§ 53—54. освіта та наука
оСВіта. До початку XІX ст. абсолютна більшість людей у сві- ті була неосвіченою. Це значно гальмувало подальший роз- виток індустріального суспільства. Щоб подолати це негативне явище, із кінця XІX ст. в країнах Західної Європи та Америки почали вводити систему загальної обов’язкової початкової осві- ти, а з початку XX ст. — загальну обов’язкову середню освіту. Існували різні типи шкіл: духовні, світські, платні та безкош-
товні, початкові, середні, вищі, державні, приватні.
У XX ст. у зв’язку з розвитком педагогічної науки систе- му освіти було дещо вдосконалено: проведено чіткий розподіл навчальних закладів, запроваджено міжнародні дипломи, для спілкування вчителів та учнів використовувалися здобутки пси- хології.
Так, у Великій Британії в 1918 р. було прийнято закон про обов’язкове навчання до 14 років. Активно розвивалася система професійного навчання (початкова й середня). Центрами ви- щої освіти були університети: Кембриджський, Оксфордський, Единбурзький та ін. Вони одночасно стали й центрами розвитку світової науки.
У США закони про обов’язкову початкову освіту було при- йнято в 1918 р. в усіх штатах. Усіх учнів було поділено на «ака- демічно здібних» і «практично мислячих», а програми при- стосовано до практичних потреб людини в житті. Крім того, розвивалася університетська система. Найбільш відомими стали Гарвардський, Колумбійський, Каліфорнійський, Іллінойський, Стенфордський університети.
Найґрунтовніші зміни в 1920—1930-х рр. відбулися в сис- темі освіти СРСР. Вдалося загалом подолати безграмотність населення. Було запроваджено загальну початкову, а згодом і середню освіту. Проте вона набула чіткого ідеологічного

За Цим Параграфом Ви Зможете: скласти уявлення про розвиток осві- ти та науки в першій третині XX ст.; ознайомитися з основними здобут- ками науки й техніки цього періоду.
ПригаДайте
1. Коли почалося запровадження обов’язкової початкової освіти в кра- їнах Європи? 2. Які найважливіші винаходи й відкриття були здійснені в XIX — на початку XX ст.?

і

Центральна будівля бібліотеки Оксфордського університету («Камера редкліфа»). Сучасний вигляд

Каплиця собору Королівського коледжу в Кембриджсько- му університеті та річка Кем. Сучасний вигляд

207

розділ VіIі. Повсякденне життя та культура в міжвоєнний період

П’єр Кюрі та Марія Склодовська- Кюрі в лабораторії. 1898 р.
208

Будівля Гарвардського університету (штат Массачусетс, США). Сучасний вигляд

спрямування, стала засобом виховання «нової людини» — бу- дівничого комунізму.
Крім зазначених країн, високого рівня освіта досягла в Ні- меччині, Бельгії, Нідерландах, Швеції тощо.
Незважаючи на якісні позитивні зрушення в системі освіти провідних країн світу, для більшості людей на Землі вона за- лишалася недоступною, особливо в колоніальних і залежних територіях. Низький освітній рівень був також у незалежних країнах Азії та Латинської Америки.

роокЗнВаиутки. У фундаментальних і галузевих науках першість належала країнам Європи та Північної Америки. Англійський фізик Джозеф Томсон у 1897 р. відкрив першу еле- ментарну частинку, що входить до складу атома, — електрон. Ефект радіоактивності досліджували антуан беккерель, П’єр кюрі та марія Склодовська-кюрі. Німецький фізик макс Планк і дан- ський фізик нільс бор своїми відкриттями започаткували новий
розділ фізики — квантову механіку.
У цей самий час російський фізик олександр Столєтов до- слідив фотоелектричні явища, що згодом стали застосовувати в радіоелектроніці.
У 1905 р. німецький фізик альберт ейнштейн заклав основи теорії відносності, яка змусила переглянути традиційні уявлен- ня про простір, час і рух. Визначаючи рух світла у вакуумі, за- лежність його напрямку й швидкості від джерела світла, вчений дійшов висновку, що абсолютного, незалежного від спостерігача постору й часу не існує. У 1919 р. цю теорію було підтверджено експериментально. Ще одним видатним фізиком цього періоду став італієць енріке фермі.
Відкриття російських математиків Пафнутія чебишева та олександра ляпунова започаткували низку найважливіших на- прямків математики. Цим вченим належать великі відкриття в галузі математичного аналізу, теорії чисел і теорії відносності. Відкриття фундаментальних наук сприяли появі нових між- дисциплінарних досліджень і зародженню нових наук. Так, періодичний закон хімічних елементів Дмитра менделєєва був

§ 53—54. Освіта та наука

доповнений електронною теорією будови атома. Вчені встанови- ли, що порядковий номер елемента в періодичній системі від- повідає кількості елементів того чи іншого атома.
Перша світова війна стала потужним імпульсом розвитку хімії. Терміново створювали виробництво отруйних газів (у Ні- меччині цим займався хімік Ф. Габер) і протигазів (перший протигаз створив російський хімік М. Зелінський), нарощу- вали випуск вибухових речовин. У Німеччині тривали пошу- ки штучних замінників недоступних природних продуктів. На межі наук з’явилися нові дисципліни — хімічна фізика, геофізика.
У пошуку штучних речовин особливо плідним був метод французького вченого Віктора гріньяра. Використовуючи його, можна було синтезувати велику кількість органічних речовин. У біології інтенсивно розвивалися дослідження в галузі ге- нетики. Данський біолог Вільгельм йогансен розробив генну те- орію. Важливий внесок у цю справу зробили німецький вчений август Вейсман, американський вчений томас морган (розробив основні уявлення хромосомної теорії спадковості) та радянський вчений микола Вавилов. Застосування фізичних і хімічних ме-
тодів дослідження сприяло створенню біофізики та біохімії.
Працюючи в галузі біохімії, російський вчений Василь До- кучаєв з’ясував складний і тривалий процес утворення ґрунтів і заклав основи сучасного ґрунтознавства.
Нові відкриття було зроблено в геології. Провісником вели- ких змін у геології стало обґрунтування німецьким геофізиком альфредом Вегенером гіпотези про дрейф континентів. Порів- нявши протилежні берегові лінії Атлантичного океану та ана- лізуючи геологічні й палеонтологічні відомості, А. Вегенер ви- словив припущення, що раніше існував єдиний праматерик, який потім розколовся на теперішні. Теоретичні розробки дали вагомий практичний результат. У розвідці корисних копалин стали широко застосовуватися нові методи пошукових робіт, прилади та інструменти.
Важливими були здобутки і в дослідженні людини. Росій- ський фізіолог іван Сєченов зробив важливі відкриття у вивченні людської психіки. Його лекції з біоелектрики стали відоми- ми в усьому світі. Австрійський психоаналітик Зігмунд фрейд оприлюднив свою теорію підсвідомого. Російський учений іван Павлов створив теорію умовних рефлексів.
Мікробіологи продовжували розробляти вірусну теорію. Так, англійський бактеріолог фредерік творт у 1915 р. зробив відкрит- тя, що бактерії мають вірусні хвороби, які призводять до за- гибелі їхніх колоній. Канадський бактеріолог фелікс д’ерелль у 1917 р. повторив відкриття й назвав віруси, що знищують бактерії, бактеріофагами. На базі цих відкриттів було розробле- но нові ліки — антибіотики, першим із яких став пеніцилін, створений англійцем александром флемінгом.
Значні зрушення відбулися в економічній науці. Вони були зумовлені активним державним регулюванням економіки. Для його обґрунтування виникла потреба переглянути класичну політичну економію, яка розглядала ринкову економіку як

Александр Флемінг із чашкою з пліснявою — пеніциліном

Юрій Кондратюк

209

розділ VіIі. Повсякденне життя та культура в міжвоєнний період

Будівництво дніпрогес у Запоріжжі. 1930-ті рр.

Амелія ерхарт на двомоторному літаку «Локхід-електра», на якому вона збиралася облетіти навколо світу в 1937 р.
Пролетівши понад 80 % маршруту, літак з А. ерхарт та двома штурманами на борту зник у тихому океані

нікола тесла

своєрідну саморегульовану систему, що виключає будь-який зо- внішній вплив. Некоректність такого уявлення й необхідність державного регулювання економіки для підтримання ринко- вої рівноваги обґрунтував англійський економіст Джон кейнс у 1936 р. На основі його праць набув розвитку новий напрямок в економічній науці — кейнсіанство. Одночасно розроблялися конкретні методи планування й прогнозування економіки як на Заході, так і в СРСР у роки перших п’ятирічок. У США впроваджували стандартизацію виробництва.
Важливою рисою розвитку науки стала її інтернаціоналі- зація — здобутки науковців однієї країни ставали надбанням усього людства.

електроенергетика та Зміни В технології ВиробниЦтВа. На межі XІX—XX ст. у більшості країн світу почалася швидка електрифікація. Лампочку електричного розжарюван- ня винайшов томас едісон. Виходець із Югославії хорват нікола тесла створив першу ГЕС і зробив чимало відкриттів в елек-
тричних процесах.
Електрика, яка до Першої світової війни була розкішшю в побуті, поступово ставала звичною для жителів міст. Разом із нею в будинках з’явились і нові електричні побутові прила- ди — пилососи, праски, пральні машини. Виробництво електро- енергії перетворилося на важливу галузь економіки. Зводили ве- ликі електростанції, у тому числі гідроелектричні. Найбільшою з побудованих у ці роки була ГЕС Боулдер на річці Колорадо в США. Найбільша в Європі ГЕС — Дніпрогес (Запоріжжя).
Розвиток енергетики забезпечив потужний імпульс для ви- робництва. У XX ст. було впроваджено конвеєрне виробництво. Це дало змогу запровадити технології масового виробництва відносно дешевої продукції.

Зміни у транСПортній галуЗі та ЗВ’яЗку. У першій по- ловині XX ст. транспорт і зв’язок зазнали стрімких змін.

Залізничний транспорт швидко вдосконалювався: зростали
210

§ 53—54. Освіта та наука

швидкість та обсяги перевезень, на зміну паровозам поступово приходили тепловози й локомотиви на електричній тязі. За- лізниця почала електрифікуватися.
У 1920-ті рр. швидкими темпами став розвиватися новий вид транспорту — авіаційний. Від першого польоту літака бра- тів Райт у 1903 р. до Першої світової війни авіація була різно- видом спорту й цікавим видовищем. У роки війни вона проде- монструвала набагато ширші можливості. Після війни авіацію активно застосовувала поштова служба, вона стала необхідною в пошукових заходах, для перевезення термінових вантажів, а згодом і пасажирів. Розвиток авіації дав можливість здій- снювати польоти на далекі відстані зі значним навантаженням. У 1927 р. американець чарльз ліндберг здійснив перший тран- сатлантичний переліт за 33 години. Створювалися перші авіа- компанії, відкривалися перші постійні маршрути пасажирських перевезень, зокрема в Україні.
Авіаконструктори провідних держав світу (США, Англії, Німеччини, СРСР тощо) у гонитві за швидкістю почали актив- но розробляти реактивні двигуни й ракетну техніку, а також теорію космічних польотів.
Поява авіації була не єдиною зміною в розвитку транспорту. Автомобіль серйозно потіснив залізниці. У світі сформувалося декілька потужних центрів машинобудування: США («Форд»,
«Дженерал моторс», «Крайслер»), Франція («Рено», «Пежо- Сітроєн» тощо), Англія («Остін», «Ягуар» тощо), Німеччина («Мерседес-Бенц», «БМВ», «Опель» тощо).
Разом із розвитком автомобільного транспорту почало- ся створення мережі доріг із твердим покриттям. Швидкому збільшенню випуску автомобілів сприяло запровадження генрі фордом конвеєрного методу виробництва автомобілів. Символом автомобільної ери 1920—1930-х рр. став Форд-Т.
Швидко розвивалася і система зв’язку: поширювався теле- фонний зв’язок, прокладалися міжконтинентальні лінії зв’язку. Завдяки винаходам радіо гульєльмо марконі та олександра По- пова тепер можна було забезпечувати зв’язок із кораблями в океані та віддалених районах Землі. Радіостанція поступово стала невід’ємною складовою експедицій дослідників, моряків, пілотів та військових.

Зміни В Побуті. ноВа якіСть життя. У перші десятиліття XX ст. з’явилася велика кількість винаходів, які полегшу- вали працю людей і змінювали побут. У провідних державах почали використовувати такі звичні нам тепер речі, як холо- дильники, пральні машини, електрочайники, електропраски,
фени, радіоприймачі тощо.
Перші радіомовні передачі з’явилися в США в 1919— 1920 рр., в Англії та Франції — у 1922 р. В Україні радіомов- лення розпочалося в 1924 р. в Харкові.
Ідею послідовної передачі елементів зображення, яка базува- лася на інерційності зору людини‚ уперше висловили незалеж- но один від одного Н. Санлек (Франція) та А. ді Пайва (Пор- тугалія). На практиці цю ідею реалізував польський інженер

Луї рено на своєму автомобілі на початку ХХ ст.

Складання автомобілів «Форд» на конвеєрі. Початок ХХ ст.

реклама телефоністок компанії
«телефонні системи Белла»:
«Вона каже “Будь ласка” та “дякую”»
211

розділ VіIі. Повсякденне життя та культура в міжвоєнний період

джон Берд зі своїм телевізійним апаратом. 1925 р.

Американський актор і режисер Орсон Веллс у радіостудії.
30 жовтня 1938 р. він запустив в ефір радіоспектакль за романом Герберта Веллса «Війна світів». Багато радіослухачів сприйняли постановку як справжню радіотрансляцію про вторгнення прибульців, у деяких містах здійнялася паніка

П. Ніпков. Подальший розвиток телемеханіки був пов’язаний із працями В. Сміта (США). Він поєднав явища внутрішньо- го та зовнішнього фотоефекту з практичним використанням електронно-променевої трубки. Практичне впровадження теле- бачення почалося з чорно-білих передач, проведених у 1925 р. Дж. Бердом в Англії та Р. Дженкінсом у США. В Україні пер- ший телепередавач почав діяти в Києві в 1938 р.
Важливим для змін у побуті стало винайдення пластмаси (1910 р.).

Вчені — лауреати нобеліВСької Премії. За визначні наукові дослідження й відкриття або великий внесок у культуру та розвиток суспільства у світі запроваджено Нобелівську премію.
Ознайомимося з найвідомішими вченими-лауреатами.
альберт ейнштейн (1879—1955) народився в місті Ульмі, а його дитинство проминуло в Мюнхені. У школі йому не по- добалися зубріння й надмірна дисципліна. Виявивши здібності до математики й фізики, він багато читав самостійно. Батько хотів бачити сина інженером, але той на вступних іспитах у Цю- риху «провалився» і змушений був закінчити гімназію. У Швей- царії А. Ейнштейн відмовився від німецького громадянства.
У 1914 р. його, уже всесвітньовідому людину, запросили повернутися до Німеччини та очолити Інститут фізики. За за- слуги перед теоретичною фізикою в 1921 р. А. Ейнштейну було присуджено Нобелівську премію.
У 1920-х рр. А. Ейнштейн був переконаним пацифістом. Світ він розглядав як гармонійне ціле, схоже на велику й віч- ну загадку. Заздрісники в Німеччині називали праці вченого
«єврейською фізикою», а його досягнення вважали такими, що не відповідають вимогам арійської науки.
А. Ейнштейн дізнався про прихід до влади А. Гітлера, пе- ребуваючи за кордоном. Вчений розумів небезпеку нацизму,

Листівка з портретом Альфреда нобеля
(напис: «Альфред нобель — засновник найвідомішої у світі премії»)
212

§ 53—54. Освіта та наука

прагнув не допустити, щоб нацисти оволоділи атомною збро- єю. У США йому запропонували посаду професора фізики, а в 1940 р. надали громадянство.
У післявоєнний період А. Ейнштейн домагався вільного об- міну ідеями та досягненнями науки між країнами й народами, підкреслював відповідальність вченого за долю людства. А. Ейн- штейна справедливо вважають найвідомішим ученим XX ст.

макс Планк (1858—1947) народився в місті Кілі, що належа- ло Пруссії. Він мав чудові музичні здібності, але в гімназії вчи- тель математики відкрив у ньому схильність до природничих і точних наук. Навчаючись в університетах Мюнхена та Берлі- на, М. Планк віддав перевагу фізиці, хоч один із його професорів стверджував, що там уже відкривати нічого. М. Планк захопив- ся вивченням явищ теплоти, механічної енергії та перетворення енергії. Він вважав, що електромагнітне випромінювання від- бувається не суцільним потоком, а порціями. Їх А. Ейнштейн пізніше назвав квантами. Отже, праці М. Планка ознаменува- ли народження квантової теорії. Це був справжній переворот у фізиці. За відкриття квантів енергії вченому в 1919 р. було присуджено Нобелівську премію.
У Німеччині М. Планк був президентом Товариства фунда- ментальних наук кайзера Вільгельма. Свій авторитет він ви- користовував для захисту вчених, змушених емігрувати. Від- крито підтримував А. Ейнштейна, якого переслідували нацисти. Одного із синів М. Планка було страчено в 1944 р. за участь у замаху на життя А. Гітлера.
Заслуги вченого цінувалися високо. М. Планк був членом багатьох іноземних академій наук, у тому числі АН СРСР, як і А. Ейнштейн, обирався членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка, яке було попередником Української академії наук. Товариство, яке він очолював до війни, було переймено- ване на Товариство Макса Планка.

нільс бор (1885—1962) народився в Копенгагені. У дитин- стві він був завзятим футболістом, пізніше захопився лижами і парусним спортом. В університеті його дипломний проект отримав золоту медаль Данської королівської академії. Н. Бор навчався в Англії у Дж. Томсона, який відкрив електрон, та Е. Резерфорда — дослідника радіоактивності елементів та будови атома. Тогочасні фізики не могли з’ясувати, чому електрон, перебуваючи на орбіті, не втрачає енергії. Н. Бор довів, що електрон має постійну орбіту, і лише з її зміною вивільнюється енергія. Модель атома Н. Бора було високо оці- нено у світі.
Із 1920 р. до кінця життя вчений керував заснованим ним же Інститутом теоретичної фізики в Копенгагені. За заслуги в дослідженні будови атомів та їхнього випромінювання Н. Бор в 1922 р. був удостоєний Нобелівської премії. Завдяки йому набула розвитку нова галузь науки — квантова механіка.
У роки Другої світової війни Н. Бор не залишився в оку- пованій Німеччиною Данії. Його вивезли спершу до Швеції,

Портрет Альберта ейнштейна, викладений із різноманітних радіодеталей та комп’ютерних запчастин за відомою світлиною 1951 р. Художник К. Пієріні. 2015 р.

Макс Планк

нільс Бор у своїй лабораторії
після отримання нобелівської премії у 1922 р.

213

розділ VіIі. Повсякденне життя та культура в міжвоєнний період

Оге Бор, син нільса Бора

енріко Фермі

ірвінг Ленгмюр. Портрет
з обкладинки журналу «тайм». 1950 р.
214

а потім до Англії (у бомбовому відсіку літака). Далі Н. Бор працював у Лос-Аламосі, США. Він відігравав провідну роль у реалізації Мангеттенського проекту — проекту створення атомної зброї. Асистентом Н. Бора був його син оге бор, який у 1975 р. теж став лауреатом Нобелівської премії.
Н. Бор намагався переконати прем’єр-міністра Великої Британії В. Черчилля та президента США Ф. Рузвельта бути відвертими з Радянським Союзом, установити жорсткий кон- троль над виготовленням зброї масового знищення. Він активно виступав за мирне використання атомної енергії та за широке міжнародне співробітництво.

енріко фермі (1901—1954) народився в Римі. Юнак мав ви- значні здібності до фізики й математики. До навчання в уні- верситеті знання він здобував самотужки. У 21-річному віці Е. Фермі отримав ступінь доктора наук. Він заснував першу в Італії школу сучасної фізики. Після встановлення фашист- ської диктатури Е. Фермі залишив Італію і виїхав до США. У 1938 р. йому було присуджено Нобелівську премію з фізики за доведення існування нових радіоактивних елементів та від- криття ядерних реакцій.
У США Е. Фермі працював над Мангеттенським проектом. Дослідження були суворо засекречені. Перший у світі ядерний реактор будували під трибунами університетського футбольного стадіону. Вважають, що Е. Фермі відкрив двері в атомний вік. Він зумів пояснити природу космічних променів і джерело їх- ньої високої енергії. Після його смерті новий хімічний елемент у таблиці Д. Менделєєва назвали фермієм.

ірвінг ленгмюр (1881—1957) народився в Нью-Йорку, на- вчався в США та Німеччині. Компанія «Дженерал електрик» на- дала йому можливості для проведення досліджень. І. Ленгмюр спростував твердження, що світіння лампи залежить лише від вакууму. Наповнивши лампу азотом, він довів, що його лампа горить краще, до того ж потребує меншої кількості енергії. Ви- нахід І. Ленгмюра приніс величезні прибутки компанії «Джене- рал електрик». Згодом І. Ленгмюр винайшов насос, у 100 разів потужніший за ті, що використовувалися. Світове визнання як вчений І. Ленгмюр здобув за відкриття й дослідження в хімії поверхневих явищ. У 1932 р. йому було присуджено Нобелів- ську премію.
Праці І. Ленгмюра мали великий вплив на розвиток хімії, біології, фізики. Вчений ввів термін «плазма» для газу, що утво- рювався в разі застосування сильного змінного струму. У роки Другої світової війни розробляв апаратуру для створення ди- мової завіси, методи запобігання зледенінню літаків, цікавився способами контролю за погодою. І. Ленгмюр часто повторював, що свобода, притаманна демократії, є необхідною умовою нау- кових відкриттів.

Петер Дебай (1884—1966) народився в місті Маастрихті в Нідерландах. Після десяти років навчання і дослідницької

§ 53—54. Освіта та наука

діяльності в університетах Німеччини вирушив у Швейцарію до А. Ейнштейна. Там він став професором теоретичної фізики.
П. Дебай переглянув квантову теорію А. Ейнштейна в окремих її аспектах і зміг суттєво розширити знання про зв’язки між атомами й молекулами. У своїх працях він увів поняття, яке дістало назву «температура Дебая». Виведена ним формула дала можливість вести розрахунки фізичних властивостей твердого тіла — тепло- та електропровідності, теплоємності тощо. У 1936 р. П. Дебай отримав Нобелівську премію в галузі хімії за внесок у дослідження молекулярної будови речовин. На той час він уже працював у лабораторії Берлінського університету, читав студентам лекції, був членом ряду іноземних наукових товариств та академій наук, у тому числі АН СРСР.
Через відсутність німецького громадянства П. Дебая звіль- нили з лабораторії. Він переїхав до США, де очолив хімічний факультет Корнельського університету. Проведені ним у міс- цевих лабораторіях дослідження складних полімерів знайшли широке практичне застосування.

карл ландштайнер (1868—1943) народився у Відні. Він ви- вчав медицину, хімію. У 1923 р. вчений переїхав до США, згодом отримав американське громадянство. У 1930 р. йому було присуджено Нобелівську премію за відкриття груп крові людини. Метод К. Ландштайнера дав можливість переливати кров однієї людини іншій. Він вивчав особливо небезпечну хво- робу — поліомієліт. Завдяки К. Ландштайнеру було відкрито нові напрями досліджень у бактеріології, імунології, досягнуто успіхів у практичній медицині.

Петер дебай

Карл Ландштайнер

 У першій третині XX ст. наука продовжувала розвива- тися швидкими темпами. Вагомі відкриття, які докорінно змінили уявлення про світ, відбувалися як у фундамен- тальних, так і у прикладних науках. найбільші відкриття були здійснені в галузі фізики.

 Відкриття почали активно впроваджувати в життя, змі- нюючи його на краще.
 нові відкриття й дослідження були надбаннями не окремих країн, а людства загалом.

1. У яких країнах було запроваджено обов’язкову середню освіту? 2. Як змінилася роль освіти
в першій третині XX ст.? 3. Які чинники впливали на роз- виток науки в першій третині XX ст.? 4. назвіть найважли- віші наукові досягнення першої третини XX ст. 5. Які нові види транспорту та зв’язку з’явилися в цей час? 6. Як електрифікація вплинула на життя людей?
7. У яких галузях науки відбулися найбільші зміни й чому? 8. Як зміни в техніці позначилися на по-
буті та якості життя людей провідних держав світу? 9. Як

Перша світова війна вплинула на розвиток науки й тех- ніки?
10. Складіть розгорнутий план відповіді на тему
«розвиток науки в першій третині XX ст.».

11. Які з наукових відкриттів першої третини XX ст. ви вважаєте найбільш важливими для людства? Об-
ґрунтуйте свою відповідь. 12. Складіть розповідь про одного з вчених — лауреатів або лауреаток нобелівської премії (на вибір).

215

розділ VіIі. Повсякденне життя та культура в міжвоєнний період