Н. В. Красна.

В оформленні підручника використано зображення, розміщені в мережі Інтернет для вільного використання

Підписано до друку 03.08.2018. Формат 84  108/16. Папір офсетний. Гарнітура Шкільна. Друк офсетний.
Ум. друк. арк. 25,2. Обл.-вид. арк. 24,2. Тираж 28880 прим. Зам. № 2108-2018.

ТОВ Видавництво «Ранок»,
вул. Кібальчича, 27, к. 135, Харків, 61071.
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 5215 від 22.09.2016.
Адреса редакції: вул. Космічна, 21а, Харків, 61145.
E-mail: office@ranok.com.ua. Тел. (057) 719-48-65, тел./факс (057) 719-58-67

Надруковано у друкарні ТОВ «ТРІАДА-ПАК», пров. Сімферопольський, 6, Харків, 61052.
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 5340 від 15.05.2017.
Тел. +38 (057) 703-12-21. Е-mail: sale@triada.kharkov.ua

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

Всесвітня історія
Профільний рівень

Інтернет-підтримка
interactive.ranok.com.ua

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua